Розділ 6

Підтримка тих, кого підтримує Господь

Наші провідники вибрані Господом, і Він очікує, щоб ми підтримували їх словом і ділом.

З життя Джорджа Альберта Сміта

Джордж Альберт Сміт був підтриманий в якості Президента Церкви на генеральній конференції у жовтні 1945 року. Наприкінці конференції Президент Сміт висловив вдячність за підтримку, яку святі виявили підняттям руки: “Я дякую за довіру, яку ви, брати і сестри, виявили, сподіваючись, що я можу справитися, і пообіцявши, як це зробили дехто з вас, що ви будете допомагати мені справлятися, бо я—лише людина, один з найзвичайніших серед вас, але мене було покликано на це служіння—і я не був би тут, якби не знав, що мене було покликано—владою нашого Небесного Батька”.

Потім він додав: “Я потребуватиму підтримки кожного чоловіка, кожної жінки і кожної дитини не заради мого благословення, а заради вашого благословення і заради благословення всіх дітей людських, де б вони не були. Це не моя відповідальність, це наша відповідальність”¹.

Як видно з учень, що вивчаються у цьому розділі, Джордж Альберт Сміт розумів, яку важку ношу несло Перше Президентство ще до того, як він став Президентом Церкви. Він навчав святих, що їхня прихильність і відданість можуть полегшити їхню ношу, і довів цей принцип своїм служінням у Кворумі Дванадцятьох Апостолів.

У 1946 році, ведучи сесію генеральної конференції, Президент Сміт представив для підтримки церковних чинів і пояснив, що така підтримка не є просто пасивною дією: “А тепер ми переходимо до справи, яка є звичайною для таких конференцій; це представлення авторитетів Церкви для підтримки людей, що виявляється підняттям руки. Я сподіваюся, ви усвідомите—усі ви,—що це—священний привілей. … Це буде не просто символ, а ознака, що, з допомогою Господа, ви будете виконувати вашу частину цієї роботи”². [Див. рекомендацію 1 на сторінці 65].

Учення Джорджа Альберта Сміта

Ті, хто головує у Церкві, підготовлені, вибрані й натхнені Господом.

У цій величній Церкві головували чоловіки, які були особливо підготовлені, особливо навчені, особливо споряджені для тієї високої шани, яка надається кожному з них, коли вони посідають це місце. Наш Небесний Батько у Своїй мудрості оточив цих провідників Ізраїля іншими—тими людьми, хто, як і вони, має віру, і хто не схиляється перед Президентом Церкви як особистістю чи індивідуумом, але хто визнає його як глашатая Небесного Батька і підтримує його, і підкріплює його, і молиться за нього, і любить його, щоб і вони також могли отримати благословення нашого Небесного Батька.

У світі не існує іншої подібної організації. Не існує іншого народу, [якого б] вели так, як ведуть його. Правду кажуть, що ті, хто тут головує—просто люди. Але саме через них Небесний Батько буде виконувати Свою роботу. Саме через них повинно відбуватися навчання євангелії. … Чоловік, який головує над нами сьогодні, головує не тому, що має для цього власну природжену здатність. Він головує не тому, що він син якогось володаря, але він займає цю посаду тому, що Батько Небесний знає цілісність його душі. Усвідомлюючи, з якою рішучістю він має нести це послання всім народам землі, Він підготував його для цього високого покликання, яке надається йому. Він головує як представник нашого Небесного Батька³.

Я думав сьогодні про простих, але величних чоловіків, які вели цю Церкву від початку її організації. … Я був добре знайомий з [багатьма] Президентами [Церкви] і вірю, що вони були мужами Божими. Не можна уявити собі, щоб наш Небесний Батько вибрав головувати над Церквою людей іншого ґатунку⁴.

