Розділ 13
Хрищення
“Хрищення буквально є … переходом, або воскресінням з одного життя в інше—з гріховного життя у духовне життя”.
З життя Джозефа Філдінга Сміта
Під час генеральної конференції у квітні 1951 року Президент Джозеф Філдінг Сміт говорив про свій досвід, який він отримав 67 роками раніше, коли був охрищений у 8 річному віці. Він сказав, що у день свого хрищення відчував, що “стояв чистий, бездоганний перед Господом”. Але він дізнався, що протягом свого життя йому потрібно було докладати зусиль, щоб утримувати себе у тому стані. Він пригадував: “У мене була дуже добра сестра, як і всі мої сестри, яка справила на мій розум сильне враження щодо потреби утримувати себе незаплямованим від світу. Те, чого вона навчила мене у день мого хрищення, залишалося зі мною всі дні мого життя”1.
Будучи вірним повчанням своєї сестри, Президент Сміт заохочував членів Церкви дотримуватися їхніх завітів хрищення—залишатися “в рамках духовного життя”, яке вони здобули, коли охристилися2. Він проголосив:
“Не існує важливішої поради, яку можна дати будь-якому члену Церкви, ніж порада дотримуватися заповідей після хрищення. Господь пропонує нам спасіння за умови покаяння і вірності Його законам”3.
Учення Джозефа Філдінга Сміта
1
Хрищення зануренням символізує народження, смерть і воскресіння.
Хрищення, третій принцип і перший обряд Євангелії, є важливим для спасіння і піднесення у царстві Бога. По-перше, хрищення—це засіб, через який людина, яка кається, отримує відпущення гріхів. По-друге, воно є ворітьми у царство Бога. Господь, розмовляючи з Никодимом, говорить нам про це в Іван 3:1–11. …
… Хрищення виконується через занурення у воду. … Хрищення не може виконуватися ніяким іншим чином, ніж через занурення всього тіла у воду, через такі причини:
(1) Воно символізує смерть, поховання і воскресіння Ісуса Христа та всіх інших, хто воскрес.
(2) Хрищення також є народженням і подібне до народження дитини у цей світ.
(3) Хрищення, як і символ воскресіння, буквально є переходом, або воскресінням з одного життя в інше—з гріховного життя у духовне життя.
Я хотів би поговорити про другу причину: хрищення також є народженням і подібне до народження дитини у цей світ. … У Мойсей 6:58–60 ми читаємо:
“Отже, Я даю вам заповідь, навчати цього вільно ваших дітей, кажучи:
“Через провину приходить падіння, яке приносить смерть, і оскільки ви були народжені в цей світ водою, і кров’ю, і духом, що створено Мною, і таким чином стали з пороху живою душею, саме так і ви маєте народитися знову в царстві небесному від води, і від Духа, і бути очищеними кров’ю, саме кров’ю Мого Єдинонародженого; щоб ви були освячені від усього гріха і насолоджувалися словами вічного життя в цьому світі, і вічним життям у світі прийдешньому, саме безсмертною славою;
Бо водою ви виконуєте заповідь; Духом вас виправдано, і кров’ю вас освячено”. …
Кожна дитина, яка приходить у цей світ, виношується у воді, народжується з води й крові і від духа. Отже, коли ми народжуємося в царство Бога, ми маємо бути народженими таким самим чином: через хрищення народитися з води; через пролиття крові Христа очиститися і стати освяченими; і виправдатися через Дух Бога, бо хрищення не є повним без хрищення Святим Духом. Ви бачите паралель між народженням у світ і народженням у царство Бога. …
Поговоримо про третю причину: хрищення, як і символ воскресіння, буквально є переходом, або воскресінням з одного життя в інше—з гріховного життя у духовне життя. …
… Всім чоловікам і жінкам … потрібне покаяння. … Вони перебувають у духовній смерті. Як же їм повернутися назад? Через поховання у воді. Вони—мертві, їх ховають у воді і вони виходять у воскресіння духа назад до духовного життя. Ось чим є хрищення4.
