Розділ 9

Відкрийте свою душу Господу в молитві

Через особисту й сімейну молитву ми можемо відчути вплив Небесного Батька у своєму житті й у своєму домі.

З життя Джорджа Альберта Сміта

Молитва була важливою складовою життя в домі, де зростав Джордж Альберт Сміт. “Кожний з домочадців приділяв увагу молитвам на самоті і сім’єю,—сказав він.— Я в житті дуже рано дізнався, що Господь відповість на молитви, бо Він відповідав на мої молитви і багатьма способами Він давав мені докази Своєї дбайливої турботи”¹.

Навіть у похилому віці Президент Сміт з ніжністю згадував, як його мати, Сара Фарр Сміт, навчала його молитися:

“Мене навчала на колінах мати-свята останніх днів. Найперше з усього, що я пам’ятаю,—це як вона брала мене за руку і вела сходами нагору. У тій кімнаті було два ліжка, на одному спали мої батьки, а інше—маленьке на коліщатках—стояло біля протилежної стіни. Я пам’ятаю це так ясно, наче це було тільки вчора. Піднявшись нагору, вона сідала біля мого маленького ліжка на коліщатках. Вона ставила мене на коліна перед собою. Вона складала мої руки, брала їх у свої і навчала мене моїй першій молитві. Я ніколи цього не забуду. Я не хочу цього забути. Це один з найдорожчих спогадів у моєму житті: мати, як ангел, сидить біля мого ліжечка і навчає мене молитися.

Це була проста молитва, але … та молитва відкрила для мене отвори небесні. Через ту молитву до мене простяглася рука мого Батька Небесного, бо мама пояснила мені все, що означає молитва, так, щоб маленька дитина могла це зрозуміти. Від того дня й дотепер, коли я проїхав приблизно мільйон миль по світу серед інших дітей нашого Батька, кожний день і кожний вечір, де б я не був, коли я збираюся лягати в ліжко або встаю з нього, я відчував себе близько до свого Небесного Батька. Він недалеко”².

Упродовж всього свого життя Президент Сміт покладався на молитву не лише як на засіб, щоб наблизитися до Бога, але й щоб просити в Нього допомоги тоді, коли вона була потрібна. Одного дня, коли він плавав у Тихому океані біля узбережжя Каліфорнії, з ним сталося наступне:

“Я вважався дуже хорошим плавцем і від плавання був у захопленні. У той особливий день морські хвилі були дуже високими і швидкими. Я зайшов у воду й поплив в океан; там я пірнав у великих бурунах, опиняючись на гребені хвиль під бризками води. Мені хотілося дістатися місць, де за бурунами перекочувалися височенні хвилі і де я міг лягти на спину і нестися на них вгору і вниз.

І коли я був зайнятий цією розвагою, одна величезна хвиля знялася буруном саме перед тим, як я зміг випірнути з попередньої хвилі. Ця друга хвиля накрила мене й занурила у глиб океану. Я міг відчувати, як мене потягло підводною течією. Саме у цей час одна за одною швидко накотилося багато хвиль, і мені не вдавалося належним чином випірнути з однієї хвилі в іншу. Я усвідомив, що сили швидко полишають мене і вже необхідно щось шукати, аби допомогти собі. Опинившись на гребені величезної хвилі, я побачив зовсім близько підпірку хвилерізу і подумав: якщо з нелюдськими зусиллями я зможу дотягтися до цієї рятівної підпірки, то можу спасти собі життя.

Я тихенько попросив Небесного Батька дати мені сили, щоб ухопитися за підпірку. Коли мене попутною хвилею піднесло до підпірки на відстань витягнутої руки, я дотягся й ухопився обома руками за одну з паль. Палі були вкриті темними ракоподібними організмами з колючим панциром, і коли я, ухопившись за палю, притиснувся до них своїми руками й ногами, вони почали колоти мене і в груди, і в ноги, і скрізь по тілу. Я тримався стільки, скільки міг терпіти біль і дочекатися великої попутної хвилі, щоб попасти на неї і на ній дістатися підпірки, що була ближче до берега. Щоразу, молячись у серці, я докладав зусиль, щоб переміщатися від однієї підпірки до іншої за допомогою хвилі, що накочувалася.

Повільно, але надійно і з великими труднощами, я дістався ближче до берега, де було достатньо мілко, щоб дійти по воді до пляжу. Опинившись у безпеці на теплому піску, я, знесилений, упав. Я був зовсім слабий, ледь не потонув; я не мав сили йти додому, тому мав хоч трохи перепочити. Лежачи на піску й відчуваючи його тепло й надійність, я думав про щойно пережитий жах і моє серце сповнилося смирення і вдячності за те, що Господь … зберіг моє життя”³. [Див. рекомендацію 1 на сторінці 99].

