Розділ 18

Служіння в Церкві

Ми всі зацікавлені у здійсненні великої Божої роботи останніх днів, і ми всі маємо співпрацювати, виконуючи її.¹

З життя Джона Тейлора

Від самого свого навернення Джон Тейлор був готовий віддати все заради виконання Господньої роботи. Згадуючи, як у 1837 р. його покликали бути апостолом, він ділився такими думками: «Робота здавалася великою, обов’язки – важкими та відповідальними. Я відчував свою слабкість і незначність; але [знаючи, що] Господь допоможе мені, я був рішучо налаштований звеличувати [цю роботу]. Коли я вперше підступився до мормонізму, я робив це з відкритими очима. Я зважив, чого це мені буде коштувати. Я дивився на це як на роботу, що триватиме ціле життя, і я вважав, що мене поставлено виконувати її не тільки в цьому житті, але й у вічності, отже, тепер я не бажав відступитися, хоч і відчував свою невідповідність».²

Ця робота «довжиною в життя», яку він очікував, стала реальністю. Протягом усіх десятиліть свого служіння Джон Тейлор покладався на Господа, знаючи, що Господь буде підтримувати його і зробить здатним виконати Його волю, якщо він служитиме вірно. Господь підтримує тих, хто служить Йому, і одним з прикладів цього був випадок, що стався, коли старійшина Тейлор проповідував євангелію на острові Мен, що поблизу Англії. Він домовився про друкування кількох трактатів, які написав, відповідаючи на облудні обвинувачення Церкви та пророка Джозефа Сміта. Однак друкар відмовився віддати ці трактати, доки не отримає повної платні за свою роботу. Старійшина Тейлор дуже хотів якнайшвидше розповсюдити трактати і молився, щоб Господь допоміг, і невдовзі допомогу було надано.

«Через кілька хвилин після того, як він закінчив молитися, у дверях з’явився якийсь молодий чоловік. Його запросили ввійти, він передав старійшині Тейлору конверт і вийшов. Старійшина Тейлор не знав цього молодого чоловіка. У конверті були гроші й коротка записка: «Вартий робітник своєї заплати». Підпису не було. Через кілька хвилин прийшла одна бідна жінка, торговка рибою, і запропонувала йому трохи грошей на підтримку його трудів у священнослужінні. Він сказав їй, що в світі є багато грошей йому б не хотілося брати гроші в неї. Вона ж наполягала на тому, що Господь благословить її більше, [ніж вона дає] і що вона буде щасливішою, якщо він візьме гроші, і після цього старійшина Тейлор таки взяв гроші. На його подив цей удовин шеляг і те, що дав той молодий чоловік, якраз і склали суму, необхідну, аби розрахуватися з друкарем».³

Учення Джона Тейлора

Кожен з нас має обов’язок служити в Церкві та звеличувати своє покликання.

Це неправильно – вважати, що всі обов’язки по догляду за цим царством покладені на Дванадцятьох, або, залежно від обставин, на Перше Президентство, або на президентів колів, або на первосвящеників, або на сімдесятників, або на єпископів, або на інших чинів Церкви та царства Бога; що на відміну від них, усі ми маємо виконувати свої окремі обов’язки. І я можу більш детально зупинитися на обов’язках чоловіків і жінок; усі мають свої обов’язки, які належить виконувати перед Богом. Призначення організаційної [структури] цієї Церкви і цього царства полягає саме в тому, щоб поставити кожну людину на своє місце, і тоді від кожної людини очікують, що вона на своєму місці буде звеличувати свій чин і своє покликання.⁴

Якщо ви не звеличуєте своє покликання, Бог спитає з вас за тих, хто міг би спастися, якби ви виконували свій обов’язок.⁵

Що означає бути святим? І наскільки добре я виконую або ви виконуєте ті обов’язки, які покладено на нас як на святих Божих, як на старійшин Ізраїля, як на батьків сімейств та матерів сімейств? Спитаймо себе. Чи ми виконуємо свої різноманітні обов’язки, пов’язані з побудовою царства Божого та з розгортанням Його роботи на землі? І що ми робимо, аби слава останніх днів стала реальністю? Які з наших вчинків спрямовані на це? Деякі з них чи всі вони? І яку позицію ми дійсно займаємо? Ось що нам варто обдумати, розглянути та виявити, які саме реальні обов’язки покладено на нас.⁶

