Розділ 15

Свобода вибору та підзвітність

Наш привілей – визначати своє власне піднесення або деградацію; наш привілей – визначати своє власне щастя або нещастя у світі прийдешньому.¹

З життя Джона Тейлора

«Інколи ми говоримо про свободу вибору, – зауважив Президент Тейлор. – це правильний принцип? Так. І цей принцип існував завжди, і він походить від Бога, нашого Небесного Батька».² Президент Тейлор високо цінував принцип моральної свободи, наданої Небесним Батьком здатності вибирати добро або зло і діяти самостійно. Однак він також навчав, що люди є підзвітними перед Богом за свої вчинки. Він стверджував: «Бог ніколи не давав людині необмеженого контролю над справами цього світу; але Він постійно говорить, що людина скерована Ним, що вона живе на Його території, що вона відповідає перед Ним за свої вчинки».³

Пояснюючи взаємозв’язок між свободою вибору та підзвітністю, Президент Тейлор провів таку аналогію: «Якщо одна людина дозволяє іншій користуватися виноградником чи фермою або віддає їх в оренду, то ця інша людина має певну свободу вибору і можливість діяти вільно, але вона завжди підлягає певним умовам, які визначив власник цього майна. Саме тому Бог і укладав завіти з Ноєм, Авраамом, дітьми Ізраїля та святими Церкви апостольських часів. Укладення завіту завжди передбачає наявність двох сторін: у вищезазначених випадках однією із сторін був Бог, а другою – люди. Якщо люди виконують свою частину завіту, тоді Господь зобов’язаний виконати Свою; але якщо людина порушує [завіт], тоді Господь не зобов’язаний виконувати Свої зобов’язання… Отже, людина діє як вільна особа, щоб удосконалюватися через ті благословення, які Бог зробив доступними для неї, або ж не вдосконалюватися – як вона сама вирішить».⁴

У часи Президента Тейлора деякі люди проголошували, що євангелія і священство «зводять людину в неволю або тиранічно панують над сумлінням людини». Він сміливо спростував цю ідею, проголосивши, що мета євангелії – «зробити всіх людей вільними настільки, наскільки вільним є Бог; щоб вони могли пити з тих струмків, «які веселять місто Боже» [Псалом 45:5], щоб вони підносилися, а не занепадали, щоб вони очищувалися, а не осквернювалися, щоб вони пізнавали закони життя і виконували їх, щоб вони не ходили шляхами розтління і не сходили до пекла».⁵

Учення Джона Тейлора

Від початку Бог дав нам дар свободи вибору.

Батько… постановив,… що, як і жителі небес, жителі землі повинні мати свободу вибору. Саме проти цього повстав Люцифер; і він не зміг би повстати проти плану або заповіді, якби їх не було дано; тому що повстання – це порушення закону, заповіді або зловживання владою; і його було скинуто з небес за цей бунт. Цього повстання не було б, якби не існувало свободи вибору; тому що без свободи вибору вони всі були б змушені виконувати волю Батька. Але маючи свободу вибору, вони розпорядилися нею; і Люцифер та третя частина ангелів були скинуті за те, що вони збунтувалися і використали свою свободу вибору, аби повстати проти свого Небесного Батька. Але не тільки за те, що вони повстали, але, як сказано, за те, що «вони прагнули знищити свободу вибору людини» [див. Мойсей 4:3], [вони прагнули], щоб людська свобода використовувалася всупереч інтересам людства, його щастю та вічному піднесенню, які, як було запропоновано, мали бути здійснені через спокуту та викуплення Ісуса Христа.⁶

[Бог] дав нам здатність вибирати добро і відкидати зло. Ми можемо творити нечестя або праведність – на наш вибір; і цим користується диявол, намагаючись оточити людський розум такими впливами, які ведуть до знищення людини, щоб він міг за своїм бажанням звести їх у полон. Господь не зв’язує їх і не контролює; але Він контролює результати їхніх дій, коли вони вибирають таку лінію поводження, яка передбачає завдання шкоди Його людям.

«Господь… дозволятиме людям йти за своїм щастям тим шляхом, які вони оберуть, і згідно з їхніми бажаннями, Він дасть їм пити чашу їхнього нечестя. З іншого боку, Він проявив Свою доброту і надалі проявлятиме її до всіх Своїх дітей. Що саме Він намітив здійснити? Побудову цього царства на землі, утвердження праведності, наступ на Ворога та вигнання [Сатани] з землі. Цим способом принципи істини будуть поширені вдалину і вшир по землі, і все поклониться Богу і Його Христу, і обранці виконуватимуть обряди Його дому на віки вічні. Всемогутній поставив цю мету від часів давнини.⁷

Бог скеровує нас, але Він не буде силувати людський розум.

