Лише в цифровому форматі: За Мною йдіть
Уроки провідництва від Мойсея
Автори живуть у шт. Юта, США.
Чотири історії з життя Мойсея, які можуть допомогти нам впевненіше служити в наших покликаннях.
Усі церковні покликання пов’язані з виконанням провідницьких обов’язків, і багато з них також вимагають адміністративної роботи. Однак не у всіх нас, коли ми отримуємо своє покликання, є досвід у провідництві та виконанні адміністративних завдань. Як нам навчитися бути ефективними у служінні та виконанні адміністративних завдань?
Окрім вивчення Загального довідника: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів , ми можемо вивчати, як стародавні пророки, такі як Мойсей, справлялися зі своїми обов’язками провідника. Ось чотири принципи, які ми можемо засвоїти завдяки Мойсею.
1. Мойсей служив, навіть відчуваючи себе непідготовленим.
Мойсею довелося спішно покинути Єгипет після того, як він зупинив побиття ізраїльського раба і вбив при цьому єгипетського наглядача (див. Вихід 2:11–12, 15), і, наскільки ми можемо судити, згодом він тихо жив як пастух під керівництвом Їтра, чоловіка, який став його тестем (див. Вихід 2:21; 3:1).
Потім одного разу Господь явився Мойсею (див. Joseph Smith Translation, Exodus 3:2 ) і закликав його “визволити [народ] з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого” (Вихід 3:8).
Хоча Мойсей і захистив одного ізраїльтянина, якого бив єгипетський наглядач, Мойсей не вважав себе тим, хто визволить усіх ізраїльтян. Зрештою, він був наверненим у віру серед тих, хто навчався і жив нею все своє життя.
Мойсей навіть спитав Бога: “Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?” (Вихід 3:11). І коли Мойсею потім було сказано передати послання старійшинам Ізраїля (див. Вихід 3:16), він відповів Господу: “Господи,—я не промовець…, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий” (Вихід 4:10).
Але Господь обіцяв навчити його, що йому робити (див. Вихід 4:12), і Мойсей вирушив з вірою (див. Вихід 4:18, 20). Мойсей вагався через слабкості, які бачив у собі, але він все одно прийняв запрошення Господа.
Застосування в нашому житті
Як і Мойсей, ви, можливо, не відчували, що підходите для певного покликання. Можливо, ви були здивовані і впокорилися, коли вас покликали. Більшість із нас має такі почуття. І все ж, коли хтось отримує покликання служити в Церкві, це означає, що Господь обрав цю людину для цього покликання саме в цей момент. Цей принцип стосується кожного покликання.
Здібності кожного з нас насправді перевершують ті, які на перший погляд здаються нам очевидними. У кожного з нас є потенціал, який не буде повністю реалізований в цьому житті. Але ми можемо вірити Господу, коли Йому потрібно, щоб ми служили у певних покликаннях у певний момент, аби допомогти зростати собі та іншим. Як і Мойсей, ми можемо довіряти Господньому обіцянню: “Я буду з тобою!” (Вихід 3:12).
Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав добру пораду стосовно прийняття покликань, навіть якщо ми не відчуваємо себе до них готовими: “Бог запитує нас не про наші здібності, а лише про нашу готовність, і якщо ми доведемо свою надійність, Він збільшить наші можливості!” 1
Президент Томас С. Монсон (1927–2018) також часто нагадував нам: “Коли ми на службі в Господа, то можемо розраховувати на Господню допомогу. Пам’ятайте, що кого Господь покликає, того Він наділяє здібностями” 2 .
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорив про свою довіру до Господа, коли його було покликано служити Апостолом: “Думаю, я краще за інших знаю, що в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів є буквально сотні й тисячі людей, більш кваліфікованих та більш здібних, ніж я… але я знаю, звідки прийшов заклик. І тому для мене велика честь відгукнутися. Я з нетерпінням чекаю на можливість служити, і я з нетерпінням чекаю на можливість вчитися” 3 . Ми можемо виявити подібну довіру, прагнучи вчитися і служити, коли наше покликання здається нам не по силам.
