Розділ 19

У світі та не від світу

“Хоча ми і у світі, ми не від світу. Від нас очікується, що ми переможемо світ і житимемо так, як належить святим”.

З життя Джозефа Філдінга Сміта

29 грудня 1944 року син Президента Джозефа Філдінга Сміта, Льюїс, загинув під час служіння в армії Сполучених Штатів. Незважаючи на сум, який відчував Президент Сміт, його втішали спогади про те, що Льюїс вів достойне життя. “Якщо Льюїс колись і зробив або сказав щось погане, я про це ніколи не чув”,—написав у своєму щоденнику Президент Сміт. “Його думки були такої ж чистоти, як і його вчинки. … Попри те, що смерть Льюїса стала великим ударом для нас, нас сповнює мир і щастя від знання про те, що він був чистим і не мав пороків, яких так багато у світі і, зокрема, в армії. Він був відданий своїй вірі і є гідним славетного воскресіння, коли ми знову возз’єднаємося”¹.

Приблизно 11 років потому Президент Джозеф Філдінг Сміт і його дружина Джессі побачили подібні властивості в інших військових. Вони відвідували церковні місії у Східній Азії, а також святих останніх днів зі Сполучених Штатів, які служили в армії. Ці молоді чоловіки, які попри спокуси світу, жили доброчесним і чистим життям, справили велике враження на Президента і сестру Смітів. Під час жовтневої генеральної конференції у 1955 році Президент Сміт говорив:

“Ви, батьки і матері, сини яких служать у Збройних силах, гордіться ними. Вони—чудові молоді чоловіки. Деякі з наших військовослужбовців є наверненими, які прийшли в Церкву завдяки вченням, принципам і прикладу—переважно прикладу членів Церкви, які також служать з ними у Збройних силах.

Я зустрічав багатьох молодих людей, які казали: “Ми приєдналися до Церкви, бо бачили, як живуть ці молоді чоловіки, і тому що вони навчали нас принципам євангелії”.

Вони добре справляються зі своєю роботою. Можливо є одиниці таких, хто байдужий, але ті молоді люди, з якими я мав привілей зустрітися і поговорити, свідчили про істину і ходили зі смиренням.

І коли я зустрічався з офіцерами й капеланами … , повсюди вони казали: “Нам подобаються ваші молоді чоловіки. Вони—чисті. Вони—надійні”².

Президент Сміт просив членів Церкви “відрізнятися від решти світу” подібно до цих молодих військовослужбовців³. Під час таких проповідей він часто говорив про дотримання Суботнього дня у святості, про виконання Слова мудрості, про шанування імен Небесного Батька та Ісуса Христа, про важливість одягатися скромно і про дотримання закону цнотливості. Він запевнив святих останніх днів, що благословення, які вони отримуватимуть, якщо залишать лихі справи світу і дотримуватимуться заповідей, “перевищать усе, що ми можемо уявити собі зараз”⁴.

A soldier sitting in a Humvee reading a serviceman's edition of the Book of Mormon — Навіть під час війни ми можемо жити у світі, але бути не від світу.

Учення Джозефа Філдінга Сміта

Господь очікує, що ми залишимо лихі справи світу і житимемо, як належить святим.

Ми живемо у злому й грішному світі. Але хоча ми і у світі, ми не від світу. Від нас очікується, що ми переможемо світ і житимемо так, як належить святим. … Ми маємо більше світло, ніж має світ, і Господь очікує більшого від нас, ніж від решти світу⁵.

У сімнадцятому розділі від Івана—я ледве можу читати цей розділ без сліз на очах— … наш Господь, звертаючись у молитві до Свого Батька з ніжністю усієї Своєї душі, бо Він знав, що настав Його час принести Себе в жертву, молився за Своїх учнів. У тій молитві Він сказав:

“Не благаю, щоб Ти їх зі світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.

Не від світу вони, як і Я не від світу.

“Освяти Ти їх правдою! Твоє слово—то правда”. (Іван 17:15–17).

Якщо ми живемо за релігією, яку Господь відкрив і яку ми отримали, то ми не належимо світу. Ми не повинні жодним чином долучатися до всіх його дурниць. Ми не повинні долучатися до його гріхів і помилок—помилок у філософії, помилок у доктрині, помилок у державному управлінні, або якими б ці помилки не були—ми не долучаємось до них.