Що сталося, коли [Джозеф Сміт] помер? … [Святі] не проводили збори, не вибирали голову зборів і не проводили вибори нового провідника. Цей провідник вже був вибраний Господом. Ним був старший член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, Бригам Янг. … Церква як організація на всіх своїх сесіях підтримала його як Президента. Коли він помер, його радники не казали, що вони були в якості Президента, ні, над Церквою довго головував Кворум дванадцятьох, а потім старший його член був підтриманий як Президент Церкви. Панував досконалий порядок. …

Я окреслив дещо з цього, щоб не могло бути ніякої помилки. Джозеф Сміт не сам себе обрав бути Президентом Церкви. Це стосується й інших, які були за ним. … Призначення приходить від нашого Небесного Батька через Його натхнення, і чоловіки отримують всю силу, що приходить з цим призначенням⁵.

Нам треба бути дуже вдячними за знання того, що ця робота не є роботою людини, а є роботою Господа; що ця Церква, яка носить ім’я Ісуса Христа, керується Ним, і Він не дозволить ні людині, ні групі людей знищити її. Він не дозволить людям, які головують над Його Церквою, повести народ не тим шляхом, але Він буде підтримувати їх Своєю всемогутньою силою. Він буде звеличувати їх в очах добропорядних і чудових чоловіків і жінок. Він буде благословляти їхнє священнослужіння, і воно буде цілковито успішним. Ті, хто проти них і шукають, що десь не так, не знайдуть задоволення у своєму протистоянні їм. Ті, хто критикує і прагне знищити вплив провідників Церкви, пожинатимуть плоди своїх неправильних вчинків⁶.

Нам потрібно мати вдячність у своєму серці за те, що нас ведуть святі чоловіки, які натхнені нашим Батьком Небесним, щоб навчати нас день у день⁷. [Див. рекомендацію 2 на сторінці 65].

Через Своїх слуг Господь навчає нас йти шляхом, що веде до щастя й безпеки.

З часів Батька Адама і дотепер Господь настановляв людей через своїх слуг. Він надихав їх на краще життя, коли вони прислухалися до Нього; і з віку в вік, коли Його дітям було потрібно, Він посилав святих чоловіків у світ, щоб передати їм настанови, виконання яких веде до щастя, надихав їх навчати прекрасним істинам, які роблять людство благороднішим і збагачують його⁸.

Я не знаю нічого дуже важливого, що відбулося у світі, і стосовно чого б Господь через Своїх пророків не дав пораду людям заздалегідь, аби вони не залишилися у незнанні того, що буде розгортатися, але могли б спланувати своє життя, а спланувавши, мати від цього користь. …

Візьмемо, наприклад, Ноя. Господь наказав йому збудувати ковчег, в якому праведні могли б врятуватися від потопу, що мав настати. Ной будував ковчег і проповідував покаяння своєму поколінню впродовж ста двадцяти років, повністю попередивши їх. Однак люди були настільки злочестиві, що не прислухалися до цих застережень. Маючи свободу волі, вони вибрали зло, а не праведність. Пішов дощ, настав потоп, і лише Ной та його сім’я з восьми душ була врятована. Усі почули попередження, але через свою упертість та відмову покаятися вони потонули. [Див. Мойсей 8:13–30]⁹.

Господь хоче, щоб ми були щасливими. Ось тому Він дав нам євангелію Ісуса Христа. Ось тому Він надав нам священство. Він хоче, щоб ми мали радість. Ось тому Він організував цю Церкву і встановив різні чини, і все це перебуває у порядку. … Якщо ви будете йти за провідництвом Господа і тими, кого Господь підтримує, ви не відпадете у темряву, не втратите світло, не переступите Божих законів і не втратите своїх привілеїв, бо Він дуже хоче, щоб всі ми мали радість¹⁰.

Є лише один безпечний шлях для мене у ці дні, і цей шлях—йти за тими, кого Господь призначив нас вести. Я можу мати власні ідеї та точки зору, я можу мати власні судження стосовно чогось, але я знаю: якщо моє судження суперечить вченням тих, кого Господь дав нам вказувати шлях, я повинен змінити свій курс. Якщо я бажаю спасіння, я буду йти за провідниками, яких наш Небесний Батько дав нам, доти, поки Він підтримує їх¹¹. [Див. рекомендацію 3 на сторінці 65].

