Розділ 2

Вічна євангелія

Вічна євангелія… не була відомою, доки Господь не відкрив її з небес голосом Свого ангела, і коли ми отримуємо ці принципи і вони залишаються в нас, тоді ми матимемо принципи вічного життя.¹

З життя Джона Тейлора

у 1836 р. в канадському місті Торонто Джон Тейлор та ще декілька інших людей збиралися кілька разів на тиждень, щоб вивчати Біблію і шукати розуміння істини. Вони твердо вірили у збирання Ізраїля, у дари Духа, царювання Спасителя під час Тисячоліття, у необхідність існування апостолів і пророків, а також у те, що обряди важливо виконувати, маючи належне повноваження від Бога. Однак у той час жодна відома їм церква не навчала цьому. Згадуючи ці пошуки істини, Джон Тейлор казав: «Ми молилися Господу, ми постилися і молилися, щоб Бог навчив нас істинним принципам, щоб Він відновив чисту давню Євангелію, і – якщо була на землі істинна церква – щоб Він послав нам посланця».

Швидкою відповіддю на їхні молитви було прибуття старійшини Парлі П. Пратта. Перед тим, як старійшина Пратт вирушив на місію, старійшина Гебер С. Кімбол пророкував йому: «Господь воліє, щоб ти вирушив до Канади; там є люди, які старанно шукають істину, і багато з них повірять твоїм словам і сприймуть Євангелію».

Старійшина Пратт почав проповідувати в Торонто і через якийсь час був представлений Джону Тейлору й тим, хто вивчав [Писання] разом з ним. Пізніше Президент Тейлор писав: «Його проповідування принесло нам надзвичайну радість; але коли він свідчив нам про Джозефа Сміта і Книгу Мормона, ми не знали, що й казати. Я записав вісім з його перших проповідей і порівнював їх з Писаннями. Я також досліджував докази [істинності] Книги Мормона і читав Учення і Завіти. Я займався цим регулярно протягом трьох тижнів і ходив скрізь за [братом] Парлі невідступно».²

Невдовзі Джон Тейлор переконався в тому, що вічну євангелію було відновлено. Він був охрищений 9 травня 1836 р. Як місіонер, як апостол і згодом як Президент Церкви, він знаходив радість у навчанні вічним, незмінним істинам євангелії.

Учення Джона Тейлора

Євангелія допомагає нам зрозуміти характерні риси Бога і готує нас до отримання піднесення.

Як святі останніх днів, ми, по-перше, віримо в євангелію, і цим багато сказано, бо євангелія охоплює ті принципи, що глибші, ширші й довші, ніж будь-що інше, що ми можемо збагнути. Євангелія розкриває нам особистість Бога і Його характерні риси. Вона також навчає нашим стосункам з Богом та різноманітним обов’язкам, які ми маємо по відношенню до Нього як Його діти до Його дітей. Вона навчає нас різноманітним обов’язкам і відповідальності, які ми маємо щодо наших сімей та друзів, до суспільства, до живих і мертвих. Вона відкриває нам принципи, які стосуються потойбічного життя. Дійсно, як сказав один з давніх учнів [Христа], «вона вив[одить] на світло життя і нетління безсмертя», [див. 2 Тимофію 1:10], встановлює наші стосунки з Богом і готує нас до піднесення у вічному світі.³

Ця євангелія дає людині спілкування з Богом, її Небесним Батьком; ця євангелія виводить на світло життя і безсмертя; ця євангелія проголошена заради блага всіх людей в усіх краях земних… Це послання спасіння народам землі… Бог піклується про благополуччя всього роду людського, і заради цього Він встановив на землі принципи, які існують на небесах, – євангелію, яка управляє Богами у вічних світах і містить принципи, що мають піднімати, облагороджувати й підносити рід людський.⁴

Євангелія є вічною і незмінною.

Великі принципи істини є настільки різноманітними та всеосяжними … Вони сягають у минуле, існують тепер і простягаються у майбутнє. Євангелія Ісуса Христа охоплює всю істину, і оскільки вона стосується спасіння людського роду, і тому про неї сказано у Писаннях як про вічну євангелію…

Бог, як і Його Син Ісус Христос, є «Той самий вчора, сьогодні і завжди». [1 Нефій 10:18]. Той самий, якщо казати про Його розум, чистоту; Той самий, якщо казати про Його задуми, плани та наміри; коротше кажучи, Він є незмінним. Я припускаю і можу очікувати, що якби ті святі, що спілкувалися з Ним у давні дні, з’явилися на землі сьогодні, то вони б знайшли ті самі засоби спілкування, той самий спосіб передачі розуму і ту саму незмінну Істоту, Яка існувала 1800, 4000 або 6000 років тому.

