”Те Мені ви вчинили”

Шеннон Найт

шт. Каліфорнія, США

В нашій сім’ї є Різдвяна традиція: роздавати пакунки з продуктами, рукавицями, шапками та іншими необхідними речами тим, хто в нужді. У 2016 році на Святвечір було незвично холодно в тій місцевості в Каліфорнії, де ми живемо. Ми одягнули на себе багато одягу, однак все одно тремтіли від холоду!

Коли ми під’їжджали до парку біля нашого дому, де було багато безхатченків, то побачили одного чоловіка, який зіщулився на зовсім незахищеній від холоду автобусній зупинці, укрившись старою ковдрою. Мій чоловік Денніс зупинив машину і, взявши з собою нашого сина Джонатана, дав чоловікові подарунковий пакунок. Разом з нашою донькою Еббі ми залишалися в машині й спостерігали.

Той чоловік підняв свою голову, коли Денніс вручив йому пакунок. Величезна усмішка з’явилася на його обличчі. Вони потиснули один одному руку й почали розмовляти. То було незвично, тому що зазвичай розмов майже не буває.

Через кілька хвилин Денніс повернувся до машини й відкрив багажник.

“Чи все гаразд?”— запитала я.

“Так,—відповів він.— Я хочу дати йому свою куртку. Вона йому потрібніша”.

У мене не було слів. То була дуже хороша куртка, яку Денніс одягав лише кілька разів! Денніс повернувся до чоловіка і допоміг йому одягнути теплу куртку. Обличчя того чоловіка сяяло. Денніс продовжував розмовляти з ним.

Я відчула спонукання познайомитися з тим чоловіком. Я відкрила двері машини, і Еббі пішла за мною. Денніс усміхнувся, коли ми підійшли, і назвав йому наші імена. Я простягнула руку й запитала, як його звуть.

Він узяв мою руку, тепло усміхнувся і відповів: “Ісус”.

Моя сім’я продовжувала з ним розмовляти, але я майже нічого не чула після цього. Я продовжувала думати про значення чудового імені того чоловіка: Ісус; його звали так само, як Спасителя. У ту мить я згадала Спасителеве вчення: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили” (Maтвій 25:40). Той випадок назавжди змінив мене.