Розділ 10
У пошуках істини
“Як від членів цієї Церкви від нас вимагається дізнаватися про те, що відкрив Господь, щоб нас не можна було ввести в оману. … Як же ми можемо ходити в істині, якщо не будемо знати її?”
З життя Джозефа Філдінга Сміта
Коли Джозефу Філдінгу Сміту було вісім років, його батько дав йому примірник Книги Мормона і попросив його читати її. “Я з вдячністю отримав цей нефійський літопис—згадував він пізніше,—і взявся за виконання завдання, яке було доручене мені”. Його любов до цієї книги спонукала його швидко виконувати домашні справи, а іноді навіть раніше завершувати гру в бейсбол, щоб знайти спокійне місце для читання. Менше ніж за два роки після отримання подарунка від свого батька, він прочитав книгу двічі. Пізніше він так говорив про своє навчання в юності: “В моєму розумі закарбувалися певні місця з книги і я ніколи не забував їх”1. Він також читав інші книги. “Зазвичай я читав книги, які були підготовлені для дітей з Початкового товариства, і для дітей, які відвідували Недільну школу в ті дні,—казав він,—і, як правило, я тримав книгу в руках, коли був удома. … Пізніше я прочитав історію Церкви як подавалося в часописі Millennial Star. Я також прочитав Біблію, Книгу Мормона, Дорогоцінну Перлину, Учення і Завіти й усю літературу, яка потрапляла до моїх рук”2.
Президент Сміт живив цю спрагу за євангельським знанням протягом всього свого життя. Коли він дізнавався про істини євангелії, він ділився ними і, при потребі, захищав їх. Через три роки після того, як його було висвячено в апостоли, він отримав благословення священства, в якому містилась наступна порада: “Тебе було благословенно більшою здатністю розуміти, аналізувати і захищати принципи істини, ніж багатьох твоїх товаришів, і прийде час, коли накопичені тобою свідчення стоятимуть як захисна стіна проти тих, хто прагне і прагнутиме знищити свідчення про божественну місію Пророка Джозефа; і коли ти захищатимеш його, тебе ніколи не буде посоромлено, а світло Духа проливатиме свої промені на твоє серце так ніжно, як роса, що падає з небес, і воно розгортатиме для твого розуміння багато істин щодо цієї роботи”3. Своїм життям він справджував ці пророчі слова. В ролі дослідника євангелії, вчителя і письменника він старанно працював, щоб пояснювати й захищати вчення про спасіння. Президент Гебер Дж. Грант якось назвав його “найкращим знавцем Писань” серед усіх генеральних авторитетів4.
Наприкінці свого життя Президент Сміт часто думав про благословення, які він отримував завдяки вивченню євангелії:
“Все своє життя я вивчав принципи євангелії і міркував над ними, прагнучи жити за законами Господа. В результаті моє серце сповнилося великої любові до Нього, до Його роботи і до всіх тих, хто прагне виконувати Його цілі на землі”5.
“Протягом усіх своїх днів я вивчав Писання і шукав проводу Духа Господа в намаганнях зрозуміти їхнє істинне значення. Господь був добрим до мене, і я тішуся знанням, яке Він дав мені, та привілеєм, який я мав і маю, навчати Його спасительним принципам”6.
Старійшина Джозеф Філдінг Сміт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і Президент Джозеф Ф. Сміт, 1914 р.
Учення Джозефа Філдінга Сміта
1
Ми маємо шукати істину в багатьох сферах, але найважливішим знанням є знання євангелії.
Ми віримо в освіту. Як народ, ми завжди прагнули здобути знання в кожній галузі, а як Церква, ми витратили великі кошти і багато чим пожертвували, щоб членам Церкви були доступні можливості отримати освіту. І особливо у цю добу наукових досліджень і розвитку. Ми вважаємо, що наша молодь має здобувати якомога кращу освіту і технічну підготовку згідно з мудрістю і необхідністю.
Втім, на нашу думку, це прагнення отримувати мирські знання має балансувати з прагненням духовного розуміння. Більш важливо—у тисячі разів важливіше—мати знання про Бога і Його закони, щоб ми могли виконувати те, що приносить спасіння, ніж володіти всім мирським знанням, яке тільки можна отримати7.
“І пізнаєте правду,—а правда вас вільними зробить!” (Іван 8:32).
Кожен має навчатися чомусь кожного нового дня. Всі ви маєте допитливий розум і шукаєте істину в багатьох сферах. Я щиро сподіваюся, що найбільші пошуки ви проводите у царині духовних речей, бо саме тут ми спроможні здобути спасіння і досягти успіху, який веде до вічного життя в царстві нашого Батька.
