Розділ 22

Удосконалюючись через випробування

Якщо нам доводиться іноді проходити крізь випробування, труднощі, бідування, бідність, то все це очищує метал, звільняє його від шлаків і готує до того, щоб його використав Господар.¹

З життя Джона Тейлора

Джон Тейлор пройшов у своєму житті крізь численні випробування. Мабуть найбільшим випробуванням було те, яке він пережив у в’язниці Картеджа. Під час того нападу, коли було вбито пророка Джозефа і його брата Гайрума, у старійшину Тейлора влучили кілька разів. Його тяжко поранили, і він не міг їхати в Наву, отже, він залишився на кілька днів у Картеджі. В один з тих днів прийшов місцевий лікар, щоб видалити кулю з його ноги. Поранення старійшини Тейлора були настільки серйозними, що його дружина, яка щойно приїхала, «пішла в іншу кімнату і молилася за нього, щоб він міг отримати силу і витерпіти все це, щоб він міг залишитися з нею та з сім’єю». Коли лікар спитав старійшину Тейлора, чи не хоче він, щоб його прив’язали на час операції, він відмовився. Хірургічна операція була проведена без фіксації тіла та без анестезії.²

Коли кілька членів Церкви прибули до Картеджа, щоб забрати старійшину Тейлора до Наву, він настільки знеміг від втрати крові, що ледве міг шепотіти. Його не можна було перевозити у фургоні, тож його понесли до Наву на носилках. Однак «зрештою хода носіїв стала віддаватися в тілі жорстоким болем». Тоді знайшли сани й причепили їх до фургону. На санях зробили ліжко. Сестра Тейлор йшла поруч і обмивала його рани крижаною водою, і сани плавно поїхали по густій траві прерій в напрямку до Наву.³

Біда не залишила їх і в Наву, і старійшина Тейлор та сотні святих почали залишати місто у лютому 1846 р., рятуючись від переслідувань, які дедалі посилювалися. Історичні документи описують їхні страждання, коли вони переправилися з Наву на той бік річки і стали там табором: «Вони зупинилися там, беззахисні перед негодою, а неподалік – навіть можна було побачити! – знаходилися їхні зручні доми, їхнє прекрасне місто і величний храм! І ці доми, які вони змушені були залишити, і це місто все ще були їхніми, бо вони пішли звідти з таким поспіхом, що не було часу продати своє майно».⁴

Через багато років, у 1885 р., коли святі вже добре обжилися в долині Солоного озера, Президент Тейлор стикнувся з випробуванням самотністю та ізоляцією. Переховуючись, щоби притамувати переслідування Церкви федеральною владою, він не міг бачитися з тими, кого любив, бо вони самі перебували під наглядом. Його усамітнення стало особливо тяжким, коли захворіла і потім померла його дружина Софія. Він не міг відвідати її або навіть прийти на похорон, бо це було небезпечно. Його серце було розбито, але Президент Тейлор «смиренно зносив ці тяжкі умови життя з християнською силою духа, яка була притаманна йому все життя».⁵ Його ставлення до випробувань було, мабуть, найкраще висловлено у листі до сім’ї, написаному під час його переховування: «Деякі люди вважають переслідування випробуваннями та бідуваннями; але іноді, якщо ми виконуємо волю Господа і дотримуємося Його заповідей, їх здебільшого дійсно можна назвати замаскованими благословеннями».⁶

Хоч його біографія рясніє випробуваннями, Джон Тейлор залишився доблесним слугою Господа і провідником святих; він завжди був взірцем віри та стійкості у бідуваннях.

Учення Джона Тейлора

Випробування необхідні для нашого вдосконалення.

Необхідно, щоб люди були випробувані, очищені та вдосконалені через страждання. Отже, ми бачимо, що люди в різні часи мали пройти крізь випробування й бідування всякого роду; вони мали навчитися зосереджувати свою віру на Бозі й тільки на Бозі.⁷

Через страждання ми багато чого пізнаємо. Ми називаємо це стражданням. Я ж називаю це школою досвіду. Я ніколи по-справжньому не переймався цим. І сьогодні я цим не переймаюся. Для чого все це? Чому добрих людей необхідно випробовувати?…Я ніколи не дивився на це в жодному іншому світлі, крім того, що це випробування заради очищення святих Божих, щоб вони могли бути, як сказано в Писаннях, як золото, яке сім разів очистили вогнем.⁸

