Благоговіння—це любов
У п’ятницю моя вчителька попросила, щоб перед усіма учнями, вчителями і батьками, які прийшли на шкільні збори, я прочитала вірш, який сама написала. Я дуже зраділа і погодилася. Але я також дуже хвилювалася.
Поки я сиділа на сцені, чекаючи, коли буду читати свого вірша, серце в мене почало калатати. Я дуже хвилювалася через те, що мені доведеться поділитися тим, що я написала, з багатьма людьми.
Потім у мене з’явилася думка. Я подумала про те, як ми вранці перед школою всією сім’єю читаємо Книгу Мормона. Думка про читання Писань зі своєю сім’єю нагадала мені про Небесного Батька. Я думала про те, як Він мене любить. Це мене втішило і я більше не почувалася самотньою. Моє серце заспокоїлося, і я відчула благоговіння.
У Збірнику дитячих пісень на с. 12 є такі слова пісні:
Благоговіти—це думать про Бога,
Це більш, ніж тихенько сидіть,
Це те, що відчув я, згадавши про Нього,
Тож благоговіть—це любить.
Якщо благоговійний я в діях, словах
І шлях обираю прямий,
Я знаю всім серцем, що поруч завжди
Буде Батько Небесний і Син.
Я вдячна, що відчула любов Небесного Батька, коли хвилювалася під час зборів. І я вдячна за знання про те, що Він мене дуже сильно любить.
Я знаю, що в складних ситуаціях я можу прийняти рішення бути благоговійною і думати про Бога.