Найважливіше знання у світі—це євангельське знання. Це знання про Бога і про Його закони, про те, що люди мають робити, щоб домагатися свого спасіння зі страхом і тремтінням перед Господом [див. Филип’янам 2:12; Мормон 9:27]8.
Не всі істини є однаково цінними або важливими. Деякі істини є величнішими за інші. Найвеличнішу істину, або найвеличніші істини, ми знаходимо в основних принципах євангелії Ісуса Христа. Першою з них є та, що Ісус Христос є Сином Бога, Викупителем світу, Який прийшов у цей світ померти, щоб люди могли жити. Ми маємо знати цю істину. Знати про те, що Ісус Христос є нашим Викупителем, що Він дав нам принципи вічного життя, є набагато важливішим, ніж знати все, що можна отримати завдяки світській освіті9.
Щодо філософії й мудрості світу, вони нічого не значать, якщо не узгоджуються з явленим в одкровенні словом Бога. Якщо будь-яке вчення, релігійне, наукове, філософське, або яким би воно не було, суперечить явленому через одкровення слову Господа, воно не матиме успіху. Воно може здаватися правдоподібним. Воно може звучати незаперечно, і, можливо, ви не зможете його спростувати. Може здаватися, що воно встановлене на основі доказів, які ви не можете оспорити, але все, що вам потрібно зробити, це почекати. Все вирішить час. Ви побачите, що кожне вчення, кожен принцип, якими б поширеними вони не були, якщо вони не узгоджуються з божественним словом Господа, даним Його слугам, вони зникнуть. Нам також не потрібно намагатися перекручувати слово Господа у марній спробі узгодити його з цими теоріями і вченнями. Слово Господнє не пройде невиконаним, однак ці хибні вчення і теорії зазнають невдачі. Істина, і тільки істина, залишиться, коли все інше щезне10.
2
Господь заповів нам досліджувати Писання.
Господь заповів членам Церкви в ці дні шукати Його в молитві, через віру і навчання. Нам наказали вивчати заповіді, які Він дав нам в Ученні і Завітах, у Книзі Мормона та в усіх Писаннях, з обіцянням, що “Будь-який рівень інтелекту, що його ми досягаємо в цьому житті, підніметься з нами у воскресінні. І якщо людина здобуває більше знань і розуму в цьому житті через свою старанність і послушність, ніж інша людина, вона матиме відповідну перевагу у світі прийдешньому”. [УЗ 130:18–19]. … Спаситель сказав юдеям: “Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,—вони ж свідчать про Мене!” [Іван 5:39]. Скільки членів Церкви думають так само, але не спроможні підготуватися через навчання і віру?11
Мені здається, що член цієї Церкви не зможе спокійно й затишно відпочивати і мати чисту совість без знання Головних трудів Церкви, здобутого через навчання і віру. Ці літописи—безцінні. Світ глузує з них, але завдяки тому, що викладається в них, нам дозволено наблизитися до Бога, здобути краще розуміння про нашого Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа, краще пізнати Їх і знати більше про чудовий план спасіння, який Вони дали нам і світу12.
Давні пророки, які бачили наші часи, говорили про речі, корисні не стільки людям їхньої доби, скільки людям, які живуть у дні, про які говориться в цих пророцтвах13.
Кажу вам, мої брати і сестри, ви не можете виконувати заповіді Господа і ходити у праведності, якщо не будете знати їх. Господь заповів нам досліджувати Писання, бо те, що міститься в них, є істинним і вірним і буде здійснено [див. УЗ 1:37]. … Досліджуйте Писання; дізнавайтеся про те, що Господь відкрив для вашого спасіння, спасіння вашої сім’ї і світу14.
3
Ми маємо великий обов’язок дослухатися до послання істини, яке Господь зараз відкриває Своїм слугам.
Якщо ми дослухатимемося до слів Господа, самостійно досліджуватимемо їх і отримуватимемо знання з Книги Мормона, з Біблії, з Учення і Завітів, з Дорогоцінної Перлини і з настанов, які час від часу дають нам провідники Церкви, та будемо прагнути чинити волю Господа, не забуваючи молитися і пам’ятаючи наші завіти з Ним, ми не заблукаємо15.
У дев’ятому пункті Уложень віри ми заявляємо, що “Ми віримо всьому, що Бог відкрив, усьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого”. Це правда, нам необхідно зрозуміти все, що Він відкрив, і те, що Він зараз відкриває; інакше ми не долучимося до Його роботи і не зможемо пізнати Його волю щодо нас, бо не розумітимемо її16.
