Розділ 24

Праведне життя у небезпечні часи

Завдяки своїй відданості євангелії, ми можемо знайти безпеку від загроз наших днів і позитивно впливати на світ.

З життя Джорджа Альберта Сміта

Служіння Джорджа Альберта Сміта генеральним авторитетом припало на більшу частину першої половини 20-го століття. У цей період світ побачив багато спустошливих і бурхливих подій, у тому числі Велику депресію та дві світові війни. Ці біди та загальний, як він вважав, моральний занепад у суспільстві давали підстави Президенту Сміту неодноразово казати: “Цей світ перебуває у критичному стані”¹. Він вбачав у світових подіях виповнення пророцтв стосовно останніх днів, і він був упевнений: єдине, що могло б принести мир у світ,—це послушність Божим законам. У розпал Першої світової війни він застерігав: “Війна не закінчиться і розбрат у цьому світі не припиниться доти, поки діти людські не покаються у своїх гріхах і не повернуться до Бога та не служитимуть Йому і не виконуватимуть Його заповіді”².

У ті тяжкі часи Президент Сміт переконався, що багато людей занепали духом. Він писав: “Я мав привілей побувати у різних куточках [Сполучених Штатів], і рідко коли вдавалося знайти когось, хто б не був дуже великим песимістом, оскільки умови, які ми спостерігали, вийшли з-під контролю”³. І хоч Президент Сміт визнавав, що війна, природні катаклізми і духовна небезпека є частиною життя в останні дні, він все ж навчав святих, що вони можуть уникнути багатьох нещасть цих небезпечних часів, живучи за євангелією і не піддаючись спокусам.

Він також знаходив оптимізм у своєму переконанні, що праведні святі останніх днів можуть мати могутній вплив на оточуючий їх світ. Він навчав, що святі не повинні просто приймати стан світу таким, яким він є; вони повинні залишатися активними у своїх громадах і старатися зробити свій вплив відчутним, незважаючи на будь-який опір, що виникає. “Ми всі знаходимося під зобов’язанням зробити цей світ щасливішим місцем для нашого життя в ньому”,—сказав він⁴.

Сестра Белл С. Спеффорд, генеральний президент Товариства допомоги, розказала про один випадок, коли Президент Сміт навчав її цього принципу. Невдовзі після її покликання на цю посаду сестрі Спеффорд повідомили про зібрання, яке мала проводити в Нью-Йорку National Council of Women (Національна рада жінок). Упродовж багатьох років Товариство допомоги було членом цієї Ради, однак останнім часом кілька інших членів Ради стали вороже ставитися до Церкви і заважали делегаткам—святим останніх днів під час зібрань Ради. Через це сестра Спеффорд та її радники відчули, що Товариство допомоги має припинити своє членство у цій Раді, і вони підготували проект документа, в якому виклали свої погляди. Пізніше сестра Спеффорд розповідала:

“У призначений час, вранці, я прийшла сама зустрітися з Президентом Джорджем Альбертом Смітом, взявши з собою той документ, а також перелік причин, через які цей документ був складений. Президент уважно прочитав надрукований матеріал. Потім поцікавився: “А це не та організація, до якої сестри приєдналися перед кінцем століття?”

Я відповіла: “Так, сер”.

Він сказав: “Отже, як я розумію, ви хочете тепер припинити членство в ній?”

Я сказала: “Так, сер”. Потім я додала: “Знаєте, Президенте Сміт, ця Рада нічогісінько нам не дає”.

Президент здивовано глянув на мене. Він сказав: “Сестро Спеффорд, чи ви завжди думаєте, щоб лише отримувати? А чи не вважаєте ви, що добре було б іноді думати, що необхідно й давати? Я вірю,—продовжив він,—що у жінок-мормонів є що дати жінкам світу, і що вони також можуть і навчитися чогось від них. Замість того, щоб припиняти своє членство, я радив би вам взяти кілька самих здібних членів вашого правління і поїхати на це зібрання”.

