Сповнення вашої душі миром і зціленням

Старійшина Дейл Е. Міллер

Сімдесятник

Коли навернення міцнішає і підтримується через дію Святого Духа, душу наповнює мир і зцілення.

Тут, в Головному управлінні Церкви, ми проводимо багато зборів різних комітетів, і на початку цього року на одних із таких зборів старійшина Ніл А. Максвелл уважно слухав виступ про розвиток місцевого провідництва. Десь наприкінці зборів старійшина Максвелл запитав: “Чи можемо ми зробити щось більше, щоб допомогти єпископам нести мир і зцілення святим?” Мені було цікаво дізнатися більше про його погляд на це питання, тож, незадовго до своєї смерті старійшина Максвелл у своєму кабінеті ділився ученнями щодо отримання миру і зцілення. Це надихнуло мене поділитися його зауваженнями з членами Церкви.

Старійшина Максвелл був і залишається чудовим прикладом безкорисливої любові. Його турбота про інших була надзвичайно глибокою, особливо про тих, хто страждав від фізичного та емоційного болю. Не можна було вийти з його кабінету і не зобов’язатися бути ще більш схожими на Христа. Він встановив зразок для всіх нас. Він любив Спасителя. Він насправді був істинним апостолом і учнем. Ми сумуємо за ним.

Він сприяв дивовижному розумінню того, що цілковитий мир і зцілення приходять лише через повне навернення душі. Він пояснював, що навчився роками раніше у президента Меріона Г. Ромні шляхам цілковитого навернення. Він цитував його виступ на Генеральній конференції 1963 року, де президент Ромні переказував слова Спасителя до Петра: “Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою” (Лука 22:32). Президент Ромні коментував: “Виявляється, що членство в Церкві і навернення не обов’язково означають одне і те саме. Бути наверненим, в тому значенні, як ми тут говоримо, і мати свідчення—зовсім не одне і те саме. Свідчення приходить, коли Святий Дух засвідчує щирому шукачеві істину. Міцне свідчення живить віру, а отже, спонукає до покаяння і дотримання заповідей. Навернення ж, з іншого боку, є плодом або нагородою за покаяння і слухняність” (in Conference Report, Oct. 1963, 24).

Навернення, як правило, не приходить все і одразу, хоч Писання і подають нам хвилюючі оповідання. Воно приходить поступово, доки людина не оновиться серцем. Фраза “народитися знову” є словами з Писань. Це означає зміну в тому, як ми думаємо і що відчуваємо (see Conference Report, Oct. 1963, 23–24).

У Книзі Мормона ми читаємо про Еноша, душа якого прагнула дізнатися більше про навчання батька щодо вічного життя. Після дня і ночі безперервної молитви, він почув голос, який сказав: “Енош, твої гріхи прощені тобі, і ти будеш благословен”. Енош пише: “Я, Енош, знав, що Бог не може обманювати; отже, моя провина була змита” (Енош 1:5–6).

Перед нами історія про пророка Алму молодшого, який розказує про своє навернення синові Геламану. Він розповідає про те, як прийшов до глибокого усвідомлення своїх минулих гріхів і помилок, зізнаючись у своєму повстанні проти Бога. Тоді він згадує свого батька, Алму, який передрікав прихід якогось Ісуса Христа, Сина Бога. Ісус прийде, щоб спокутувати гріхи світу. Цитую: “Тож коли мій розум схопився за цю думку, я заволав у серці своєму: О Ісусе, ти, Сину Божий, змилуйся наді мною, бо я у жовчі гіркій, і оточений навколо вічними путами смерті”. Алма відчув на собі вічний біль і провину, проте усвідомив, що завдяки Спокуті спасіння стало можливим. Він продовжує: “І ось, знаєш, коли я подумав це, я не пам’ятаю більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи. І ох, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!” (Див. Алма 36:12–20: курсив додано).

Алма зрозумів, що його душа зцілилася через знання того, що Ісус прийде і забере на себе всі його гріхи. І коли душа була зцілена, він знайшов мир у собі. Алма настільки захопився впливом навернення, що знову і знову висловлював свої почуття Геламанові: “Так, я кажу тобі, сину мій, що не може бути нічого такого гострого і такого гіркого, якими були мої муки. Так, і знову я кажу тобі, сину мій, що з іншого боку, не може бути нічого такого гострого і солодкого, якою була моя радість” (Алма 36:21, курсив додано). Він навчав свого сина тому, як подовжити мир і радість, саме як чинив батько Еноша. Ось зразок, за яким батьки навчали своїх дітей щодо Спокути і вічного життя. Цей зразок підійде для всіх батьків у наш час.

Думаючи про навернення Алми, виникає декілька повчальних ідей:

Як і Енош, він отримав чітке усвідомлення своїх минулих гріхів, що образили Бога, і шкодував через це.
Як і Енош, він пам’ятає навчання батька—обіцяння про спокуту від гріха через Ісуса Христа.
Як і Енош, він особисто благав за свою душу.
Як і Енош, він пережив диво Спокути в такій мірі, що більше не міг ані згадувати біль від своїх гріхів, ані відчувати провину. Зцілення його душі було повним, очищувальним, як для розуму, так і для серця. Радість замінила гіркоту. Він став новою людиною, народженою знову від Духа. І він, як Енош, негайно переключив свою увагу на служіння Господу і ближнім.

