Розділ 19

Матеріальні благословення і закон десятини

Нас учать сплачувати десятину, щоб ми могли визнавати перед Богом, що ми Його народ; якщо Він дає нам усе, про що ми просимо, ми можемо віддавати Йому одну десяту, визнаючи цим Його руку.¹

З життя Джона Тейлора

Джпн Тейлор вірив, що Бог не тільки благословляє нас духовно, але й задовольняє наші мирські потреби. Тому Він закликав святих шукати і визнавати руку Божу в мирських справах, навчаючи, що «ми повинні поводитися так, щоб Господь скеровував і направляв нас і в мирському, і в духовному, бо інакше ми ніколи не здобудемо ту славу, отримати яку багато хто з нас мріє».²

Визнаючи важливість мирського для підтримання життя, Президент Тейлор мав правильне його бачення. Старійшина Б. Г. Робертс, сімдесятник, так описував ставлення Президента Тейлора до мирського багатства: «Він ніколи не віддавався зароблянню грошей… Але те, скільки він надбав у Наву майна, яким пожертвував, аби втекти в пустиню разом з Церквою Христа, промовисто свідчить про те, що він не був обділений здібностями до ведення фінансових справ. Але його очі та його серце були зосереджені на кращих скарбах – таких, які не може нищити міль та іржа, які не можуть, підкопавшись, викрасти злодії [див. Матвій 6:19–20]. Ось це наповнювало його душу, привертало його увагу, так що для того, аби полюбити багатства земні, в нього просто не залишалося часу. Ось яким було його гасло: «Гроші не мають великого значення, якщо йдеться про істину».³

Для Президента Тейлора дотримання закону десятини було важливою частиною виконання його мирських обов’язків; це було для нього визнанням Божої руки в усіх благословеннях. У ті часи, коли здебільшого сплачували натуральну десятину, а не грошову, він навчав своїх дітей, як важливо віддавати Господу тільки найкраще, дякуючи за все отримане. «Коли восени збирали врожай, – писав його син Мозес У. Тейлор, – батько ходив і заглядав у кошики, відбираючи найбільші та найкращі плоди. Він казав: «Відберіть з цього десятину і неодмінно сплатіть її повністю».⁴

Учення Джона Тейлора

Ми в боргу перед Богом за все, що маємо.

Хто створив нас? Хто організував нас і ті елементи, які нас оточують і якими ми дихаємо? Хто організував планетарну систему, яку ми бачимо навколо нас? Хто забезпечує мільйони людей, які живуть на землі, сніданками, обідами та вечерями? Хто вдягає їх, наче лілеї польові? Хто дає людині її дихання, життя, здоров’я, сили рухатися, думати, Хто наділяє її всіма богоподібними рисами, якими вона обдарована? Звідки вони походять? Хто контролював і впорядковував справи земні від заснування світу і донині? Великий Я є, Великий Елогим, Великий Бог, Який є нашим Батьком.⁵

[Ісус казав]: «Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них» [див. Матвій 6:28–29]. І ще Він казав: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них, маловірні?» [Див. Матвій 6:26]…

Якщо ми маємо життя, або здоров’я, або майно; якщо ми маємо дітей, друзів, домівку; якщо ми маємо світло істини, благословення вічної євангелії, одкровення Бога, святе священство з усіма його благословеннями, урядом і управлінням – усе це та всі інші радості, які в нас є, походять від Бога. Ми не завжди усвідомлюємо це, але це істинно так – ми в боргу перед Богом за кожний добрий і досконалий дар [див. Кн. Якова 1:17]. Він організував наші тіла в їхній досконалості, симетрії та красі. Як сказав поет, Він

«Пагорб зеленню вкриває,
І пшеницю колихає.
Він годує всіх звірят,
І маленьких пташенят».

До всіх Своїх створінь Він ставиться з милістю, добротою і великодушністю, і нам не завадить [хоч] іноді замислюватися над цим, щоб усвідомлювати свою залежність від Всемогутнього.

