Розділ 14

Обов’язки та порядок священства

Церкву організовано… у відповідності до тих принципів, які відкрив Бог.¹

З життя Джона Тейлора

П резидент Тейлор приділяв велику увагу порядку та організації священства, навчаючи, що священство «є моделлю того, що є на небесах» і засобом «передачі благословень Божих Його людям на землі».² Щоб заохотити носіїв священства вивчати й виконувати свої обов’язки, він започаткував практику щотижневих зборів священства у приходах, а також щомісячних зборів священства в колах та квартальних конференцій колу.

Після смерті Бригама Янга в серпні 1877 р. Перше Президентство було розформовано і керівним органом Церкви став Кворум Дванадцятьох Апостолів на чолі з Президентом Джоном Тейлором. Хоч Президент Тейлор знав, що за таких обставин Дванадцятеро як кворум зрівнювалися повноваженням з Першим Президентством (див. УЗ 107:22–24), він також знав, що належний порядок священства передбачав, аби Церкву вели Президент зі своїми двома радниками. У той самий час він смиренно бажав виконувати тільки Господню волю і не прагнув сам себе призначати на будь-яку посаду.

Трохи більше ніж через три роки після смерті Бригама Янга Перше Президентство було реорганізовано. Десятого жовтня 1880 р. Президента Джона Тейлора було підтримано як Президента Церкви, Джорджа К. Кеннона і Джозефа Ф. Сміта – як його радників. Виступаючи в той день, коли їх було підтримано, Президент Тейлор сказав: «Якби на нас не було покладено обов’язок організувати Церкву в повноті й завершеності в усіх її підрозділах, то я б віддав перевагу тому, щоб залишатися з братами в [кворумі] дванадцятьох, якщо говорити про це тільки як про предмет особистих почуттів. Але у зв’язку з цими моментами виникають питання, які вирішувати не нам, і не нам казати, куди далі рухатися. Якщо Бог дав нам порядок і встановив у Своїй Церкві певну організацію з різними кворумами священства, як це представлено нам в одкровеннях, отриманих Джозефом Смітом, то я не думаю, що Перше Президентство або Кворум Дванадцятьох, або первосвященики, або сімдесятники, або єпископи, або хтось іще мають право змінювати або коректувати той план, який представив і встановив Господь».

Він також зауважив, що після смерті Бригама Янга священство залишалося повністю організованим, за винятком Першого Президентства, і було необхідним, щоб кворум Першого Президентства, як і всі інші кворуми, зайняв місце, відведене для нього Всемогутнім.

Президент Тейлор продовжував: «Такими були отримані мною поради Духа Господнього. Я висловив мої почуття Дванадцятьом, які погодилися зі мною, і дійсно, кілька з них мали ті самі почуття, які торкнулися і мене. Для нас не є важливими або не повинні бути важливими питання місця, посади або шани, хоч бути слугою Бога – це велика честь. Мати священство Боже – це велика честь. Але хоч це і велика честь – бути слугою Бога, носити Його священство, жодній людині або групі людей не роблять честі пошуки посади у святому священстві. Ісус сказав: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив [див. Іоанн 15:16]. І як я вже казав, якби я прислухався до моїх особистих почуттів, я б сказав: «Усе йде дуже приємно, рівненько і злагоджено; і у мене є багато добрих товаришів, яких я шаную і ціную, як моїх братів, і я знаходжу собі радість у їхніх порадах. Нехай усе залишається як є. Але не мені казати, не вам казати, що саме нам особисто більше до вподоби, але нам, носіям святого священства, належить стежити за тим, щоб усі організації цього священства залишалися незмінними і щоб усе в Церкві й царстві Бога було організовано відповідно до відкритого Ним плану. Отже, ми прямуємо тим курсом, підтримати який вашим голосуванням вас було покликано сьогодні».³

Учення Джона Тейлора

Є два священства, а саме: Мелхиседекове і Ааронове.

По-перше, ми знаходимо, що є два окремих загальних священства, а саме: Мелхиседекове і Ааронове… По-друге, обидва священства даровані Господом; обидва є вічними і діють у часі та у вічності. По-третє, Мелхиседекове священство утримує права президентства і має владу й повноваження над усіма чинами в Церкві в усі епохи світової історії, щоб діяти в духовних справах. По-четверте, це друге священство названо священством Аарона, тому що його дарували Аарону і його сімені в усіх поколіннях. По-п’яте, це менше [або Ааронове] священство є частиною або додатком до більшого, або Мелхиседекового священства, і воно має владу виконувати зовнішні обряди… По-шосте, є президентство над кожним з цих священств, і над Мелхиседековим, і над Аароновим.