Учення Джорджа Альберта Сміта

Молитви дають нам говорити з Небесним Батьком так, наче Він присутній з нами.

Яке чудове благословення ми маємо в ці часи стресів та невизначеності—відчувати впевненість божественного спрямування, мати цілковиту віру в особистісного Бога, Який цікавиться нами і Який чує наші молитви й відповідає на них⁴.

Багато років тому … я почув історію про одного дев’ятирічного хлопчика, сироту, якого поспішно привезли в лікарню, де після огляду стало очевидним, що його слід негайно оперувати. Він жив у своїх друзів, які надали йому притулок. Його мати й батько (коли були ще живі) навчили його молитися; тож коли його привезли в лікарню, він дуже хотів, щоб Господь допоміг йому.

Лікарі вирішили провести консиліум. Коли його ввезли в операційну, він, озирнувшись навколо, побачив медсестер та лікарів, які радилися, що треба робити в його випадку. Він знав, що у нього щось серйозне, і сказав одному з них, коли вони готувалися дати йому знеболююче: “Лікарю, а чи могли б ви помолитися за мене перед операцією?”

Лікар, явно збентежений, вибачився і сказав: “Я не можу помолитися за тебе”. Тоді хлопчик попросив інших лікарів, але результат був той самий.

Зрештою сталося щось дуже дивовижне; цей хлопчина сказав: “Якщо ви не можете помолитися за мене, то чи не будете ви так ласкаві почекати, поки я сам за себе помолюся?”

Вони зняли з нього простирадло, він став на операційному столі на коліна, схилив голову й сказав: “Небесний Батьку, я—просто хлопчик-сирота. Я страшенно хворий. Нехай буде Твоя ласка, щоб я одужав. Благослови цих людей, які збираються робити мені операцію, щоб вони зробили її правильно. Якщо Ти зробиш так, щоб я одужав, я буду старатися вирости хорошою людиною. Дякую Тобі, Небесний Батьку, що Ти допомагаєш мені одужати”.

Закінчивши молитву, він ліг. Очі лікарів і медсестер були повні сліз. Потім він сказав: “Я готовий”.

Операцію було зроблено. Хлопчину перевезли в його палату, і через кілька днів його забрали з лікарні; він швидко одужував.

Через кілька днів після цього один чоловік, який почув про цей випадок, прийшов у кабінет одного з тих хірургів і сказав: “Розкажіть мені про операцію, яку ви робили кілька днів тому,—операцію маленькому хлопчику”.

Хірург сказав: “Я оперував кількох маленьких хлопчиків”.

Той чоловік додав: “Той хлопчик хотів, щоб хтось помолився за нього”.

На це лікар сказав дуже серйозно: “Так, було таке, але, я думаю, це є надто священним для мене, щоб про це розповідати”.

Чоловік сказав: “Лікарю, якщо ви розповісте мені про це, я поставлюся до цього шанобливо; я б хотів почути цю історію”.

І тоді лікар розповів те, що я тут переповів, і додав: “Я прооперував сотні людей, чоловіків і жінок, які вважали, що мають віру, аби зцілитися; але я ніколи не відчував присутності Бога так, як я відчув її тоді, коли стояв біля того хлопчика. Той хлопчина відкрив отвори небесні і говорив до свого Небесного Батька так, як говорять лицем до лиця. Я хочу сказати вам, я став кращою людиною завдяки тому, що відчув це, стоячи й слухаючи маленького хлопчика, який говорив до свого Небесного Батька, наче Той був поруч”⁵. [Див. рекомендацію 2 на сторінці 99].

Живімо ж так, щоб кожного вечора, коли ми стаємо на коліна молитися, і кожного ранку, коли ми схиляємося перед Господом у подяці, у нас була сила відкривати небеса, щоб Бог почув наші молитви і відповів на них і ми знали, що Він схвалює нас⁶.

Якщо ми живемо так, щоб бути близько до Небесного Батька, то матимемо натхнення знати, про що молитися.

Мій батько в молодості ледь не втопився в річці Прово. … Його батько, який був тоді в Солт-Лейк-Сіті, відчув потребу зайти в кімнату, щоб усамітнитися для молитви. Він … став на коліна … і сказав: “Небесний Батьку, я відчуваю, що з моєю сім’єю в Прово відбувається щось небезпечне. Ти знаєш, я не можу бути з ними там і бути тут. Небесний Батьку, збережи й захисти їх. …”.

