Розділ 13

Священство, уряд і сила Бога

Священство – це жива сила.¹

З життя Джона Тейлора

Для Джона Тейлора священство було не тільки повноваженням діяти в Боже ім’я, але й могутньою силою, якою можна вершити великі справи. Він навчав, що носії священства повинні активно використовувати священство, служачи іншим людям і реалізуючи праведні Божі цілі. Він заохочував усіх носіїв священства виконувати їхні обов’язки і звеличувати їхні покликання, стверджуючи, що «вчитель або диякон, які виконують свої обов’язки, заслуговують на значно більшу шану, ніж президент або будь-хто з апостолів, які [своїх обов’язків] не виконують».²

Президент Тейлор також визнавав і цінував повноваження тих, хто використовував своє священство, щоб служити йому і його сім’ї. Прикладом смиренної поваги до повноваження священства, що він мав, є історія, яку розповів одного разу його син, Мозес У. Тейлор. Він згадував один вечір в домі [Президента] Тейлора, коли сім’ю відвідали домашні вчителі. «Один з них був юнаком років шістнадцяти, – згадує Тейлор молодший, – і цього вечора була його черга головувати. Батько скликав свою сім’ю, повідомив учителям, що зібралися всі, і сказав: «Ми у ваших руках і чкаємо ваших повчань».

Тоді юнак спитав Президента Тейлора, чи молимося ми сім’єю і кожен особисто, чи добре ми поводимося зі своїми ближніми, чи регулярно ми відвідуємо Церкву, чи підтримуємо ми провідників Церкви. «На кожне запитання – одне за одним – батько відповідав так смиренно, нібито це відповідав наймолодший у сім’ї. Закінчивши навчати, учителі попросили мого батька дати їм якісь настановлення.

Він сказав їм, що задоволений ними за їхню вірність і подякував їм за те, що вони скликали його сім’ю [на ці маленькі збори] і попросив їх якомога частіше приходити і збирати його сім’ю, бо він усвідомлює те велике добро, яке чоловік, маючи священство, – тобто силу Божу, – може принести його сім’ї. Він [також] сказав, що в Церкві немає чину, в якому можна зробити більше добра, ніж чин учителя. Він сказав їм, щоб вони приділяли особливу увагу його дітям і наставляли їх, як [рідний] батько.

«Я нечасто буваю вдома, – сказав він, – бо мої церковні обов’язки постійно кличуть мене подалі [від дому], і я боюся, що моїх дітей можуть звести на манівці, якщо вони не будуть регулярно отримувати добрі настановлення».³

Учення Джона Тейлора

Священство – це сила Божа.

Що таке священство?… Я скажу коротко, що це уряд Божий – і на землі, і на небесах, бо воно існує завдяки силі, свободі та принципам, через які скеровано все на землі і на небесах, і через цю силу все утримується і підтримується. Вона керує всім – вона направляє все – вона підтримує все – вона має відношення до всього того, що є Бог та істина. Це сила Божа, делегована розумам в небесах і людям на землі; і коли прийдемо в целестільне царство Боже, ми знайдемо там найдосконаліший порядок і найдосконалішу гармонію, тому що там – досконала модель управління, і коли десь ці принципи розвинуті на землі, то в тій мірі, у якій вони поширені і практикуються – саме в тій мірі вони приносять благословення і спасіння людському роду. І коли управління Боже буде сприйматися більшою кількістю людей, коли Ісусова молитва, якої він навчав своїх учнів, знайде свою відповідь, коли Боже царство зійде на землю, коли Його воля буде виконуватися тут, як на небесах [див. Матвій 6:10], тоді й тільки тоді світ заполонить любов, мир, гармонія і злагода.⁴

[Священство] – це принцип і сила, за допомогою яких [Бог] управляє, контролює, веде і влаштовує Свої справи, Свої світи, Свої царства, Свої князівства, Свої сили, Свої розуми і все, що під Ним і над Ним, і з чим Він має справу.⁵

Сила, явлена священством – це ніщо інше, як сила Бога, бо Він є главою священства… ; і саме відповідно до цього принципу всі труди Божі здійснюються на землі і на небесах; і будь-який прояв сили через священство на землі – це ніщо інше, як передана від небесного священства сила, і чим тісніше священство на землі буде пов’язано зі священством на небесах, чим краще воно буде скеровано небесним священством, тим більшою буде сила, якою ми оволодіємо.⁶

Живе священство на землі скеровано з небес.