На цій ілюстрації зображений чоловік, який христиться в річці Дніпро поблизу Києва, Україна.
2
Малим дітям, які не досягли років підзвітності не потрібне хрищення, бо вони викуплені через Спокуту Ісуса Христа.
Я знаю, що малі діти, які не досягли років підзвітності, а отже не винні у гріху, … викуплені через кров Христа, і це великий глум стверджувати, що вони потребують хрищення, бо це заперечує правосуддя і милість Бога [див. Мороній 8:20–23]5.
У 29 розділі Учення і Завітів Господь каже так (вірші 46–47):
“Але ось, Я кажу вам, що малих дітей викуплено від заснування світу через Мого Єдинонародженого;
Отже, вони не можуть грішити, бо силу не дано Сатані спокушати малих дітей, доки вони не стають підзвітними переді Мною”.
Це звучить добре. “Малих дітей викуплено від заснування світу”. Що Він має на увазі під цим? Це означає, що до того, як було закладено основи цієї землі, цей план викуплення, план спасіння, якого ми маємо дотримуватися у цьому смертному житті, було повністю підготовлено, і Бог, знаючи кінець від початку, передбачив викуплення малих дітей через спокуту Ісуса Христа. …
… Коли ви дивитися в обличчя малої дитини і вона підводить очі і посміхається до вас, чи можете ви повірити, що та мала дитина заплямована будь-яким гріхом, який не дозволить їй увійти в присутність Бога, якщо вона помре? …
Пам’ятаю, що коли я служив на місії в Англії, там була одна сім’я з Америки. … Коли [чоловік] почув старійшин, які проповідували на вулиці, він запросив їх до себе додому, бо вони були його співвітчизниками. Його не цікавила євангелія; йому було цікаво поспілкуватися з ними, бо вони також приїхали зі Сполучених Штатів. Сталося так, що в тій місцевості працював я. Я був не перший, хто проповідував йому, але пізніше він запросив до себе і мене. …
Ми думали, що прийдемо до нього додому і говоритимемо про бейсбол, футбол та інші речі, та порівнюватимемо життя в Сполучених Штатах з життям у Великобританії—про те, що цікавило його. Саме це ми і робили, і спершу ми жодним словом не торкнулися релігії. Під час кількох візитів ми обговорювали цікаві для нього теми і він вважав нас досить хорошими хлопцями, бо ми не забивали його мозок релігією. Але згодом вони почали ставити запитання—ми знали, що вони почнуть—і одного вечора, коли ми сиділи у них вдома, дружина того чоловіка повернулася до мене і сказала: “Старійшино Сміт, я хочу запитати в тебе”. Ще не поставивши свого запитання, вона почала плакати. Я не знав, що її непокоїло. Вона схлипувала, а коли опанувала себе, щоб поставити запитання, розповіла мені таку історію:
Коли вони приїхали до Англії, їх спіткало нещастя і вони втратили малу дитину. … Вони пішли до священика [церкви, яку відвідували] і хотіли, щоб ту дитину поховали за християнськими звичаями. … Священик сказав їй: “Ми не можемо поховати вашу дитину за християнськими звичаями, бо її не було охрищено. Вашу дитину втрачено”. Ця розповідь звучить досить суворо, але саме так вона і розповіла її, і серце тієї жінки боліло протягом двох чи трьох років. Отже вона поставила мені запитання: “Чи втрачено мою дитину? Чи правда, що я ніколи не побачу її знову?” Я повернувся й прочитав їй слова Мормона до його сина Моронія в Книзі Мормона [див. Мороній 8]. І сказав: “Вашу дитину не втрачено. Жодної дитини не втрачено. Всі діти спасенні в царстві Бога, коли помирають”.
