Розділ 1
Наш Небесний Батько
“Я бажаю нагадати вам про природу Бога і про те, Яким Він є, щоб ви могли поклонятися Йому у дусі й істині і таким чином здобути всі благословення Його євангелії”.
З життя Джозефа Філдінга Сміта
Президент Джозеф Філдінг Сміт був у захопленні від технологічних досягнень його доби. “Великий прогрес був досягнутий у механіці, хімії, фізиці, хірургії та інших сферах,—казав він.—Люди побудували великі телескопи, завдяки яким можна побачити приховані галактики. За допомогою мікроскопа вони відкрили безкраї світи мікроорганізмів. … Вони навчилися контролювати хвороби. … Вони винайшли машини, які є більш чутливими, ніж дотик людини, більш далекоглядними, ніж людське око. Вони навчилися контролювати елементи і робити машини, що спроможні пересувати гори. Вони зробили й багато інших речей, яких так багато, що й не перелічиш. Так, це чудова доба”. Однак його турбувала й інша тенденція, яку він бачив у світі. Він казав з тугою: “Всі ці відкриття й винаходи не наблизили людину до Бога! Вони не викликали в їхніх серця ні смирення, ні духу покаяння, а навпаки, стали їм в осуд. … У світі не додалося ні віри, ні праведності, ні послуху Богу”1.
На противагу зростаючій байдужості до Бога, яка спостерігається у світі, Президент Сміт демонстрував свою наближеність до свого Небесного Батька. Один з його внуків згадував: “Моя мама була чудовою куховаркою, а мій дідусь часто столувався у нас вдома. Доволі часто мій батько просив його благословити їжу. Його молитви завжди були дуже особистісними—ніби він розмовляв з другом”2.
Учення Джозефа Філдінга Сміта
1
Починаючи з Першого видіння Джозефа Сміта, істинне знання про Бога було відновлене в наші дні.
Я дуже вдячний за Перше видіння, в якому Батько і Син явилися юному пророку і знову відновили для людини істинне знання про Бога3.
Завдяки Першому видінню Джозефа Сміта було відновлене “істинне знання про Бога”.
Не треба забувати, що до 1820 року весь християнський світ втратив істинне вчення про Бога. Проста істина, яку так ясно розуміли апостоли і святі давнини, була втрачена у містеріях відступницького світу. Всі давні пророки і апостоли Ісуса Христа мали чітке розуміння про те, що Батько і Син є окремими особами, як про це нас чітко навчають у Писаннях. Через відступництво це знання було втрачене. … Бог перетворився на щось таємниче, і Батька й Сина вважали однією незбагненною духовною істотою, яка не має тіла, членів чи пристрастей. Завдяки приходу Батька і Сина на землі з’явився свідок, який, здобувши знання, відновив у світі істину щодо природи Бога4.
Завдяки [Першому] видінню Джозефа Сміта стало ясно, що Батько і Син є окремими особами, тіла Яких є настільки ж відчутними на дотик, як і тіло людини. Крім цього, йому було відкрито, що Святий Дух є особою з Духа, окремою й відмінною від особистостей Батька і Сина [див. УЗ 130:22]. Ця надзвичайно важлива істина похитнула світ; проте, коли ми розглядаємо чіткі висловлювання у Священних Писаннях, той факт, що людина могла так сильно збитися з істинного шляху, здається вражаючим і дивовижним. Спаситель сказав: “Більший за Мене Отець” [Іван 14:28]; і запросив Своїх учнів після Свого воскресіння торкнутися Його і побачити, що то був Він, бо Він сказав: “Не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю”. [Лука 24:39]. Апостоли ясно розуміли, що Батько, Син і Святий Дух є окремими особами, про Яких вони постійно говорили у своїх посланнях; і Павло сказав коринтянам про те, що коли все упокориться Батькові, “тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все”. [1 Коринтянам 15:28].
