Розділ 15
Вічний шлюб
“Повнота і благословення священства та євангелії приходять через целестіальний шлюб. Він є вінцевим обрядом євангелії і вінцевим обрядом храму”.
З життя Джозефа Філдінга Сміта
Вісімнадцятирічному Джозефу Філдінгу Сміту сказали, що молода жінка, Луї Емілі Шартліфф, приїде й буде жити в сім’ї Смітів, поки навчатиметься в коледжі. Проте для нього все ж було несподіванкою—і несподіванкою приємною,—коли він одного дня повернувся з роботи додому й побачив Луї, яка грала гімн на їхньому родинному фортепіано. З того дня наприкінці літа 1894 року між Джозефом і Луї зав’язалася дружба, яка поступово переросла в кохання. Вони були запечатані у Солт-Лейкському храмі 26 квітня 1898 року1.
Луї та Джозеф жили в любові. Коли невдовзі після їхнього одруження Джозеф був покликаний служити два роки на місії в Англії, вона працювала у свого батька, щоб підтримувати його матеріально. Підтримувала вона його також емоційно і духовно, посилаючи підбадьорливі листи. Після його повернення вони зажили щасливою сім’єю, у них народилося двоє дочок. Вони прожили у шлюбі 10 років, коли Луї тяжко захворіла під час третьої вагітності й померла, їй було 31 рік.
Джозеф знаходив утішення в запевненні, що Луї відбула “у кращий світ”, і у своєму щоденнику він записав молитву про те, щоб йому “бути гідним зустріти її у вічній славі, аби бути знову разом з нею”2. І хоч він знаходив утіху й надію в євангелії, йому страшенно не вистачало Луї. Він також непокоївся і про своїх донечок, у яких не було матері. Невдовзі після смерті Луї Джозеф зустрів Етель Джорджіну Рейнолдс. І хоч любов до Луї не ослабла, він покохав Етель, її також полюбили і його доньки. З дозволу своїх батьків, батьків Луї і батьків Етель Джозеф запропонував Етель вийти за нього заміж. Вони були запечатані 2 листопада 1908 року. Разом вони прожили радісне й багате на події життя, у них народилося дев’ятеро дітей. Їхній дім відзначався порядком, старанною працею, повагою, чистотою, дисциплінованістю, любов’ю і здоровими розвагами3.
Вони прожили у шлюбі 29 років, і Етель померла від тяжкої виснажливої хвороби, на яку страждала впродож 4 років. І знову Джозеф залишився самотнім, проте втішеним запевненням про вічний шлюб4. І знову він зустрів ту, з якою міг ділити своє життя. Він і Джессі Еванс були запечатані 12 квітня 1938 року. “За 33 роки їхнього спільного життя вона супроводжувала його майже скрізь—і близько, і далеко. Він, у свою чергу, допомагав їй купувати продукти, витирав посуд і консервував восени фрукти. Він не переймався тим, що він, апостол,—і у фартуху”5. Джессі часто казала про свого чоловіка: “Він—найдобріший з усіх, кого я будь-коли знала. Я не чула від нього жодного недоброго слова”. Він відповідав, посміхаючись: “А я й не знаю ніяких недобрих слів”6.
Біограф Джон Дж. Стюарт так написав про ніжне й співчутливе ставлення Президента Сміта до Джессі: “З кафедри він палко закликав чоловіків бути люблячими й відданими своїм дружинам. Але мене зворушило те, що він спекотного липневого дня в 1971 році пройшов у Солт-Лейк-Сіті дев’ять кварталів дорогою, яка круто піднімалась на північ, щоб дістатися лікарні святих останніх днів і провести свій 95-й день народження, сидячи біля ліжка своєї хворої дружини Джессі. Оскільки її стан погіршувався, він залишався чергувати біля неї вдень і вночі упродовж кількох тижнів, втішаючи й підбадьорюючи її, як тільки міг, до кінця”7.
Джессі померла 3 серпня 1971 року. Через два місяці Президент Сміт звернувся зі вступним словом на генеральній конференції. Його свідчення вказувало на те, що його сум зменшували довіра до Господа і надія на вічне життя:
“Я відчуваю, що хочу сказати разом з давнім Йовом, до кого знання прийшло з того самого джерела, що й до мене: “Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. …” (Йов 19:25–27).
І додаючи своє свідчення до свідчення Йова, я також хотів би за ним сказати слова вдячності, виголошені ним, коли його душа сповнювалася мукою й печаллю: “… Господь дав,—і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я” (Йов 1:21).
Я молюся, щоб усі ми могли бути скеровані силою Святого Духа, щоб ми могли ходити прямо перед Господом, і щоб ми могли успадкувати вічне життя в оселях і царствах, що приготовані для слухняних”8.
