Розділ 11

Одкровення від Бога Його дітям

Небесний Батько направляє і нас особисто, і Церкву через Святого Духа.

З життя Джорджа Альберта Сміта

Щоб навчити про важливість одкровення у керуванні Церквою, Джордж Альберт Сміт розповів про випадок, що стався з ним у літаку, коли він летів з Лос-Анджелеса, Каліфорнія, в Солт-Лейк-Сіті, Юта:

“Біля Мілфорда, Юта, ми несподівано влетіли в один з найгустіших туманів, які мені будь-коли доводилося бачити. Я спробував було подивитися через ілюмінатор, та через туман нічого побачити не зміг. За бортом літака ніде нічого не було видно.

Я знав, що ми підлітаємо до гір зі швидкістю приблизно п’ять кілометрів за хвилину і що нам необхідно перелетіти їх, щоб дістатися Долини Солоного озера. Я був стурбований і запитав себе: “Як може пілот знайти шлях, якщо йому нічого не видно?” У нього є свій компас, але ж літак може збитися зі свого курсу. Він мав прилади, які вказують нашу висоту над рівнем моря, але він не може знати, наскільки високо ми знаходимося над землею. Я думав, що він міг летіти достатньо високо, аби перелетіти через гори, які були між нами і Долиною Солоного озера, і намагатися знайти аеродром, побачивши сигнальні вогні, якщо б ми підлетіли достатньо близько, але я холонув від думки, що є небезпека збитися з курсу, не помітити сигнальні вогні й пролетіти повз аеропорт.

Стривожений, я зайшов у кабіну, де знаходилися пілот і другий пілоти, аби подивитися, звідки вони знають, де ми летимо. Я не міг би сказати, були ми на висоті чи тридцяти метрів, чи трьохсот метрів, чи трьох тисяч метрів над землею, і я не знав, чи можуть вони це сказати, ну хіба що приблизно. Я помітив, що у пілота біля вуха був невеличкий пристрій, схожий на той, що використовують оператори на телефонних станціях, щоб приймати дзвінки. Я запитав у другого пілота, як вони можуть визначити, чи летимо ми в правильному напрямку, тобто чи не збилися ми з курсу. Він відповів: “Коли ми не можемо бачити, нас направляють радіопроменем”.

“А що це”,— запитав я. Він пояснив, що цей промінь можна було б порівняти з електромагістраллю між двома пунктами, і в нашому випадку цими пунктами були Мілфорд і Солт-Лейк-Сіті. Він сказав, що пристрій над вухом пілота працює так: коли літак знаходиться у промені, чується чистий низький звук, але якщо літак відхиляється праворуч чи ліворуч, звук змінюється і пілот попереджається клацанням, схожим на звук телеграфного ключа. Якщо пілот … повертається в зону проміня, тобто магістралі,—на безпечний шлях, клацання припиняється і чистота звуку відновлюється. Якщо ми будемо продовжувати знаходитися у проміні, то безпечно прилетимо до місця призначення.

Я повернувся на своє місце дуже заспокоєний, бо знав: незважаючи на те, що ми були в оболонці туману й темряви і не могли ні бачити, ні відчувати, де ми знаходимося, пілот постійно отримував інформацію, щоб ми були на правильному шляху, і він знав, що ми скоро прибудемо до місця нашого призначення. Через кілька хвилин я відчув, що літак знижується. Ми перелетіли через гірські вершини і були недалеко від аеропорту. Коли ми були вже майже на землі, то могли бачити яскраві вогні злітно-посадкової смуги, які вказували, де приземлитися, і літак з його цінним вантажем, м’яко торкнувшись землі, як чайка води, повільно почав зупинятися, аж поки не зупинився, і ми зійшли зі свого літака на землю, щасливі, що знову вдома. …

Багато разів я думав про цей урок, отриманий у літаку, і застосовував його до досвіду в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. …

Щоб направляти нас, Господь дав нам не лише пораду, вже записану у Писаннях, але й поставив провідника у цій Церкві, одного зі Своїх синів, який був обраний, висвячений і рукопокладений, щоб бути Президентом. Він—наш пілот, і він буде направлятися голосом, який дасть йому можливість вести нас туди, де нам слід бути. Якщо ми мудрі, то не будемо налаштовуватися критикувати його, а будемо раді шанувати його на його місці доти, поки Господь підтримує його”.