Бог організував священство, і це священство скеровує все на землі і на небесах; одна частина існує на небесах, а інша – на землі; вони співпрацюють у побудові Сіону, викупленні мертвих і живих і в здійсненні «часів відновлення всього» [див. Дії 3:21]. І оскільки вони тісно пов’язані, необхідно, щоб між ними було спілкування, щоб ті, хто знаходиться на землі, отримували настанови від тих, хто знаходиться на небесах, хто знає і земне, і небесне, хто має досвід і земний, і небесний, бо колись виконував обов’язки того самого священства на землі.⁷

Саме зв’язок і спілкування зі священством на небесах дає силу, життя і дієздатність живому священству на землі, і без цього воно було б як мертве й сухе гілля: і якщо людина має життя або силу, то це сила і життя священства, дар і сила Бога, передані через належні канали священства і на небесах, і на землі; і якщо прагнути отримати їх в якийсь інший спосіб, то це так само, якби струмок хотів наповнюватися водою, а джерело, з якого він витікає, висохло, або якби віта хотіла підживлення, а стовбур її дерева зрубано під корінь: тож говорити про якусь церкву без цього – це те саме, що говорити про непотріб – сухе джерело, мертве й сухе дерево.⁸

Жодна людина не [зможе] вести це царство. Вона не зможе, якщо Бог не буде з нею і не стоятиме поруч зі старійшинами Ізраїля. Але якщо Він стоятиме поруч з ними, все стане на свої місця і розум та одкровення Бога проллються [на них]. Його закони відкриються і принципи істини будуть явлені – інакше це не царство Бога. І всі ми повинні смиритися перед Богом і шукати проводу Всемогутнього…

Існує принцип, пов’язаний з царством Божим, і суть його у визнанні Бога в усьому і визнанні священства в усьому, і тим, хто не дотримується цього принципу, краще покаятися, бо інакше вони дуже скоро зайдуть у глухий кут; я кажу вам це в ім’я Господа. Не думайте, що ви мудрі і зможете управляти та маніпулювати священством, бо вам цього не вдасться. Бог має управляти, контролювати, вести і стояти на чолі, а кожна людина має бути на своєму місці. Ковчег Божий не треба підтримувати [див. 2 Самуїлова 6:3, 6–7], особливо некомпетентним людям, у яких немає одкровень і знань стосовно царства Божого і його законів. Ми виконуємо великий труд, і нам належить підготуватися до виконання подальшої роботи, визнаючи Бога, Його повноваження, Його закон та Його священство в усьому.⁹

Ми хочемо священнослужити Богові тепер і у вічностях майбуття. Ми розпочали [працювати], і ми будемо намагатися з допомогою Бога, світла Його Святого Духа та одкровень, що їх Він дає нам час від часу – ми будемо намагатися працювати і співпрацювати зі священством вічних світів і на землі, і на небесах. Ми будемо працювати, доки не буде виконано ту роботу, яку Бог намітив для цієї землі, доки не будуть спасенні живі й мертві – наскільки вони можуть бути спасенними, згідно з вічними законами, які діють на небесах, і згідно з заповідями Всемогутнього…

Я постійно кажу: «О Боже, веди мене правильним шляхом; О Боже, збережи мене від усіх помилок; О Боже, я бідна, безсила, слабка людська істота, я роблю помилки, у мене повно недоліків. Мені потрібна Твоя допомога весь день. О Боже, допоможи мені». Я відчуваю це, і мої брати з Першого Президентства відчувають це, і апостоли, й інші. Ми відчуваємо, що потребуємо допомоги Всемогутнього. Ми будемо докладати зусиль, щоб бути смиренними, вірними та відданими нашим завітам. І якщо ми будемо прислухатися до порад Бога і дотримуватися Його законів, виконуючи те, чого Він вимагає з наших рук, Він допоможе нам і благословить нас, і Він благословить Сіон і збереже Ізраїль.¹⁰

Священство дано, щоб будувати Сіон.