Ті, хто смиренні й вірні, підтримують і захищають Господніх слуг.

Я знав тисячі рядових членів цієї чудової Церкви, чоловіків і жінок з різних країн, які у смиренні й відданості прийняли євангелію, щоб належати до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. … [Вони] молилися за своїх провідників і підтримували їх … , і зі свого досвіду в Церкві, я не знаю жодної людини, яка б виконувала заповіді Господа і піднімала б свій голос проти тих, кого було покликано головувати над цією Церквою. Це справді дивовижно. …

Одним з найбільших для мене свідчень про божественність цієї роботи є те, що безліч людей, … маючи нагоду на конференції колу … виявити голосуванням свою підтримку чи не підтримку тих, хто головує над ними (кожний користується своєю свободою волі), продовжують підтримувати своїх провідників. Дійсно, Дух Господа підказує вірним, смиренним людям підтримувати Його вибраних слуг¹².

Коли Мойсей вів Ізраїль з Єгипту через пустиню в обіцяну землю, на них у Рефідімі напав Амалик. Мойсей відправив Ісуса Навина вибрати воїнів, щоб захистити Ізраїль. Мойсей, Аарон і Хур вийшли на верхів’я гори, щоб спостерігати за битвою. Поки Мойсей тримав посох Божий над своєю головою, перемагав Ізраїль, а коли він через слабкість опускав свої руки, перемагав Амалик. [Мойсею, щоб він сів,] підсунули камінь, і Аарон та Хур підтримували його руки, щоб благословення Господа могли зійти на Ізраїля, аби їхні воїни могли взяти верх і битва була виграна. Божа сила була на Мойсеєві і залишалася з ним, допоки він не закінчив Його роботу. [Див. Вихід 17:8–13]. Коли він мав підтримку людей, вони також мали благословення, і так буває з кожним слугою Господа, який головує над Ізраїлем. …

… Скільки б не головував [Президент] над цією Церквою, і не має значення, скільки років це головування ще буде тривати, наш Небесний Батько даватиме йому міць, силу, мудрість, здатність до судження і натхнення, щоб говорити Ізраїлю, коли їм потрібно, щоб це було сказано. Ми, йдучи за ним як провідником, повинні бути, як Аарон і Хур давніх часів; ми повинні підтримувати його руки, щоб через нього Господь дозволив спуститися на нас і на цей народ небесним благословенням¹³.

Я знаю, що ці чоловіки [генеральні авторитети] є слугами Господа, і я знаю, що вони прагнуть благословляти людство. Я сподіваюся, що всі ви … будете підтримувати їх не лише своєю вірою та молитвами, але й тоді, коли їх зображують у фальшивому світлі й викривлюють їхню позицію, що ви зможете з готовністю й палким бажанням, у разі потреби, захищати їх, бо приходить час, коли їм буде потрібний ваш захист. Супротивник не забув про них, і для мене одним з доказів божественності покликання цих чоловіків є те, що лихі люди про них говорять зле, а добропорядні люди говорять про них добре¹⁴. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 65].

Коли ми критикуємо своїх провідників або не надаємо значення їхній пораді, ми тим самим дозволяємо супротивнику збити нас з дороги.

Серед нас є такі, … хто був засліплений людськими філософіями і дурницями. Є такі, хто ігнорує думку й пораду людини, яку Бог поставив на чолі цієї Церкви. …

До людей, які мають не надто багато інформації, несподівано приходить якась блискуча ідея, і ось вони вже пропонують вважати, що “це є так” або “оте є так”, і хоч це суперечить пораді Господа, дехто схиляється саме до цього. Господь дав нам надійну пораду і призначив Президента Своєї Церкви тлумачити цю пораду. Якщо ми зневажаємо те, що він радить як Президент Церкви, ми можемо виявити, що допустилися серйозних помилок¹⁵.