Недостатньо… якщо нас охристили і рукопокладанням надали дар Святого Духа. Недостатньо навіть того, що ми на цьому не зупиняємося і отримуємо свої [храмові обряди], але необхідно щоденно і щогодинно – завжди жити згідно з нашою релігією, культивувати Дух Божий і постійно мати його з собою, наче «криницю тієї води, що тече у вічне життя» [див. Іоанн 4:14] відкриваючи, розвиваючи, проявляючи цілі та плани, що їх Бог має стосовно нас, щоб ми змогли ходити достойно тієї високої роботи, виконувати яку нас, як синів і дочок Бога, покликано виконувати… Для будь-якої людини, якщо вона залишається наодинці з собою, дуже важко чинити правильно, думати правильно, говорити правильно і виконувати волю та закон Бога на землі; отже, існує необхідність організаційної структури Церкви і царства Бога на землі, необхідність належним чином організованого священства, законних каналів, перевірок, обмежень, законів та урядів, які Всемогутній заснував у Своїй Церкві та царстві заради керівництва, настановлення, захисту, благополуччя, укріплення та подальшого прогресу Своєї Церкви та царства на землі…

Це наче віти дерева і корінь та стовбур дерева. Віти квітнуть на здоровому стовбурі, і одна маленька гілочка з кількома зеленими листочками та маленьким плодом є дуже плодовитою, красивою та приємною на вигляд, але це тільки частина дерева, це не дерево. Звідки вона бере своє живлення? Від коріння та стовбуру, через різні вітки, які є на дереві…

Як святий ви кажете: «Я думаю, що розумію свій обов’язок і виконую його дуже добре». Може, так воно і є. Ви бачите маленьку гілочку; вона зелена, вона цвіте і є самою картиною життя, вона є частиною дерева і передає його пропорції, вона приєднана до гілля, стовбура та коріння; а чи може дерево жити без неї? Так, може. Їй не слід вихвалятися собою й підноситися, кажучи: «Яка я зелена, як я квітну, і в якому гарному місці я знаходжуся, як мені добре, я на своєму належному місці, і я роблю все добре». Та чи можете ви робити [щось] без коріння? Ні; ви маєте свою частку і займаєте належне місце на дереві. Саме так і з людьми…

Це підходящий образ Церкви і царства Бога. Ми скріплені між собою, об’єднані узами одного загального завіту. Ми частка і доля Церкви і царства Бога, яку Господь посадив на землі в останні дні для здійснення Своїх цілей та заради встановлення Свого царства та здійснення усього того, про що казали всі святі пророки від заснування світу. Ми всі знаходимося на своєму належному місці.

Поки ми звеличуємо свої покликання, ми шануємо нашого Бога. Поки ми звеличуємо наші покликання, ми володіємо часткою Духа Божого; поки ми звеличуємо наші покликання, ми всі складаємо дерево; поки ми звеличуємо свої покликання, Дух Божий проливається через належні канали, через які ми отримуємо своє належне підживлення і настанови стосовно нашого благополуччя, щастя та інтересів, пов’язаних з цим світом та світом прийдешнім.⁷

Робота Божа росте і збільшується, і вона буде зростати і збільшуватися, доки не буде виповнено слова пророка, який сказав: «Цей малий стане тисячею, і наймолодший – народом міцним! Я, Господь, цього часу оце приспішу!» [Ісая 60:22]. Але Він чекає, що кожна людина на своєму місці буде звеличувати своє покликання і шанувати свого Бога. І хоч є багато недоліків… є дуже багато доброго, цнотливого, альтруїстичного [або самовідданого], є велике прагнення виконувати волю Бога та здійснювати Його цілі. І кожний чоловік, кожна жінка мають робити свою частку.⁸

Служачи в Церкві, ми маємо відповідати слову, волі та закону Бога.

Я і Ісус, ми знаходимося тут для того, щоб чинити не свою власну волю, але волю нашого Батька, Який послав нас [див. Іоанн 5:30]. Він прислав нас сюди; у нас є робота, яку належить виконувати в наш час і в нашому поколінні; і немає в жодному з нас ніякої значущості поза наших стосунків з Богом і Його роботою, якщо казати про Президента Церкви, Дванадцятьох Апостолів, президентів колів, єпископів або будь-кого іншого, і від нас буде якась користь тільки тоді, коли ми будемо діяти так, як Бог нам наказує; як Він регулює та влаштовує справи Своєї Церкви в інтересах людства, заради живих і мертвих, заради світу, в якому ми живемо, заради тих, хто жив до нас і тих, хто житиме після нас. Ніхто з нас не зможе зробити нічого без допомоги, проводу та керівництва Господа…