Потім він наголосив: “Зробіть свій вплив відчутним”⁵.

Сестра Спеффорд прислухалася до цієї поради; з часом вона призначалася на керівні посади в National Council of Women, і врешті-решт була обрана її президентом. [Див. рекомендацію 1 на сторінці 264].

Учення Джорджа Альберта Сміта

Для останніх днів передрікалися великі труднощі.

Нам було сказано, що в останні дні настануть великі труднощі. … Ми були попереджені не лише через Писання, які давалися у дні Спасителя і до Його часу, і через ті, які давалися після Нього, але і в наш день і вік Господь промовляв, і одкровення Небесного Батька знаходяться в Ученні і Завітах. Якщо ми будемо читати ці одкровення, то дізнаємося: те, через що ми проходимо, було передречено. …

… Щодня преса приносить нам повідомлення про катастрофи, які стаються скрізь—моря бушують і забирають життя людей; землетруси, великі торнадо, такі, про які нам сказано, що будуть ставатися в останні дні,—і мені справді здається, брати і сестри, що якби люди серйозно замислилися, якби вони читали Писання, то обов’язково б знали: те, що відбувається,—це те, що Господь сказав буде відбуватися в останні дні. На фіговому дереві й справді вже розпускається листя [див. Джозеф Сміт—Матвій 1:38–39], і люди вдумливі повинні знати: літо вже близько і те, що, як Господь передрік, має статися перед Його Другим пришестям, тепер починає збуватися⁶.

Ми—не поза небезпекою. Цей світ призначено очищатися, аж поки сини і дочки Небесного Батька не покаються у своїх гріхах і не повернуться до Нього. А це стосується і святих останніх днів, тобто членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, так само як і всіх інших людей, але ми маємо першими з усіх подавати у цьому приклад⁷. [Див. рекомендацію 2 на сторінці 264].

Єдиний шлях до миру—євангелія Ісуса Христа.

Є лише одні ліки від цього всесвітнього горя—вони є панацеєю від хвороби світу. Це—євангелія Ісуса Христа; досконалий закон життя і свободи, який був відновлений на виконання сказаного у Писаннях⁸.

“Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” (Іван 14:27).

Це запевнюючі слова Князя миру, звернені до Його вірних послідовників. Справді, нічого людям не потрібно більше, ніж благословення мати мир і щастя та серце, вільне від страху. І вони пропонуються всім нам, якщо тільки ми будемо заслуговувати їх.

Коли євангелія була відновлена на землі у цьому розподілі, Господь знову повторив те, що багато разів казав у Старому і Новому Завітах: ціна миру і щастя—праведність. І все ж, незважаючи на це знання, багато є тих, хто думає, що ми можемо отримати щастя якимось іншим шляхом, однак нам всім необхідно знати на цей час: іншого шляху немає. І хоч своєю підступною хитрістю Сатана переконав більшість людства зійти зі шляху, що приведе до справжнього щастя, він все ж не сидить склавши руки. Супротивник праведності ніколи не спить.

Але дотримуючись учень Господа, повертаючись до Нього і каючись у гріхах, ходячи, добро чинячи, ми можемо мати і мир, і щастя, і процвітання. Якби люди любили одне одного, ненависть і недобрі почуття, які так відчутні у світі, зникли б⁹.

У ці дні непевності, коли люди кидаються сюди і туди, шукаючи якогось нового способу, яким би можна було б принести мир у світ, знайте: єдиний шлях до миру для цього світу—це шлях євангелії Ісуса Христа, нашого Господа. Іншого шляху немає. … Оволодіти знанням про істину—ось що варте всіх багатств світу; знати, що ми на безпечній магістралі, якщо рухаємося шляхом обов’язку, як його визначив Небесний Батько, і знати, що ми можемо й далі рухатися ним, якщо хочемо, незважаючи на вплив та принади, які можуть пропонуватися тими, кого не було призначено бути нашими керівниками,—це безцінне благословення¹⁰.