Мойсею було сказано, що для нього є робота (див. Мойсей 1:6). Джозефу Сміту було сказано, що Бог призначив йому роботу (див. Джозеф Сміт—Історія 1:33). Те ж саме можна сказати про кожного з нас. Це стосується наших покликань, а також інших способів, у які Господь надихає нас на служіння, оскільки ми прагнемо “завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за своєю власною вільною волею, і вершити багато праведності” (Учення і Завіти 58:27). Ми можемо служити відвідувачами храму або храмовими обрядовими працівниками. Ми можемо брати участь у заходах на сайті JustServe.org та скористатися іншими прийнятними можливостями для служіння. Ми можемо бути добрими сусідами. І, звісно ж, ми можемо бути чуйними і сумлінними братом чи сестрою в служінні тим членам Церкви, для яких ми призначені.
Навряд чи ми будь-коли вичерпаємо всі можливості, виконуючи “Господнє доручення” (Учення і Завіти 64:29).
2. Мойсей довіряв Господу.
Господь запевнив Мойсея, що зрештою той звільнить Ізраїль, хоча на цьому шляху будуть перешкоди. Покликавши Мойсея до роботи, Господь показав йому, що він може творити чудеса, наприклад перетворити палицю на вужа (див. Вихід 4:2–4). Господь пояснив Мойсея, як він та його брат Аарон уможливлять різні кари (див. Вихід 7–11), вони так і зробили. Господь сказав Мойсею, що якщо ізраїльтяни покроплять кров’ю великоднього ягняти на обидва бокові одвірки і на одвірок верхній у своїх домах, то будуть врятовані від смерті (див. Вихід 12:3–13, 21–23). Пізніше Господь сказав Мойсею, що якщо люди просто дивитимуться на сарафа, то зможуть зцілитися від смертельних укусів (див. Числа 21:8–9; Алма 33:19–22).
У Мойсея не було ані знань, ані здібностей, щоб зробити будь-що з цього власними силами. Але він повністю довіряв Богові та його обіцянням. І коли Мойсей вчиняв так, як велів Господь, Господь являв Своєму народові безліч чудес (див. 1 Нефій 17:23–42).
Застосування в нашому житті
Ми також можемо виявити довіру до Господа, якщо діємо з вірою. Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, навчав нас, як це зробити: “Ви показуєте свою довіру до Нього, коли слухаєте з наміром вчитися й каятися, а потім йдете й робите все, що Він просить” 4 .
Коли Нефію було сказано зробити те, що зробити було важко, він сказав: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7). З цим почуттям Нефій рушив уперед, і “не знав [він] наперед, що ма[є] робити” (1 Нефій 4:6). Він ішов доти, доки міг бачити, вірячи, що бачитиме більше, коли йтиме далі. І тоді йому ставав зрозумілим наступний крок, а потім наступний—і так було, аж доки він не виконав своє завдання.
Ми можемо вірити, що “все спрацює [нам] на благо” (Учення і Завіти 90:24), якщо ми будемо слідувати за Господом.
3. Мойсей навчався в Бога, а потім навчав інших.
З Мойсей 1–4 ми дізнаємося, що Господь показав Мойсею видіння про безліч світів і про створення нашого світу. Це заклало в Мойсея основу для розуміння Божого плану спасіння, коли він готувався вести народ. Пізніше Мойсей отримав заповіді, виконання яких дозволило б ізраїльтянам бути гідними Божих благословень (див. Вихід 20:1–17). Потім Мойсей дав ці заповіді своєму народові. Навчання народу було важливою частиною його роботи.