Це правда, що людство сприймає та цінує ту ж саму міру світла, істини та розуму в різні часи по-різному. Бог за певних обставин і певною мірою відвертав від людей світло Свого обличчя – Святого Духа – світло та розум, що походить від Нього; але Його закони є непорушними, а Він – та сама вічна, незмінна істота.

Істина не змінюється. Те, що було істинним 1800, 4000 або 6000 років тому, є істинним і сьогодні, а те, що було облудним в будь-яку епоху існування світу, є облудним і сьогодні. Істина, як і сам великий Елогим, є вічною і незмінною, і нам належить вивчити її принципи, знати, як цінувати її і управляти собою, керуючись нею.

Оскільки євангелія – це принцип, що походить від Бога, то вона, як і її Творець, «та сама вчора, сьогодні та завжди» – вічна і незмінна. Бог установив її перш ніж ранкові зорі співали разом з радості і перш ніж цей світ увійшов до існування заради спасіння людського роду. Вона існувала в розумі Бога, і кожного разу, коли її розкривали, вона являла вічний, незмінний, неухильний план, призначений для того, щоб спасати, благословляти, підносити та нагороджувати людину.⁵

Цю саму євангелію проповідували Сифу та всім допотопним патріархам, і вони священнослужили під її повноваженням. Через її силу, як ми вже показали, Еноха та його народ було перетворено. Про Ноя написано: «І Господь висвятив Ноя за Своїм власним чином і наказав йому, щоб він вийшов і проголошував Його євангелію дітям людським саме в тому вигляді, як її було дано Еноху» [Мойсей 8:19]. І ще далі, цитуючи свідчення Ноя, яке він склав ще до потопу: «І було, що Ной продовжував своє проповідування людям, кажучи: «Прислухайтеся і зверніть увагу на мої слова; віруйте і розкайтеся у ваших гріхах, і будьте охрищені в ім’я Ісуса Христа, Сина Бога, саме так, як робили наші батьки, і ви отримаєте Святого Духа, щоб перед вами було явлено все; і якщо ви цього не зробите, потопи зійдуть на вас». [Див. Мойсей 8:23–24].

З цього ми дізнаємося, що принципи євангелії в перші віки світу були ідентичними з тими, яких ми навчаємо в наш час.

Євангелія і Святе Священство продовжувалися від Ноя до Авраама. «Авраам отримав священство від Мелхиседека, який отримав його через родовід своїх батьків, аж до самого Ноя». [УЗ 84:14]… Знання і практика євангелії продовжувалися через Ісака, Якова, Йосипа та інших патріархів, аж до Мойсеевої доби…

Це була та сама євангелія, проповідувати яку заповідав Своїм учням розіп’ятий Спаситель, коли «казав Він до них: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, – буде спасений, а хто не ввірує – засуджений буде. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, – не буде їм шкодити;: кластимуть руки на хворих, – і добре їм буде!» [Марк 16:15–18]…

Далі ми знаходимо, як у день П’ятдесятниці Петро, старший серед апостолів, на поклик юрби віруючих: «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?» – відповів щойно процитованими словами: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш». [Див. Дії 2:37–39].

Знову ж таки, це була та сама вічна, непорушна, незмінна, неухильна євангелія, про відновлення якої на землі так сказав апостол Іоанн:

«І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!» [Одкровення 14:6–7].

Від Біблії ми переходимо до Книги Мормона і на її сторінках знаходимо, що та сама євангелія, проповідувати яку Ісус наказав Своїм учням в усьому світі, проповідувалася на цьому континенті з найдавніших часів. Яредійці познайомилися з нею через одкровення, дані братові Яреда; в одному з них Ісус сказав йому:

«Дивись, Я є Той, Кого було підготовлено від заснування світу, щоб спокутувати Мій народ. Дивись, Я є Ісус Христос. Я є Батько і Син. У Мені все людство матиме життя, і матиме вічно, саме ті, хто віритиме в Моє ім’я; і вони стануть Моїми синами і Моїми дочками». [Етер 3:14]…

Коли Ісус Сам явився Нефійцям, Він проповідував ті самі, однакові принципи, яких Він до цього навчав Юдеів, додаючи час від часу глибші істини, бо Нефійці мали сильнішу віру; «І Він роз’яснив усе це, аж від початку і до тих пір, коли Він прийде у своїй славі». [Див. З Нефій 26:3]. Серед іншого, Він сказав: «І той, хто прислухається до Моїх слів, і покається, і христиться, той буде спасений. Вивчайте пророків, бо багато хто з них свідчить про це». [З Нефій 23:5].

