Розділ10

Цінність освіти

Ми перебуваємо тут як народ,… щоб мати змогу оволодіти кожною істиною, кожною чеснотою, кожним принципом розуму, відомим серед людей, а також тим особливим, що Бог відкрив, аби ми керувалися цим і застосовували його у щоденному житті, здобуваючи в цьому освіту для себе і для своїх дітей в усьому, що має підносити людину.¹

З життя Джона Тейлора

У 1877 р. Президента Джона Тейлора було обрано на посаду територіального директора окружних шкіл у шт. Юта. Працюючи на цій посаді, він прагнув призначати найпідготовленіших учителів для навчання дітей і юнаків. Він також постійно простежував статистичні дані по освіті – не тільки в Юті, але в усіх штатах і територіях Сполучених Штатів – щоб мати змогу краще розуміти рівень освіти серед святих останніх днів. За свою роботу в системі шкільної освіти він отримав листа з подякою від діючого члена комісії з освіти Сполучених Штатів.² Цей лист був належним визнанням для Президента Тейлора, чиє життя було прикладом любові до пізнання та навчання.

Від часів свого дитинства, коли він учився у школі в Англії і до свого служіння на посаді Президента Церкви, Джон Тейлор постійно навчався і працював над собою, щоб звеличити той розум, який Господь дав йому. Його старанність у навчанні дала йому змогу допомагати зростанню Церкви багатьма способами. Один такий випадок стався, коли він виконував місіонерське служіння у Франції. Хоч він приїхав у цю країну тільки нещодавно, він взяв участь у перекладі Книги Мормона на французьку і німецьку мови і започаткував видання двох щомісячних видань Церкви цими мовами.³

Серед того великого обсягу написаного Джоном Тейлором на євангельські теми були листи, трактати, гімни, памфлети, газетні статті та книги. Одна з його книг, названа The Government of God (Уряд Божий), отримала схвальну оцінку видатного американського історика, який написав: «Як труд, присвячений загальному та абстрактному предмету, вона, вірогідно, не має аналогів в усій мормонській літературі з точки зору таланту. Стиль високий і ясний, і кожна сторінка свідчить про глибокі знання автора. Як дослідник давньої та сучасної історії, як богослов і філософмораліст, Президент Тейлор заслужено стоїть у перших рядах [серед своїх колег-науковців]».⁴

На додаток до своїх численних письмових трудів Президент Тейлор, будучи прекрасним оратором і маючи [глибоке] євангельське свідчення, виголошував незліченні проповіді, натхненні та повчальні. Старійшина Б. Г. Робертс писав: «Святі, які слухали його протягом піввіку, пам’ятатимуть до кінця свого життя його владну постать, його особисту принадність, енергію та силу його проповідей і великих принципів, пізнанням яких вони насолоджувалися… Його красномовність була наче та чарівна річка, що виходила з берегів і розливалася родючими землями мислення».⁵

Учення Джона Тейлора

Ми повинні бути енергійними у справі здобуття освіти для себе і для своїх дітей.

Ми хочемо… бути енергійними у справі здобуття освіти. Нам заповідано Господом здобувати знання через вивчення і через віру, вишукуючи його з найкращих книг [див. УЗ 88:118]. І нам належить навчати наших дітей і наставляти їх у кожному відгалуженні освіти, що має сприяти їхньому благополуччю.⁶

Ми перебуваємо тут як народ… не для того, щоб наслідувати цей світ, хіба що тільки в тому, що піде на користь,… але для того, щоб мати змогу оволодіти кожною істиною, кожною чеснотою, кожним принципом розуму, відомим серед людей, а також тим особливим, що Бог відкрив, аби ми керувалися цим і застосовували його у щоденному житті, здобуваючи в цьому освіту для себе і для своїх дітей в усьому, що має підносити людину… Ми повинні прагнути поглибити своє пізнання самих себе і наших тіл, дізнатися, що є найкориснішим для здоров’я і як зберігати здоров’я та уникати захворювань; а також що їсти і пити, а від чого відмовлятися. Ми повинні познайомитися з фізіологією людського організму і жити у відповідності з законами, які управляють нашими тілами, щоб наші дні були довгими на цій землі, яку Господь Бог наш дав нам. І для того, щоб повністю пізнати себе, ми маємо навчатися з найкращих книг, а також через віру. Отже, заохочуймо до освіти і сприяймо цьому у нашому суспільстві.

