Розділ8

Наші місіонерські обов’язки

Ще ніколи не було так, щоб я побачив старійшин, які вирушають на місію проповідувати євангелію [і не подумав про те], що вони братимуть участь в одному з найвеличніших трудів, що його будь-коли ввіряли людському роду.¹

З життя Джона Тейлора

Старійшина Джон Тейлор служив місіонером у Сполучених Штатах і за кордоном, виконавши кілька місій повного дня між 1839 і 1857 рр. Він виявляв свою велику віру і свідчення, часто проповідуючи у нелегких обставинах, часом не маючи грошей або їжі. Він вірив, що Господь захистить його і його сім’ю і забезпечить його всім, що є необхідним для проповідування євангелії.

Один з таких випадків, коли Господь проявив свою підтримуючу силу, стався невдовзі після того, коли старійшина Тейлор залишив свою сім’ю в Монроузі, шт. Айова, і вирушив на місію в Англію. Проїжджаючи штат Індіана, він серйозно захворів і був змушений провести кілька тижнів у готелі. У цей час старійшина Тейлор проповідував євангелію на зборах, які він проводив неподалік готелю, хоч частину своїх промов він змушений був виголошувати сидячи. Його слухачі відмічали, що незважаючи на важкі обствини він ніколи не просив грошей. Зрештою один з них підійшов до нього і сказав: «Пане Тейлор, ви не такий, як більшість проповідників; ви нічого не казали про свої обставини або про гроші, хоч залишаєтеся тут певний час, хворіючи; мабуть, нелегко оплачувати лікарів, проживання в готелі та інші рахунки. Ми з друзями поговорили про це і хотіли б допомогти вам».

Старійшина Тейлор з вдячністю прийняв цю допомогу і невдовзі вже зміг продовжити свою подорож, сплативши всі свої рахунки. Згадучи це, старійшина Тейлор казав: «Я [вважав], що мені краще покласти свою довіру на Господа, ніж на будь-кого з земних царів».² Маючи цю довіру до Господа і відданість справі навчання людей євангелії, Джон Тейлор став переконливим зразком того, як нам слід виконувати місіонерську роботу.

Учення Джона Тейлора

Місіонерська робота несе знання про життя і безсмертя всьому людству.

Наше перебування тут має певну мету; світ було організовано з певною метою; … євангелію приносили [на землю] в різні епохи з певною метою, і разом з різними народами, яким її відкривали та передавали, і ми сьогодні підлягаємо загальному правилу. Господь веде нас, як Він колись вів Ізраїль, як він вів Нефійців з землі Єрусалимської, а також десять колін та інші народи, які йшли в різні місця. Він веде нас, і першим, що Він зробив з нами,…було те, що Він послав нам Свою євангелію, відкривши її Джозефу Сміту, а той, отримавши повноваження від Всемогутнього і одержавши своє призначення через святе священство, яке існує в небесах, а також повноваження передавати священство іншим, передавав його іншим, а ті – іншим, і таким чином євангелію було послано до нас в різні країни, де ми жили.

І коли ці люди вийшли проголошувати цю євангелію, вони пішли, як казав Ісус, виконувати не «свою волю, але волю Батька, який послав їх» [див. Іоанн 5:30], і співпрацювати зі святим священством тут, на землі, у донесенні до людей правильних принципів. Отже, вони пішли між народами, і тисячі, і десятки тисяч, і мільйони вислухали їхні свідчення; але як було в давні дні, так воно є і в останні дні. Ісус каже: «Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, – і мало таких, що знаходять її; бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, – і нею багато-хто ходять» [див. Матвій 7:13–14]. Так було в усі віки і серед усіх народів, де б і коли б євангелію не проповідували.³

Бог відновив євангелію для того, щоб привести на світло життя і безсмертя; а без знання євангелії немає знання про життя і безсмертя; бо люди не можуть усвідомити ці принципи тільки завдяки тому, що їх повідомляють про них… Коли небеса відкрилися і Батько та Син явилися та відкрили Джозефу принципи євангелії, і коли святе священство було відновлено, і коли Церкву та царство Бога було встановлено на землі, разом з цим цьому поколінню були даровані благословення, які є найвищими серед усіх благословень, які тільки можна отримати людині. Якби вони могли усвідомити це, це було б [для них] найвищим благословенням, яке Бог міг дарувати людству.⁴

Наш обов’язок – допомагати Господу через місіонерську роботу.