Деколи ми скаржимося на те, що нас випробовують. Нам не слід цього робити. Усе це необхідно для нашого вдосконалення. Іноді ми думаємо, що з нами неправильно поводяться, і я думаю, що ми багато в чому тут праві. Ми думаємо, що в дію приведено змови, аби піймати нас у пастку; і я думаю, що в цьому ми абсолютно праві. У той самий час нам не слід дивуватися з цього приводу. Нам не слід дивуватися, зустрічаючись з ненавистю та ворожнечею. Чому? Тому що ми живемо в особливу добу і епоху світової історії; [цей час] названо останніми днями.⁹

Я знаю, що ми, як і інші люди, стикаємося з випробуваннями, бідуваннями, печалями та нуждами. Ми стикаємося з труднощами, ми маємо протистояти світові, силам темряви, людському розтлінню та всіляким проявам зла; але, в той самий час, завдяки усім цим речам ми маємо стати досконалими. Нам необхідно пізнати самих себе, наше справжнє становище та положення перед Богом і усвідомити свої сильні та слабкі сторони, наше невігластво і нашу розумність, нашу мудрість і наші глупоти, щоб ми навчилися цінувати істинні принципи і усвідомлювати та належним чином цінувати всі речі, які представлено на розсуд нашого розуму.

Необхідно, щоб ми знали свої слабкості та слабкості своїх ближніх; наші сильні сторони і сильні сторони інших людей; ми маємо усвідомлювати своє істинне положення перед Богом, ангелами та людьми; щоб ми мали бажання ставитися до всіх з належною повагою, щоб ми і не переоцінювали свою мудрість або силу, і не принижували її, ставлячись і до інших людей так само. Але ми маємо довіряти живому Богу, слідувати за Ним і розуміти, що ми Його діти, що Він є нашим Батьком, що ми залежимо від Нього, що кожне благословення, яке ми отримуємо, ми отримуємо з Його щедрої руки.¹⁰

Говорячи про [випробування], Петро казав: «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись» [1 Петра 4:12–13]. Він міг би також сказати їм, що так воно буде, бо є Бог на небесах і диявол у пеклі; і це є абсолютно необхідним. Я цим зовсім не переймаюся. А якщо нам доведеться пройти крізь бідування? Ми прийшли сюди саме заради цього; ми прийшли сюди, щоб мати змогу очиститися; і все – заради того, щоб пізнати Бога, пізнати наші слабкості та сильні сторони, пізнати те, що ми в собі зіпсували,…дати нам пізнання вічного життя, щоб ми могли подолати все зло і бути піднесеними на престоли влади та слави.¹¹

Спаситель досконало розуміє наші випробування.

Необхідним було, щоб Він [Христос] отримав тіло, таке як наші тіла, щоб Його було піддано усім слабкостям плоті, щоб диявол мав змогу підступитися до Нього і щоб Він пройшов крізь випробування, як [будь-яка] інша людина. А в Гефсиманії Він залишився один, і Його боротьба була настільки тяжкою, що, як нам сказано, Його піт був як великі краплини крові [див. Лука 22:44]. У той великий день, коли наближався час, коли Він мав принести в жертву Своє життя, Він сказав: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» [Матвій 27:46]. Він пройшов крізь усе це, і коли Він бачить, як ви проходите крізь ці випробування та бідування, Він знає, що відчувати до вас та як співчувати вам.¹²

Необхідним було, коли Спаситель був на землі, щоб Він [був випробуваний] в усьому, подібно до нас, і міг би співчувати слабостям нашим, [див. Євреям 4:15], щоб усвідомлювати слабкості та сильні сторони, досконалості та недосконалості бідної, занепалої людської натури; і виконавши те, заради чого Він приходив у світ, зустрівшись із лицемірством, розтлінням, слабкостями і нерозумністю людей – зустрівшись зі спокусами і випробуваннями в усіх їхніх різноманітних формах та подолавши їх, Він став «вірним Первосвящеником» [див. Євреям 2:17], щоб клопотатися за нас у вічному царстві Свого Батька. Він знає як цінувати, як розуміти справжню вартість людської натури, бо Він був на нашому місці та вміє, з терпінням ставитися до наших слабкостей та не-мочей; Він може повністю усвідомлювати глибину, силу та вагу бідувань і випробувань, з якими має боротися людина в цьому світі. Він розуміє все це, Він знає це на власному досвіді, і Він може ставитися до цього з терпінням, як батько і старший брат.¹³

Ми отримаємо благословення, якщо витерпимо свої випробування з терпінням і слухняністю.