Саме в час, коли він молився, а це можна було потім визначити, порівнявши час, мій батько впав у річку. Тоді якраз була повінь. З каньйону потоком води несло колоди й каміння; він був безпомічний. Ті, хто стояв близько, бачили, в якому небезпечному становищі він опинився, та нічим йому не могли допомогти. Потік води був настільки бурхливим, що врятуватися в ньому нікому б не вдалося. Вони просто стояли там, охоплені жахом. Батько з усіх сил старався тримати голову над водою, але його кидало то вниз, то вгору, і він бився об каміння та колоди. І ось враз сама хвиля підняла його з води і викинула на берег. Це було безпосередньою відповіддю на … молитву⁷.

Ми повинні приділяти увагу своїм молитвам на самоті. Ми повинні жити настільки близько до нашого Небесного Батька, щоб, коли ми схиляємося перед Ним, ми могли знати, що те, про що ми просимо, буде приємним Йому, і якщо це не дається нам так, як ми просимо, то ми могли знати, що до нас прийде те благословення, на яке ми маємо право, і саме воно й буде благословенням⁸. [Див. рекомендацію 3 на сторінках 99–100].

Молитва має могутній вплив на наше особисте життя, на наші сім’ї й наші громади.

Господь … пояснив нам, як ми можемо отримати благословення через молитву. У світі є багато людей, які не усвідомлюють справжньої користі від молитви. Молитва—це сила. Вона має такий вплив, який, здається, мало хто з людей може зрозуміти. …

… Скільки є людей у цій Церкві, які не знають, що вони мають право, абсолютне право, молитися їхньому Небесному Батьку і просити Його забрати від них їхні страждання та повести їх до задоволення й щастя?⁹

Дивним є те, що немає такого члена Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, якого б не закликали промовляти свої молитви, але все ж є такі люди, які не моляться на самоті або сім’ями. Якщо ж ми не молимося, то втрачаємо захист, який надає молитва¹⁰. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 100].

Я хотів би наголосити ось на чому: я сподіваюсь, що святі останніх днів не будуть пропускати нагоди для своїх молитов, своїх молитов на самоті і своїх молитов у сім’ях. Діти, які виростають в домівках, де не моляться сім’єю і не моляться на самоті, дуже багато втрачають; і я боюся, що у вирі світового безладу, поспіху й метушні часто виходять з дому без молитви і без благословень Господа; такі домівки не зможуть далі бути щасливими. Ми живемо у вік, коли Небесний Батько нам потрібний так само, як Він був потрібний людям у всі віки¹¹.

Не відмовляйтеся від сили Бога. Підтримуйте у своїх домівках дух молитви й вдячності і нехай подяка лине до Того, Хто є нашим творцем і Хто дарує нам все добре¹².

Нехай же наші домівки будуть місцем, де перебуває молитва, вдячність і подяка. … Молімося за видатних чоловіків і жінок світу, яким потрібний Господь, але які не розуміють, що Він зацікавлений в них. Моліться … за своїх урядовців, мерів своїх міст, людей, які впливають на політику в різних наших громадах, щоб вони могли робити те, що буде кращим для всіх нас та зробить нас щасливішими, і що є приємним для Небесного Батька. Це наш привілей. Я кажу вам, що силу молитви виміряти неможливо¹³.

Сімейна молитва приносить в сім’ї єдність.

У сім’ї ми не завжди будемо перебувати у злагоді одне з одним; чоловіки не завжди будуть думати так, як думають їхні дружини, і навпаки, але якщо ви будете разом молитися, зі справжнім бажанням бути одним цілим, я можу вам сказати: ви будете сходитися у поглядах стосовно всіх важливих питань.

Я помітив … на рекламному щиті напис: “Сім’я, яка молиться разом, і залишається разом”. Я не знаю, хто його зробив, але хочу сказати: якщо ви задумаєтеся над цим хоч на мить, ви знатимете, що так воно і є. Я настійливо раджу вам: моліться Господу разом, я не маю на увазі, щоб ви просто промовляли молитви, я не маю на увазі, щоб … ви знову й знову повторювали щось, а відкрили свої душі Господу як чоловіки й батьки у своєму домі, і нехай ваші дружини й діти приєднуються до вас. Нехай і вони моляться. І тоді у вашому домі буде відчуватися вплив, який ви зможете відчувати, приходячи туди¹⁴.

Як один з тих, кого Господь попросив навчати, я благаю вас навести лад у своїх домівках. Не хватайтеся за все. Не дайте світу вплутати вас в його дурниці й помилки. Оберігайте свої сім’ї всіма можливими способами. Об’єднуйте сім’ю під впливом молитви. … Якою великою є сила молитви! Вона тримає нас на шляху до вічного життя і веде нас в целестіальне царство!¹⁵ [Див. рекомендацію 5 на сторінці 100].