Джозеф Сміт бачив Батька і Сина; тому він міг свідчити, маючи особисте знання, що уривок, який ми читаємо у Писаннях є істинним: “І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх”. [Буття 1:27]. Це потрібно розуміти буквально, а не у якомусь містичному або фігуральному сенсі5.
2
Щоб виявляти віру в Бога і поклонятися Йому, ми повинні мати розуміння рис Його характеру.
В одному з наших одкровень нам сказано, що якщо ми хочемо прославитися у Христі, як Він прославився в Батькові, ми повинні розуміти і знати, як поклонятися, і кому поклонятися. (Див. УЗ 93:19–20).
Я бажаю нагадати вам про природу й особливість істоти, Якою є Бог, щоб ви могли поклонятися Йому у дусі й істині і таким чином здобути всі благословення Його євангелії.
Нам відомо, що Бога можна пізнати лише через одкровення, яке Він готовий відкрити, інакше ж Його ніяк не можна пізнати. Ми повинні звертатися до Писань—не до вчених чи філософів,—якщо хочемо дізнатися істину про Божество. Насправді, у великому пророцтві Івана стосовно відновлення євангелії ангелом, який має пролетіти по небу, говориться, що це має статися для того, щоб люди могли прийти до пізнання істинного Бога: “Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, … і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!” (Об’явлення 14:7). Іншими словами, починаючи з відновлення євангелії у цьому розподілі, людей знову було запрошено поклонятися і служити їхньому Творцю, а не сприймати хибні поняття про Божество, які превалюють у світі.
У кожну добу пророки Господа покликалися, щоб боротися з хибним поклонінням і проголошувати істину про Бога. У давньому Ізраїлі були такі, хто поклонялися образам і язичницьким богам, і Ісая говорив: “До кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?
“Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний—Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його”. (Ісая 40:18, 28).
Більшість світу сьогодні не володіє цим знанням про Бога і навіть в [Церкві] є ті, хто не вдосконалив своє розуміння Тієї славетної істоти, Яка є нашим Вічним Батьком. Тим, хто не має цього знання, ми можемо сказати: “Чому ви обмежуєте славу Бога? Або, чому ви гадаєте, що Він менший, ніж є? Хіба ви не знали? Хіба ви не чули, що вічний Бог, Господь, Творець кінців землі є нескінченним і вічним; що Він має всю силу, всю міць і всю владу; що Він знає все, і що все присутнє перед Його лицем?”
У 20 розділі Учення і Завітів, де міститься настанова пророкові Джозефу Сміту знову організувати Церкву в цьому розподілі, ми маємо стислий виклад деяких основних вчень про спасіння, отриманих через одкровення, якими керувався Пророк Джозеф Сміт, щоб знову організувати Церкву у цьому розподілі. В одкровенні так говориться стосовно Божества: “… Є Бог у небесах, Який є нескінченним і вічним, від віку до віку Той Самий незмінний Бог, споруджувач небес і землі, і всього, що в них є”. (УЗ 20:17). …
Бог є нашим Батьком; Він є істотою, за образом Якої було створено людину. Він має тіло з плоті й кісток, яке так само відчутне на дотик, як і людське (УЗ 130:22), і Він є буквальним і особистим батьком духів усіх людей. Він всемогутній і всемудрий; Він має всю владу і всю мудрість; і Він є досконалим, оскільки володіє всім знанням, всією вірою або владою, всією справедливістю, всією розсудливістю, всією милістю, всією істиною і повнотою всіх божественних властивостей. … Якщо ми хочемо мати таку досконалу віру, завдяки якій ми можемо отримати вічне життя, то повинні вірити в Бога, Який володіє повнотою всіх цих властивостей і якостей. Я також говорю, що Він є нескінченною й вічною істотою, і як у незмінної істоти, ці досконалі сила і влада залишаються у Нього від віку до віку, тобто від вічності до вічності6.
Ми знаємо, що наш Небесний Батько є прославленою, піднесеною особою, Яка має всю силу, всю міць і всю владу, і що Він знає все. Ми свідчимо, що Він є Творцем цієї землі і світів без числа через Його Єдинонародженого Сина7.