Ми повинні прокинутися і привести до порядку наші домівки і наші серця; ми повинні перебувати в гармонії зі словом, волею та законом Бога; ми повинні дати Богу правити в Сіоні; зробити так, щоб Його закон був записаний у наших серцях, і відчувати відповідальність за ту велику роботу, для виконання якої нас було покликано. Ми повинні слідкувати за тим, щоб наше тіло й дух були чистими, щоб вони були чистими від усякого забруднення. Ми тут, щоб розбудовувати Сіон Божий і для цього ми маємо підкорити своє тіло і свій дух законові, слову та волі Бога. Перебуваючи тут, у Сіоні, ми хочемо побачити те, про здійснення чого Ісус звелів своїм учням молитися. «Нехай прийде царство Твоє. Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі» [див. Матвій 6:10]. Як саме це виконувалося на небесах? Бог промовляв, і світи створювалися за словом Його. Бог казав: «Зробімо ось так, і отак, і ще ось так, і так воно робилося. Чи був хтось на небесах, хто не погоджувався з цим і казав: «Чи вам не здається, що це краще трохи відкласти. Чи так не буде краще?» Так, диявол сказав це, і він досі це каже, і його слухають іноді грішні, а іноді [і] святі; бо ми стаємо слугами тих, кого нам хочеться слухати [див. УЗ 29:45]…

Закон Бога досконалий, він зміцнює душу [див. Псалом 19:8], і ми маємо керуватися цим законом і виконувати його, інакше нам доведеться відповідати перед Господом Богом нашим за те, яким шляхом ми йдемо, або за нехтування своїми обов’язками. Саме так я це сприймаю, а якщо це не так – то навіщо нам було дано ці закони? Чи це Божі закони? Звісно, ми розуміємо, що Божі. Тож виконуймо свої обов’язки і прагнімо звеличувати свої покликання, щоб Господь дарував нам Своє схвалення та визнання…

Отже, вставайте ви, старійшини Ізраїля! Ви – священики, вчителі та диякони, ви, президенти колів, єпископи, члени вищих рад, ви, апостоли і Перше Президентство – всі ми – Вставайте! І ставаймо до роботи з бажанням виконувати волю Божу на землі, як її виконують на небесах; бо якщо це колись здійсниться, то де воно має початися, на вашу думку, якщо не в нашому осередку? Бог чекає цього від нас. Ми сповнені слабкостями та недосконалостями – кожен з нас; але ми хочемо пізнавати слово, волю і закон Бога, ми хочемо бути в гармонії з цим словом, волею і законом. Нехай цей закон буде написано на наших серцях. Прагнімо звеличувати наші покликання і шанувати нашого Бога, а Господь подбає про те, щоб усе було належним чином… Ми… будемо покладатися на живого Бога і прямувати мудрим, зваженим і розумним курсом. Ми будемо виславляти не самих себе, але Господа Саваота.⁹

У служінні нам потрібна рука підтримки Всемогутнього.

Бог бачить не так, як людина; Він думає не так, як людина. Хоч ми можемо частково розуміти наші особисті обов’язки, ми не розуміємо, як управляти Церквою Бога. Вона потребує належної організації та Духа, щоб Він скеровував нас через належні канали.¹⁰

Ми діємо в союзі з Всемогутнім, з апостолами, пророками та мужами Божими, які жили в різні епохи світової історії, щоби втілити велику програму, яку намітив Собі Бог стосовно людського роду ще до заснування світу, і яку буде здійснено так само певно, як Бог живе. У той самий час ми відчуваємо, що нас стримують немочі, слабкості, недосконалості та недоліки людської натури, і в багатьох випадках ми помиляємося в судженні, і нам завжди потрібна рука підтримки Всемогутнього, керівництво і провід Його Святого Духа, а також поради священства, щоб нас можна було вести, щоб нас можна було зберегти в дорозі, що веде до життя вічного.¹¹

Ми називаємо себе святими Божими, і ми є святі… Ми вірили і віримо, що Бог говорив [з пророком], що являлися ангели і що Бог відкрив шлях спілкування між небесами і землею. Це частина нашої віри і нашого світогляду. Ми віримо, що Бог вчинятиме на землі рішучі зміни, щоб очистити її від нечестя всякого роду і встановити праведність всякого роду перш ніж буде проголошено повноту великого тисячоліття. Більш того, ми віримо, що Бог не тільки розпочав цю роботу, Він буде і надалі відкривати і проявляти Свою волю Своєму священству, Своїй Церкві і царству на землі, що з цього народу вийде втілення цнотливості, істини, святості, цілісності, вірності, мудрості та знання Божого.¹²

