Лише в цифровому форматі
Готуйтеся до причастя протягом усього тижня
Слідування за Ісусом Христом кожного дня перетворює наше життя на насолоду.
Ілюстрація Джошуа Денніса
Головна причина, з якої ми збираємося у Суботній день,—це “підн[ести] свої священнодійства в [Господній] святий день” (Учення і Завіти 59:9). Це важливий час для роздумів про Ісуса Христа і Його спокуту, а також для того, щоб відновити своє зобов’язання жити за євангелією та дотримуватися плану Небесного Батька, який уможливлює для нас повернення до Нього.
Cтарійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що призначення наших зборів у Суботній день в церкві—наголосити, що “причастя Господньої вечері є основним священним моментом нашого щотижневого поклоніння” 1 .
Але, навіть незважаючи на важливість причастя, іноді під час виконання цього обряду нас відволікають якісь думки й турботи. Ми не можемо повністю зосередитися на важливості того, що робимо.
Як же нам підготувати свої розум та серце, щоб більше зосереджуватися на поклонінні Господу під час причастя? Як нам підготуватися в неділю і протягом усього тижня, коли на наші плечі лягає стільки турбот та обов’язків? Ось п’ять ідей про те, як зробити причастя більш священним досвідом.
1. Прагніть іти за Христом у всьому, що робите.
Старійшина Альфред К’юнгу, з кворуму сімдесятників, сказав: “Бути послідовником Христа означає прагнути привести наші дії, поведінку й життя у відповідність зі Спасителевими. Це означає набути чеснот. Це означає бути справжнім учнем Ісуса Христа” 2 .
Небесний Батько й Спаситель мають бути в центрі нашого життя. Складова нашого завіту—завжди пам’ятати про Ісуса Христа (див. Учення і Завіти 20:77, 79), і ми можемо кожного дня докладати максимум зусиль, щоб слідувати за Ним. Коли ми так живемо, Він може благословляти нас і наші серця стануть краще підготовленими до участі у причасті кожного Суботнього дня. Нам стає легше зосередитися на Ньому, коли ми прагнемо жити так, як жив Він.
2. Старайтеся приходити на збори.
Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, учив, що “обряд причастя робить причасні збори найбільш священними й важливими в Церкві” 3 . Наше прагнення відвідувати ці збори має велике значення.
Старійшина Холланд каже: “Нас закликають приходити на наші богослужіння завчасно й бути благоговійними, належним чином вдягнувшись для участі у священному обряді. Фраза “найкращий недільний одяг” трохи втратила своє значення в наш час, і через повагу до Того, у присутність Кого ми приходимо, нам варто відновити цю традицію щодо охайності й одягу, коли та де ми можемо”.
Він додає: “Щодо пунктуальності, запізнення завжди з любов’ю сприйматимуться, коли йдеться про тих благословенних матерів, хто з дітьми, сухими сніданками та сумками з підгузками добираються у незбагненному сум’ятті, щасливі, що їм взагалі це вдалося” 4 .
Іноді потрапити до церкви в Суботній день буває непросто. Але Небесний Батько бачить ваші труднощі й чує ваші молитви. Він також бачить ваші зусилля і благословить вас, коли ви прийдете до церкви й візьмете участь у причасті, навіть якщо ваше життя здається якоюсь круговертю або вам важко відвідувати церкву. Старійшина Ренді Д. Фанк, з кворуму сімдесятників, сказав: “Щоб отримати щедрі благословення [Небесного Батька], ми маємо зробити щось, аби їх прийняти” 5 . Небесний Батько і Господь задоволені, коли ми докладаємо зусиль; Їм подобається бачити, як ми намагаємося слідувати за Ісусом Христом.
3. и, коли ви бачили руку Господа у своєму житті.
Старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Рука Господа веде вас. За “божественним задумом” Він присутній у кожній дрібниці вашого життя так само, як і в значних віхах” 6 .
Не забувайте кожного дня згадувати, як Небесний Батько та Ісус Христос допомогли вам стати кращими або досягти успіху. Можливо, ви досягли якоїсь мети. Можливо, ви дізналися про мирське благословення. Можливо, ви відчули в собі сили подолати труднощі. Що б не сталося, намагайтеся пам’ятати про Бога й визнавати божественні благословення в усьому 7 .
Господь знає наші турботи, і Він також знає наші радості. Якщо ми пам’ятаємо про Нього у всьому, це допомагає нам сподіватися на Нього й на силу Спокути. Перш ніж запровадити причастя, Спаситель “віддав подяку” (Лука 22:19); і ми можемо здобути радість, наслідуючи Його приклад.
4. Поміркуйте про випадки, коли протягом тижня ви зробили щось не так; покайтеся і складіть план, як виправитися.
“Готуючись до причастя щотижня, члени церкви приділяють час аналізу свого життя і покаянню в гріхах. Їм не потрібно бути досконалими, щоб прийняти причастя, але в їхніх серцях має бути дух смирення і покаяння” 8 .
Причастя—це щотижневе нагадування про необхідність покаятися у гріхах. Але покаяння також має бути щоденним процесом, що допомагає нам підготуватися до поновлення наших завітів у Суботній день. Кожного дня не забувайте подумати, що ви могли зробити не так, а потім разом з Небесним Батьком і Спасителем складіть план, як вам стати кращими наступного дня та наступного тижня. Цей постійний процес покаяння допоможе вам дедалі більше цінувати причастя, адже ви регулярно відчуватимете очищувальну силу, яку дає нам Ісус Христос і яка приходить завдяки Його Спокуті.
Прагнучи до вдосконалення, ми можемо згадати поради старійшини Майкла А. Данна, з кворуму сімдесятників, яку він дав, закликаючи нас ставати “на один відсоток кращими” кожного дня: “Чи зможуть невеликі зміни здійснити ту “могутню зміну” [Алма 5:14], якої ви бажаєте? Я на 99 відсотків упевнений, що так, якщо їх правильно застосовувати! Але, кажучи про цей підхід, слід зазначити одне: аби невеликі здобутки накопичилися, необхідно докладати постійних, щоденних зусиль. І хоча ми, вірогідно, не станемо досконалими, нам слід бути рішучими, щоб виявляти не лише терпіння, але й наполегливість. Чиніть так, і чудова нагорода більшої праведності принесе нам такі жадані радість і спокій” 9 .
5. Пам’ятайте, що покаяння—це радісний процес, а не сумна подія.
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Ніщо так не звільняє, не облагороджує і не є таким поворотним у нашому індивідуальному розвитку, як регулярна, щоденна зосередженість на покаянні. Покаяння—це не подія, це—процес. Це ключ до щастя і відчуття спокою. У поєднанні з вірою покаяння дає можливість відчути силу Спокути Ісуса Христа” 10 .
Небесний Батько та Ісус Христос знають, що ми не досконалі й що ми робитимемо помилки. Спокута Ісуса Христа дає нам шанс повернутися назад до Них. Тому покаяння—це благословення, і причастя допомагає нам у цьому процесі. Ми щотижня приймаємо причастя, щоб присвятити себе Господу.
Президент Нельсон закликав нас: “Робіть Суботній день приємністю: поклоняйтеся Йому, приймайте причастя і зберігайте Його день у святості” 11 . Якщо ми прислухаємося до поради пророків та апостолів цінувати Небесного Батька, Ісуса Христа і Його Спокуту, а також причастя, не тільки Суботній день буде нашою насолодою—слідування за Небесним Батьком та Ісусом Христом зробить насолодою все наше життя.