3
Бог є особою і Батьком наших духів.
Ми є духовними дітьми Бога, нашого Небесного Батька. … Ми є членами Його сім’ї. … Ми жили з Ним довгий час у нашому доземному житті. … Він створив план розвитку і спасіння, який би допоміг нам, якщо ми залишатимемося вірними й відданими в усьому, розвиватися й удосконалюватися, поки ми не станемо подібними до Нього8.
У Писаннях нас навчають, що Бог буквально, а не у фігуральному розумінні, є нашим вічним Батьком. Слова, які наш Викупитель сказав Марії біля могили, з якої Він воскрес і здобув перемогу над смертю, є найвеличнішими і сповненими славетного значення: “Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!” [Іван 20:17]. У цих словах істина про Батьківство Бога недвозначно висловлюється Його Єдинонародженим Сином, Який проголошує, що Він є нашим Братом, і що у нас один вічний Батько9.
Я вдячний, що знання про Бога і Його закони було відновлено в наші дні, і що ми, хто є членами Церкви, знаємо, що Він є особистістю, а не, як казали деякі представники інших віросповідань, “скупченням [невпорядкованою масою] законів, які плавають у всесвіті подібно до туману”. Я вдячний за наше знання про те, що Він є нашим Небесним Батьком, Батьком наших духів, і що Він встановив закони, виконучи які ми можемо розвиватися і вдосконалюватися, доки не станемо подібними до Нього. І я вдячний, що ми знаємо—Він є нескінченною і вічною істотою, Яка знає все і має всю владу, і Чий розвиток полягає не у набутті більшого знання чи влади, не у подальшому вдосконаленні Його божественних якостей, а у зростанні й множенні Його царств10.
4
Небесний Батько любить нас і цікавиться кожним з нас.
Мені на думку спадають слова з Дорогоцінної Перлини у видінні Мойсея, яке було дано в той час, коли Мойсея було піднесено на надзвичайно високу гору і він бачив Бога лицем до лиця, і розмовляв з Ним. Господь показав Мойсею “витвір [Своїх] рук” і Мойсей побачив світ і всіх дітей людських до найостанніших поколінь. [Див. Мойсей 1:1–8, 27–29].
І Господь сказав Мойсею:
“Є багато світів, які перейшли за словом Моєї влади. І є багато, що зараз стоять, і незліченні вони для людини; але все пораховано для Мене, бо вони є Моїми і Я знаю їх.
І сталося, що Мойсей говорив до Господа, кажучи: Будь милостивим до Твого слуги, о Боже, і розкажи мені про цю землю і жителів її, а також про небеса, і тоді Твій слуга буде задоволений.
І Господь Бог говорив до Мойсея, кажучи: Небеса, їх багато, і їх не можна людині порахувати; але вони пораховані для Мене, бо вони є Моїми”. [Мойсей 1:35–37].
… Мені прийшло на думку, що незважаючи на незліченну кількість світів і великий розмір багатьох з них, вони є засобами для досягнення мети, а не самою метою. Батько створює світи для того, щоб населяти їх людьми, поміщаючи туди Своїх синів і дочок. У 76 розділі Учення і Завітів нам сказано, що Сином Бога і через Нього “світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові”. [УЗ 76:24].
З цих віршів у Писаннях, які я прочитав, та з інших одкровень від Господа ми дізнаємося, що людина є найважливішою з усіх творінь нашого Батька. У цьому ж видінні, даному Мойсею, Батько сказав: “І коли одна земля перейде і небеса її, тоді інші прийдуть, і немає кінця ані Моїм діянням, ані Моїм словам. Бо ось, це є Моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини”. [Мойсей 1:38–39].
Я кажу, що з цього та інших уривків з Писань, ми дізнаємося, що великою роботою Батька є здійснювати спасіння Його дітей, даючи кожному ту винагороду, яку той заслуговує відповідно до його трудів. Я твердо переконаний, що наш Небесний Батько набагато більше цікавиться кожною душею—кожного зі своїх дітей,—ніж земний батько може цікавитися своєю дитиною. Його любов до нас більша, ніж може бути любов земного батька до свого нащадка11.
