Тяжкі часи
Наскільки ж я вдячний у ці тяжкі часи за захист і провід, що дано нам священним запевненням, що Ісус Христос живе сьогодні.
Брати, це одночасно і втішає, і може турбувати—те, що ми знаємо, що живемо в таку епоху, в такі часи, що були не тільки передбачувані пророками минулих розподілів, але на них також, безсумнівно, були зосереджені їхні тривоги і прагнення. Апостол Павло сказав: “Останніми днями настануть тяжкі часи” (2 Тимофію 3:1) і продовжував, перелічуючи та описуючи з неабиякою точністю більшість з того, що ми в наш час бачимо щодня в засобах масової інформації, у рекламах розваг та майже скрізь у світі, що оточує нас. З усією обережністю, що її ми можемо і повинні мати, абсолютне уникнення більшості з цього тяжкого, яке, здається, огортає нас, є, в найкращому випадку, складним завданням, а часто таким, що його уникнути майже неможливо.
На щастя, нас не залишено без надії або духовної підтримки у наших особистих і сімейних намаганнях виконати священні цілі смертного життя, заради чого ми й прийшли у це земне випробування. Обставини кожного з нас є неповторними. Ми дійсно приходимо з чотирьох країв світу, і ми також приходимо з дуже різних сімей, маючи різне минуле, проблеми, можливості, досвід, успіхи та розчарування.
Таке саме відбувається з усім родом людським, бо кожен є дитиною нашого люблячого Небесного Батька, оскільки ми маємо багато спільного у нашій ДНК, або генетичному фізичному складі, а також загальнодоступними є і обіцяні благословення та характеристики, які вказують на наше божественне походження і духовний потенціал. Саме цей особливий набір нашого спільного походження і характеристик, а також наші неповторні риси, досвід і особливі випробування роблять кожного з нас тими, хто ми є і якими ми є. Ми можемо мати відмінність у тому, що складає особливі труднощі для нас особисто, але ми розділюємо значною мірою те, що доречно названо “тяжкими часами” для всіх.
Апостол Павло, описуючи наші “тяжкі часи”, не обіцяв, що ситуація обов’язково буде полегшуватися або обов’язково покращуватися. Він дав пораду тим, хто шукає розради і запевнення перед лицем усе гірших і гірших обставин наших днів. Так само, як його пророцтва і передбачення були дуже точними, його вказівки для нас є надзвичайно доречними. Він казав: “В тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти” (2 Тимофію 3:14).
На цій Генеральній конференції, слідуючи зразку, що був у силі протягом усієї історії Церкви, ми навчилися і будемо навчатися відновленню євангелії в наш час; видатній ясності та свідченню про Господа Ісуса Христа, що є в Книзі Мормона; місії та внеску пророка Джозефа Сміта та його наступників у Президентстві Церкви, включаючи особливо Президента Гордона Б. Хінклі, який навчає і свідчить з такою силою, духовністю і ясністю; силі, спокою та благословенням, що йдуть від присутності інших живих апостолів і пророків у нашому середовищі. Ми не тільки пізнаємо це, але нас запевнено в тому, що вони істинні, знаючи, як Павло казав “від кого [ми навчилися]”.
Алма—ось іще один чоловік, що мав повноваження запевняти тих, кому він священнослужив. Коли він висловлював своє задоволення від привілею навчати людей Гедеона і свідчити їм, він робив це з ясністю і прямотою у своєму свідченні про Господа Ісуса Христа, Який ще мав розпочати Своє земне священнослужіння. Він висловлював своє захоплення від загальної віри і вірності цієї групи добрих людей і обіцяв їм, що вони отримають ще “багато [з того,] що станеться” (Алма 7:7). Під час своєї проповіді, описуючи те, що мало статися, він сказав: “Є одна річ, яка є більш важливою, ніж усі інші… не дуже далеко той час, коли Викупитель буде жити і прийде до Свого народу” (Алма 7:7).