Отже, Господь має бажання в цю епоху, як і в інших епохах, зібрати Собі народ, який буде виконувати Його волю, дотримуватися Його заповідей, прислухатися до Його порад і виконувати Його повеління… Господь у цю епоху, як і в минулому, посилає тих, кого Він бажає посилати; Він вибирає Своїх посланців і посилає їх до людей. І коли старійшини Ізраїля пішли [проповідувати], Він сказав їм в одному з одкровень: «Ідіть, і Мої ангели підуть перед вами, і Мій дух супроводжуватиме вас» [див. УЗ 84:88]. І вони пішли, і Бог був вірним Своєму слову, і багато хто з вас (у той час у віддалених країнах) почули слова життя, і коли ви почули їх, ви тоді їх упізнали і зрозуміли, саме так, як казав Ісус: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть, за чужим же не підуть вони,…бо не знають вони чужого голосу». [див. Іоанн 10:5, 27]. Ви почули голос істини, який супроводжував дух Божий, і через це струна зазвучала у ваших грудях і ви підкорилися…

Отже, ми зібралися, щоб допомагати – допомагати робити що? Піклуватися про свій власний прибуток? Ні. Накопичувати багатство? Ні. Оволодіти добрими речами цього життя і загрузнути в них? Ні, але усіма можливими способами виконувати волю Божу і присвячувати самих себе, наші таланти і здібності, наш розум і вплив, щоб виконувати задуми Єгови і допомагати встановлювати мир і праведність на землі. Як я це розумію, ми і знаходимося тут саме для цього, а не для того, щоб слугувати своїм власним справам, залишивши поза сферою своїх інтересів і Бога, і Його царство. Ми всі зацікавлені у великій Божій роботі останніх днів, і ми всі повинні бути співробітниками у її виконанні.⁵

Мене було висвячено на старійшину належним повноваженням, і я пішов проповідувати цю євангелію. Інші старійшини пішли, як і я, до цивілізованих народів, проповідуючи те саме вчення і пропонуючи ті самі обіцяння. Дехто з них не мали великої вченості; дехто з них не мали глибокої освіти. Старійшини, яких ми посилаємо, є унікальним класом людей. Іноді місіонер – це торговець, іноді юрист, коваль, цегляр, штукатур, фермер, а можливо, і просто різнороб. Але всі вони перебувають під тим самим впливом і в тому самому дусі; усі йдуть місіонерствувати і проповідувати Євангелію світла, життя і спасіння. Вони отримали скарби вічного життя, і вони мають здатність передавати їх іншим; і вони пропонують ті самі обіцяння.

Вам, хто слухає мене цього дня, а також тим тисячам і тисячам інших, які почули про ці принципи, запропонували ці обіцяння; і коли ви підкорилися євангелії, ви отримали той самий дух; і ви є для мене свідченням про істинність того, що я зараз перед вами проголошую, і свідченням про Дух і силу Божу, яка приводить до послушності євангелії, і ви цього не заперечите. Ці збори не заперечать цього. Коли ви скорилися законам Божим, Його заповідям, коли ви христилися для відпущення гріхів і отримали рукопокладання для отримання Святого Духа, ви дійсно отримали його; і ви є живими свідками перед Богом. Це той секрет, якого не розуміє світ… У нас є принципи вічного життя, і ми працюємо заради вічності; і ще ми працюємо, щоб збудувати Сіон Божий, де будуть навчати праведності, і де люди зможуть бути захищеними, і де свободу зможуть проголосити всім людям, незалежно від кольору шкіри, віросповідання або національності.⁶

Наш обов’язок – проповідувати євангелію всім людям… І ми робимо це, незважаючи на опір людей і в ім’я Бога ми будемо це робити… І якщо вони люблять диявола більше, ніж Бога, вони можуть це робити – і пити [чашу] тривог, і суму, і лиха, і війни, і кровопролиття. Бо народ повстане на народ, країна на країну; і престоли буде скинуто, і імперії буде розпорошено на всі чотири сторони, і сили землі повсюди затремтять; і Господь наближатиметься крок за кроком, щоб судити народи; і нам належить знати, що саме ми робимо, і, проголошуючи себе святими Божими, не бути лицемірами, але сповнитися істини та цілісності і звеличувати свої покликання і шану нашого Бога.

Це те, чого Бог чекає від нас. А тоді – будувати храми, а тоді – що? Служити в них. Посилати євангелію до народів землі. А тоді збирати людей. А що після цього? Будувати ще більше храмів. А далі? Щоб люди служили в них.⁷

Місіонери навчають вічної істини з Божою силою і Божим повноваженням.