Президент Сміт також наводив цей приклад пережитого в літаку, аби навчати, що кожний з нас може отримати одкровення, щоб керуватися ним у нашому власному житті, якщо ми гідні:

“Якщо ми живемо так, як знаємо, що ми повинні жити, тоді маємо право на шепіт тихого лагідного голосу, який застерігає про небезпеку і каже: “Це безпечна дорога, простуйте ви нею”. … Якщо ми допустилися помилки у своїй поведінці, голос прошепоче нам: “Поверніться назад, зроблено помилку; ви зневажили пораду свого Небесного Батька”. Поверніться зі своєї хибної дороги, поки ще не пізно, бо якщо ви відійдете надто далеко з правильної дороги, ви можете не почути голосу і ви можете безнадійно загубитися. …

Моя порада вам така: майте Духа Бога і зберігайте Його, а єдиний спосіб, яким ми будемо утримувати Його,—це жити біля Бога, виконувати Його заповіді. … Прислухайтеся до тихого лагідного голосу, який завжди буде направляти вас, якщо ви гідні його, на шляху, що веде до вічного щастя”¹. [Див. рекомендацію 1 на сторінці 119].

Учення Джорджа Альберта Сміта

Бог виявляє Себе Своїм дітям у наші дні так само, як Він це робив у минулі віки.

Який це привілей жити у світі у вік, коли ми знаємо, що Бог живий, коли ми знаємо, що Ісус Христос є Спасителем світу і нашим Викупителем, і коли ми знаємо, що Господь продовжує являти Себе Своїм дітям, які підготувалися до отримання Його благословень! Цього ранку я дивлюся в обличчя величезної аудиторії [на сесії генеральної конференції], більшість з яких мають натхнення від Всемогутнього, і коли вони моляться, вони моляться своєму Батькові Небесному, знаючи, що на їхні молитви прийде відповідь з благословеннями на їхні голови. … Ми знаємо, що є Бог на небесах, що Він наш Батько, що Він справді зацікавлений у наших справах і Він незмінно цікавився ними ще з тих пір, відколи світ постав, коли Його перші діти були поміщені на землі².

Відмінність між цією великою Церквою та всіма іншими церквами від початку полягала в тому, що ми віримо в божественне одкровення; ми віримо, що наш Батько говорить до людини сьогодні, як Він говорив від часів Адама. Ми віримо і ми знаємо—а це вже більше, ніж просто віра,—що наш Батько тримає Свою руку у цьому світі для спасіння дітей людських³.

Нас вважають дивним народом не лише тому, що ми маємо віру в ці книги [Книгу Мормона, Учення і Завіти та Дорогоцінну Перлину], а й тому, що ми впевнено віримо, що наш Батько Небесний говорив у ці дні і в цьому віці. Дійсно, ми знаємо, що існує зв’язок з небесами. Ми віримо, що Єгова має такі ж почуття до нас, такий самий вплив на нас, які Він мав по відношенню до Своїх дітей, що жили у цьому світі в минулі часи.

Невіруючі вважали членів Церкви Ісуса Христа в усі віки світу дивним народом. Коли Господь говорив через Своїх слуг, у різні періоди часу були на землі люди, які казали: “Я не вірю в одкровення”. Цей вік не є винятком з правил. Тисячі, так, мільйони дітей нашого Батька, які живуть на землі, лише повторюють історію минулого, коли відкидають те, що Бог відкривав знову Свою волю дітям людським, і кажуть, що їм не потрібні подальші одкровення⁴.