Ми живемо у день, коли серед народів здійснюються Писання, в яких Господь сказав через одного зі Своїх пророків, що в останні дні “… загине мудрість премудрих … , а розум розумних … заховається”. (Ісая 29:14). Маючи всю мудрість світу, жодна група усе ж не здатна вказати шлях до миру з впевненістю, що саме він і є цим шляхом. Ми … щасливі знати, що шлях до миру існує і що лише він приведе до нього, і що шлях цей—виконання заповідей Бога, як вони були відкриті дітям людським у давнину і в наш день. Якщо йти цим шляхом, то всі проблеми, які є такими складними у світі, можна було б розв’язати, і мир прийшов би на цю нещасливу землю¹¹.

І хоч у світі може бути повно горя, і небеса збиратимуть чорноту, і спалахуватимуть яскраві блискавки, і земля буде здригатися від центру й до своєї поверхні, але якщо ми знаємо, що Бог живий, і наше життя є праведним, то ми будемо щасливі, і прийде невимовний мир, бо ми знаємо: Батько схвалює наше життя¹². [Див. рекомендацію 3 на сторінці 264].

Нам не потрібно боятися, якщо ми робимо те, що Господь попросив нас робити.

Нам не потрібно боятися, якщо ми робимо те, що Господь попросив нас робити. Це Його світ. Усі чоловіки і жінки підвладні Йому. Усі сили зла будуть контролюватися заради Його народу, якщо цей народ буде шанувати Його і виконувати Його заповіді¹³.

Якщо ми маємо довіру Небесного Батька, якщо ми маємо Його любов, якщо ми гідні Його благословень, то всі армії світу не зможуть знищити нас, не зможуть зламати нашу віру і не зможуть подолати Церкву, яка носить ім’я Сина Божого.

Прочитайте в дев’ятнадцятому розділі Другої книги царів, як Санхерів, цар асирійський, прагнув перемогти Єрусалим. Цар Єзекія від всього Ізраїля благав Господа про порятунок, а Санхерів в цей час насміхався над ним, кажучи: “І не думай, що твої молитви до вашого Бога допоможуть тобі. У кожному краї, де я був і яким вже заволодів, вони молилися. Ви безпомічні”, а вже наступного ранку велика частина асирійського війська була знайдена мертвою на землі, а Єрусалим був збережений Господом. [Див. 2 Царів 19:10–20, 35]. Він—наша сила, … ваш Батько і мій, Батько всіх; і якщо ми тільки будемо гідні, Він збереже нас, як зберіг Геламанових синів [див. Алма 57:24–27], і як Він зберіг Даниїла від левів [див. Даниїл 6], і трьох єврейських юнаків від огненної печі [див. Даниїл 3], і шістсот тисяч нащадків Авраама, коли Він виводив їх із Єгипта під керівництвом Мойсея і втопив військо фараона у Червоному морі [див. Вихід 14:21–30]. Він є Богом цього всесвіту. Він є Батьком нас усіх. Він—всемогутній, і Він обіцяє нам захист, якщо ми будемо жити гідно цього¹⁴.

Які б не збиралися хмари, як би не били барабани війни, в яких би умовах не опинився б світ, тут, у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, де ми шануємо і виконуємо Божі заповіді, буде захист від сил диявола, і чоловікам та жінкам буде дозволено жити на землі, поки їхнє життя не закінчиться в шані й славі, якщо вони виконуватимуть заповіді Небесного Батька¹⁵. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 264].

Наші домівки можуть бути спокійними, святими місцями навіть серед нещасть.

