Трохи краще, ніж учора
Автор живе в місті Сальта, Аргентина.
Ми повинні продовжувати жити за євангелією. Саме так Серхіо знову зможе бути з нами.
Ілюстрації Сюзанни Саймонс
Серхіо служив уже майже рік, коли зателефонував його президент місії. Він був нашим єдиним сином, і він був першим з наших дітей, хто служив на місії повного дня. Разом зі своєю дружиною Ліліаною ми пишалися ним, і він був прикладом для своїх двох сестер.
У Серхіо було щось особливе, завдяки чому ми знали, що він буде хорошим місіонером. Він від природи був лідером, він був радісним і щирим та спонукав інших діяти.
Не мало значення для нього, чи людина належить до Церкви—він товаришував з усіма. А якщо хтось глузував з нього через належність до святих останніх днів, він це сприймав з почуттям гумору й рідко ображався.
Ми так раділи, коли Серхіо отримав покликання на місію до Перуанської місії Чіклайо. Він почав своє служіння 20 листопада 2013 року. Він любив свою місію. Спочатку йому було легко писати. Але минали місяці, і мені потрібно було більше часу, щоб поміркувати над його листами і належним чином відповісти з огляду на його духовне зростання.
Ми не хвилювалися за Серхіо. Ми думали, що місія—це найбезпечніше місце, де він може бути. Його президент місії зателефонував 7 жовтня 2014 року.
Ми ніколи не почувалися самотніми
Президент місії сказав нам, що Серхіо разом з напарником навчав зацікавлених про храми та храмові сім’ї. Після того, як Серхіо промовив заключну молитву, він зробив паузу, раптово втратив свідомість і впав на підлогу. Його благословили і швидко відправили до медичного центру. Лікарі визначили, що у нього стався розрив аневризми судин головного мозку. Вони даремно намагалися повернути його до життя.
Ця новина сповнила нас глибоким смутком. Хоча ми були в невимовному горі, разом з Ліліаною нам довелося їхати в Перу, щоб привезти тіло та особисті речі Серхіо. Нам було важко чітко мислити, тож ми були вдячні, що хтось із Церкви був поруч, щоб допомагати—з тієї миті, як ми залишили дім і до тієї, як повернулися назад. Ми також отримували допомогу від Святого Духа, Який втішав і допомагав нам вистояти. Ми ніколи не відчували самотності.
Важко бути вдячними під час трагедії, але я вдячний за лагідні милості Господа, які були пов’язані зі смертю Серхіо. Коли він помер, я служив єпископом, Ліліана навчала в семінарії, а наша дочка Хімена служила президентом Товариства молодих жінок приходу. Ми були зайняті служінням, нам треба було любити інших, і це зміцнило нас в євангелії. Якщо Серхіо й мав залишити нас, я завжди буду вдячним за те, що Небесний Батько забрав його тоді, коли він був сильним у вірі.
Я також вдячний, що Серхіо пішов з цього життя під час служіння Господу і служіння своєму ближньому (див. Moсія 2:17). Господь сказав: “Ті, хто вмирають у Мені, не відчують смаку смерті, бо вона буде солодкою для них” (УЗ 42:46).
Святий Дух дав мені відчути лише натяк на те, що мав відчувати Небесний Батько, коли Його Єдинонароджений Син помер за нас. Я зрозумів, що не маю жодного права сердитися на Бога. Мій Небесний Батько знав, що я відчуваю. Спокій зійшов на мене, і це допомогло прийняти Його волю і час смерті Серхіо. Ліліана пережила такі самі почуття.Втішаючі слова
Наша сім’я була запечатана в храмі у 2005 році, коли Серхіо та Хімена були малими. Невдовзі після цього Рут народилася вже у завіті. Перед від’їздом на місію Серхіо її охристив.
Через три дні після його смерті Рут побачила Серхіо уві сні. То була ніч перед її дев’ятим днем народження. Рут наснилося, що вони удвох ідуть удень, тримаючись за руки, і що він утішає її.
Рут та Хімена були дуже близькі з Серхіо, і вони дуже за ним сумували. Рут і досі втішає згадка про той сон.
Одного дня, проглядаючи речі Серхіо, ми з Ліліаною знайшли його місіонерський блокнот планування зустрічей. Ми помітили, що на кожній сторінці Серхіо написав фразу: “Будь трохи кращим, ніж учора”.
Ті слова ніколи мене не полишають. Вони нагадують мені, що ми повинні продовжувати жити за євангелією. Саме так ми можемо бути разом, як сім’я, після цього життя. Саме так Серхіо знову зможе бути з нами.
Коли ми проходимо через важкі часи, Спаситель нам допомагатиме. Я знаю, що це істина, так само, як я знаю, що Його обіцяння—певні. Тож ми тримаємося за євангелію, і ми наслідуємо приклад Серхіо. Ми намагаємося бути трохи кращими щодня.