Чи буде Господь робити для нас те, що він зробив для Еноша і Алми?

Ц. С. Льюїс так сказав з цього приводу: “[Бог] приділяє кожному з нас особливу увагу. Йому не треба ставитися до нас як до маси людей. Ви усамітнені у стосунках з Ним, так якби були взагалі єдиною людиною, створеною Ним. Коли Христос помер, Він помер особисто за кожного з вас, так наче ви єдиний чоловік [чи жінка] на світі” (Mere Christianity [1943], 131).

Чи відбувається таке навернення, описане в Писаннях, серед святих? У нас є безліч прикладів. Описання святих за часів царя Веніямина проілюструє це. Ми читаємо відповідь святих, коли вони вислухали свого царя і пророка, який навчав про заповіді і Спокуту Ісуса Христа:

“І вони всі заволали в один голос, кажучи: Так, ми віримо всім словам, які ти сказав нам; і ми знаємо також про їхню надійність і істинність, через Духа Господа Вседержителя, який звершив сильну зміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро…

І ми бажаємо увійти в завіт з нашим Богом, щоб виконувати його волю, і бути послушними його заповідям у всьому, що він заповідатиме нам, у всі наші дні, що залишилися” (Мосія 5:2, 5; курсив додано).

Ви бачите, що їхні слова дуже схожі на ті зобов’язання, що ви даєте у завіті хрищення (див. УЗ 20:37).

Благословення і обіцяння навернення отримуються за завітом через хрищення і конфірмацію та всі храмові обряди і обряди священства. Тоді через постійне каяття і послух, а також вірне дотримання укладених завітів плоди навернення зростають і розвиваються в житті людини. Коли навернення міцнішає і підтримується через дію Святого Духа, душу наповнює мир і зцілення.

Хтось запитав президента Ромні якось, звідки людині знати, коли вона навернена. Президент Ромні відповів: “Вона переконається в цьому, коли силою Святого Духа буде зцілена її душа. Коли таке відбувається, людина усвідомить це через свої почуття, вона відчує те саме, що відчував народ царя Веніямина, коли вони отримали прощення гріхів. Писання говорять: “Дух Господа зійшов на них, і вони сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів і маючи спокій у свідомості…” (Мосія 4:3) (in Conference Report, Oct. 1963, 25).

Петро описав, що відбувається при повному наверненні: ми стаємо “учасниками Божої Істоти” (2 Петра 1:4; див. також вірші 1–3, 5–9).

Саме завдяки цьому цілковитому наверненню ми істинно приходимо до особистого пізнання і відчуття характеру і величності Бога. Саме у такий спосіб ми стаємо не лише слугами Господа, але також Його друзями. Господь визначив свої стосунки зі святими перших років Відновлення такими словами: “І знову Я кажу вам, Мої друзі, бо відтепер Я називатиму вас друзями” (див. УЗ 84:77).

На минулій жовтневій Генеральній конференції старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав нас, ділячись своїми почуттями стосовно величі й особистості Бога (див. “Велич Бога”, Ліягона, лис. 2003, сс. 70–73). Він казав про вічну важливість пізнання Бога Батька, і Його Сина, Ісуса Христа. Він цитував знайомий вірш із заступницької молитви Спасителя: “Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Іван 17:3).

Він також цитував вже менш знайоме твердження пророка Джозефа Сміта: “Це перший “принцип” євангелії—знати напевно характер Бога”. “Я хочу, щоб ви всі знали Його і були знайомі з Ним” (History of the Church, 6:305).

Пізнання Бога і можливість стати Його другом приходять у процесі навернення. Енош переконався в цьому. Піддані царя Веніямина переконалися в цьому. Алма переконався в цьому. Це доступне кожному, хто покається і слухатиметься заповідей. Це навернення є власним і надзвичайно особистим досвідом. Йдеться про стосунки. Відбувається пробудження Духа Христа, який є в кожному чоловікові та жінці (див. УЗ 84:45–46; 88:11). Всередині нас пробуджується відчуття Святого Духа, що веде до засвідчення істини. Ми отримуємо Святого Духа після того, як приймаємо завіт хрищення. Святий Дух спрямовує і втішає нас, учнів, наближаючи до Спасителя. Спаситель, у свою чергу, є нашим заступником перед Батьком, і через нашу вірність Він приведе нас до Батька, щоб стати Його співспадкоємцями (див. Іван 14:6; Римлянам 8:17; УЗ 45:3–5).

У нас є багата скарбниця дивовижних учень і думок, залишена святими пророками. Вони є істинними посланцями Бога, які ведуть Його дітей до спасіння та вічного життя.

Їхні свідчення зміцняють нашу віру. Будь ласка, прислухайтеся до їхніх слів і свідчень. Вони вестимуть вас до миру і зцілення вашої душі.

Я складаю перед вами своє особисте свідчення, що Дух Господа—справжній і Його не можна не впізнати. Я свідчу, що Батька і Сина можна пізнати, і Вони люблять вас. Я відчуваю цю любов силою Духа. Про ці істини я свідчу у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.