Я думаю, що через страждання, які є повсюди, через застереження, яке Господь дав у першому розділі Учення і Завітів про те, що “мир буде забрано з землі” [УЗ 1:35], ми повинні відчувати, що час настав. Справді, ми повинні оцінити самих себе і наші домівки повинні стати місцем молитви, і вдячності, і подяки. Чоловіки повинні бути добрими до своїх дружин, а дружини—уважними до своїх чоловіків. Батьки повинні зберігати любов дітей своїм праведним життям. Тоді наші домівки будуть не лише місцем молитви і вдячності, але й місцем, де завдяки нашій гідності наш Батько зможе дарувати Свої найвибраніші благословення¹⁶.

Я молюся, щоб наші домівки могли бути освяченими праведністю нашого життя, щоб супротивник не мав сили прийти туди і знищити дітей в наших домах і тих, хто живе під нашим дахом. Якщо ми будемо шанувати Бога і виконувати Його заповіді, наші домівки будуть священними, і супротивник не матиме впливу там, і ми будемо жити у щасті й мирі, поки не опуститься завіса на сцені земного життя і ми не підемо отримувати свою винагороду у безсмерті¹⁷.

Пристосуйте своє життя до вчень євангелії Ісуса Христа, і коли будуть загрожувати нещастя, ви відчуєте підтримку Його всемогутньої руки. Зробіть свої домівки місцем перебування Духа Господнього; нехай вони будуть святими місцями, куди супротивник не зможе увійти; прислухайтеся до тихого лагідного голосу, який підказує вам чинити те, що є праведним. Я молюся про кожного і всіх, щоб вас не було зведено зі шляху, який веде до знання і сили Бога, спадку вірних, до самого безкінечного життя¹⁸.

Я молюся, щоб у наших серцях і в наших домівках міг перебувати дух любові, терпіння, милосердя, допомоги, який збагачує наше життя і завдяки якому цей світ стає яскравішим і кращим¹⁹. [Див. рекомендацію 5 на сторінці 264].

Ми можемо позитивно впливати на світ.

Я хочу попросити вас … бути якорями у спільнотах, де ви живете, щоб інші могли покладатися на вас і відчувати безпеку. Нехай ваше світло сяє так, щоб інші, бачачи ваші добрі справи, захотіли б у своєму серці бути схожими на вас²⁰.

Це наш обов’язок—подавати приклад; це наш обов’язок—високо тримати знамено істини. Це наш обов’язок—заохочувати інших дітей нашого Батька прислухатися до Його думки й поради і все так влаштовувати, щоб де б ми не були, ми відчували, що Дух Божий палає в наших душах, і щоб ми надихали на добрі справи²¹.

Господь не вимагає чогось неможливого. Навпаки, Він дав нам заповіді, побажання й поради, які ми всі можемо виконувати у цей день і вік, в який ми живемо. …

… Брати і сестри, ми повинні бути вірними. Земля, на якій ми живемо, має бути освячена праведністю нашого життя. … Усе, що нам потрібно,—це покаятися у своїх гріхах, зійти з хибних своїх шляхів, очистити своє життя від нечистоти, а потім йти чинити добро. Для цього не вимагається, щоб нас було рукопокладено. Кожний чоловік, кожна жінка і кожна дитина у Церкві Ісуса Христа можуть ходити, добро чинячи, і отримувати благословення, які за це приходять. [Див. рекомендацію 6 на сторінці 264].

… Берімося ж за роботу, яку Він довірив нашій опіці, благословляймо дітей нашого Батька, де б вони не були, і наше життя буде збагачуватися і цей світ робитиметься щасливішим. Це та місія, яку покладено на наші плечі. Небесний Батько спитає з нас за те, як ми її виконували. Бог дає нам можливість, щоб у смиренності душі ми ходили з цим бажанням у серці чинити добро усім людям, де б вони не були, і приносити їм радість, яка можлива лише через дотримання Його законів і виконання Його заповідей. Я смиренно молюся, щоб мир міг бути в нашому серці і в нас вдома, щоб ми могли випромінювати радість і гарний настрій, куди б не пішли, щоб ми могли довести світу, що ми дійсно знаємо про те, що Бог живий, тим життям, яким живемо, й отримати Його благословення за це²².