Виховуйте ваших дітей розумними і працелюбними. Спершу навчайте їх цінності здорового тіла і тому, як підтримувати в них здоров’я та енергію; навчайте їх ставитися з найвищою повагою до цнотливості та чесноти, заохочуйте їх також розвивати розумові здібності, даровані їм. Їм також слід розповідати про землю, на якій вони живуть, про її властивості та закони, які управляють нею; їх необхідно навчати про Бога, який створив цю землю, і Його задуми та цілі, що стояли за створенням землі й поміщенням на землю людини… Що б вони не робили, їх слід навчати робити це розумно; їх слід усіма способами заохочувати (і це мають робити батьки) працювати розумно і з розумінням…

Абсолютно необхідним є те, щоб ми навчилися читати, писати й правильно говорити рідною мовою; і якщо людям самим бракує освіти, вони мають докладати ще більші зусилля, аби цей брак освіти не успадкували їхні нащадки. Ми повинні з більшою увагою навчати нашу молодь і давати їй освіту. Усе, що ми можемо робити для того, щоб вони були, щонайменше, не гіршими від [інших людей], ми повинні робити з задоволенням ; бо підносячи їх, ми здобуваємо шану своїм прізвищам і славу Богу-Батькові. Це вимагає праці й коштів, і це також вимагає наполегливості й рішучості від тих, хто в цьому зацікавлений.⁷

Що б ви не робили, вибирайте найкращих учителів. Ми не хочемо, щоб іновірці отруювали розум наших дітей. Діти – це дорогоцінність, дарована нам Господом, і вони потребують занадто дбайливої уваги щодо їхнього виховання та навчання. Ось чому я б віддав перевагу тому, щоб моїх дітей навчали основам початкової освіти Божі люди, щоб вони перебували під їхнім впливом, ніж погодився б, аби їх навчали найглибшим [або найскладнішим] наукам люди, які не мають страху Божого у своїх серцях…

Ми повинні приділяти більше уваги питанням освіти і робити все, що ми можемо, щоб оплачувати послуги компетентних учителів. Деякі люди кажуть: «Ми не можемо дозволити собі платити їм». Ви не можете дозволити собі не наймати їх. Ми хочемо, щоб наші діти зростали розумними і не відставали від будь-якого народу у світі. Бог чекає, що ми робитимемо це; отже, я привертаю [вашу] увагу до цього питання. Я чув, як розумні й практичні люди кажуть, що утримування доброго коня не є дорожчим від утримування поганого і не дорожчим є утримування гарної отари, ніж утримування поганих тварин. Хіба виховання добрих, розумних дітей буде дорожчим від виховання дітей у невігластві?⁸

Весь істинний розум походить від Бога і розширює наш розум і душу.

Людина через філософію і застосування свого природного розуму може здобути розуміння – до певної межі – законів Природи. Але для того, щоб пізнати Бога, необхідні небесна мудрість і небесний розум.⁹

Добре, коли люди навчені історії та законам держав, коли вони знайомляться з принципами справедливості та рівності, з природою захворювань, лікарськими властивостями рослин тощо. Але їм не слід залишатися без пізнання Бога, бо насправді кожна галузь відомого людині істинного знання походить від Бога, і люди оволодівають знанням через Його слово або через Його діяння… Весь розум, який людина має на землі, – релігійний, науковий або політичний, – походить від Бога. Кожний добрий і досконалий дар походить від Нього – джерела світла та істини, в якому немає ані перемін, ані тіні непостійності. Пізнання [особливостей] людського організму походить від [дослідження] людського організму – а його створив Бог.¹⁰

Немає такої людини і ніколи не було такої людини, яка могла навчати тому, що стосується Бога, якщо її перше не було навчено, наставлено і скеровано духом одкровення, що походить від Всемогутнього. І не існує людей, здатних отримати істинний розум і сформувати правильне судження відносно священних принципів вічного життя, які б не перебували під впливом того самого духа. Отже, і промовці і слухачі – усі в руках Всемогутнього.¹¹

Принципи євангелії спрямовані на те, щоб розширити наш розум і серце, розкрити потенціал [людини] і дозволити всім людям відчути свої стосунки з Богом і своїми ближніми, щоб ми всі могли бути причасниками тих самих благословень; щоб ми всі могли бути розумними, що ми всі могли бути навченими в тому, що стосується царства Божого, і підготовленими до целестіального успадкування у вічних світах. У цьому полягає різниця між системою, яку приймаємо ми, і системами цього світу – вони від людини, а ця – від Бога… Царство Боже підносить добрих, благословляє всіх, просвітлює всіх, розширює розум усіх і робить доступними для всіх благословення вічності… Я ціную всі [прояви] істинного розуму – морального, соціального, наукового, політичного або філософського…

Істина та розум [мають] тенденцію збільшувати здатності, розширювати душу і показувати людині її дійсне положення, її стосунки з самою собою і з її Богом – тепер і в майбутньому, щоб вона могла знати, як жити на землі і бути підготовленою до життя в товаристві Богів у вічних світах…

Це є принципи істини, які скріпляють нас і дають нам змогу діяти сполучено і з силою; це ті принципи, які підносять наші почуття, оживлюють наші душі й дають нам відчуття радості та перемоги в будь-яких обставинах; це світло, це істина, це розум, і це походить від Бога і веде до Бога, піднесення і целестіальної слави. Ми відчуваємо радість, бо маємо принципи вічного життя в нас самих; це тому, що ми причастилися від джерела життя і знаємо наші стосунки з Господом.¹²

Церква допомагає нам пізнавати цей світ і світ прийдешній.

