Ніколи не самотні

Ренан Аполоніо де Са Сільва, Пернамбуко, Бразилія

Хворий чоловік був незнайомцем для мене, але не для Небесного Батька.

Зображення

двоє місіонерів дають благословення чоловіку

Комбінована фотографія від Adobe Stock і Джене Бінгем

Ми, шестеро бразильських місіонерів, щойно приземлилися в Аргентині й чекали на рейси до своїх місій. Як тільки ми увійшли до зали очікування на свої рейси, нам захотілося сфотографувати злітно-посадкову смугу аеропорта з містом на задньому плані. Поки решта п’ятеро місіонерів робили фото, я стояв неподалік і стеріг наш багаж.

Коли всі повернулися, я озирнувся і побачив місце, звідки хотів би зробити фотографію. “Буду за мить”,—сказав я іншим.

Я зробив фото і почув, як хтось покликав мене: “Старійшино!” Я швидко озирнувся, але нікого не побачив. Потім покликали вдруге: “Старійшино!”

Я знову озирнувся і побачив літнього чоловіка, який сидів на лаві неподалік. Коли я наблизився, він сказав: “Старійшино, я б хотів отримати благословення священства для хворих”.

Його прохання здивувало мене. Чоловік, якого я ніколи раніше не бачив, просив у мене благословення у мій перший день у країні, мовою якої я ледь розмовляв.

Ламаною іспанською я поставив йому кілька запитань: “Чи у вас є віра? Чи вірите ви в силу священства? Чи знаєте ви Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів?”

Дещо збентежений моїми запитаннями, він відповів: “Я член Церкви, старійшино. Я з Салти, що в північній частині країни. Я сам-один, я хворий і мені потрібне благословення”.

Я пішов, щоб покликати інших місіонерів. Ми представилися і хвилинку поговорили з тим чоловіком. Потім ми з напарником відвели його до кімнати відпочинку, де й дали благословення.

У ту мить у мене не було часу роздумувати, що сказав мені той чоловік, крім тільки як те, що йому потрібне благословення. Але пізніше його слова “я сам-один” глибоко зворушили моє серце. Він почувався самотнім, але у нього був Небесний Батько, Який знав, хто він і що він хворий. Небесний Батько не знехтував ним, а, щоб втішити, послав місіонерів, які дали йому благословення і нагадали, що він не самотній.

Той випадок зміцнив моє свідчення про те, що у нас є Небесний Батько, Який знає нас і ніколи не залишить.