Святі останніх днів мають покладатися на своїх провідників і дотримуватися вчень керівників Церкви, бо вони звертаються до них голосом пророцтва і одкровення. У самому першому розділі Учення і Завітів Господь проголосив, що говоритиме Він Своїм власним голосом чи голосом Своїх слуг, все одно [див. УЗ 1:38]. Отже, ми маємо такий самий обов’язок і таке саме зобов’язання дослухатися до голосу того, хто стоїть на чолі, щоб навчати людей, або слухати голос старійшин Ізраїля, коли вони доносять до людей послання істини, як і тоді, [коли] Господь посилає зі Своєї присутності ангела або приходить Сам, щоб проголосити це нам17.
4
Ми можемо пізнати євангельську істину навчаючись, виявляючи віру і слухняність та керуючись проводом Святого Духа.
Було б добре, якби ми дотримувалися поради, яку дав нам Господь: “І того, хто зберігає Моє слово як скарб, не буде обмануто”. [Джозеф Сміт—Матвій 1:37]. Зберігати Його слово як скарб—це більше, ніж просто читати його. Аби зберігати його, як скарб, людина повинна не лише читати й вивчати, а ще і в смиренні та послушності прагнути виконувати отримані заповіді і здобувати натхнення від Святого Духа18.
Іноді ми чуємо, як хтось жаліється: “У мене немає часу”. Але всі ми маємо час читати й навчатися, і це наш урочистий обов’язок. Чи не можемо ми знайти принаймні п’ятнадцять хвилин кожного дня, щоб присвятити їх систематичному читанню й обмірковуванню? Це незначний час, однак за тиждень він набігає в одну годину і сорок п’ять хвилин; сім з половиною годин за місяць з тридцяти днів, і дев’яносто одну годину і п’ятнадцять хвилин за рік. …
… Лише кілька з нас читають дуже багато; більшість з нас читають надто мало. Господь сказав: “І оскільки у всіх немає віри, шукайте старанно і навчайте один одного словам мудрості; так, шукайте в найкращих книгах слів мудрості; прагніть знання, саме через навчання і також через віру”. [УЗ 88:118; 109:7]19.
Від нас очікується, що ми навчатимемося й вивчатимемо все, що ми можемо, через дослідження й аналіз. Але існують межі наших навчальних здібностей, обумовлені розумінням і навчанням. Справи Божі пізнаються тільки через Дух Бога. Ми маємо здобувати знання вірою20.
Звичайно ж, люди можуть досліджувати, вони можуть навчатися, вони можуть пізнавати велику кількість речей; вони можуть опанувати велику кількість інформації, але вони ніколи не зможуть осягти повноту істини … якщо не будуть скеровуватися Духом істини, Святим Духом, і дотримуватися заповідей Бога21.
Справжня віра, за присутності духа смирення, приведе людей до пізнання істини. Не існує поважної причини, чому люди повсюди не можуть пізнати істину, яка робить людей вільними. Не існує задовільної причини, чому всі люди не можуть знайти світло істини і дізнатися, говорив Господь у ці останні дні, чи ні. Павло проголосив, що люди повинні “Бога шука[ти] …, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас”. [Дії 17:27]. Навіть серед духовної темряви і браку віри, які покривають землю, рука Господа не стала короткою. Він почує щире благання чесного шукача істини; і жоден не повинен ходити без знання про божественну істину і про те, де знайти Церкву Ісуса Христа. Все, що потрібно людині, це смиренна віра, упокорений дух та рішучість ходити у світлі, і Господь відкриє їй світло22.
Всі ми можемо знати істину; ми не безпорадні. Господь дав можливість кожній людині дізнатися—через виконання [Його] законів і завдяки проводу Його Святого Духа, Який послано спеціально, щоб навчати нас,—коли ми дотримуємося закону, щоб ми могли знати істину, яка робить нас вільними [див. Іван 8:32]23.
5
Коли ми приводимо своє життя відповідно з істиною, Господь збільшує наше світло і розуміння.
Як від членів цієї Церкви, від нас вимагається дізнаватися про те, що відкрив Господь, щоб нас не можна було ввести в оману. … Як же ми можемо ходити в істині, якщо не будемо знати її?24
Щодо істин спасіння, наша єдина мета—це дізнатися, що саме Господь відкрив, а потім повірити в це і діяти відповідно25.
Якщо ми триматимемося духа світла, духа істини, духа, про якого йдеться в одкровеннях Господа; якщо ми, в дусі молитви й смирення, будемо прагнути проводу Святого Духа, Господь збільшить наше світло і розширить наше розуміння, щоб ми мали дух проникливості, розуміли істину, розпізнавали брехню, коли чули її, і не були введені в оману.
Кого з членів цієї Церкви обманюють? Не того, хто був вірний у виконанні обов’язку; не того, хто познайомився зі словом Господа; не того, хто дотримувався заповідей, даних у цих одкровеннях; а того, хто не знайомий з істиною, людину, яка перебуває в духовній темряві, людину, яка не осягає і не розуміє принципів Євангелії. Така людина буде введена в оману, і коли ці хибні духи приходять до нас, вона не може зрозуміти або розрізнити світло і темряву.