Після виступу Президента Сміта президент Гарольд Б. Лі, який вів ті збори, сказав: “Я впевнений, що всі члени Церкви повсюди, розуміючи, за яких обставин Президент Сміт виголосив це могутнє послання, надзвичайно натхненні силою й стійкістю, які він виявив перед нами цього ранку. Від усього серця дякуємо вам, Президенте Сміт”9.
Учення Джозефа Філдінга Сміта
1
Целестіальний шлюб—це вінцевий обряд євангелії Ісуса Христа.
Немає іншого обряду, що стосується євангелії Ісуса Христа, який був би важливішим, урочистішим і священнішим за своєю природою і необхіднішим для [нашої] вічної радості, … ніж шлюб10.
Повнота і благословення священства та євангелії йдуть від целестіального шлюбу. Він є вінцевим обрядом євангелії і вінцевим обрядом храму11.
Я хочу благати моїх дорогих братів і сестер, дорогих членів Церкви йти в храм, щоб там укласти шлюб на час і на всю вічність12.
2
На протилежність тому, що практикується у світі, у євангельському плані шлюб існує вічно.
Шлюб розглядається дуже багатьма людьми як просто цивільний договір чи угода між чоловіком і жінкою, за яким вони будуть жити разом у шлюбних стосунках. Насправді ж шлюб є вічним принципом, від дотримання якого залежить саме існування людства. Господь дав цей закон людям від самого початку світу як складову євангельського закону, і перший шлюб мав тривати вічно. Відповідно до закону Господа, кожний шлюб повинен тривати вічно. Якби все людство жило, суворо дотримуючись євангелії і в тій любові, яка народжується Духом Господа, то всі шлюби були б вічними. …
… Шлюб, як його розуміють святі останніх днів,—це завіт, призначений бути вічним. Він—основа для вічного піднесення, бо без нього неможливий вічний розвиток у Божому царстві”13.
“Шлюб, як його розуміють святі останніх днів,—це завіт, призначений бути вічним”.
Для усіх нас, хто читає газети, слухає новини по радіо і дивиться телепередачі, є очевидним, що надто багато людей не ставляться до шлюбу і сім’ї так, як це призначив Господь14.
Шлюб—це священний завіт, проте у багатьох випадках вульгарні та аморальні люди, а також багато тих, хто вважає себе витонченими натурами, ставляться до нього, як до мішені для брудних жартів, чогось несерйозного і швидкоплинного, не розуміючи священності цього великого принципу15.
Господь дав нам Свою вічну євангелію, щоб вона була світлом і прапором для нас, і ця євангелія містить в собі Його святий порядок шлюбу, вічного за своєю природою. Нам не слід і ми не повинні наслідувати шлюбні традиції, що існують у світі. Ми маємо яскравіше світло, ніж має світ, і Господь очікує від нас більше, ніж від них.
Ми знаємо, якою є істинна природа шлюбу. Ми знаємо, яке місце відведено сім’ї у плані спасіння. Ми знаємо, що нам слід одружуватися у храмі і що ми повинні утримувати себе чистими й непорочними, аби отримати печать схвалення від Святого Духа обіцяння на наші шлюбні союзи.
Ми—духовні діти нашого Вічного Батька, і Він підготував план спасіння, завдяки якому ми могли б прийти на землю, розвиватися і вдосконалюватися та ставати подібними до Нього. Саме для цього Він і дав євангельський план, завдяки якому у нас можуть бути вічні сім’ї і ми можемо насолоджуватися вічним життям16.
Шлюб ніколи, за задумом Господа, не повинен був закінчуватися смертю тлінного тіла; але завдяки шлюбу мали додаватися шана, панування й сила сторонам, які укладають завіт, та постійна й вічна єдність сім’ї у Божому царстві. Такі благословення прибережені для тих, хто бажає перебувати в цьому завіті, як Господь відкрив його. Це не просто партнерські стосунки між чоловіком і жінкою, бо, як сказав Господь, у шлюбі вони стають одним тілом і вступають у партнерство з Богом17.
3
Вірність шлюбному завіту приносить щастя і веде до благословень вічної слави.
Я вдячний Господу за знання про вічність шлюбного завіту, який дає чоловіку право на свою дружину, а дружині—право на свого чоловіка у прийдешньому світі, за умови, що вони увійшли в Дім Господа і були з’єднані на час і на всю вічність тим, хто має цю владу запечатувати, бо ніяк інакше це велике благословення отримати неможливо. Я також вдячний за знання, що сімейні стосунки і сімейна єдність будуть продовжуватися, якщо вони належним чином організовані, у праведності в житті прийдешньому18.