Існує величезна різниця між тим, як ми поширюємо євангелією, і тим, як це робиться у світі. Багато хто з цих людей… навряд чи підійшли для проповідування євангелії, якщо виходити з популярних уяв; але принципова різниця між нами і ними полягає в тому, що ми йдемо [проповідувати] в ім’я Бога Ізраїлевого, підтримані Його силою, мудрістю та розумом, щоб проголошувати принципи вічної істини, що їх передав нам Він – а вони йдуть і проголошують те, що вони вивчили у коледжах.

Наші старійшини йдуть [проповідувати] у слабкості… Коли [вони] йдуть [проповідувати], у них немає підготовки більшої, ніж ті початкові елементи освіти, які повинні мати всі; але навчають не слова, а принципи. І хоч перед аудиторіями, що знаються на законах Божих, вони можуть відчувати неабиякий трепет і зніяковілість, намагаючись висловитися, та коли вони підуть [проповідувати] і стануть перед зібраннями у світі, Дух Господа Бога піде разом з ними і Господь підтримає їх і дасть їм мудрість, «[так] що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші» [див. Лука 21:15]. Таке обіцяння було дано слугам Господнім, які йдуть [проповідувати], довіряючи Йому.⁸

Ці молоді люди такі самі, як і всі ми: вони отримали духа життя, світла і розуму, дар Святого Духа, і вони є посланцями Великого Єгови, яких Він вибрав, призначив і висвятив, щоб вони йшли і проголошували Його волю народам землі. Вони не йдуть у своє ім’я або спираючись на свою силу, але в ім’я, міць і силу Бога Ізраїлевого. У такому положенні вони перебувають, і якщо вони приліпляться до Бога і будуть звеличувати свої покликання, триматися принципів істини і відвернуться від спокус і корупції у будь-якій формі, сила Божа буде з ними і Бог відкриє їхні вуста і дасть їм змогу приводити в замішання мудрість мудрих, і вони казатимуть те, що буде дивувати їх самих і тих, хто буде слухати їх.

Я хотів би сказати цим братам, навчіться цьому, щоб здійснити вашу місію. Ніколи не зважайте на світ; ніколи не зважайте на долари, центи, фунти, шилінги та пенси. Приліплюйтесь до Бога, живіть згідно зі своєю релігією, звеличуйте ваші покликання, упокорюйтеся перед Богом, прикликайте Його приватно і Він відкриє перед вами ваші стежки.⁹

Нам необхідно готуватися духовно, щоб бути ефективними місіонерами.

Однак я хочу сказати тим, хто вирушає на місію, щоб вони вивчали Біблію, Книгу Мормона, книгу Учення і Завіти та всі наші труди, щоб познайомитися з принципами нашої віри. Мені також хочеться сказати іншим молодим людям, які зараз не вирушають на місіонерське служіння, але яким доведеться це зробити в майбутньому, що ці речі мають для них важливість більшу, ніж вони можуть тепер зрозуміти. Ми повинні розбудовувати і зміцнювати себе істиною. Ми повинні познайомитися з принципами, ученнями і обрядами, що належать Церкві і Царству Бога.

Нам сказано в книзі Учення і Завіти, щоб ми розшукували мудрість, як сховані скарби – через вивчення і через віру, щоб ми знайомилися з історією і законами країни, в якій ми живемо, а також з історією і законами всіх народів землі [див. УЗ 88:78–80, 118]. Я знаю, що коли молоді люди працюють тут у каньйонах, на фермах, коли вони йдуть до театру або в інші місця, вони не думають багато про це; але коли їх самих покликають взяти участь у драмі [людства], багато хто з них пожалкують, що не приділяли належної уваги тим повчанням, які вони чули, що вони не познайомилися краще з Біблією, Книгою Мормона і книгою Учення і Завіти.¹⁰

Яких людей нам хотілося б бачити в якості носіїв цього євангельського послання? Людей, які мають віру в Бога; людей, які мають віру в свою релігію; людей, які шанують своє священство; людей, в яких вірять ті, хто знає їх, і яким довіряє Бог… Нам потрібні люди, сповнені Святого Духа і сили Божої… Люди, які несуть слова життя серед народів, повинні бути людьми честі, цілісності, цнотливості та чистоти; і оскільки це заповідь Божа для нас, ми докладатимемо зусиль, щоб виконати її.¹¹

Ми повинні мати віру і сміливість, щоб здійснювати свій місіонерський обов’язок.