…“І я також бачив, що всі діти, які померли до того, як досягли років підзвітності, є спасенними в целестіальному царстві небесному”. [УЗ 137:10]. Це сказав Господь Пророку Джозефу Сміту в одкровенні або видінні, яке він отримав у Кертлендському храмі. Чи не гарні це слова? Чи не справедливо це? Чи не правильно це? … [Дитина] не відповідає за перворідний гріх, вона не відповідає за жоден гріх, і милість Бога поширюється на неї і її викуплено.
Але як щодо вас і щодо мене? Ось ми, здатні до розуміння, і Господь каже: “Кому з тих, хто має знання, не заповідав Я покаятися?” [УЗ 29:49]. Нам заповідано каятися, нам заповідано христитися, нам заповідано змити наші гріхи у водах хрищення, бо ми здатні розуміти, і всі ми грішили. Але ні я, ні ви не христилися за будь-що зроблене Адамом. Я охристився, щоб мати змогу очиститися від того, що я зробив сам, так само і ви, і щоб я міг увійти в царство Бога.
… Господь подбав про тих, хто не має закону, і малі діти не підлягають під закон покаяння. Як ви можете навчити малу дитину каятися? Їй немає у чому каятися.
Господь установив—і це Його особисте рішення—вік підзвітності—вісім років. Коли нам виповнюється вісім років, наше розуміння має бути достатнім, щоб ми охристилися. Господь дбає про тих, хто не досяг цього віку6.
3
Кожна особа, яка христиться в цій Церкві, укладає завіт з Господом.
Кожна особа, коли входить у води хрищення, укладає завіт.
“І знову, як заповідь Церкві стосовно способу хрищення—Всі ті, хто упокорюються перед Богом і бажають бути хрищеними, і приходять зі скрушеним серцем і впокореним духом, і свідчать перед Церквою, що вони істинно покаялися в усіх своїх гріхах, і бажають узяти на себе ім’я Ісуса Христа, маючи рішучість служити йому до кінця, і істинно являють своїми діяннями, що вони отримали від Духа Христа на прощення їхніх гріхів, будуть прийняті хрищенням у його Церкву”. (УЗ 20:37)7.
“Кожна особа, яка христиться в цій Церкві, укладає завіт з Господом дотримуватися Його заповідей”.
Я прочитаю уривок з 59 розділу Учення і Завітів:
“Отже, Я даю їм [членам Церкви] заповідь, кажучи так: Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, усією своєю могутністю, розумом і силою; і в ім’я Ісуса Христа служи Йому.
Люби свого ближнього, як самого себе. Не кради; не чини перелюбу, не вбивай, не роби нічого подібного до цього”.
“Дякуй Господу Богу твоєму в усьому”. [УЗ 59:5–7].
Кожна особа, яка христиться в цій Церкві, укладає завіт з Господом дотримуватися Його заповідей, і в цій заповіді, повтореній у розподілі, в якому ми живемо, нам сказано, що ми маємо служити Господу всім своїм серцем, і всім свом розумом, і всією своєю силою, які у нас є, і це також в ім’я Ісуса Христа. Все, що ми робимо, має виконуватися в ім’я Ісуса Христа.
У водах хрищення ми укладаємо завіт, що будемо дотримуватися цих заповідей; що будемо служити Господу; що будемо виконувати цю першу й найбільшу з усіх заповідей, і любитимемо нашого Господа Бога; що ми дотримуватимемося наступної великої заповіді—ми любитимемо свого ближнього, як самого себе; і всією могутністю, яку маємо, всією силою, всім нашим серцем ми доведемо Йому, що будемо “жити кожним словом, що йде з вуст Бога;” [УЗ 84:44] що ми будемо покірними й смиренними, старанними в Його служінні, готовими слухатися, прислухатися до порад тих, хто головує над нами, і виконувати все з оком, єдиноспрямованим до слави Бога.
Ми не повинні забувати це, бо, як члени Церкви, ми маємо обов’язок виконувати цю заповідь8.