Президентство Церкви … є представниками нашого Небесного Батька не лише для цього народу, вони представляють Його всім людям на землі. З нами буде все гаразд, якщо ми будемо поважати й шанувати цих чоловіків, яких було поставлено нас очолювати. Вони—люди, мають людські слабкості; вони будуть допускатися помилок, але якщо ми будемо так само милостиво ставитися до їхніх помилок, як до своїх невдач і помилок, то побачимо їхні чесноти, як бачимо свої.

Я стою тут, щоб звернутися до вас, мої брати і сестри, з проханням: не дозволяйте словам критицизму або недоброзичливості виходили з ваших вуст про тих, кого Господь покликав вести нас. Не перебувайте в компанії людей, які принижують їх або применшують їхній вплив серед дітей людських. Якщо ж ви так робите, то я можу сказати вам: ви побачите, що опинилися у владі супротивника. Ви відчуєте на собі його вплив і будете відходити якомога далі від шляху істини, і якщо ви не покаєтеся, то ви можете надто пізно виявити, що втратили “дорогоцінну перлину”. Ваші егоїзм та сліпота стануть причиною того, що вас буде зведено з дороги, і ті, кого ви любите, … будуть сумувати по інший бік завіси через вашу слабкість і безглуздя¹⁶. [Див. рекомендацію 5 на сторінці 65].

Супротивник не спить. Він багатьох збиває з пуття і вводить їх у гріх. … Є такі, хто навчає неправдивим доктринам; і є такі, хто прагне переконати чоловіків і жінок порушувати заповіді нашого Небесного Батька. … Якби члени цієї Церкви, які шукають вади у провідників Церкви і критикують тих, хто віддає саме своє життя, щоб благословляти нас і приносити нам користь, могли зробити в цьому паузу, якої б вистачило, щоб з молитвою спитати: “За яким з цих вчителів безпечно йти?”, вони без труднощів би знайшли правильний для себе курс і підтримували б тих, кого підтримує Господь¹⁷.

Якщо ми підтримуємо наших провідників, то беремо на себе зобов’язання дослухатися до їхньої поради і звеличувати свої власні покликання.

Це повинно бути джерелом сили для Президента Церкви—дивитися в обличчя тисяч чесних чоловіків і жінок і бачити їхні підняті руки у завіті з нашим Батьком Небесним, коли вони підтримують його в чині, в який його було покликано в якості Президента цієї чудової Церкви. Зобов’язання, яке ми даємо, коли піднімаємо свої руки за цих обставин, є найсвященнішим. Це не означає, що ми будемо спокійно собі йти своїм шляхом і нам достатньо буде знати, що пророк Господа направлятиме цю роботу, але це означає,—якщо я розумію зобов’язання, яке взяв, піднявши свою руку,—що ми будемо підтримувати його; ми будемо молитися за нього; ми будемо захищати його добре ім’я і ми будемо виконувати його настанови, коли Господь буде вказувати йому давати їх нам, поки він буде залишатися на цій посаді¹⁸.

Коли я думаю про ношу, яку несуть Президент цієї Церкви та його радники, і усвідомлюю, які обов’язки покладено на їхні плечі, то я всім серцем бажаю допомагати їм, а не бути завадою; і щоб у посаді, на яку мене було покликано служити, з вами, мої брати і сестри, ми—кожний з нас—могли зайняти своє місце й нести свою частку цієї ноші і звеличувати наше покликання, щоб шанувати й прославляти Бога¹⁹. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 65].

Бог дає, щоб ми, ті, хто був так рясно благословенний, могли підтримувати руки слуги Господнього, який головує над нами; щоб ми могли допомагати йому не лише своїми вірою й молитвами, але й при нагоді виявляти йому любов та доброту; щоб ми могли крокувати під стягом, який він високо триматиме увесь той час, коли Бог буде підтримувати його в якості Президента Церкви, пророка Господа в ці останні дні²⁰.

Давайте підтримувати цих чоловіків, поставлених Богом головувати над нами. Давайте благословляти їх, не тільки нашими вустами, але й допомагаючи при кожній нагоді нести цю дуже велику ношу, яка лежить на їхніх плечах. … Моліться за них і благословляйте їх, і допомагайте їм²¹.