Алма говорив у свої дні особливо про події, що мали статися через кілька десятиліть, коли Спаситель народиться в смертне життя. Століття минули, і пророцтва Алми значною мірою всі сповнилися, але головне в його оцінці того, що є важливішим за все інше, є й досі абсолютно істинним, повністю доречним і фундаментально важливим і для нас сьогодні. Це те, що “Викупитель живе”.
Алма та “всі до одного пророки, які пророкували коли-небудь з тих пір як світ починався” (Мосія 13:33), навчали і свідчили про пришестя Месії та Його місію—викуплення Його народу, отже, й ми приєднуємося у свідченні про Нього і Його священну роботу—“здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Дійсно, коли ми починаємо розуміти велич Його жертви і служіння, що Він виконав для кожного з нас особисто і для всіх загалом, ми тоді не можемо знайти нічого важливішого або того, що [хоч] наближається до Його значущості у нашому житті.
Для більшості з нас це розуміння не приходить одразу і, вірогідно, так і не прийде повною мірою під час нашої земної подорожі. Однак ми знаємо це, що коли ми вивчаємо рядок за рядком, наше визнання того, що зробив Спаситель, буде більшим і наше знання та впевненість в істинності цього—зростатиме.
Апостол Павло виявляв силу і щирість у більшості того, чого він навчав і що проповідував. Послухайте ці знайомі слова, які можуть описати більшість з нас у наших зусиллях і просуваннях, а також надати пораду, підбадьорення і свідчення, яке так потрібно нам!
“Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я” (1 Коринтянам 13:11–12).
Багато років тому президент Джеймс Е. Фауст дав таку пораду тим, у кого залишаються проблеми з тим, щоб бути повністю переконаними у своєму свідченні про Ісуса Христа і Його священну місію та обіцяння. Він сказав:
“[Я звертаюся] до тих, хто чесно визнає, що має сумніви; послухаймо те, що казали свідки про Ісуса з Назарету. Там були давні апостоли. Вони бачили все це. Вони брали в цьому участь. Ніхто не був більше гідний віри, ніж вони. Петро казав: “Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі” (2 Петра 1:16). Іван казав: “Самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!” (Іван 4:42). Сучасні свідки, Джозеф Сміт та Сідні Рігдон проголосили: “Бо ми бачили Його, саме по правицю Бога; і ми чули голос, що свідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька” (див. УЗ 76:23) (“A Personal Relationship with the Savior” Ensign, Nov. 1976, 59).
У наш час нам обіцяно, що Господь має багато дарів у запасі для тих, хто “любить [Його] і дотримується всіх [Його] заповідей”, а також для тих, “хто прагне так чинити” (див. УЗ 46:9). І хоч не кожен дар Божий обіцяно кожній людині, нас запевнено, що “кожній [людині] дано дар Духом Божим” (див. УЗ 46:11).
Послухайте ці слова з 46 розділу Учення і Завітів, які розглядають один аспект, або дар, що є важливішим за всі інші.
“Деяким дано Святим Духом знати, що Ісус Христос є Сином Бога і що Його було розіп’ято за гріхи світу.
Іншим дано вірити їхнім словам, що вони також можуть здобути вічне життя, якщо вони залишаться вірними” (див. вв.13–14).
Саме це знання і свідчення про живого Христа дозволяє нам постійно слідувати пораді Петра, який сказав, що ми маємо “завжди готовими [бути] на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас” (1 Петра 3:15).
Коли ми починаємо дійсно відчувати, що ця надія є реальною, і справді зосереджена на Ісусі, і вона уможливлена Його любов’ю до нас і особливо Його любов’ю до Його Батька, тоді кожен з нас може з вдячністю проголосити, використовуючи слова улюбленого гімну: “Коли я підношу молитву схвильовану” (“Коли я підношу молитву схвильовану”, Гімни і дитячі пісні, с. 22). Так само, коли наше розуміння відкривається, нам хочеться вигукнути: “Летить на небо величальний спів: “Хвала Тобі! Хвала Тобі” (“Хвала Тобі”, Hymns, no. 86).
Наскільки ж я вдячний у ці тяжкі часи за захист і провід, що дано нам священним запевненням, що Ісус Христос живе сьогодні, в ім’я Ісуса Христа, амінь.