В усіх цих подіях, які зараз відбуваються, ми впізнаємо та визнаємо руку Божу. За всім цим стоїть мудрий задум, який Він ще розкриє для нас більш детально. Одне ясно: святих випробовують так, як ми ніколи ще не бачили. Вірні радіють і залишаються стійкими; невірні бояться і тремтять. Ті, в кого є олія в каганцях і хто тримає їх напоготові, щоб вони світили, – ті тепер мають світло для ноги своєї, вони не спіткнуться і не впадуть; ті, в кого немає ані світла, ані олії, перебувають у замішанні та сумнівах; вони не знають, що робити. Хіба це не сповнення слова Божого і повчань Його слуг? Хіба святих останніх днів не вчили цілей день у день, що для того, аби залишатися вірними та витерпіти до кінця, вони мають жити згідно зі своєю релігією, дотримуючись кожної заповіді Божої? Хіба їх постійно не попереджували про те, яка доля чекає на них, якщо вони грішитимуть? Чи можуть перелюбники, блудодії, брехуни, крадії, п’яниці, порушники Суботи, богохульники або ті, хто грішить у чомусь іншому, витримати випробування, крізь які мають пройти святі, і вистояти?…

Якби всі, хто вважає себе святими останніх днів, були відданими та вірними своєму Богу, Його святим завітам і законам, якби вони жили так, як мають жити святі, переслідування віддалилися б від нас, не зашкодивши нам і в малому. Але як боляче усвідомлювати, що вони ще на такі… Бог також сказав, що Він буде для свого народу щитом, захисником та баштою укріпленою, і жодна людина не зможе зашкодити їм, бо Він буде їхнім захистом – якщо вони будуть дотримуватися Його законів і виконувати Його заповіді не тільки на словах, але насправді. Ці випробування нашої віри та стійкості, крізь які ми зараз проходимо, будуть подолані на благо нам і нашому потомству. У дні майбутні ми зможемо поглянути в минуле і з ясністю побачити, наскільки очевидним є Боже провидіння в усьому тому, що ми зараз бачимо [перед собою]. Робімо все, що ми можемо, щоб так жити перед Господом, щоб ті переслідування, з якими ми стикаємося, не були викликані нашими кривдами, але нашою праведністю.¹⁴

Хіба ви не бачите необхідності цих випробувань і бідувань та всього того, крізь що нам доводиться проходити? Господь – ось Хто поміщає нас у такі умови, які найкраще мають сприяти найголовнішим інтересам Його народу. Я вважаю, що хоч ті речі, які нас тепер оточують, і завдають нам і царству Божому шкоди, вони стануть для нас і для Царства одним з найбільших поштовхів нагору, серед усіх інших, і якщо ми дотримуємося заповідей Божих, усе добре [тепер] і все буде добре [в майбутньому]. Отже, на чому ми – кожен чоловік, кожна жінка, кожна дитина – маємо стояти? Виконувати свої обов’язки перед Богом, шанувати Його – і все буде гаразд. А якщо казати про те, що станеться в майбутньому, то ми маємо ввірити це в Божі руки і ставитися до цього так, що будь–які події є правильними, що Бог контролюватиме все, щоб ми мали від цього найбільшу користь і в інтересах Його Церкви і царства на землі…

Ми маємо пройти крізь бідування? Ну і добре. По мірі того як ми будемо поступово відкривати для себе, як усе те, що тепер є для нас невідомим, що буде розкладатися по своїх місцях, ми побачимо, що хоч Бог так здійснює свої цілі на землі та свої задуми стосовно нас і наших сімей, що ми цього не розуміємо, все управляється тією мудрістю, що походить від Бога і все в порядку, все сприяє вічному благополуччю кожної людини перед Богом.¹⁵

Ми кажемо всім святим останніх днів: ці випробування, крізь які ми тепер проходимо, допоможуть відрізнити [справжніх] святих від тих, хто тільки зветься святими. Ті, хто дбав про те, щоб мати олію у своїх каганцях, тепер мають світло, необхідне для того, щоб вести їх; а ті, хто жив запозиченим світлом, тим світлом, яке випромінювали інші, можуть опинитися в розгубленості і непевності щодо того, куди далі рухатися. Святі мають бути готовими зустріти всі ці обставини. Їх постійно навчали та застерігали, щоб вони не залежали від людини або від людської сили, бо інакше вони не вистоять у день випробування. Їм казали, «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської» [1 Іоанна 2:15]. Їм казали, що ніхто не може служити двом господарям, що ми не можемо служити і Богу, і мамоні [див. Лука 16:13]. Ті, хто жив згідно з цими повчаннями й старанно виконував інші заповіді Господні, знайдуть, що в них є сила і віра, необхідні для подолання будь-якого випробування.¹⁶

Я радію у бідуваннях, бо вони є необхідними для нашого смирення і для того, щоб випробувати нас, щоб ми могли пізнати себе, роздивитися свої слабкості та немочі; і я радію, коли долаю їх, тому що Бог відповідає на мої молитви; отже, мені хочеться радіти завжди.¹⁷