Мойсей, який на даному зображенні оглядає обіцяну землю, отримав видіння, з якого дізнався про Божу роботу і славу.
5
Небесний Батько плаче через Своїх неслухняних дітей.
Нам сказано, що коли Господь говорив з Енохом і показав йому народи землі та пояснив йому природу покарання, яке мало спіткати їх за порушення Його заповідей, Він заплакав, виявляючи слоьзами Свій смуток за їхню неслухняність. Це здивувало Еноха, і йому здалося незвичним, що Господь може плакати.
Ось цей уривок:
“І сталося, що Бог небес подивився на решту людей і заплакав; і Енох засвідчив це, кажучи: Як це так, що небеса плачуть і проливають сльози, наче дощ на горах?
І Енох сказав Господу: Як це так, що Ти можеш плакати, коли видно, що Ти святий і є від усієї вічності до всієї вічності?
І якби було це можливо, щоб людина могла злічити частки землі, так, мільйонів земель, подібних до цієї, це не було б і початком числа Твоїх створінь; і Твої завіси ще простягнуті; і все ж таки Ти є там, і Твоє лоно там; і також Ти є справедливим; Ти є милостивим і добрим навіки”. [Див. Мойсей 7:28–30].
І Господь відповів: “… Подивись на цих братів твоїх; вони є витвір Моїх власних рук, і Я дав їм їхнє знання того дня, коли Я створив їх; і в Саду Еденському дав Я людині її свободу вибору;
І твоїм братам сказав Я, і також дав заповідь, що вони мають любити один одного, і що вони мають обрати Мене, їхнього Батька; але ось, вони без любові, і вони ненавидять свою власну кров”. [Мойсей 7:32–33].
Саме тому Господь і небеса плакали.
Якось один брат спитав мене, чи може людина мати повноту щастя у целестіальному царстві, якщо комусь з її дітей не дозволять увійти туди. Я сказав йому, що, на мою думку, будь-яка людина, якій не пощастило, і одному з її дітей не дозволили увійти в целестіальне царство, звичайно ж, буде засмучена через це; і саме так відчуває Себе і наш Небесний Батько. Не всі Його діти є гідними целестіальної слави і багато з них змушені зазнавати на собі Його гнів через їхні провини, і через це Батько і всі небеса сумують і плачуть. Господь діє відповідно до незмінного закону. Людина має бути викуплена відповідно до закону, а її винагорода має основуватися на законі справедливості. Через це Господь не дасть людям те, чого вони не заслуговують, а винагородить все людство відповідно до його трудів.
… Я задоволений тим, що наш Небесний Батько, якщо буде можливо, спасе всіх людей, і дасть їм целестіальну славу, навіть повноту піднесення. Але Він дав людині її свободу волі і їй необхідно підкорятися істині відповідно до того, що відкрито, щоб долучитися до піднесення праведних12.
6
Небесний Батько забезпечив шлях викуплення, щоб нас могло бути приведено назад в Його присутність.
Коли Адам був в Еденському саду, він знаходився у присутності Бога, нашого Батька. … Коли його було вигнано з Еденського саду, місце подій змінилося. Адама було вигнано з присутності Батька через його провину. В Писаннях говориться, що він став духовно мертвий, тобто відокремлений від присутності Бога13.
Я знаю, що Ісус Христос є Сином Бога, і що Він отримав від Свого Батька силу викупити людей від духовної й фізичної смерті, які прийшли у світ через падіння Адама14.
Існував лише один спосіб здійснити викуплення, один спосіб, як можна було зробити відшкодування і знову об’єднати тіло з духом; то була нескінченна спокута і її мала виконати нескінченна істота, хтось, хто не був підвладний смерті, але хто мав владу померти, і хто мав владу над смертю. Отже, наш Небесний Батько послав у світ Свого Сина, Ісуса Христа, Який мав життя в Собі. Оскільки вінами Його [Ісуса Христа] матері текла кров, Він мав силу померти. Він міг віддати Своє тіло на смерть, а потім знову взяти його. Дозвольте мені прочитати Його власні слова: “Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову,— Я цю заповідь взяв від Свого Отця”. (Іван 10:17–18)15.