По-сьоме, хоч влада вищого, або Мелхиседекового, священства і передбачає утримання ключів від усіх духовних благословень Церкви, і привілей проникнення в таємниці царства небесного, і відкриття небес для них, і спілкування з великим зібранням і церквою Першонародженого, і спілкування та присутність Бога-Батька та Ісуса, Посередника нового завіту, і головування над усіма духовними чинами Церкви, але президентство первосвященства за чином Мелхиседека має право діяти в усіх чинах у Церкві – і духовних, і мирських.

«Потім іде Первосвященство, яке є вищим за все. Отже, необхідно, щоб одного було призначено з Первосвященства головувати над священством, і його називатимуть Президентом Первосвященства Церкви, або, іншими словами, Головуючим первосвящеником над первосвященством Церкви». [УЗ 107:64-66].

Отже, очевидно, що це священство головує над усіма президентами, усіма єпископами, включаючи верховного єпископа; над усіма радами, організаціями та авторитетами всієї Церкви в усьому світі.

Єпископат є президентством Ааронового священства, яке є додатком до більшого, або Мелхиседекового, священства [див. УЗ 107:14] , і жодна людина не має законного права тримати ключі Ааронового священства, яке головує над усіма єпископами і всім меншим священством, якщо вона не є кровним потомком Аарона. Але первосвященик у Мелхиседековому священстві має повноваження діяти в усіх менших чинах, і він може діяти в чині єпископа,… якщо його покликано, призначено і висвячено в цю владу руками президентства Мелхиседекового священства [див. УЗ 107:17].⁴

Це вище [або Мелхиседекове] священство, як нам сказано, утримувало право на президентство в усі віки світової історії [див. УЗ 107:8]. Але є різниця між загальними силами священства і тими визначеними чинами та покликаннями, на які висвячують людей… Якщо чоловік первосвященик, чи є він апостолом? Ні. Якщо чоловік первосвященик, чи є він президентом колу або радником президента колу? Ні. Якщо він первосвященик, чи є він єпископом? Ні, в жодному разі. І так воно є, якщо казати про всі інші чини. Первосвященство має повноваження діяти в цих обрядах, чинах та місцях тільки тоді, коли його носіїв призначено належними авторитетами, і не інакше; і вони також мають бути підтримані людьми… І тільки через те, що чоловік має священство певного рівня, він не може діяти в усіх чинах того священства. Він діє в них тільки тоді, коли його покликано і висвячено для цього.⁵

Чини священства було дано для вдосконалення святих.

Господь наповнив Свою Церкву апостолами і пророками, первосвящениками, сімдесятниками, старійшинами та ін. Для чого? Для вдосконалення святих. [Див. Ефесянам 4:11–12]. Чи досконалі ми на початку? Ні. Ці різні чини служать вдосконаленню святих. А ще для чого? Для роботи священнослужіння, щоб люди могли готуватися, отримувати інформацію та набувати розуму, мудрості, світла та вчитися, як проголошувати принципи вічної істини та виносити зі скарбниці Божої і нове, і старе – усе, що буде сприяти благополуччю людей. Отже, оскільки ці чини є в Церкві, кожного чоловіка слід поважати в його чині.⁶

Бог передав святим останніх днів принципи, які світ не пізнав, і оскільки він їх не пізнав, вони не знають, як оцінювати наші почуття. Вони називають добро злом, світло темрявою, істину помилкою, тому що в них немає засобів, щоб побачити різницю між одним та другим. «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий» [див. 1 Петра 2:9], відокремлений і висвячений Всемогутнім для здійснення Його цілей. Бог висвятив вас на президентів, апостолів, пророків, первосвящеників, сімдесятників, єпископів та інших авторитетів; вони мають Його призначення, Його владу і Його провід; вони перебувають під Його впливом, навчають Його закону, відкривають принципи життя; їх організовано і висвячено саме для того, щоб вести людей дорогою піднесення і вічної слави.⁷