Ми прийняли євангелію. Чи примушували когось скоритися їй? Чи ми відчували хоч якийсь тиск на нас? Ні, я такого не чув. Чи був зобов’язаний Олівер Каудері, який був другим старійшиною в Церкві, прийняти євангелію? Ні, він не був зобов’язаний. Чи був зобов’язаний прийняти її Гайрум Сміт? Ні, він не був зобов’язаний. Чи мали подібні зобов’язання свідки Книги Мормона – Уітмери або інші люди? Ні. І коли вони пов’язали своє життя з цією Церквою, чи змушували їх залишатися в ній? Ні. Чи примушували когось з Кворуму Дванадцятьох, з сімдесятників, первосвящеників, членів вищих рад або президентів сімдесятників, або будь-яких інших людей у цій Церкві, обійняти посади, на які їх було покликано? Я про таких не чув. А ви? Я знаю, що мене не змушувало нічого, крім сили істини, яка була запропонована моєму розуму; і вас не змушувало нічого, крім сили істини, яка подіяла на ваш розум.⁸

Я не хочу контролювати людський розум. Я не хочу контролювати людські вчинки. Бог цього не робить, Він залишає їм їхню свободу вибору, щоб вони боролися з випробуваннями, спокусами, бідуваннями та іншим злом, яке є у світі, з яким стикається або може стикатися людство. Однак Він робить доступними для них певні принципи і хоче привести їх до Себе, якщо вони захочуть, щоб їх вели. Якщо ж вони не захочуть, то Він буде робити для них все, що Він зможе зробити.⁹

Людина має моральну свободу; вона ходить під Господом, отже, вона, маючи цю моральну свободу, є відповідальною перед Ним за свої вчинки. Але хіба Він залишає людину на самоті і не допомагає їй виконувати Його задуми? Ні. Ставлячись до людини як до Свого сина, Він, як батько, час від часу пропонує їй служіння та повчання. Він дає своєму народу одкровення, повчання та застереження. Він дає обіцяння послушним і серйозно застерігає непослушних. Він повчає царів, правителів і пророків. Він також захищає праведних і судами [Своїми] карає злочестивих. Він дає Аврааму та іншим людям землі й володіння. Він дає обіцяння вічного життя вірним; але Він ніколи не вдавався до насильства і не силував людський розум.¹⁰

Мн підзвітні перед Богом за те, як використовуємо свободу вибору, і Він відплачує нам відповідно до того, які рішення ми приймаємо.

Хіба не ми конструктори свого власного майбутнього? Хіба не ми судді своєї власної долі?…Ми маємо привілей визначати своє власне піднесення або деградацію; ми маємо привілей визначати своє власне щастя або нещастя у світі прийдешньому.¹¹

Якщо уважно дослідити Писання, ми знайдемо, що людині було надано певні сили, які перебувають під контролем і скеровуються Господом; і якщо вона буде діяти, не покладаючись на поради, провід та повчання Бога, то вона цим переступить обмеження, визначені їй Господом, і буде не меншим злочинцем, ніж той [урядовець], який виходить за межі своїх постанов, або та людина, яка взяла в оренду ферму або виноградник, і порушила умови оренди й знищила ферму або виноградник; бо земля – Господня, і людину помістив на землю Господь. Вона не належить людині, людина отримала її від Бога… Якщо людина поміщена [на землю] як представник Господа, щоб чинити для Нього, а також для себе, і якщо вона буде нехтувати Господом, то вона безумовно буде відповідати [за це] перед своїм Творцем.¹²

Зазирніть у своє минуле, і ви зможете пригадати, як колись вчинили щось добре, ви зможете пригадати, як колись вчинили щось погане; це закарбувалося [у вашій пам’яті] і ви можете викликати це звідти і роздивлятися, коли забажаєте… Якщо ви вивчали мову, ви можете викликати [це знання], коли забажаєте, ви зможете показати різницю між різними частинами мови дуже впевнено. Якщо ви вивчали механіку, ваш розум може знайти в пам’яті [той день], коли ви бачили якийсь пристрій, і ви можете взяти й зробити подібний пристрій. Якщо ви проїжджали через міста, то зможете сказати, які там були будинки, вулиці, якого характеру були там люди, з якими ви спілкувалися; і ви можете замислюватися над цим і думати про них вдень і вночі, коли вам захочеться, і викликати [з пам’яті] те, що ви робили і бачили. Де ви все це прочитали? У своїй власній книзі, ви не відкривали книгу, яка належить комусь іншому і не ходили в бібліотеку; це записано у вашому власному літописі, і там ви читаєте все це. Ваші очі та вуха сприйняли це, ваші руки торкалися цього, і тоді ваш інтелект, як ми це звемо, – або ваші сили мислення, щось із цим робили.

Отже, якщо ви маєте дух або розум такого роду, з допомогою якого ви можете читати про свої власні вчинки, хіба вам не здається, що та Істота, яка вклала в вас цей дух і цей розум, тримає ключі від цього розуму і може читати в ньому, коли захоче? Хіба це не мудро, не розумно; хіба це не відповідає тому, що є в Писаннях? Я думаю, що так воно і є…

Людина засинає сном смерті, але дух, в якому записано всі її діяння, живе – він не вмирає – і людина не може вбити його, він не підвладний тлінню, він зберігає в усіх деталях пам’ять про те, що відбувалося до того, як смерть розділила тіло і вічно живий дух.¹³

Ми – народ Божий, і Він має всі обов’язки, які може мати людина або Бог. Він зобов’язаний піклуватися про Своїх людей, якщо вони піклуються про себе, якщо вони шанують свої покликання і священство, якщо вони звеличують і цінують силу і повноваження, даровані їм. Якщо вони не відходять від правильних принципів, Бог зобов’язаний виконати все те, що становить Його зобов’язання; одне з цих зобов’язань – піклуватися про Своїх святих… Хто може сказати, що Бог колись відходив від правильних принципів?… Я не можу, і я дуже задоволений тим, що і ви не можете.¹⁴