Для чого нам дано священство? Щоб ми мали змогу будувати Сіон Бога нашого. Для чого? Щоб подолати кривди й корупцію, похітливість, брехню, крадійство, нечесність та заздрість і будь-який [інший прояв] зла; щоб сприяти вірі, смиренню, милосердю, чистоті, братерській доброті, істинності, цілісності, чесності й усьому іншому, що має підносити і облагороджувати людство, щоб ми могли бути справжніми та відповідними представниками Бога, нашого Батька тут, на землі, щоб ми могли навчитися пізнавати Його волю і виконувати її; щоб Його воля могла виконуватися на землі, як на небесах.¹¹

Щоб досягти цієї бажаної мети – відновити сотворіння до його первинної пишноти й виконати мету сотворіння викупити, спасти, піднести та уславити людину – спасти і викупити мертвих, і живих, і всіх, хто житиме згідно з його законами – ось задум і мета встановлення священства на землі в останні дні. Саме для того, щоб здійснити те, що досі не було здійснено – щоб Божа робота могла бути вдосконалена – щоб настали часи відновлення всього і щоб ми – у співпраці з вічним священством, яке є в небесах і яке не може без нас сягнути досконалості, як і ми без них, – могли здійснити все, що було задумано Богом або проголошено Духом Бога устами всіх святих пророків від заснування світу…

[Носії] священства на небесах об’єднуються з нами, щоб здійснити такі цілі, і вони керуються тим самим принципом, щоб наші труди доповнювали один одного – щоб існувала узгодженість дій, щоб Божа воля (наскільки це стосується нас) могла бути здійснена на землі, як на небесах. Саме це ми повинні завчити, і це ми повинні робити, аби виконати свої покликання і зробити свої труди прийнятними в очах Бога і святих ангелів, а також в очах наших братів, які пов’язані з нами у священстві у царстві Бога на землі.¹²

Священство було дано Церкві з тією метою, щоб готувати ґрунт і садити правильні принципи, підживлювати їх, а також розвивати устрій царства Божого, боротися з дияволами і підтримувати авторитетів Церкви Христової на землі. Наш обов’язок – діяти всім разом, утворюючи одну велику сполуку – одну велику об’єднану фалангу [або організацію], присягнувши на вірність царству Божому; тоді все буде відбуватися спокійно, мирно та легко, і тоді буде не так багато проблем.¹³

Священство дано для того, щоб благословляти людський рід.

Священство завжди дається, щоб благословляти людський рід. Люди говорять про нього як про особисту перевагу певних осіб. Що було сказано про Авраама? «У тобі та в твоєму сімені» – що? Я покладу на тебе благословення. О, це все правильно. Але «в тобі та в твоєму сімені усі роди землі буде благословлено» (див. Авраам 2:11). Діймо як благодійники, і якщо ми потомки Авраама, ходімо його стежками і зробімося гідними тих обіцянь, зробімо наші почуття один до одного широкими, як сама вічність, і шукаймо нагоди благословити та допомогти, підняти та облагородити всіх, хто навколо нас, щоб ми всі могли радіти разом і бути піднесеними через ті самі принципи, які було відкрито для блага всіх людей…

Якби я був єпископом – не знаю, що б я робив, але знаю, що я мав би робити. Мені слід було б мати бажання сказати: «Батьку, Ти ввірив під мою опіку багато душ; допоможи мені піклуватися про їхні мирські інтереси, а також сприяти їхньому духовному благополуччю і стежити за тим, щоб їх було належним чином навчено законам життя; допоможи мені також навчати вчителів, які йдуть до людей, щоб вони могли йти сповненими Святого Духа, аби благословляти людей і допомагати їм, щоб з допомогою моїх братів я міг бути рятівником серед них. Ось як я мав би почуватися, ось що я мав би робити, якби був єпископом; і саме це мають відчувати ваші єпископи, і саме це вони мають робити – і робити це зі смиренням і бажанням творити добро. І якби я був священиком, учителем або дияконом і ходив би межи людей навчаючи, я б мав бажання стежити за їхнім благополуччям.¹⁴