О якби ми могли усвідомити славу, розум, владу, велич і владарювання нашого небесного Батька! Якби ми могли бачити піднесення, славу, щастя, що чекає на праведних, чистих і цнотливих з числа тих, хто боїться Бога, а саме святих Всевишнього! Якби ми могли усвідомити великі благословення, які Бог зберігає для тих людей, які бояться Його, виконують Його закони і дотримуються Його заповідей, то ми б почувалися зовсім не так, як зараз. Але ж ми не усвідомлюємо. Господь привів нас [сюди] з різних країн, щоб ми могли бути навчені речам царства Божого. Він дарував святе священство для цієї мети. І сама організація, яку ми маємо і яка складається з колів і приходів, – зі своїми пре-зидентствами і єпископами, вищими радами, первосвящениками, сімдесятниками, старійшинами, священиками, вчителями і дияконами та іншими чинами, – установлена в Церкві Всемогутнім, щоб навчати і підносити нас.⁸

Ми маємо організацію з апостолами і пророками, з президентами та їхніми радниками, з єпископами та їхніми радниками, зі старійшинами, священиками, вчителями та дияконами. Ми організовані відповідно до порядку Божого, і саме ці принципи, які здаються нам незначними, походять від Бога. У нас є сімдесятники і первосвященики, і всі ці люди мають певні покликання, які, як це вимагається від них, вони будуть виконувати та звеличувати тут, у плоті, в інтересах істини та праведності; в інтересах царства Божого і встановлення правильних принципів серед святих Всевишнього. Ми знаходимося тут, щоб співпрацювати з Богом у спасінні живих, у викупленні мертвих, у благословенні наших предків, у пролитті благословень на наших дітей; ми тут для того, щоб викупити і відновити землю, на якій ми живемо, і Бог послав Своє повноваження і створив Свої ради тут, на землі, для цього, щоб люди могли вчитися виконувати волю Божу на землі, як вона виконується на небесах. Це мета нашого існування. І ми маємо усвідомлювати наше положення.⁹

Священство організовано у відповідності до Божого порядку.

[Священство] – це порядок, як я розумію, який установлено Всемогутнім і тільки Ним. Священство не є від людини і ніколи не було від людини; і оскільки воно не від людини, воно не може розвиватися та вдосконалюватися людиною без керівництва Всемогутнього. Дійсно, ми хоч і маємо всю цю допомогу, всі ці організації, всі ці принципи, але через слабкості й немочі людські нам важко зберігати в чистоті ті священні організації, які Бог дав нам, і нам слід постійно виявляти найбільшу турботу, смирення, самозречення, наполегливість, уважність та покладатися на Бога.¹⁰

Якщо ми отримуємо якийсь чин, або покликання, або повноваження, або якусь владу, щоб виконувати будь-який обряд, ми отримуємо це з рук Божих, і виконувати ці обряди ми можемо тільки відповідно до того священства, яке нам дозволено носити… Якщо ми виконуємо свої обов’язки, кожен з нас на своєму належному місці, Бог дає нам силу, щоб виконати заплановане – що б то не було або яке б священство ми не носили, і немає різниці – стосується це Президента Церкви, або президента колу, єпископа, члена вищої ради, первосвященика, сімдесятника або старійшини, священика, вчителя або диякона. Що б вони не робили – якщо вони виконують свої обов’язки з оком, єдиноспря-мованим до слави Божої, Він підтримає їх в їхніх діях та в управлінні.¹¹

Ми з вами можемо порушити свої завіти; ми з вами можемо розтоптати принципи євангелії і порушити порядок священства та заповіді Божі; але серед сонмів Ізраїля будуть тисячі і десятки тисяч тих, хто буде вірним принципам істини, і Бог на небесах, святі ангели та давні носії священства, які тепер живуть там, де живе Бог – усі об’єдналися заради здійснення цієї мети. Господь буде здійснювати Свої цілі у Свій власний спосіб і в Свій власний час. І оскільки ми маємо таку організацію, як я вже казав, нам належить діяти не за власними уподобаннями, але так, як скаже Бог.

