Розділ 5

Святе священство—для благословення Божих дітей

Священство—це влада від Бога. Ті, хто має священство, повинні бути гідними і застосовувати його, щоб благословляти інших.

З життя Джорджа Альберта Сміта

На генеральній конференції 2 жовтня 1948 року під час сесії священства Президент Джордж Альберт Сміт сказав:

“Мені цікаво знати, чи ми як батьки все робимо, щоб пояснити нашим хлопцям серйозність зобов’язання, яке хлопець бере на себе, стаючи дияконом. Мені цікаво знати: коли хлопця висвячено в диякони, чи дає його батько йому відчути, що він тепер має щось таке, що є вічно важливим. …

Я пам’ятаю, наче це було вчора, як Джон Тінджі поклав мені свої руки на голову і висвятив мене в диякони. Мені про висвячення розказали і пояснили його важливість так, що я відчув, якою великою честю воно було. І як наслідок, воно стало благословенням для мене, а потім з часом до мене прийшли й інші висвячення. Але в кожному з тих випадків основа вже була закладена в моєму розумі: тут була можливість для ще одного благословення”¹.

У тому ж виступі Президент Сміт навчав, що одним з благословень, яке приходить від висвячення у священство, є можливість благословляти життя інших людей. І як приклад він розповів про одного носія священства—домашнього вчителя,—який мав вплив на нього в юності.

“Упродовж багатьох років вчителем в сім’ї мого батька був Родні Беджер; він був неабиякою особистістю. Коли б він не приходив, наша сім’я радо зустрічала його, він сідав і починав ставити нам запитання, і розповідав про те, що, на його думку, ми повинні були розуміти. І я хочу вам сказати, що коли він приходив в наш дім, то приносив з собою Духа Господнього. А коли він йшов від нас, ми відчували, що нас відвідав Господній слуга”².

Президент Сміт завершив свій виступ, висловивши побажання, щоб носії священства служили членам своїх приходів і колів та “не пропускали нагоди надихати людей, проявляти себе і ставати такими, якими наш Батько хоче, щоб вони були”³. [Див. рекомендацію 1 на сторінці 52].

Учення Джорджа Альберта Сміта

Ісус Христос під час свого земного священнослужіння відновив божественну владу на землі.

Коли Спаситель прийшов у середину часів, Він виявив, що велике місто Єрусалим потопало у злі. Його жителі вели таке життя, що втратили божественну владу, тож [Бог] послав Свого Сина у світ і Церква знову отримала божественну силу. … Були в Його родоводі такі, хто був хорошими людьми, … і були інші, хто все ще виконував обов’язки у священстві, та для Спасителя було необхідним прийти, щоб відновити божественну владу. …

… Коли Він розпочав Своє священнослужіння, то покликав допомагати Собі не царів і правителів, священиків і тих, хто мав високі повноваження, а покликав простих рибалок, і в результаті Він зібрав навколо себе людей, яких можна було навчати, а не людей, які б не вірили Йому. Він організував Церкву під керівництвом нашого Небесного Батька. Він передав божественну владу Своїм прихильникам і вказав їм, що вони повинні були робити. … Він мав божественну владу, і праведні люди визнали в Ньому Божого Сина. Дехто думає про Нього як просто про хорошу людину. Ми ж віримо, що Він прийшов на землю не лише, щоб навчати людей, що їм робити, але й передати Своїм прихильникам божественну владу виконувати обряди Його Церкви. …

У дні Спасителя Він був головуючою владою. Наступним за Ним, за владою, був кворум дванадцятьох чоловіків, яких Він обрав. Коли Його не стало, Кворум дванадцятьох—не ця кількість звичайних чоловіків, які самі себе назвали учнями, а кворум дванадцятьох чоловіків, які мали божественну владу й отримали її від Ісуса Христа,—став керівництвом Церкви⁴. [Див. рекомендацію 2 на сторінці 53].

Священство було відновлено в наші дні чоловіками, які мали його у давнину.

Записано й визнано на небесах і землі, що віровчення і деномінації кількісно збільшилися після того, як [Ісус Христос] залишив землю, і кількість церков збільшувалася на землі, і в дні Джозефа Сміта, нашого дорогого пророка, вже існувало багато деномінацій. Було багато людей, які претендували на те, щоб мати божественну владу, і, я думаю, дехто з них вважали, що вони її отримали. …

Коли настав час і світ втратив владу, тобто священство, Господь покликав звичайного хлопця і дав йому побачити небесне явлення та говорив до нього і сказав йому, що він повинен зробити; Він посилав йому час від часу й інших посланців та небесних істот; у результаті було організовано Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, і в цій Церкві існувала божественна влада. …

Коли Джозеф Сміт був ще молодим чоловіком, Господь наказав йому перекласти Книгу Мормона. Одного разу, коли Джозеф і Олівер Каудері займалися перекладом, Господь послав святу істоту, щоб відповісти на їхні запитання стосовно хрищення. І хто ж був той, хто прийшов? Ним був Іван Христитель, який мав Ааронове священство. Звідки він прийшов? Він прийшов з небес. … Він явився Джозефу Сміту і Оліверу Каудері як прославлена воскресла істота. Він прийшов, скерований нашим Небесним Батьком, щоб дати Ааронове священство Джозефу і Оліверу, бо священства не було ніде у всьому світі. Було необхідно, щоб небеса розкрилися і чоловік, який отримав священство і мав його, повинен був прийти і дати його.