[Ісус сказав]: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене більше цих?” Той каже Йому: «Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!» Якщо ви любите Мене, якщо ви Мої друзі, «Пасіть вівці Мої!» Це було не важко робити; його було покликано для цього. «І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: ” Паси вівці Мої!» Утретє Спаситель поставив Петрові те саме запитання і, почувши відповідь, сказав, як і раніше: «Паси вівці Мої» (див. Іоанн 21:15-17). У чому полягають обов’язки апостолів, президентів колів, первосвящеників і сімдесятників, особливо тих, хто є Генеральними авторитетами? Якби тут був Ісус, Він сказав би вам відкласти своє безглуздя, свої глупоти і слабкості, і в більшій мірі діяти як чоловіки і як святі, і йти працювати, і «пасти вівці Мої».¹⁵

Бог дає силу тим, хто звеличує священство.

Якщо ми розуміємо, хто ми і яким є наше положення, то маємо пам’ятати: спочатку царство Боже, а потім ми самі. Якщо ми навчимося виконувати те, що є малим, Господь, вірогідно, скаже нам виконувати щось більше, тому що ми будемо до цього підготовленими… Якщо ми є народом Божим і Він довіряє нам здійснення цих великих цілей, то нам слід працювати трохи завзятіше, ніж донині, нам слід бути готовими слідувати спонуканням Духа Господнього і Його слуг, яких він поставив над нами і бути послушними. Якщо ми робитимемо це, кожна робота, яку ми будемо виконувати, буде радісною і приємною для нас, мир запанує в наших грудях, і мир Божий перебуватиме в наших оселях; Дух Господній буде витати над нами, і ми будемо сповнені радістю весь день, і так воно буде до кінця цього розділу [книги нашого життя]. Я не знаю жодного іншого способу виконання всієї цієї роботи, крім того, щоб бути навченим Господом, і саме для цього Він організував Своє святе священство.¹⁶

На священиків, учителів та дияконів, тих хто має менше священство, покладено не менше прав і обов’язків, ніж на інших членів Церкви. Коли вони не виконують своїх обов’язків, що відбувається? Люди йдуть до апостолів або до Першого Президентства; вони обминають своїх безпосередніх провідників; настає плутанина та безладдя; цінний час втрачається майже надаремно;… і все це через недостатнє розуміння людьми своїх обов’язків і того, як саме їх слід виконувати.

Але поки ми сперечаємося з приводу незначних речей, що стає з нами? Ми втрачаємо бачення наших покликань; ми забуваємо, що це царство було встановлено на землі для того, щоб принести праведність і закони небес на землю, щоб благословляти людство і спасати живих і мертвих. Ми забуваємо, для чого ми тут і для чого було встановлено царство Боже. Усе це не для вас, і не для мене, і не для якоїсь іншої окремо взятої людини; усе це заради інтересів світу і спасіння людства. Від нас чекають, – від кожного з нас, – що ми будемо виконувати усі ті різноманітні обов’язки та відповідальності, які було покладено на нас. Якщо ми нехтуємо ними, хіба ми не завинили перед Богом? Чому з’являються труднощі, які існують серед нас? Тому що, як я багато разів казав, священство не виконує своїх обов’язків, тому що носії священства не є пильними і вірними.¹⁷

Під час своїх подорожей я звернув увагу на деяких людей, які, наче Ісусові учні в давнину, демонструють велике бажання мати владу і виявляють палке прагнення дізнатися, хто саме серед них має бути вищим. Це глупота, бо шана йде не від чину, але від того, що людина звеличує свій чин і покликання. Якщо і маємо ми якусь шану, яка походить від священства, то вона йде від Бога, і, безумовно, для нас це буде марнотою, якщо ми будемо вихвалятися тим даром, до якого ми не маємо відношення, а лише тільки отримали його. Якщо він походить від Бога, Він має отримати славу, а не ми, і звеличування наших покликань – це єдиний шлях або спосіб, через який ми можемо отримати шану або стати впливовими людьми.¹⁸