Все, що нам треба робити, так це виконувати заповіді Бога. І це все. Ми маємо бути вірними кожному завіту, в який ми увійшли, і кожному зобов’язанню, яке взяли на себе⁶.

З того, що я сказав, нехай у вас не виникає враження, що, на мою думку, ми маємо цуратися кожного, хто не належить до цієї Церкви, і не спілкуватися з ними. Я не казав цього, але я хочу, щоб ми були стійкими святими останніх днів, і якщо люди світу ходять у темряві й гріху та йдуть супроти волі Господа, то саме тут ми і маємо провести розділову лінію⁷.

Коли ми приєднуємося до Церкви … , від нас очікується, що ми залишимо численні шляхи світу і житимемо, як належить святим. Ми більше не повинні одягатися, говорити, діяти або навіть думати так, як часто роблять це інші люди. Багато хто у світі п’є чай і каву, палить тютюн, вживає спиртні напої і наркотики. Є багато богохульних, вульгарних, непорядних, розпутних і аморальних людей, але всього цього ми маємо сторонитися. Ми є святими Всевишнього. …

Я закликаю Церкву і всіх її членів залишити лихі речі світу. Ми повинні як чуми остерігатися розпусти й будь-якої форми аморальності. …

Наша мета, як слуг Господа, іти вказаним Ним шляхом. Ми бажаємо не тільки робити й казати те, що догоджатиме Йому, а й прагнемо жити так, як живе Він⁸.

Зберігати Суботній день святим

Я хочу сказати кілька слів стосовно додержання Суботнього дня і збереження його святим. Цю заповідь було дано на початку, і Бог наказав святим і всім людям на землі додержуватися Суботнього дня і зберігати його святим—один з семи днів. У цей день ми повинні відпочивати від наших трудів, ми повинні іти в дім Господа і приймати причастя в Його святий день. Бо це день, призначений для нас, в який ми повинні відпочивати від наших трудів і виявляти свою відданість Всевишньому. [Див. УЗ 59:9–10]. В цей день ми повинні підносити Йому нашу подяку і вшановувати Його в молитві, у пості, у співі та напучуючи й навчаючи одне одного⁹.

Суботній день став днем задоволень, веселощів, будь-чого, але не днем поклоніння, … на жаль, маю сказати, що надто багато—і одного було б забагато—членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів приєдналися до цієї процесії, і деякі члени Церкви вважають Суботній день днем розваг і задоволень, а не днем, в який ми можемо служити нашому Господу Богу всім нашим серцем, могутністю, розумом і силою. …

Отже, це закон Церкви сьогодні так само, як це було у давньому Ізраїлі, але дехто з наших людей засмучується, бо вони вважають, що додержання Суботнього дня обмежує їх у заходах¹⁰.

Ми не маємо права порушувати Суботній день. … Мені дуже шкода, що навіть у громадах святих останніх днів, дехто не ставиться до цього вчення так, як мав би; що серед нас є люди, які, здається, вважають, що таке наслідування традиції світу є цілком правильним. Порушуючи заповіді Господа, вони долучаються до ідей та поглядів світу. Але якщо ми чинитимемо так, Господь спитає з нас. Ми не можемо порушувати Його слово і отримувати благословення вірних¹¹.

Дотримуватися Слова мудрості

Слово мудрості—це фундаментальний закон. Він вказує шлях і дає нам багато вказівок і стосовно їжі, і стосовно напоїв, хороших для тіла, а також шкідливих. Якщо ми щиро виконуватимемо те, що написано, з допомогою Духа Господа, нам не потрібно буде додаткових порад. У цій чудовій пораді міститься наступне обіцяння:

“І всі святі, які не забувають дотримуватися цих слів і виконувати їх, ходячи в послушності заповідям, отримають здоров’я в череві та життєву силу в кістках;

І знайдуть мудрість і великі скарби знання, саме сховані скарби;

І бігтимуть—і не втомлюватимуться, і йтимуть—і не слабшатимуть. [УЗ 89:18–20]¹².

На спиртні напої та на тютюн, які отруюють, щорічно витрачаються мільярди доларів. Пияцтво та скверна, які приносять в людську сім’ю ці злі речі, руйнують не тільки здоров’я, але й моральні і духовні устої людства¹³.

Сім’ї розпадаються, бо люди все більше починають вживати наркотики і зловживати медикаментами¹⁴.