Коли мова заходить про справи цього світу, часто запитують: «О, хіба ми не повинні займатися ними?» Безумовно повинні. Хіба ми не говоримо про побудову Сіону? Безумовно говоримо. Хіба ми не говоримо про побудову міст і побудову прекрасних осель, обробляння городів та насадження садів, про створення для нас і наших сімей таких умов, які б давали нам насолоджуватися благословеннями життя? Безумовно говоримо. Бог дав нам для цього землю і всі необхідні елементи, і він дав нам розум, щоб ми використовували їх. Але Він мав велику мету: у той час як ми застосовуємо розум, який Він дав нам для досягнення тих різноманітних цілей, які є бажаними для нашого благополуччя та щастя, ми повинні не забувати Того, хто є джерелом усіх наших благословень – і нинішніх, і майбутніх.⁶

Він – наш Бог, і ми Йому довіряємо; нам нема чим вихвалятися. У нас є багатство? А хто дав нам Його? Господь. У нас є майно? А хто дав нам володіти ним? Господь. Наші доми, худоба, вівці, наші кошари, отари та [інше] майно – це Його дари. Золото, срібло та земні дорогоцінності, а також худоба на тисячах пагорбів належать Йому, і ми належимо Йому, і ми в Його руках, і всі народи в Його руках, і Він обійдеться з нами і з ними так, як Йому завгодно. Він добрий і мудрий Батько, і Він опікується своїми інтересами; і коли прийде час суду, то суд цей буде нескасовний. Ми маємо завжди пам’ятати, що наша сила – в Бозі; нам самим нема чим вихвалятися, у нас немає розуму, не вкладеного в нас Богом; усе, що є в нашому житті, усе, чим ми володіємо, було дано нам Господом. Він дав нам усе, чим ми володіємо в цьому житті та у вічності.⁷

Усе, що ми маємо – це дар Божий. Ми повинні визнавати Його в усьому. Ми іноді кажемо, що люди мають право на це і право на те. У нас немає інших прав, крім тих, що Бог дав нам. І я скажу вам, що саме Він покаже святим останніх днів. Він ще доведе їм, що і золото, і срібло, і худоба на тисячах пагорбів належать Йому, і Він дає тому, кому Сам хоче дати, і забирає в тих, у кого Сам вирішить забрати. Він ще покаже вам, що так воно і є. Наша безпека, щастя і благополуччя залежать від нашої послушності Богу та Його законам; від цього ж залежать і наше піднесення в цьому житті та у вічності.⁸

Розуміння наших мирських благословень та обов’язків є частиною євангелії.

Мені приємно говорити про те, що стосується Царства Божого, а також про інші речі, які, як дехто вважає, не настільки вже й пов’язані з Царством Божим, але вони все ж пов’язані з ним; бо все мирське і все духовне, усе, що пов’язано з нашим тілом та нашим духом, усе, що має сприяти нашому щастю та благополуччю на землі, що має дати нам піднесення в царстві небесному – усе це пов’язано з євангелією і належить нам, як святим останніх днів.⁹

Ми зібралися для того, щоб вирішувати не тільки суто релігійні питання, але й щоб поговорити про все те, що стосується інтересів Церкви і царства Бога на землі… Ми зібралися також для того, щоб поговорити про те, як нам найкраще поводитися в мирських питаннях і питаннях духовних. У нас є тіло і дух, і ми маємо їсти, пити та носити одяг; отже, на цій конференції слід розглянути й обговорити і мирські питання. Ми маємо серйозно обдумати все те, що приносить користь, благословляє та підносить святих Божих – і наші духовні справи, і наші професії та обов’язки в житті, що ми маємо як чоловіки й дружини, батьки та діти, господарі та слуги… Поза сумнівом, ми не допускаємося думки, що крім суто релігійних почуттів, у нас не може бути жодних інших; але ми все робимо зі страхом перед Богом. Наша релігія більш різнобічна, ніж та, що є у світі; вона не спонукає [членів] Церкви мати бажання «сидіти та підноситися в співі аж до вічного блаженства», але вона охоплює всі інтереси людини в будь-якій імовірній сфері, яку тільки можна собі уявити, і кожна істина в цьому світі є її частиною.¹⁰

Господь має сильне бажання творити для нас добро, просвітлювати наш розум, формувати наше судження, розкривати нам Свою волю, зміцнювати і готувати нас до великих подій, які мають відбутися в ці останні дні. Він хоче показати, як нам спасати себе, як нам благословляти себе в аспектах мирських, духовних, інтелектуальних, моральних, фізичних, політичних та в усіх інших можливих аспектах, де Він може дарувати Свої благословення занепалому людству.¹¹

Сплачуючи десятину, ми визнаємо Бога, показуємо свою вірність і готуємося до отримання більших благословень.