Після цього Петро, Яків та Іван, які мали Мелхиседекове священство, дали це священство Джозефу і Оліверу, і Господь вказав, якою має бути організація Церкви: з президентством, яке складається з президента та двох радників; також з Кворумом Дванадцятьох Апостолів, з патріархом, первосвящениками, сімдесятниками, старійшинами, священиками, учителями і дияконами; стосовно влади, це була така сама організація, що існувала у первинній Церкві⁵.

Цю ж владу, що її мав [Джозеф Сміт], було надано вашим синам, і вони потрібні Небесному Батьку для виконання обрядів євангелії. Відповідальність, що прийшла до Джозефа Сміта, не втратилась з його смертю, вона лягла на інші плечі. Наш Небесний Батько час від часу ставив тих, хто мав владу говорити в Його ім’я, виконувати обряди євангелії і благословляти дітей людських. Вони поширили цю честь на вас і ваших дітей⁶.

Я вдячний за те, що Господь в наші дні й добу відкрив євангелію знов. Батько і Син явили Себе; чоловіки, які мали священство раніше, прийшли і надали це священство смиренним чоловікам, а їм було наказано, у свою чергу, надавати його іншим. Тож євангелія і священство стали доступними для всіх, хто буде підготовлений отримати їх, і це—Господній шлях⁷.

Ваша місія є визначною, ви—чоловіки, які мають священство. Вам було даровано божественну владу. Ви отримали ваше право проповідувати, навчати євангелії і виконувати обряди не завдяки навчанню в коледжі або університеті. Ви отримали вашу владу від чоловіків, божественно вповноважених діяти в якості Господніх слуг; священство було надано вам тими, хто отримав його прямо від Ісуса Христа, нашого Господа⁸. [Див. рекомендацію 3 на сторінці 53].

Силу і владу Бога можна знайти тільки в Його істинній Церкві.

Люди запитували мене: “Які переваги вашої Церкви над іншими?” Я намагався тактовно пояснити їм, у чому полягає ця відмінність. Будь-яка організація може збиратися разом для поклоніння, але це не дає їм божественної влади. Будь-яка група церков може зібратися докупи і організувати громаду церков. Та це не дає божественної влади. Люди можуть об’єднуватися заради хороших цілей, але влада від нашого Небесного Батька отримується лише в Його спосіб, а Його спосіб у минулі дні—це покликання і висвячення чоловіків та рукопокладання їх для цієї роботи. Так відбувається і в наші дні. …

Люди мають прийти до розуміння, що самі поклони перед Господом у молитві не дають їм божественної влади. Життя за вимогами, що сприяють набуттю чесності, порядності, істини і т.д., не надає людям божественної влади. … Нам недостатньо молитися і відвідувати церкву. Нам необхідно володіти божественною владою, і через заяву, що ми володіємо цією владою, Церква зазнала багато переслідувань, що супроводжували її існування від самого початку. Але це так, і багато дітей нашого Батька починають помічати дію божественної влади в цій Церкві. Вони бачать покращення, що відбувається в житті чоловіків і жінок⁹. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 53].

Особисто я не хочу, щоб мене зрозуміли так, ніби я хочу знаходити помилки людей, що належать до різних деномінацій світу, і критикувати їх за ці помилки. Я вдячний за те, що є так багато людей—порядних чоловіків і порядних жінок,— які вірять в Бога і зі світлом, що вони мають, служать Йому; але факт залишається фактом: наш Батько встановив у цьому світі Свою Церкву. Він надав чоловікам у ці дні Свою владу, і не існує іншої влади на землі, яку б Він визнав, за винятком лише тієї, яку б Він Сам встановив¹⁰. [Див. рекомендацію 5 на сторінці 53].

Обряди священства необхідні для нас, щоб увійти в целестіальне царство.

Якби ми були подібні до всіх інших деномінацій, ми могли б шукати Господа і отримувати Його благословення, бо кожна людина, яка робить добро у цьому світі, отримує благословення; ми могли б мати всі кардинальні чесноти і неухильно розвивати їх в собі, але без сили Бога і влади святого священства людям неможливо досягнути целестіального царства¹¹.

Єдиний план, який підготує людей до целестіального царства,—це план, даний Ісусом Христом, нашим Господом; і єдиною владою, яка дасть право людям навчати євангелії і виконувати її обряди належним чином, є влада Ісуса Христа, нашого Господа¹².