І це є та сама євангелія, яку супроводжують ті самі сила і дух, яка благословенна тим самим натхненням і скерована тим самим священством, і цю євангелію тепер проповідують усьому світові як свідчення.⁶

Євангелія веде нас на шлях щастя, зростання і свободи.

Для невіруючого принципи євангелії не мають ані цінності, ані дієвості. Але для нас, для тих, хто вірує в них, вони охоплюють усе, що стосується благополуччя людини в часі та у вічності. Для нас євангелія – це альфа і омега, початок і кінець. Вона переплітається з усім, що нас цікавить, з усіма нашими інтересами, з нашим щастям і нашою насолодою – і в у цьому житті, і в житті прийдешньому.

Коли ми приєднуємося до цієї церкви та приймаємо новий і вічний завіт, ми вважаємо, що це служіння, яке триватиме до кінця життя, і що воно впливає на нас в усіх наших стосунках у часі та у вічності. Але по мірі нашого розвитку ці ідеї, які спочатку здавалися дещо незрозумілими та прихованими або розпливчатими, стають більш наочними, чіткими, реальними, живими, відчутними та ясними для нашого розуміння, і ми усвідомлюємо, що ми стоїмо на цій землі як сини та дочки Бога, представники небес. Ми відчуваємо, що Бог відкрив нам вічну євангелію і що з нею пов’язані вічні завіти та стосунки.

Євангелія вже на початку свого розгортання починає, як це і обіцяв пророк «привертати серця батьків до синів, а серце синівське до їхніх батьків». [Див. Малахія 4:6]. Нам більше не треба, як це було раніше, ставити собі запитання: «Хто я?», «Звідки я прийшов?», «Для чого я тут?» або «У чому мета мого існування?», бо на ці запитання у нас є точна відповідь. Плоди євангелії прояснюють це для нас… Саме знання про ці речі та про багато інших подібних речей спонукає нас іти нашим шляхом, яким ми йдемо. Саме воно не дає нам поклонятися людським забобонам, фантазіям, ідеям та глупотам.

Ми просвітлені духом вічної істини; ми причасники Святого Духа, і наша надія проникає крізь ту завісу, через яку пройшов наш попередник, Христос; ми знаємо, що ми є дітьми Бога і що кожен наш вчинок має вічні наслідки, і ми неухильно прямуємо тим самим шляхом, незважаючи на людські насмішки або гримаси чи недоброзичливість.⁷

Бог ввірив нам євангелію і первосвященство не для того (як дехто думає), щоб завести людину в неволю або піддавати насильству її сумління, але для того, щоб зробити всіх людей такими ж вільними, як і [Сам] Бог, щоб вони могли пити з «річки, відноги [якої]… веселять місто Боже» [Псалом 45:5], щоб вони могли бути піднесені, а не принижені, щоб вони могли бути очищеними, а не розтлінними, щоб вони могли пізнати закони життя і ходити згідно з ними, а не сходити шляхами розтління у смерть.⁸

Через євангелію Ісуса Христа ми встановлюємо стосунки з Богом. Як сказав один з давніх апостолів: «Улюблені, – ми тепер Божі діти, але ще не виявилося, що ми будемо. Та знаємо, що коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є». [Див. 1 Іоанн 3:2]. Бог – наш Батько, і для нас відкриті шляхи спілкування з Ним; і якщо ми будемо жити згідно з нашою релігією, ми будемо завжди готові отримати з Його рук благословення і навчитися розуміти правильні принципи, які мають відношення до нашого особистого спасіння і спасіння людського роду.⁹

Ми прийняли вічну євангелію – ту саму, що існувала у дні Ісуса; і саме вона просвітлює наш розум, збільшує наші здатності та дає нам пізнання минулого і майбутнього; і таким чином вона відкриває нам задуми Божі, і через порядок та організацію цього священства отримуємо ці благословення, спасіння, захист та підтримку, що їх ми маємо сьогодні.¹⁰