Як народ, ми визнаємо, що закон десятини йде від Господа; тож чому нам доводиться так часто говорити про її сплату. Якщо ми нечесні перед собою і перед нашим Богом, навіщо тоді всі наші проголошення про те, що ми представники Бога, що ми старійшини Ізраїля, що ми зодягнені у святе священство, що ми можемо навчати, як потрібно жити? Давні юдеї, давні фарисеї попри всю їхню злочестивість та продажність, усе ж могли хвалитися тим, що сплачували десятину з усього, що мали. Ми проголошуємо, що ми кращі від тих давніх фарисеїв, але здається, що деяким людям серед нас дуже важко бути чесними перед собою та перед своїм Богом у виконанні такого простого принципу, як цей…

[Господь] перш за все хоче, щоб людина навчилася визнавати Бога [в] одному маленькому земному принципі, Він хоче, що вона навчилася визнавати Його, даючи одну маленьку частку, або одну десяту від того, що Він дає їй, щоб подивитися, чи будуть вони чесними в малому, щоб подивитися, чи будуть вони чинити, як шановані, високоморальні люди, чи ні; чи не будуть вони намагатися обманювати Його в цьому. Якщо ми робитимемо це чесно і свідомо, доки не виконаємо свого обов’язку, тоді ми будемо готові до будь-чого іншого. Господь цінує не саму десятину, а дотримання цього принципу; для Нього важливі не наші десятини, але те, щоб ми чинили правильно. Якщо ми не можемо бути вірними в малому, нам не слід сподіватися, що нас зроблять правителями над великим [див. Матвій 25:21].¹²

[Закон десятини] є перевіркою для народу Божого або для нас – тих, хто проголошує себе народом Божим, щоб ми могли знати, чи будуть люди виконувати певний закон, даний Всемогутнім, чи ні; щоб цим вони довели свою вірність та послушність. Отже, якщо ми виконуємо це, усе буде добре з нами; якщо ж ні, то написано: «Їх не буде виявлено гідними, щоб жити серед вас» [див. УЗ 119:5]…

Ми говоримо про розбудову Сіону. Ось що з великою силою зворушує мене і вас, коли ви сприймаєте це таким, як воно є, і бачите це у світлі Духа Істини. Бо написано: «І Я кажу вам, якщо Мої люди не виконуватимуть цього закону, щоб святити його, і цим законом освячувати землю Сіону для Мене, щоб Мої устави і Мої присуди можна було утримувати на ній, щоб вона була найсвятішою, ось, істинно Я кажу вам, вона не буде землею Сіону для вас» [див. УЗ 119:6]. Отже, ми говоримо про розбудову землі Сіону, що є однією з цілей нашого перебування тут. І Бог сказав, що ця земля не буде для нас землею Сіону, якщо ми не будемо дотримуватися цього закону…

[Десятина] – це принцип, яким ми маємо керуватися. Я живу тут і ви живете тут не для того, щоби втілювати в життя свої власні плани, почуття та цілі. Навіть Сам Ісус не приходив для цього. За Його власними словами, Він приходив для того, щоб чинити не Свою волю, але волю Свого Батька, що послав Його [див. Іоанн 5:30]. І ми тут не для того, щоб чинити свою волю, але волю Батька, який послав і нас, який покликав нас виконувати наше святе і піднесене покликання…

[Дехто] вважає ці мирські питання вкрай неважливими. [Можна подумати, що] вони і справді неважливі, якщо подивитися, як працює багато хто з нас. Але вони є дуже важливими, якщо зважити їх на терезах істини. Принципи вічного життя, які відкрив Бог, є найважливішими для святих – живих і мертвих. Для міріадів людей, які вже померли, і які живуть, ці речі є надзвичайно важливими…

Я хочу бачити, що люди виконують цей закон десятини, тому що для нас це ясна і пряма заповідь. Не те, щоб я особисто так вже переймався, сплачують люди десятину чи ні; не думаю, що і Сам Господь надто цим переймається. Золото, і срібло, і худоба на тисячах пагорбів належать Йому; і Йому належить сила управляти всім. І всі ті мирські блага, якими ми володіємо, дані нам, щоб ми мудро використовували їх, тому що ми не можемо забрати їх з собою, коли нас звідси покличуть. Нам, як святим Всевишнього, належить бути чесними і праведними, іти істинним шляхом, в усьому бути цілісними і дотримуватися правильних принципів скрізь і завжди.¹³