До народів землі наближаються жахливі часи,…гірші, ніж це будь-коли могло уявити сердце людини – війни, кровопролиття і спустошення, плач і нещастя, пошесть, голодовки і землетруси, а також усі ті лиха, які, як казали пророки, стануться поза всяким сумнівом… І нам, святим останніх днів необхідно розуміти, в якому положенні ми знаходимося…

Є деякі речі, через які людям іноді надзвичайно тяжко виконувати те місіонерське служіння, яке вони виконували в минулому, зважаючи на їхній вік, недуги та обставини. Але мені часто було соромно, коли я бачив, як поводяться багато хто з тих кворумів, що я згадував, коли їх покликали вирушити на місіонерське служіння. Люди знаходять одну причину не поїхати, і ще одну, і ще одну. Років двадцять тому було легше зібрати двісті-триста чоловіків, ніж тепер, серед тих [багатьох] тисяч, що є в Ізраїлі. Як можна пояснити це? Частково, це результат тієї апатії, що є [в нас].¹²

Є багато здорових чоловіків; і якби тільки в них було трохи більше віри в Бога, і якби вони могли усвідомити лиха, які сходять на цю землю, і обов’язки священства, покладені на них Богом, вони були б ладні зламати всі перешкоди і сказати: «Ось я, пошли мене; Я хочу принести благо людському роду. Якщо Ісус приходив, щоб вишукувати і спасати тих, хто загубилися, то нехай і я буду перебувати в тому самому дусі.¹³

Я сам промандрував сотні тисяч миль, проповідуючи євангелію, без торби або калитки, довіряючи Господу. Хіба Він колись залишав мене? Ніколи, ніколи-ніколи. Про мене завжди піклувалися, і за це я завжди відчував бажання славити Бога, мого Небесного Батька. Я виконував цю роботу, і Він сказав мені, що підтримає мене в цьому. Він був вірним довірі, що її я мав до Нього; і якщо я не був вірним тій довірі, що її Він мав до мене, я сподіваюся, Він простить мені і допоможе мені стати кращим. Але Господь був істинним і вірним, і мені ніколи не бракувало їжі, або питва, або одягу; і моєму бажанню кудись поїхати ніколи не ставала на заваді нестача коштів.¹⁴

Я маю більше довіри до тих людей, які піднімаються тут, відчуваючи свої слабкості та неспроможності, ніж до тих, які відчувають, що вони добре навчені і здатні викладати все і будь-що. Чому? Бо коли люди довіряють собі, вони покладаються на зламану тростину; а коли вони довіряють Господу, вони ніколи не схиблять… Господь – над усім, Він наглядає над Своїм народом, і якщо ці брати і надалі довірятимуть Богу,…Його Дух перебуватиме з ними, Він буде просвітлювати їхній розум, збільшувати їхні спроможності і при потребі даватиме їм мудрість та розум. Їм немає чого боятися відносно мудрості цього світу; бо в світі немає мудрості, рівної тій мудрості, яку Господь дає Своїм святим; і коли ці брати будуть утримуватися від зла, житимуть згідно зі своєю релігією, приліплятимуться до Господа, дотримуючись Його заповідей, то про результати немає чого боятися; і це стосується всіх святих так само, як і цих братів.¹⁵

Що б вони не відчували, [місіонери] йдуть [на проповідь] як ангели милості, несучи дорогоцінні зерна євангелії, і вони будуть знаряддям у приведенні багатьох з темряви на світло, від помилок і забобонів – до життя, світла, істини та розуму, і зрештою – до піднесення в целестіальному царстві нашого Бога.

Коли ці брати ідуть [проповідувати], ця робота може бути для них новою. Їм доведеться боротися з помилками, накопиченими протягом віків, протистояти упередженням, які, як вони самі визнають, мали настільки сильний вплив на них самих; їм також доведеться проповідувати людям, які не поважають істину, а ще менше – ту релігію, яку вони прийняли, їм доведеться розмірковувати з ними, але ці старійшини йдуть [проповідувати] як вісники, послані Господом Ісусом Христом. Вони йдуть проголошувати, що Бог започаткував Свою роботу на землі, що Він розмовляв з небес і що видіння Всемогутнього відкрилися нашим очам; світло епох відкривається слугам Всемогутнього, темрява, що огортала світ протягом століть, розсіюється; і ці обрані старійшини Ізраїля послані проголошувати цю радісну новину спасіння темним і забобонним народам землі… Вони йдуть, і вони повернуться радісними, несучи з собою дорогоцінні снопи, і вони благословлятимуть ім’я Бога Ізраїлевого за те, що вони мали привілей взяти участь у попередженні цього покоління.¹⁶