Ми не віримо, що небеса запечатані над нашими головами, але віримо, що Той Самий Батько, Який любив дітей Ізраїля й турбувався про них, любить нас і турбується про нас. Ми віримо, що ми такою ж мірою потребуємо допомоги нашого Небесного Батька у скеруванні свого життя сьогодні, як цього потребували вони. Ми знаємо, що в день і вік, коли ми живемо, та печатка зламана і Бог знову говорив з небес⁵. [Див. рекомендацію 2 на сторінці 119].

Господь направляє Свій народ через одкровення Президенту Церкви.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів була організована за прямим наказом від нашого Небесного Батька. На камені одкровення ця Церква була заснована і через одкровення вона керувалася й керується⁶.

Для сьогоднішніх днів є унікальним належати до церкви, в якій ті, хто є її членами, вірять, що Господь говорить через їхніх провідників. Коли ми отримуємо настанови від Президента цієї Церкви, ми віримо, що він говорить нам те, що Господь хотів би, аби ми робили. Для нас це щось більше, ніж просто порада людини. Ми віримо цьому, і це перевіряє наші душі, і нам дається підказка оновити свою рішучість бути такими, якими Бог хотів би, щоб ми були⁷.

Серед членів Церкви були душі, збиті з пуття, бо у своєму незнанні вони противилися пораді [Президента Церкви], не усвідомлюючи того, що вони противляться Господу, і відпали в темряву й горе, і якщо вони не покаються, то не знайдуть для себе місця в целестіальному царстві.

Пам’ятаймо, що Президент цієї Церкви був офіційно призначений бути керівником Церкви тут, у смертному житті, представляючи Господаря небес і землі⁸.

Якщо іноді люди, зробивши щось для досягнення успіхів у тій чи іншій справі, підходять до людини або людей і кажуть: “Я бачив ось такий сон, і це те, що Господь хоче, щоб ми робили”, ви можете знати: вони не на Господньому боці. Сни, видіння й одкровення від Бога дітям людським завжди даються через Його належним чином призначеного слугу. Ви можете бачити сни і явлення для вашого власного спокою чи вашого власного вдоволення, але ви не будете мати їх для Церкви. … Нам не слід бути обманутими⁹.

Цього дня моя душа сповнена вдячністю, бо я знаю: якщо ми продовжуємо належати до Церкви, то справді маємо провідника, який знає шлях, і якщо ми будемо дотримуватися вказаного ним напрямку, … нас не настигнуть духовні лиха, з якими зустрічається світ, але ми будемо ходити, добро чинячи, благословляючи людство і насолоджуючись товариськими стосунками з тими, кого любимо¹⁰. [Див. рекомендацію 3 на сторінці 119].

Усі ми маємо право на особисте натхнення від Святого Духа, якщо виконуємо заповіді.

Я вірю в вас, мої брати і сестри. … Ви маєте право на таке ж знання, як і той, хто головує над Церквою. Ви маєте право на таке ж натхнення, яке сходить на тих, кого Бог призначив бути висвяченими, щоб стати Його провідниками. Ви маєте право на натхнення від Духа і на знання, що Бог є вашим Батьком, і коли я кажу “ви”, я кажу про всіх тих, хто виконував заповіді нашого Батька і відчував приємний вплив Духа нашого Господа в Церкві Христа. … Кожний з нас має право на натхнення від Господа настільки, наскільки ми живемо праведним життям¹¹.

Куди б ви не пішли, ви не знайдете іншої такої групи людей, де кожний має віру в Бога; і якщо б ми спитали всіх вас, скільки з вас мають свідчення,—не віру, бо кожний би сказав, що її має,—але скільки з вас мають впевненість в тому, що це—Божа робота, що Ісус є Христос, що ми живемо вічним життям, що Джозеф Сміт був пророком Живого Бога, то ви відповіли б, що ви маєте таке свідчення, і воно підносить вас і зміцнює вас, і дає вам задоволення, коли ви простуєте вперед цим світом. …

… Я, ще будучи хлопчиком, дізнався, що це робота Господа. Я дізнався, що на землі були живі пророки. Я дізнався, що натхнення від Всемогутнього буде впливати на тих, хто живе так, щоб мати його, тому ми не залежимо від однієї людини чи двох, чи півдесятка людей. Є тисячі членів цієї Церкви, які знають—а не просто собі уявляють—вони знають, що Бог живий і що Ісус є Христос, і що ми—діти Бога¹².