Наш Небесний Батько ніколи не мав наміру залишати людей безпорадно йти навпомацки у темряві без будь-якого світла, яке б скеровувало їх, і очікувати, що в таких умовах вони знайдуть шлях назад в Його царство і в Його святу присутність. Це не Господній шлях. Протягом всіх віків, з самого початку, наш Небесний Батько виявляв доброту до Своїх дітей і волів скеровувати їх. Від початку часів небеса були відкриті, Господь посилав посланців зі Своєї присутності до призначених божественною владою слуг: чоловіків, які мали повноваження священства, яких було уповноважено навчати принципам Євангелії, застерігати людей і навчати їх праведності; і ці чоловіки отримували це знання, це натхнення і скерування від тих посланців з присутності Бога. Те саме відбувається і в нашому розподілі. Людям немає потреби закривати очі й відчувати, що світла немає, і вони можуть покладатися лише на власний розум, бо Господь завжди бажав вести, скеровувати і показувати шлях. Як я вже сказав, Він послав зі Своєї присутності посланців. Він послав одкровення. Він наказав, щоб Його слово було записане, щоб його опублікували, аби всі люди могли знати його16.
Я кажу вам і всій Церкві та по суті всьому світу, що милостивий і люблячий Батько в ці останні дні знову говорив з небес зі Своїми слугами—пророками.
Своїм голосом Він запрошував всіх людей прийти до Його Улюбленого Сина, навчитися від Нього, причаститися від Його доброти, взяти Його ярмо на себе і виконувати їхнє спасіння, підкоряючись законам Його євангелії. Він говорив про славу й пошану, про мир у цьому житті і про вічне життя у світі прийдешньому17.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Що, на вашу думку, допомагає людині молитися Богу так, “ніби розмовляти з другом”? (“З життя Джозефа Філдінга Сміта”). Подумайте, як ви можете зміцнити ваші стосунки зі своїм Небесним Батьком.
-
Президент Сміт висловив свою вдячність за Перше видіння Джозефа Сміта, завдяки якому було відновлене “істинне знання про Бога” (частина 1). Які істини ви дізналися про Бога Батька та Ісуса Христа завдяки Першому видінню?
-
Які зі згаданих Президентом Смітом у 2 частині властивостей Бога є найбільш значущими для вас? Чому? Яким чином виявлення віри у вашого Небесного Батька допомагає вам пізнати Його якості?
-
Президент Сміт свідчив: “Ми є духовними дітьми Бога, нашого Небесного Батька. … Ми є членами Його сім’ї” (частина 3). Як ця істина вплинула на вас?
-
Які висловлювання в частинах 4 і 5 допомагають вам відчувати любов вашого Небесного Батька до вас? Чому важливо розуміти, що Бог любить нас і цікавиться кожним з нас? Як ми можемо допомогти членам сім’ї і друзям відчувати Його любов?
-
Подумайте про те, що зробив Небесний Батько, щоб допомогти вам повернутися в Його присутність (див. частину 6). Які у вас виникають почуття, коли ви думаєте про те, що Небесний Батько послав Свого Улюбленого Сина? У якому значенні Небесний Батько послав “світло, яке б скеровувало [вас]”?
Відповідні уривки з Писань
Допомога вчителю
“Є метод викладання, який доволі часто використовується в Церкві. Мова йде про лекцію. Лекція не залучає студентів до участі в уроці. Лекція є прийнятною на причасних зборах і конференціях, але навчання має бути двостороннім, щоб ви могли ставити запитання. На уроці ви легко можете викликати у присутніх бажання запитувати” (Бойд К. Пекер, “Принципи викладання і навчання”, Ліягона, черв. 2007, с. 55).