Бог покликав Джозефа Сміта молодшого бути Його пророком, і через нього було відновлено на землі святе Мелхиседекове священство, яке є силою Бога, переданою чоловіку, щоб діяти в Його ім’я. Завдяки цьому священству кожний обряд євангелії нашого Господа Ісуса Христа, який необхідний для спасіння дітей людських, виконується цією владою¹³.

Як би на нас позначилося відділення від влади, яку Бог нам надав? Це означало б, що двері целестіального царства були б для нас зачиненими. Це означало б, що вінцеве благословення, прагнути якого мене навчали з самого дитинства, не було б реалізоване. … Не було б у целестіальному царстві і дружніх стосунків з любими мені людьми, … які для мене майже такі ж дорогі, як саме життя¹⁴.

Священство …—це благословення, яке, за умови нашої праведності, відкриє перед нами двері целестіального царства і дасть нам в ньому місце, щоб жити впродовж віків вічності. Не ставтеся легковажно до цього безцінного благословення¹⁵. [Див. рекомендацію 6 на сторінці 53].

Носії священства мають відповідальність жити взірцевим життям і користуватися священством, щоб благословляти інших.

Як чудово усвідомлювати, що гідні чоловіки можуть отримати священство і владою, яка дається їм, зробити багато того, що є благословенням для інших дітей нашого Батька¹⁶.

У світі ви не можете піти в якусь іншу церкву або в усі інші церкви і знайти там … чоловіків, які мають божественну владу. Не забувайте про це. Ви належите до вибраної групи чоловіків, … яких було рукопокладено і які отримали божественну владу, і це зробило вас партнерами з Творцем Небес і Землі. Я маю на увазі не те, що ви не можете сміятися, посміхатися і радіти життю, а те, що в кожній душі має бути глибоке усвідомлення того, що “я сторож брата свого. Я маю владу від Господа Ісуса Христа—я носій святого священства”. І якщо буде так, то нас не буде виявлено такими, які легковажно ставилися до священного, як це було з деким у давнину¹⁷.

Для багатьох чоловіків той факт, що вони мали священство, буде на засудження, бо вони ставилися до священства, як до чогось дуже звичайного¹⁸.

Дехто з чоловіків думає, що оскільки вони мають священство, то це дозволяє їм якось особливо поводитися у себе вдома. Я хочу сказати вам: ви, чоловіки, які мають священство, ніколи не ввійдете в целестіальне царство, якщо не будете шанувати своїх дружин і свої сім’ї та не будете навчати їх і давати благословення, яких ви хочете для себе¹⁹.

Влада нашого Небесного Батька існує на землі для того, щоб благословляти людство, а не робити тих, хто отримує цю владу, зарозумілими; вона для того, щоб робити їх смиренними. Вона не для того, щоб ті, хто отримав особливі привілеї, відчували себе важливішими за інших, а для того, щоб ми упокорилися в душі, сповнили своє серце молитвами, тактовно ставилися до всіх людей в усьому, що робимо, і тим самим подавали приклад праведного життя, якого Небесний Батько бажає, щоб ми навчали²⁰.

Те, що ми члени Церкви і маємо священство, ні до чого не приведе, якщо тільки ми не будемо гідними. Господь сказав, що отримання кожного благословення, якого ми бажаємо, обумовлено виконанням Його заповідей. Ми можемо обманути своїх ближніх, і ми можемо обманути себе, думаючи, що все робимо правильно, але якщо ми не виконуємо заповідей Небесного Батька, якщо ми не є гідними носіями святого священства, яке таке безцінне, ми не знайдемо собі місця в целестіальному царстві²¹.

Вам, брати, … надано священну можливість, виявлено священну довіру. Ви отримали благословення святого священства. Вам була надана божественна влада, і з цією владою до вас прийшла відповідальність здіймати свій голос і жити таким життям, щоб люди у світі могли пізнати різницю між євангелією Ісуса Христа та іншими організаціями світу²².

Куди б ви не йшли, пам’ятайте: ви представляєте Того, Хто є творцем нашого існування. Священство, яке ви маєте,—це не священство Джозефа Сміта чи Бригама Янга, чи будь-кого іншого, кого було покликано керувати Церквою вдома чи за кордоном. Священство, яке ви маєте,—це сила Бога, надана вам згори. Святі істоти посилалися на землю, … щоб відновити славетне благословення, яке було втраченим на землі впродовж сотень років. Певно, що ми повинні бути вдячними за наші благословення²³.

Я молюся, щоб Господь благословив усіх нас, щоб ми були гідними мати священство, яке Він приніс і надав нам, щоб, куди б ми не приходили, люди могли сказати: “Цей чоловік—слуга Господа”²⁴. [Див. рекомендацію 7 на сторінці 53].