Я хочу попросити тих, хто був у храмі і там одружився, залишатися вірними й відданими своїм завітам та зобов’язанням, бо вони уклали ці урочисті завіти в Домі Господа19.
Ніщо так не підготує людство до слави Божого царства, як вірність шлюбному завіту. …
Якщо цей завіт укладено належним чином, то він стає джерелом найбільшого щастя. Найбільша шана в цьому житті і в житті прийдешньому, честь, панування і влада в досконалій любові—ось такими є благословеннями, які приходять саме завдяки йому. Ці благословення вічної слави зберігаються для тих, хто бажає жити за цим та іншими завітами євангелії20.
“Сімейні стосунки і сімейна єдність будуть продовжуватися, якщо вони належним чином організовані, у праведності в житті прийдешньому”.
Що для членів Церкви означає шлюб? Шлюб означає, що вони отримують завдяки цьому обряду найбільше, вінцеве благословення—благословення вічних життів. Отже це Господь сказав—“вічні життя”, і це означає, що не тільки чоловік і дружина ввійдуть у вічне життя, але і їхні діти, які народилися у завіті, також будуть мати право на вічні життя через свою вірність. І більш того, стосункам між чоловіком і дружиною після воскресіння з мертвих не настане кінець. Під цим Господь має на увазі, що вони будуть мати продовження сімені вічно, і сім’я як така не матиме кінця. [Див. УЗ 132:19–24]21.
Аби досягнути цих цілей Вічного Батька, повинен бути союз—чоловіки і їхні дружини отримують благословення, обіцяні тим, хто є вірними й відданими, завдяки чому вони будуть піднесені та набудуть божественності. Чоловік не може отримати повноту благословень Божого царства сам, так само й жінка, але удвох вони можуть отримати всі благословення і привілеї, які належать до повноти Батькового царства22.
4
Кожна людина, чиє серце праве, матиме можливість отримати благословення вічного шлюбу в цьому житті або в житті прийдешньому.
У величному плані спасіння нічого не упущено. Євангелія Ісуса Христа—найпрекрасніше, що є у світі. Вона поширюється на кожну людину, чиє серце праве і яка старанно шукає Його і бажає дотримуватися Його законів і завітів. Отже, якщо особа з якоїсь причини відкидає привілей дотримуватися будь-якого із завітів, Господь судитиме її за намірами її серця. Є тисячі членів Церкви, [які не мали можливості бути у храмі], які одружилися і виховували свої сім’ї в Церкві і в яких не було можливості мати привілей бути “запечатаними” на час і на всю вічність. Багато з них вже пішли з цього життя, і їхні благословення надаються їм вікарно. Євангелія—це вікарна робота. Ісус вікарно виконав роботу за всіх нас, бо ми не можемо виконати її самі за себе. Так само Він дарував живим членам Церкви привілей виступати в якості повірників для тих, хто помер, не маючи можливості самим виконати цю роботу за себе за своє життя.
До того ж, є тисячі молодих чоловіків, а також молодих жінок, які вже відійшли у світ духів, не мавши можливості отримати ці благословення. Багато з них віддали своє життя на війні; багато з них померли в юності; і багато з них померли в дитинстві. Господь не забуде жодного з них. Усі благословення, що стосуються піднесення, будуть дані їм, бо саме так виявляються справедливість і милосердя. Це стосується і тих, хто живе у колах Сіону і в тіні наших храмів; якщо їм було відмовлено у благословеннях в цьому житті, то ці благословення будуть дані їм упродовж тисячоліття23.
Ніхто не буде позбавлений піднесення, якщо залишається вірним. … Чоловік, який піднесення не заслуговує, не може завадити відданій дружині отримати його, і навпаки24.
5
Діти і молодь готуються до вічного шлюбу, коли дізнаються про шлюбний завіт, набувають сильної віри й утримують себе чистими й непорочними.
Нехай усі батьки і матері-святі останніх днів стежать за тим, щоб навчати своїх дітей про священність шлюбного завіту. Нехай вони вселять своїм дітям думку, що немає жодного іншого шляху, крім шанування Божих завітів, серед яких завіт вічного шлюбу є одним з найважливіших й найнеобхідніших, яким вони можуть отримати благословення вічних життів 25.
Це життя—коротке, а вічність—довга. Якщо ми припускаємо, що завіт шлюбу буде тривати вічно, то над цим слід було б добре замислитися. … Ось слушна порада нашій молоді: серйозно розмірковуйте і ставте собі за мету обачливо вибрати супутника, який мав би сильну віру в євангелію. Така людина, швидше за все, виявиться вірною кожній клятві й кожному завіту. Якщо молодий чоловік і молода жінка цілком розуміють божественну місію нашого Господа і мають про неї свідчення, а також вірять в євангелію, як її було відкрито через Джозефа Сміта, пророка, то в них є всі підстави жити у щасливому союзі, який триватиме вічно26.