Нам треба вчитися постійно, рядок за рядком, припис за приписом, трохи тут і трохи там. Через це ми маємо наші різноманітні організації священства,… щоб навчати, настановляти і розбиратися в усіх хитромудрих сплетеннях життя, що стосуються цього світу або світу прийдешнього.¹³

У нас тут є наші Товариства допомоги… Я був у Наву в той час, коли пророк Джозеф Сміт організував Товариство допомоги. Я був свідком цієї події…

Щодо цих Товариств, я скажу, що вони виконують добру роботу і є великою допомогою нашим єпископам. [Сестри з цих Товариств] вміють напрочуд добре втішати, благословляти і заохочувати тих сестер, які потребують турботи, а також відвідувати хворих, давати поради молодим жінкам і наставляти їх у тому, що стосується їхніх покликань – покликань дітей Всевишнього і святих Всевишнього. Я радий сказати, що в нас є багато шанованих і благородних жінок, які виконують цю працю любові, і Господь благословляє їх у їхніх трудах, і я благословляю їх в ім’я Господнє. І я кажу нашим сестрам: продовжуйте бути старанними і вірними, прагнучи сприяти благополуччю та щастю жінок, навчайте і наставляйте ваших власних дочок в страхові Божому, і навчайте ваших сестер чинити так само, щоб Господь міг благословити нас і наше потомство разом з нами.¹⁴

Ми також маємо наші Недільні школи, і багато хто з наших братів і сестер виконують у цьому напрямі добру роботу. Я хочу порадити [президентам] Недільних шкіл: спробуйте зібрати найкращі наявні таланти, щоб вони навчали і наставляли наших дітей. Яку величнішу чи шанованішу роботу ми можемо виконувати, ніж роботу з навчання дітей принципам спасіння? Бог благословить вас – тих, хто є старанним і віддає своє серце цьому, і прийде день, коли молодь Ізраїля прийде і назве вас благословенними.¹⁵

Праведно застосована освіта допоможе нам будувати Сіон.

Старійшинам не завадить краще познайомитися з [іноземними] мовами, бо їм, можливо, доведеться вирушити в інші країни і там спілкуватися з людьми, а не виглядати дурнями… Ви можете сказати: «Я думаю, що Господь дасть нам дар мов. Він не дасть – якщо ми надто ледачі, аби вивчати їх. Я ніколи не прошу Господа зробити для мене щось, якщо я можу зробити це сам.

Ми повинні знайомитися з усім, здобувати розум через віру і через навчання. Нам сказано, щоб ми збирали [знання] з найкращих книг і знайомилися з урядами, народами та законами. Старійшини цієї церкви мають потребу вивчати ці речі, щоб, вирушивши до народів [землі], вони не відчули в собі бажання повернутися додому, не завершивши своєї роботи як слід.¹⁶

Бог чекає, що Сіон стане хвалою і славою всієї землі, щоб царі, почувши про його славу, прийшли і подивилися на цю славу… Він хоче, щоб ми дотримувалися Його законів і боялися Його; щоб ми стояли як посланці, яким іти до народів, зодягнені в силу священства, що було даровано нам, шукаючи «спершу царства Божого та його праведності» [Матвій 6:33], шукаючи спершу благополуччя та щастя наших ближніх…

Через це ми повинні підтримувати освіту і розум всякого роду, культивувати літературні вподобання. Люди з літературними та науковими талантами повинні розвивати свої таланти, і всі повинні звеличувати дари, які Бог дав їм. Давайте вашим дітям освіту і шукайте тих, хто міг би навчати їх, хто має віру в Бога і Його обіцяння, і хто має розум… Якщо є щось гідне похвали в моральних принципах, релігіях, науках або чомусь іншому, спрямованому на те, щоб підносити та облагороджувати людину, ми прагнемо цього. Але отримуючи все, що ми отримуємо, ми хочемо отримувати розуміння [див. Приповісті 4:7] – те розуміння, що йде від Бога.¹⁷

Великий принцип, до якого ми повинні сягнути, є пізнання Бога, наших стосунків між собою, тих різних обов’язків, які ми маємо виконувати в різних сферах життя, в яких нас покликано працювати як смертних і безсмертних, розумних, вічних істот, щоб ми могли звеличувати наші покликання і стверджувати себе перед Богом і святими ангелами; і якщо ми здобудемо таке пізнання, з нами все буде гаразд, бо це є найбільшим добром з усього, бо воно включає все, чого нам хочеться.¹⁸