Тихий спокійний голос під час прийняття важливих рішень

М. Джозеф Бро

Другий радник у генеральному президентстві Товариства молодих чоловіків

З виступу “Heeding the Voice of the Lord” (Дослухатися до голосу Господа), виголошеному на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга–Айдахо 17 жовтня 2017 року.

Якщо ви гідні, Небесний Батько не допустить, щоб ви припустилися великої помилки, надавши вам застереження.

Будучи новим президентом місії восени 2011 року, мені дуже подобалося знаходитися серед наших місіонерів. Разом зі своєю дружиною Емілі я вирішив здійснити огляд всіх квартир і провідати кожну пару місіонерів у своїй місії.

Подорожуючи з міста Гватемала до одного з віддалених районів, який називався Солола, ми дізналися, що через демонстрацію дорогу попереду було заблоковано. Демонстрації у Гватемалі можуть тривати годинами, і, зазвичай, немає жодного способу їх обминути. Але коли ми розпитали про можливості об’їзду, то дізналися про інший маршрут. Однак той маршрут нам повідомили з таким застереженням:

Це не найкраща дорога.
Зробіть усе можливе, щоб не залишатися на тій дорозі після настання темряви.
Банди грабіжників часто нападають на тій дорозі.

Як і кожен заповзятий новий президент місії та його дружина ми з Емілі вирішили поїхати. Ми вже проїхали певну відстань, коли дісталися до місця на ґрунтовій дорозі, де, як здавалося, перед нами починається крутий спуск. Емілі пожартувала, що нам треба взяти фотоапарат, щоб зробити фото, коли ми виїдемо на вершину.

Багато років тому, коли я був молодим місіонером у Гватемалі, я дізнався, що невелика гілка на дорозі означає “будьте обережні”. Це навіть може означати “стоп”. Я побачив невелику гілку, але забув, що вона може означати.

Через мить ми зависли на краю шестиметрового обриву, де міст було змито. Мені вдалося вийти зі свого боку , але Емілі не могла відкрити двері. Коли вона намагалася перелізти через сидіння і вийти через мої двері, машина почала хитатися. Очевидно, що то була дуже хвилююча мить.

У моїй голові промайнуло багато думок. Я вже бачив заголовки в газетах: “Новий президент місії проїжджав по дорозі, де не було моста, і його дружина отримала серйозні ушкодження” або “Пропали новий президент місії та його дружина після пограбування на дорозі, якою їм не слід було подорожувати”.

Не знаючи, що робити, я зупинився біля машини і палко помолився Небесному Батькові: “Будь ласка, допоможи мені в цій ситуації, в яку я потрапив через легковажність”. Чи можете ви повірити, що раптом позаду нас з’явилася велика вантажівка, яка перевозила банани? Водій та пасажир побачили нас і вийшли, щоб посміятися та потішитися зі скрутної ситуації, в яку потрапили нерозумні грінго. Вони показали на гілку на дорозі. У прямому розумінні то була невелика гілочка.

Потім, як доповнення до нашого дивовижного благословення, вони вийняли зі своєї вантажівки єдиний ланцюг, який я бачив за три роки служіння у Гватемалі. Перш ніж від’їхати, вони зрубали дерево і поклали його поперек дороги. Думаю, що вони хотіли пересвідчитися, аби наступний американець, який там буде проїжджати, не припустився тієї ж помилки.

Дослухайтеся до спонукань і застережень

Я розповідаю вам цю історію, щоб наголосити на тому, що ми повинні дослухатися до застережень, спонукань і вказівок, які отримуємо завдяки голосу Господа—яким би сильним чи тихим він не був. Той голос надходить до нас у різні способи: через Писання, заповіді, нашіптування Святого Духа, слова сучасних пророків і пораду батьків, церковних провідників та хороших друзів. Чи ми слухаємо і зважаємо на ці спонукання і застереження? Чому важливо це робити?

Ми читаємо в Приповістях:

“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся.

Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.

Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого!” (Приповісті 3:5–7).

Ми повинні довіряти Господу всім своїм серцем. Ми повинні розуміти, що нашого знання недостатньо, щоб розуміти, що для нас є кращим. Якщо ми дійсно Йому довіряємо, то яке ж чудове обіцяння Він нам дає: Він випростує наші стежки.

У нашій сім’ї ми часто звертаємося до такого висловлювання, яке стало важливою складовою нашої місії. Президент Рассел М. Нельсон раніше навчав цього принципа: Він сказав таке:“Послух приносить успіх; неухильний послух приносить дива”¹.