Я благаю вас, молодь Сіону, усіх повсюди, утримуйте себе чистими й непорочними, щоб ви мали право входити в дім Господа і разом з вибраними вами супутником чи супутницею отримали всі ці великі благословення, які Господь пропонує вам27.
Я б хотів привернути вашу увагу … ось до чого: молодь, коли одружується, не хоче починати своє спільне життя, задовольняючись тими скромними й малими статками, які вони мають; їм хочеться мати стільки ж усього, скільки мають їхні батьки на цей час, коли вони, їхні діти, одружуються. Вони хочуть розпочати [своє подружнє життя], маючи все можливе під сонцем, що зробило б їхнє життя комфортним. На мою думку, це помилка. Я вважаю, що вони мали б почати з малого, покладаючи свою довіру на Господа, будуючи тут трошки і там трошки, наскільки це для них можливо, поступово накопичуючи, аж поки вони не досягнуть процвітання, якого їм хочеться мати28.
6
Якщо чоловік з дружиною отримують всі обряди євангелії та віддано дотримуються всіх її принципів, то їхня радість у шлюбі значно збільшується.
Шлюб було призначено Богом. Це праведний принцип, щоб шлюб укладався у святості та щоб в ньому жили у святості. Якби сьогодні чоловіки і жінки укладали б цей завіт в дусі смирення, любові й віри, як це їм заповідано, праведно ходячи шляхами вічного життя, то не було б ні розлучень, ні розбитих сімей; а було б щастя, радість, які не можна передати словами29.
Я хочу сказати всім моїм дорогим братам і сестрам, які були одружені в храмі, щоб вони ніколи не забували про чудові благословення, якими вони були обдаровані,—що Господь дав їм через їхню вірність право стати Його синами і дочками, співспадкоємцями з Ісусом Христом, володіючи, як стверджується тут, усім, що має Батько [відповідно до Римлянам 8:13–19 і Учення і Завітів 76:54–60].
І все ж є члени Церкви, які не розуміють цього й після одруження на час і на всю вічність, … отримавши обіцяння повноти Батькового царства, вони дозволяють увійти у своє життя тому, що приносить в їхнє життя тертя й розділяє їх. І вони забувають, що уклали одне з одним завіт на час і на всю вічність; і не тільки одне з одним, але й уклали завіт зі своїм Батьком Небесним30.
Якщо чоловік з дружиною разом віддано дотримуються євангелії, то їхня радість у шлюбі значно збільшується.
Якби чоловік і його дружина щиро й віддано дотримувалися всіх обрядів і принципів євангелії, то не виникало б жодної причини для розлучення. Радість і щастя, які приносять шлюбні стосунки, збільшувалися б; і чоловік з дружиною день у день ставали б все ближчими одне до одного. І не тільки б чоловік любив би дружину, а дружина—чоловіка, але й діти, народжені ними, жили б в атмосфері любові й злагоди. Любов кожного до інших була б непорушною, і більш того, любов усіх до Вічного Батька і Його Сина Ісуса Христа була б глибше вкорінена в їхні душі31.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Цей розділ починається з наведення прикладів того, що у шлюбному і сімейному житті до людей приходять і радість, і сум. Як може вчення про вічні сім’ї підтримати нас у радісні й сумні часи нашого життя?
-
Що робить целестіальний шлюб “вінцевим обрядом храму”? (Див. частина 1).
-
Президент Сміт протиставляв Господній погляд на шлюб з поглядом на шлюб, що існує у світі (див. частину 2). Що в цьому протиставленні є для вас важливим? Як ми можемо захищати і зміцнювати шлюб та сім’ю у сучасному світі?
-
У частині 3 Президент Сміт перераховує щонайменше п’ять благословень, які приходять до тих, хто є “відданими і вірними” шлюбному завіту. Що для вас означає бути відданими і вірними шлюбному завіту?
-
Що саме можуть робити батьки, аби “навчати своїх дітей про священність шлюбного завіту”? (Див. деякі ідеї в частині 5).
-
У частині 6 Президент Сміт пояснює, як шлюбні стосунки можуть приносити більшу радість. Які підтвердження цього принципу ви спостерігали? Якщо ви одружені, подумайте, що ви можете зробити, аби у вашому шлюбі було більше радості і любові.
Відповідні уривки з Писань
Допомога вчителю
“Запитання, написані на дошці ще до початку уроку, допоможуть учням задуматися над темами заздалегідь” (Навчати—немає покликання величнішого [2000], с. 93).