Вам не потрібно покладатися тільки на історію, на вчення будь-кого з людей, аби знати, що це—Господня робота, бо це знання горить у вашій душі завдяки дару Святого Духа. У вашому розумі немає сумніву стосовно ні вашого походження, ні місця, куди ви підете після закінчення цього життя, якщо ви виправдовуєте довіру, виявлену вам¹³.

Свідчення не може бути дане нам ніким іншим. Упевненість приходить від нашого Небесного Батька¹⁴.

Я стою тут сьогодні, глибоко вдячний за знання, що прийшло до мене. Я вдячний за те, що свідчення, яке я маю, не залежить від жодної людини. Звичайно, я вдячний за підбадьорення, яке отримав від інших, хто отримує світло й істину і хто заохочує своїм праведним життям, але я не покладаюсь на жодного з них в отриманні знання про те, що Бог живий, що Ісус Христос є Викупителем людства і Джозеф Сміт є Господнім пророком. Усе це я знаю сам для себе.

… Я з радістю свідчу: я знаю, що євангелія істинна, і від всієї душі я дякую Небесному Батьку за те, що Він відкрив це для мене¹⁵.

З усіх благословень, що прийшли до мене в житті, найціннішим є благословення мати знання про те, що Бог живий і що це Його робота, бо воно охоплює всі інші благословення, які я сподіваюся мати в цьому житті чи в житті прийдешньому¹⁶. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 119].

Святий Дух—надійний провідник на шляху земного життя.

Завдяки напарництву Духа [Бога] … ми безпечно прямуємо шляхом земного життя і надійно готуємося, щоб увійти в дім в Його целестіальному царстві¹⁷.

Ми читаємо в книзі Йова, що є дух у людині і натхнення Всемогутнього дає їй мудрість [див. Йов 32:8]. Якщо ми виконуємо заповіді Бога, то маємо право на це натхнення, і якщо ми живемо так, як повинні жити сини Бога, то матимемо це натхнення і ніхто не зможе перешкодити цьому; результатом цього буде наш фізичний, розумовий і моральний розвиток у смертному житті і продовження цього розвитку впродовж віків вічності¹⁸.

Напарництво Духа Господа—це антидот від виснаження, … від страху і всього, що іноді охоплює нас в житті¹⁹.

Учні Спасителя, перебуваючи з Ним, були в захопленні від Нього, не знаючи справжньої Його величі; і тільки коли сила Святого Духа зійшла на них, коли вони були хрищені вогнем, тільки тоді вони змогли сміливо зустрічати проблеми і терпіти переслідування, які зробили їхнє життя майже нестерпним. Коли натхнення Всемогутнього дало їм розуміння, то вони дізналися, що живуть вічним життям, і вони знали: якщо виявляться вірними, то, віддаючи своє тіло смерті, вони воскреснуть з гробу для слави й безсмертя.

Це сталося завдяки натхненню від Духа Божого, Який зійшов на них, натхненню від Всемогутнього, Який дав їм мудрість. …

Я молюся, щоб Дух, Який утримує нас на шляху істини і праведності, міг перебувати з нами, і я молюся, щоб це бажання, яке приходить через натхнення від нашого Небесного Батька, могло направляти нас на цьому шляху життя²⁰.

Нехай же, коли життєвий труд завершиться, ми побачимо, що прислухалися до шепоту того тихого лагідного голосу, який завжди направляє нас на шляху праведності, і пізнаємо, що він призначався для нас, щоб відкрити двері в целестіальне царство для нас самих і тих, кого ми любимо, аби йти вперед у віках, … вічно щасливими²¹. [Див. рекомендацію 5 на сторінці 119].