В нашій сім’ї та на місії ми трохи видозмінили це висловлювання: “Послух приносить благословення, але неухильний послух приносить дива”.

Я не розумію повною мірою, що означає неухильний послух, але ось що я зрозумів. Ми не можемо бути досконало слухняними в усьому прямо зараз, хоча ми можемо бути досконалими в дотриманні багатьох Господніх заповідей. Тому покаяння повинно бути ключовою складовою неухильного послуху. Неухильний послух вимагає відданого ставлення до всіх застережень і спонукань та заповідей, які дає нам Небесний Батько.

Іноді ми не будемо розуміти, чому Небесний Батько просить нас робити певні речі. Такі часи можуть виявитися найскладнішими, щоб виявляти неухильний послух. Згадайте Адама, одного з найвеличніших серед людей, якого запитали, чому він приносить жертву: “І через багато днів ангел Господа явився Адаму, кажучи: Чому приносиш ти жертви Господу? І Адам сказав йому: Я не знаю, тільки Господь наказав мені” (Moйсей 5:6).

Ідіть за пророками

Емілі була чудовим прикладом неухильного послуху, навіть коли вона не розуміла причини. Під час жовтневої генеральної конференції 2000 року вона почула таку пораду від Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008): Ми “не схвалюємо татуювання, а також “проколювання шкіри тіла не для медичних цілей”. Однак ми не висловлюємо заперечення, коли йдеться про “проколювання вух жінками для носіння пари сережок– однієї пари”².

Коли моя дружина приїхала додому, вона пояснила нашій другій дочці, як важливо іти за пророком за будь-яких обставин. І моя дружина не лише говорила, вона також слухалася. Вона зняла другу пару сережок востаннє. Я впевнений, що вона й досі не розуміє, навіщо, але я знаю, що питання “чому?” не є для неї важливим.

Для декого з нас це може здаватися неважливим, бо це така незначна річ. Так і є. Однак я не пам’ятаю, щоб Спаситель казав: “Якщо ви мене любите, зберігайте ті Мої заповіді, які здаються важливими” (див. Іван 14:15).

Мої дорогі брати і сестри, ми повинні завжди дослухатися того чіткого голосу застереження, який чуємо від обраних Господніх апостолів і пророків. За мирськими нормами це може здаватися непопулярним, подібно до того незначного прохання, з яким звертався Президент Хінклі. Однак ви можете—і повинні—довіряти, що тим голосом до вас звертається Небесний Батько. Це може бути непомітна гілочка або ціле дерево поперек дороги. Я закликаю вас читати або слухати генеральну конференцію з такою думкою: які гілочки або дерева Господь поклав на моєму шляху?

Довіряйте Господу

Дехто з вас може думати: “Це чудово. Але що ви робите, коли прагнете отримати спонукання, пораду від Господа, застереження і спрямування, і здається, що ви не отримуєте жодної відповіді?”

Можливо, таке занепокоєння виникає, коли йдеться про важливі рішення у вашому житті. Пам’ятайте обіцяння: довіряйте Господу всім своїм серцем і Він випростує ваші шляхи.

Коли йдеться про важливі події життя, ми дійсно хочемо чіткого спрямування, і його нелегко знайти. Але я зрозумів, що якщо постійно каюся, якщо я неухильно слухняний, іду за своїми провідниками і приймаю інші правильні рішення—іншими словами, якщо я гідний,—Небесний Батько не допустить, щоб сталися великі помилки, надавши мені належне застереження. Це стосується і вас.

Мої юні друзі, якщо ми прагнемо Його застережень, спонукань і одкровень, які можна отримати через усі доступні канали, а потім дослухаємося до них і діємо відповідно, Небесний Батько поруч, щоб захистити нас від помилок, які можуть нам дорого коштувати. Ми маємо право на те, щоб Святий Дух був завжди з нами, особливо у вирішальні моменти нашого життя.

Я сподіваюся, що ви успішно розпізнаєте всі гілочки й дерева, які Небесний Батько помістить на вашому шляху.

Я свідчу, що коли ми дослухаємося до голосу Господа, коли ми отримуємо його з багатьох джерел і намагаємося бути неухильно слухняними, ми можемо мати життя, про яке скажуть “і з того часу жили вони щасливо”. Це може статися лише тоді, якщо ми живемо за вченням Христа, укладаємо священні завіти й живемо за ними.