4
Щоб отримати повноту благословень євангелії, після хрищення ми повинні продовжувати бути смиренними, каятися і бути слухняними.
Однією з великих цілей істинної церкви є навчання людей стосовно того, що вони мають робити після хрищення, щоб отримати повноту благословень євангелії9.
Кожна охрищена, справді охрищена, душа упокорила себе; її серце—скрушене; її дух—упокорений; вона уклала завіт перед Богом, що доримуватиметься Його заповідей, і полишила всі свої гріхи. А коли вона стане членом церкви, чи може вона грішити? Чи може вона розслабитися? Чи може вона розважатися тим, чого, Господь сказав, вона має уникати? Ні. Після хрищення їй необхідно мати такий самий упокорений дух, таке ж скрушене серце, як і до хрищення10.
Я чув, як про хрищення говорили деякі наші молоді і не дуже молоді люди. Вони кажуть, що не розуміють, чому людина, оскільки хрищення виконується для відпущення гріхів, не має христитися щоразу, коли скоює гріх. Чи бачите ви причину? Коли людина грішить, але продовжує жити духовним життям,—вона жива, вона може покаятися і бути прощеною. Їй не потрібно христитися, щоб повернутися туди, де вона вже знаходиться11.
Хто серед святих останніх днів прагне отримати місце в телестіальному царстві? Хто серед святих останніх днів прагне отримати місце в терестріальному царстві? Ми не повинні прагнути цих царств; людина, яка христиться в цій Церкві, не ставить і не повинна ставити за мету жити так, щоб не здобути місця в целестільному царстві Бога; бо саме хрищення є шляхом у це царство. Хрищення має подвійну мету: спочатку воно призначене для відпущення гріхів, а тоді слугує входом у царство Бога. Входом не в телестіальне царство, не в терестріальне царство, а в целестіальне царство, де живе Бог. Саме для цього і потрібне хрищення; саме для цього і потрібен дар Святого Духа, який надається через рукопокладання,—підготувати нас до того, щоб завдяки послушності ми могли постійно просуватися вперед, виконуючи заповіді Господа, поки не отримаємо повноту в целестіальному царстві12.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Коли ви читатимете спогади Президента Сміта в частині “З життя Джозефа Філдінга Сміта”, пригадайте своє хрищення. Як ваше розуміння хрищення зросло з того часу? Як ми можемо допомогти членам сім’ї або друзям, які готуються христитися?
-
Яке розуміння щодо хрищення ви здобули з вчень Президента Сміта у частині 1? Як його вчення про символізм хрищення розширює наше розуміння завіту хрищення?
-
Чого навчає нас розповідь у частині 2 про любов Небесного Батька до Його дітей? Подумайте про знайомих вам людей, які б могли мати користь, дізнавшись про вчення, викладене в цій розповіді.
-
Подумайте про те, що ви робитимете, щоб дотримуватися завіту хрищення (див. частину 3). Який вплив цей завіт справляє на ваші стосунки з членами сім’ї та іншими людьми?
-
Обміркуйте висловлювання Президента Сміта на початку частини 4. Чого, на вашу думку, потрібно навчати людей після їхнього хрищення? Як ми можемо допомагати одне одному дотримуватися завіту хрищення?
Відповідні уривки з Писань
Матвій 3:13–17; 2 Нефій 31:5–13; Мосія 18:8–13; 3 Нефій 11:31–39; УЗ 68:25–27; Уложення віри 1:4
Допомога вчителю
“Ви можете допомогти тим, кого навчаєте, відчути більше впевненості у своїй здатності брати участь в обговореннях, якщо позитивно реагуватимете на кожний щирий коментар. Наприклад, можна сказати: “Дякую за вашу відповідь. Вона була дуже глибокою” … або “Це гарний приклад!”, або “Я високо ціную все, сказане вами сьогодні” (Навчати—немає покликання величнішого, [2000], с. 64).