Я відчуваю себе на війні, яка триватиме в цьому житті та протягом всієї вічності; і якщо я слуга Божий, мене скеровують ті слуги Божі, яких Він призначив направляти та наставляти мене через одкровення від Нього; вони мають право передавати мені повеління і контролювати мене в усіх справах, пов’язаних із царством Божим; більш того, я відчуваю, що все, – духовне або мирське, пов’язане з цим життям або з вічністю, – є пов’язаним з царством Бога. Оскільки я маю такі почуття, для мене не так уже й важливо, що саме випадає в житті; не так важливо, чи йдуть справи так або інакше, або ще інакше, чи дорога вибоїста чи рівна – все це тільки на якийсь час, і я можу жити тільки якийсь час; але головна річ для мене – це те, як утримати свою віру і зберегти свою цілісність, як шанувати своє покликання і піклуватися про те, щоб мене було знайдено вірним у самому кінці не тільки цього життя, але й у світах вічних, як продовжувати зростати в усьому, що є розумним, у знанні, вірі, наполегливості, силі та піднесенні.¹³

Ми маємо підтримувати інших членів Церкви в їхніх покликаннях.

Усіх, хто служить у Церкві, було спершу покликано через одкровення або тими, хто має повноваження, згідно з тим, що це за покликання, і після цього їх підтримали голосуванням ті, над якими їх поставлено головувати. Кожна людина має владу, яку визначає її посада; і всі люди, яких це стосується, повинні поважати її суд та рішення.¹⁴

Ми піднімаємо правицю, символізуючи перед Богом, що ми будемо підтримувати тих, за кого голосуємо. І якщо ми відчуваємо, що не зможемо їх підтримувати, ми не зобов’язані піднімати руку, тому що так роблять лицеміри…

Що означає підтримувати людину? Чи ми це розуміємо? Не знаю, як для вас, а для мене це дуже просто. Наприклад, якщо людину поставили бути вчителем і я голосував, [обіцяючи], що буду підтримувати її на цій посаді, то коли вона офіційно відвідує мене, я вітатиму її і буду поводитися з нею ввічливо, з добротою та повагою. Якщо мені потрібна порада, я попрошу поради в неї, і я робитиму все, аби підтримати її. Це буде доречним, це принцип праведності. Я не буду казати нічого принизливого про її характер. Якщо я не вмію чогось робити правильно, я буду вчитися. І якщо хтось у моїй присутності буде нашіптувати щось про цю людину, зневажаючи її репутацію, я скажу: «Одну хвилину! Чи ви святий? Так. Хіба ви не піднімали свою руку, підтримуючи цю людину? Піднімали. Тоді чому ти цього не робиш? І я закликаю: робіть щось, підтримуючи її. Якщо хтось буде підривати її репутацію, – а всі люди дорожать своєю репутацією, – я буду захищати її – приблизно так, як я описав.

Коли ми, як завжди урочисто, голосуємо за людей, чи будемо ми дотримуватися своїх завітів? Чи, може, ми будемо порушувати їх? Якщо ми порушимо їх, ми будемо клятвопорушниками. Ми зламаємо свою віру перед Богом і своїми братами в тому, що пов’язано з діями тих людей, яких ми зобов’язалися підтримувати.

Але уявіть, що людина вчинила якусь кривду, уявіть, що її спіймали на брехні або обмані, або що вона когось обманула, чи щось украла, або вчинила щось подібне, чи навіть розвинула нечисті звички? Чи будете ви і тепер підтримувати її? Тоді мій обов’язок – поговорити з нею, як я б поговорив будь з кимсь іншим, і сказати, що я розумію, що ситуація склалася така і така, і що за таких обставин я не можу підтримувати її. Якщо з’ясується, що мене неправильно інформували, я зніму ці обвинувачення; але якщо це правда, тоді мій обов’язок – пересвідчитися, що її притягнуто до правосуддя, що її приведено до належного суду, щоб відповісти за те, що вона вчинила; а без цього мені нема чого обговорювати її.¹⁵

Моліться за тих, кого Бог поставив на різні посади в цій Церкві, щоб вони могли виконувати свої обов’язки. Господь буде підтримувати Своїх слуг і даватиме їм Святого Духа та світло одкровення, якщо вони шукатимуть Його так, як Він це встановив, і Він поведе їх і поведе вас істинним шляхом. Це порядок царства Божого, як я його розумію… А нам слід вивчити цей порядок і підкорятися йому.¹⁶