Солодке Різдво

Вільсон Коррейа дос Сантос

Пернамбуко, Бразилія

Скільки себе пам’ятаю, у моїй сім’ї Різдво було незабутньою подією. Коли я вирушав до Південної Бразильської місії Порто-Алегре, то не знав, як важко мені буде вперше святкувати Різдво далеко від сім’ї.

Під час свого першого Різдва на місії я дуже хотів бути разом із сім’єю, але ми з напарником були самі. Мене охопило відчуття суму й жалю до себе.

На Святвечір одна чудова сім’я запросила нас з напарником на вечерю. Ми гарно провели вечір, однак радість цієї сім’ї лише нагадала мені, що я був далеко від своєї. Того вечора ми пішли додому, і я намагався заснути й забути, що наступного дня буде Різдво. Уперше в своєму житті я був радий, коли Різдво минуло.

Через рік я розмірковував про попереднє Різдво і думав про те, що можу робити, аби мати краще Різдво на місії. Я зрозумів, що моє почуття суму рік тому пояснювалося тим, що я думав про себе, а не про Спасителя. Я також зрозумів, що Різдво—це час згадувати Спасителеве народження і що мені слід радіти, бо я служу Йому як Його представник.

Поговоривши з напарником, ми вирішили купити льодяники на паличках і дарувати їх членам Церкви, зацікавленим, дітям та будь-кому, кого зустрінемо в Різдвяний день. Ми також повторювали Різдвяні гімни, які хотіли заспівати. Радість переповнювала моє серце в день Різдва, коли ми зустрічали людей, співали гімни і роздавали цукерки.

Того вечора по дорозі додому ми зустріли літнього чоловіка, який сидів на краю тротуару. Ми запитали, чи отримав він Різдвяний подарунок того дня. Його відповідь була ствердною: він поговорив по телефону зі своїми дітьми, які жили далеко.

“Ми маємо для вас ще один подарунок”,—сказали ми. Ми дали йому льодяника.

“Це підсолодить не лише мій язик,—сказав він,—але і мій настрій”.

Я мав найгірше Різдво на місії, бо зосередився лише на собі. Я також мав найкраще Різдво, коли натомість зосередився на Спасителі. Я знаю, що коли ми зосереджуємося на Ньому, Він підніме наш настрій на Різдво й кожного дня упродовж року.