Ми не повинні слухати спокусливі й аморальні послання реклами речей, які є шкідливими для тіла і засуджуються нашим Небесним Батьком і Його Сином, Ісусом Христом, і які суперечать євангелії, яку Вони дали нам. …

Наші тіла повинні бути чистими. Наші думки мають бути чистими. У своєму серці ми повинні мати бажання служити Господу і дотримуватися Його заповідей; не забувати молитися і зі смиренням шукати порад, які приходять через провід Господнього Духа¹⁵.

Joseph Smith with a paper in his hand talking with men at the School of the Prophets about the Word of Wisdom. Some of the men are smoking or chewing tobacco. Emma Smith is holding a broom or mop. — Господь відкрив Слово мудрості Пророку Джозефу Сміту, щоб допомогти святим отримати фізичну й духовну силу.

Шанувати ім’я Божества

Ми повинні ставитися до імені Божества з найсвященнішою і найурочистішою повагою. Немає нічого настільки прикрого або шокуючого для почуттів цивілізованої людини, як чути нешанобливе згадування імені Божества грубою, неосвіченою або непристойною людиною. Деякі особи стали настільки богохульними, що, здається, вони вже не можуть сказати двох-трьох речень, не прикрасивши їх—як вони вважають—вульгарними або богохульними словами. Є й такі люди, які, мабуть, вважають, … що використання богохульної мови є виявом мужності, і вона виділяє їх з решти звичайних людей. … Непристойність у будь-якій формі є принизливою й руйнівною для душі, і всі члени Церкви мають уникати її, як смертельного яду.

Хороші історії часто псуються просто через те, що їх автори не зрозуміли належного характеру використання священних імен. Коли з уст респектабельних людей виходять богохульні вислови, замість того, щоб збагатити історію, вони применшують її цінність і цікавість. … Як дивно, що деякі люди, і до того ж хороші люди, думають, що використання певних висловів, де є ім’я Господа, додає цікавості, дотепності або цінності їхнім історіям! …

Серед усіх людей на землі святі останніх днів повинні найбільше виявляти до всіх святих речей пошану й благоговіння. Людей світу не навчали таким речам так, як навчали нас, хоча у світі є багато чесних, благочестивих і благородних людей. Однак ми маємо провід Святого Духа і одкровення Господа, і Він урочисто навчав нас у наші дні нашому обов’язку щодо всіх таких речей¹⁶.

Одягатися скромно і дотримуватися закону цнотливості

Святі останніх днів не повинні гнатися за модою й нескромністю світу. Ми—народ Господа. Він очікує, що ми житимемо чистим, доброчесним життям, триматимемо наші думки й розум чистими і будемо вірними у виконанні всіх Його інших заповідей. Чому ми маємо наслідувати світ? Чому ми не можемо бути скромними? Чому ми не можемо робити того, що хотів би від нас Господь?¹⁷

Йдучи вулицями по дорозі в Головний офіс Церкви і додому, я бачу молодих жінок і жінок старшого віку. Багато з них є “дочками Сіону”, які вдягаються нескромно [див. Ісая 3:16–24]. Я розумію, що часи й мода змінюються. … [Але] принцип скромності й пристойності все ще той самий. … Норми, про які висловлювалися генеральні авторитети Церкви, полягають у тому, що жінки, а також і чоловіки, повинні одягатися скромно. Їх навчають завжди поводитися належним чином і завжди бути скромними.

Коли “дочки Сіону” одягаються нескромно, на мою думку, вони складають погане враження. До того ж, це зауваження стосується як жінок, так і чоловіків. Господь дав заповіді давньому Ізраїлю, що як чоловіки, так і жінки, повинні прикривати свої тіла і дотримуватися закону цнотливості завжди.

Я закликаю до скромності й цнотливості всіх членів Церкви, і чоловіків і жінок однаково, щоб вони були цнотливими і чистими у своєму житті, та послушними завітам і заповідям, які дав нам Господь. …

… Носіння нескромного одягу, яке може здаватися незначною справою, позбавляє чогось наших молодих жінок і молодих чоловіків у Церкві. Це просто ускладнює дотримання тих вічних принципів, за якими всі ми маємо жити, якщо хочемо повернутися у присутність нашого Небесного Батька¹⁸.

Благословення, обіцяні вірним, є набагато величнішими за тимчасові задоволення світу.