Але, якщо ми ми ходитимемо у світлі одкровень Господа, якщо ми прислухатимемося до порад, які дають ті, хто стоять в радах Церкви, вповноважені давати настанови, ми не зіб’ємося з путі26.
Давайте досліджувати Писання, давайте пізнаємо, що відкрив Господь, давайте жити у відповідності з Його істиною. Тоді нас не буде введено в оману, натомість ми матимемо силу протистояти злу й спокусі. Наш розум буде пожвавлено, і ми зможемо розуміти істину і відокремлювати її від похибки27.
“Давайте досліджувати Писання, давайте пізнаємо, що відкрив Господь, давайте жити у відповідності з Його істиною”.
Якщо існує будь-яке вчення або принцип, які належать до вчень Церкви, і ми їх не розуміємо, тоді давайте станемо на коліна. Давайте прийдемо до Господа у дусі молитви й смирення і попросимо, щоб наш розум могло бути просвітлено, щоб ми могли розуміти28.
“Те, що від Бога, є світлом; і той, хто сприймає світло і залишається в Богові”—і це ключовий момент,—“сприймає більше світла; і те світло яскравішає і яскравішає аж до дня досконалого”. [УЗ 50:24].
Отже, з цього ми розуміємо, що людина, яка шукає Бога і скеровується Духом істини, або Утішителем, та продовжує бути вірною Богу, зростатиме у знанні, у світлі та в істині, доки зрештою для неї не настане досконалий день світла й істини.
Зараз ми не можемо отримати все, що є в цьому житті. Людині неможливо досягти цієї мети за кілька років смертного життя. Але те, чого ми навчаємося тут, того що є вічним, того, що натхненне Духом істини, залишатиметься з нами поза могилою, і тоді ми продовжуватимемо, якщо збережемо вірність Богу, отримувати світло й істину, доки зрештою ми не прийдемо до того досконалого дня29.
Всім тим, хто отримає світло істини і через дослідження й слухняність прагнутиме пізнавати євангелію, було дано обіцяння, що вони отримуватимуть рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи, доки вони не осягнуть повноту істини; навіть приховані таємниці царства стануть відомі їм; “бо кожен, хто просить—одержує, хто шукає—знаходить, а хто стукає—відчинять йому”. [Матвій 7:8; 3 Нефій 14:8; див. також Ісая 28:10; УЗ 76:1–10; 98:11–12]. Всі вони є спадкоємцями спасіння і їх буде увінчано шаною, безсмертям і вічним життям, як синів і дочок Бога—піднесенням в Його целестіальному царстві30.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Коли ви читатимете про зусилля, яких докладав Президент Сміт у вивченні євангелії (див. “З життя Джозефа Філдінга Сміта”), подумайте про ваші особисті зусилля. Які благословення ви отримували, коли вивчали Писання та інші вчення євангелії?
-
Чого ми можемо навчитися з частини 1 про баланс між духовним і світським навчанням? Як ми можемо допомагати членам сім’ї та іншим людям робити пріоритетним набуття духовного знання, в той час, коли вони ставлять цілі щодо освіти?
-
Як Писання допомогли вам “краще пізнати” Небесного Батька та Ісуса Христа? (Див. частину 2). Подумайте про те, що ви можете робити, аби покращити особисте вивчення Писань.
-
Прочитавши частину 3, подумайте про благословення, які ви отримали, виконуючи пораду провідників Церкви. Як ми можемо ділитися вченнями живих пророків з нашими сім’ями та іншими людьми?
-
Що для вас означає зберігати як скарб слово Господа? (Деякі ідеї містяться в частині 4). Який вплив на наше життя можуть справити “принаймні п’ятнадцять хвилин кожного дня, [присвячені] систематичному читанню й обмірковуванню”?
-
Подумайте про те, як стосується вашого життя порада, дана в частині 5. Як ми можемо “розрізнити світло і темряву”, з огляду на те, що з’являється все більше агресивної й доступної облудної інформації? Що ми можемо робити, щоб допомагати дітям і молоді?
Відповідні уривки з Писань
Псалом 118:105; Іван 7:17; 2 Тимофію 3:15–17; 2 Нефій 4:15; 32:3; Геламан 3:29–30; УЗ 19:23; 84:85; 88:77–80
Допомога вчителю
“Навіть навчаючи багатьох людей одночасно, можна бути ближче до кожного особисто. Наприклад, можна бути ближче до всіх, якщо тепло вітатися з кожним перед початком занять. … Ви також станете ближчими до людей, якщо пропонуєте брати участь в обговоренні і робите це тактовно” (Навчати—немає покликання величнішого, [2000], с. 35).