У нас у Церкві є усталений порядок. Ви, брати, хто має святе священство, розумієте це. Хіба Бог у той самий час не вділив кожній людині частку Свого Духа їй на благо? Так. Хіба Він не зробив більше цього для вірних і відданих святих? Хіба Він не дав їм дар Святого Духа? Він це зробив, і вони знають це і усвідомлюють. Вони мають можливість спілкуватися один з одним і з Богом та небесними сонмами. Але, хоч ми і маємо цього Духа, чи потрібно нам, щоб нас скеровували інші люди? Так, постійно. Чому? Тому що є сили темряви, вплив Сатани і слабкість людської природи. Ми потребуємо охоронців на баштах Сіону, які пильнують, піклуючись про інтереси Ізраїля, дивлячись, щоб Божий народ не був зведений на манівці… Усі чини, що є необхідними для роботи священнослужіння, мають знаходитися в Церкві, і все було організовано відповідно до порядку Божого.¹²

Священство має застосовуватися з добротою, з вірністю Богові.

Ми повинні мати взаємне співчуття між собою, мати добрі почуття і повагу до найменшого з Божих створінь, а особливо до святих Божих, яке б положення вони не займали. Якщо хтось помиляється, спробуйте поправити його з добротою; якщо вони мають поганий дух, покажіть їм кращий; якщо хтось чинить неправильно, ви самі чиніть правильно і кажіть: «Слідуй за мною, як я слідую за Христом». Хіба це не правильний шлях, яким варто йти? Я думаю, що правильний; саме так я і розумію євангелію. Ми не носимо священство – жоден з нас не носить його – заради того, щоб звеличувати самих себе, або пригнічувати, чи використовувати когось, чи вживати недоречні слова; але ми [використовуємо його] з усією добротою, і довготерпінням, і толерантністю, і любов’ю непідробною. Я процитую Учення і Завіти…

«Ось, багато покликаних, та вибраних мало. А чому їх не вибрано? Тому що їхні серця так сильно прикипіли до речей цього світу і жадають почестей людських, що вони не вивчили цього єдиного уроку, – і саме про це я і казав, – що права священства нерозривно пов’язані з силами небес і що сили небес можуть контролюватися і управлятися тільки за принципами праведності». Чи ви думаєте, що Бог дасть владу будь-якій людині тільки для того, щоб вона досягла своїх обмежених і егоїстичних цілей? Я кажу вам, Він ніколи цього не зробить, ніколи, ніколи. «Те, що їх може бути даровано нам, це правда; але якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, чи задовольняти свою гордовитість, своє суєтне честолюбство, чи контролювати душі дітей людських, панувати над ними чи примушувати їх у будь-якій мірі неправедності, ось, небеса віддаляються; Дух Господа засмучується, а коли він віддалився, – амінь священству чи повноваженню того чоловіка» [див. УЗ 121:34–37].

Іноді ми думаємо, що ми знаходимося в небесних місцях у Христі Ісусі; і це правда. Але не існує такого священства Сина Божого, яке б дозволяло одній людині пригнічувати іншу або якимось чином заважати реалізації її законних прав. У цих речах таке є неможливим; такого просто не існує; як сказано: «Ось, до того як він збагне, його залишено самому собі бити ногою колючки, переслідувати святих і боротися проти Бога» [див. УЗ 121:38].¹³

Немає іншого повноваження, пов’язаного зі святим священством, крім того, що стоїть на принципах переконання, і жодна людина не має права підноситися на жодній посаді, яку вона обіймає в Церкві, бо вона тільки слуга Бога і слуга людей, і якщо якась людина спробує проявити в будь-якій формі деспотичну владу і буде діяти з будь-якою мірою не праведності, Бог спитає з цієї людини за це, і кожного з нас будуть судити згідно з нашим діяннями у плоті. Ми знаходимося тут як рятівники людей, а не як тирани та гнобителі…

Нам, хто має святе священство, належить бути чистими. «Очистьтеся ви, що носите посуд Господній [див. Ісая 52:11]. Кожному з нас необхідно бути чистими, щоб казати іншим: «Слідуй за мною, як я слідую за Христом». Нам належить жити згідно з нашою релігією, і дотримуватися законів Божих, і виконувати всі покладені на нас обов’язки.¹⁴

Я не вірю в жодний прояв тиранії. Я вірю в довготерпіння, милість, доброту, м’якість, в любов до Бога і страх Божий. Я не вірю, що священство буде дано людині, щоб вона владарювала і панувала над душами інших людей. Усе слід робити з добротою і довготерпінням, але й з вірністю Богові.¹⁵