[Один член Церкви якось сказав, що] не зовсім розуміє, чому, незважаючи на те, що він платив десятину, виконував Слово мудрості, молився і намагався слухняно дотримуватися всіх заповідей, які він отримав від Господа, йому все ще доводилося перебиватися у житті, тоді як його сусід порушував Суботній день, я припускаю, палив і пиячив, добре проводив час, як назвав би це світ, зовсім не звертав уваги на вчення нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, і все-таки процвітав.

Знаєте, у нас є дуже багато членів Церкви, які обмірковують це у своєму серці і ставлять собі це запитання. Чому цей чоловік, здається, благословенний усіма хорошими речами цього світу—між іншим, багато поганих речей він вважає хорошими—однак так багато членів Церкви перебувають у нужді, старанно працюючи, щоб прокласти собі дорогу у цьому світі.

Відповідь—проста. Якщо я іноді—а час від часу я це роблю—відвідую футбольний або бейсбольний матч, або інше розважальне місце, мене обов’язково будуть оточувати чоловіки й жінки, які пихтять цигарками, сигарами або брудними люльками. Це дуже надокучає і починає трохи непокоїти мене. Я повертаюся до сестри Сміт і щось кажу їй про це, а вона відповідає: “Отже, тепер ти знаєш те, про що навчав мене. Ти—в їхньому світі. Це їхній світ”. І ці слова повертають мене до реальності. Так, ми у їхньому світі, але нам не потрібно бути від нього.

Отже, оскільки ми живемо в їхньому світі, вони процвітають, але, мої добрі брати та сестри, їхній світ наближається до свого кінця. …

Прийде день, коли цей світ зникне. Його буде змінено. У нас буде кращий світ. У нас буде праведний світ, бо коли Христос прийде, Він очистить землю¹⁹.

Якщо ми старанно шукатимемо, завжди молитимемося, будемо віруючими і ходитимемо праведно, то для нас справдиться обіцяння Господа, що все спрацює нам на благо [див. УЗ 90:24]. Нам не обіцяно тут, що у нас не буде випробувань і проблем у житті, бо цей випробувальний стан призначено для того, щоб дати нам досвід та важкі й конфліктні ситуації.

Життя ніколи не задумувалось легким, але Господь пообіцяв, що завдяки Йому, всі випробування й труднощі спрацюють нам на благо. Він дасть нам силу й здатність подолати світ і міцно стояти у вірі попри будь-який спротив. Це обіцяння, що ми матимемо спокій у своєму серці, незважаючи на метушню й турботи світу. І понад усе, це обіцяння того, що коли це життя закінчиться, ми здобудемо право на вічний спокій у присутності Того, Чиє лице ми шукали, Чиїх законів ми дотримувалися, і Кому ми вибрали служити²⁰.

Коли ми ставимо царство Бога на перше місце у своєму житті, ми діємо як світло для світу, і подаємо приклад наслідування для інших людей.

Святі останніх днів подібні до міста, яке стоїть на горі, і яке не можна сховати. Вони подібні до світильника, який дає світло всім, хто є в домі. Наш обов’язок дозволяти нашому світлу сяяти, як приклад праведності, не лише для людей, з якими ми живемо, а й людям всієї землі. [Див. Матвій 5:14–16]²¹.

Ми бажаємо бачити, як святі в кожному народі отримують повноту благословень євангелії і стоять як духовні провідники у своїх країнах²².

Брати і сестри, давайте дотримуватися заповідей Бога, як їх було відкрито. Давайте показувати приклад людям землі, щоб вони, бачачи наші добрі справи, могли відчувати бажання покаятися, отримати істину і прийняти план спасіння, щоб вони могли здобути спасіння у целестіальному царстві Бога²³.

Я молюсь, щоб святі міцно витримували тиск і спокуси світу; щоб на перше місце у своєму житті вони ставили те, що належить царству Бога; щоб вони були вірними всьому, що довірено їм, і дотримувалися кожного завіту.

Я молюсь за молоде й підростаюче покоління, щоб вони утримували свій розум і тіло чистими—вільними від аморальності, від звички до наркотиків і від духа непокори й зневаги до порядності, що поширюється землею.

Батьку наш, пролий на цих Своїх дітей Свій Дух, щоб їх могло бути збережено від небезпек світу і утримано чистими й незаплямованими, гідними повернутися у Твою присутність і жити з Тобою.

І нехай Твоя турбота, яка оберігає, буде з усіма тими, хто шукає Твого лиця, і хто ходить перед Тобою з чистою душею, щоб вони могли бути світлом для світу, знаряддям у Твоїх руках, щоб виконувати Твої цілі на землі²⁴.