Бачачи, як люди часто приходять до Мойсея, щоб той розсудив їхні справи, в розгляді яких їм потрібна була допомога, Їтро порадив Мойсею: “Ти остережеш їх за постанови та за закони, і об’явиш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке вони зроблять” (Вихід 18:20).
Застосування в нашому житті
Господь завжди заохочував Свій народ шукати знання та істину. Адамові було сказано, щоб він навчав доктрини своїх дітей (див. Мойсей 6:58). У нашому розподілі ми отримали вказівку Спасителя “прагнути знання, саме через навчання і також через віру” і “організувати себе”, щоб “установити дім, … дім порядку” (Учення і Завіти 88:118, 119; див. також Учення і Завіти 93:36).
І після того як ми навчимося, ми повинні старанно вчити інших (див. Учення і Завіти 11:21). Нам заповідано навчати одне одного вченню і принципам євангелії (див. Учення і Завіти 42:12–14). Ми маємо навчати одне одного, щоб “діяти в усій святості” перед Богом (Учення і Завіти 43:9; див. також вірші 7–8).
В Лука 22:32 також міститься важливий принцип: “Як навернешся, зміцни браттю свою”. Ми можемо спочатку прагнути, щоб самим наблизитися до Бога, а потім також допомагати у зміцненні інших через Боже Слово.
Замість того, щоб, перебуваючи на провідницьких посадах, скеровувати кожну дію тих, хто служить разом з нами, ми можемо приділяти більше часу та уваги, щоб навчати доктрини та принципів і пропонувати їм спочатку “порадитися з Господом” (Алма 37:37), а потім порадитися разом між собою, щоб діяти й бути “вільними в собі” (Учення і Завіти 58:28).
4. Мойсей навчився делегувати завдання.
Їтро дав Мойсеєві хорошу пораду, коли той був перевантажений у своїй ролі судді народу: “Бо ця справа [нести весь тягар] тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам-один!” (Вихід 18:18). Він порадив Мойсею навчити інших судити, а також установити адміністративну ієрархію, у якій Мойсей мав би вирішувати лише найскладніші питання, а інші могли б займатися простішими справами (див. Вихід 18:14–26). Пізніше ще 70 людей отримали можливість побачити Господа разом з Мойсеєм і допомагати в духовних справах (див. Вихід 24:9–10; Числа 11:16–17, 25).
Застосування в нашому житті
У нашому служінні ми маємо прагнути зосереджуватися на найважливіших обов’язках. Про багато з них ми можемо дізнатися із Загального довідника . Ми можемо шукати скерування від Небесного Батька й діяти за ним, аби зрозуміти, що ми повинні робити самі, а що—делегувати іншим. Хоч іноді нам хочеться зробити все самотужки, можна згадати приклад нещодавніх організаційних змін, які мали допомогти єпископам делегувати повноваження й зосередитися на пріоритетних завданнях. Пізніше старійшина Квентін Л. Кук, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Як ви пам’ятаєте, у 2018 році відбулися зміни, пов’язані з кворумами Мелхиседекового священства, щоб вони ще тісніше працювали з Товариствами допомоги, аби кворуми старійшин і Товариства допомоги могли, під проводом єпископа, допомагати у виконанні важливих обов’язків, на які раніше витрачалося багато його часу” 5 .
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам, що не слід занадто ускладнювати своє служіння:
“Як провідники, ми повинні суворо захищати Церкву і євангелію в її чистоті та простоті й не обтяжувати наших членів Церкви зайвими тягарями.
І всім нам як членам Церкви слід докладати свідомих зусиль, щоб присвячувати наші енергію та час тому, що дійсно має значення, водночас надихаючи наших ближніх і розбудовуючи Боже царство” 6 .
Ось такі уроки ми отримуємо від Мойсея, а також від сучасних церковних провідників, які наслідують нашого Взірцевого Провідника, Ісуса Христа. Розмірковуючи про своє служіння в Його царстві, давайте подумаємо, як нам розвинути подібні провідницькі здібності в собі та в інших.