Досвід моєї місії
Довгий шлях до хрищення
Я служив на місії повного дня в Орегонській Салемській місії. Для мене це були незабутні два роки, які залишаться в моїй пам’яті назавжди як неповторний духовний досвід.
Коли присвячуєш весь свій час Господу і Його служінню, намагаєшся знайти тих, хто хоча б іноді згадує про Нього, думає, шукає Його, ти не можеш не радіти тому часу, коли практично всі навколо тебе поринають в атмосферу служіння і турботи одне про одного. Це той час, коли люди частіше згадують про своїх рідних і близьких, коли забуваються старі образи, коли всі розуміють, що є найголовнішим у цьому світі, насолоджуються спілкуванням у сімейному колі, і коли багато людей згадують про Христа.
Різдвяна пора—найуспішніший період мого служіння. І це не через подарунки, отримані від близьких та прихожан, хоча треба зізнатися, я завжди їм радів. Головне в іншому: на Різдво Церква надає багато цікавих ідей, щоб привернути увагу людей до істинної причини свята, до народження Христа і до того, як Він зміг змінити наше життя, подарувавши нам надію. З’являється багато можливостей допомогти комусь як словом, так і справою. В цей час люди більше відкриті до духовного, і як наслідок—зростає статистика хрищень. Але я хотів би розповісти про одну дивовижну подію, яка трапилася під час мого місіонерського служіння.
Я познайомився з Терісою Томпсон у квітні, і з перших хвилин спілкування відчувався її сильний характер. На цей час Теріса щойно звільнилася із в’язниці. Поки вона була відсутня, її чоловік приєднався до Церкви. Тому її першим бажанням було дізнатися більше про нашу конфесію. І хоча ми з нею одразу знайшли спільну мову, чесно кажучи, вона здавалася одним з найскладніших слухачів за всю мою місію. У неї було багато запитань, вона хотіла дізнатися про все. Це було моє випробування, але в той самий час я відчував, що ця людина не випадкова, і, якщо вона прийме євангелію всім серцем, то буде однією з найсильніших і найвідданіших членів Церкви.
Ми регулярно зустрічалися з Терісою. В її житті було стільки випробувань, що я інколи дивуюсь, як вона ще й досі тримається. І ось одного дня вона нам зателефонувала і сказала, що знає, що Книга Мормона істинна, і що вона хоче охриститися. Ми з напарником були на сьомому небі від щастя. Але попереду нас очікувало ще одне випробування. Теріса була звільнена передчасно, а, як виявилося, згідно церковної політики, якщо це так, то ставати членом Церкви поки що неможна. Це був удар для Теріси, оскільки їй треба було чекати ще цілих два роки.
Після цієї новини вона вирішила, що їй потрібен час, щоб познайомитися з іншими церквами, щоб переконатися у правильності свого вибору. Для нас, місіонерів, було важко це прийняти.
Вона пішла, і ми її не бачили протягом місяця. І ось у грудні, напередодні Різдва, вона прийшла у приход і сказала: “Я знаю, що ця Церква істинна, і я готова чекати стільки, скільки необхідно, аби приєднатися до неї”.
Коли моя місія закінчувалася, в мій останній трансфер Теріса зі своїм чоловіком приїхали відвідати мене востаннє перед моїм відльотом додому. Спілкуючись з нею, я був вражений величезною зміною, яка відбулася в серці тієї жінки завдяки євангелії Ісуса Христа. Теріса, яку я зустрів вперше, і Теріса, яка стояла переді мною в цей момент, це були дві абсолютно різні людини. Для мене це було диво!
Десь три місці потому, після мого повернення додому, вона зателефонувала мені і сказала, що дата її хрищення призначена на липень 2019 року і що вона запрошує мене бути присутнім на цій події.
Я вірю, що Спокута доступна кожному, хто готовий простягнути руку і зробити її частиною свого життя.