Літні місіонери і євангелія
Я висловлюю вдячність нашим літнім місіонерам. Вони молоді духовно, мудрі й бажають працювати.
Ми щиро вітаємо в Кворумі Дванадцятьох Апостолів старійшину Дітера Ф. Ухтдорфа і старійшину Девіда А. Беднара. Благочестиво і разом ми служитимемо Господові Ісусу Христу.
Цьогорічні завдання направляли мене до багатьох країн світу. У деяких з них Церква є відносно молодою. Незалежно від місця своєї поїздки я зустрічаю наших місіонерів. Вони надзвичайно життєрадісні й дуже багато встигають. Вони дають видимі й відчутні докази, що Церква Ісуса Христа була відновлена у своїй повноті. Це саме Він сказав: “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!”1 Цю заповідь гостро відчуває серце кожного місіонера, який свідчить про Ісуса Христа і навчає Його послання.
Коли ми думаємо про місіонерів, то взагалі змальовуємо у своїй уяві молодих чоловіків у білих сорочках і галстуках і скромно одягнених молодих жінок. Але разом з ними є чудові літні місіонери, які відреагували на прохання пророків і апостолів щодо збільшення кількості місіонерських пар2.
Я висловлюю вдячність нашим літнім місіонерам. Вони молоді духовно, мудрі й бажають працювати. Вони навіть зносять зауваження своїх жартівливих дітей, які можуть перефразувати прохання Президента Спенсера В. Кімбола “Ширше крок!” на “Швидше шкутильгайте”3. Ці дорогі члени Церкви бажають служити і зміцнювати життя інших4. Навіть якщо ці літні люди не знають місцевої мови, їхні досягнення великі, а їхній дух жертви є цінним5.
Приклади служіння літніх місіонерів
Наприклад, я думаю про старійшину Ллойда Поелмена та його дружину, сестру Кетрін Поелмен. Батьки дев’ятьох дітей та дідусь з бабусею 20 онуків, зараз вони служать у віддаленій частині Чилі, працюючи в маленькій філії. Вони часто відвідують неактивних членів Церкви і сім’ї, нещодавно навернені до Церкви. Ці візити дають Поелменам можливість читати з цими сім’ями і свідчити щодо храмових благословень. У філіях своєї місії вони також навчали людей диригувати і виконувати спрощені варіанти гімнів на маленьких електронних клавіатурах. Старійшина і сестра Поелмен нещодавно написали: “Хрищення є тільки першим кроком навернення. Перший захват спадає, перед новонаверненими і далі стоїть потреба працювати довгі години, аби просто покласти на стіл хліб, і вони потребують допомоги інших, хто ділиться радістю євангелії. Це наша спеціальність. Частина нашої роботи є профілактичною—стояти біля новонавернених. Крім того, ті, хто рідко відвідують збори, але не втратили ще своїх переконань, теж з вдячністю отримують наші послання. Коли ми спостерігаємо за змінами, принесеними в життя тих, кого ми відвідуємо, ми почуваємося благословенними отримувати від Господа постійне навчання і допомогу у цій роботі, і в той самий час знати, що члени нашої сім’ї у нас вдома опосередковано розділяють наше покликання і ці особливі благословення”6.
Такі чудові подружжя залучені до роботи з повернення душ, які раніше склали завіти, щоб взяти на себе ім’я Ісуса Христа.
Інша місіонерська пара виконує служіння у священному храмі Церкви. Старійшина Кеннет і сестра Барбара Уіллітс, наприклад, служать у Аккрському храмі в Гані. Вони дуже полюбили народ Гани, коли служили там місіонерами понад два десятиліття тому. Вони—енергійні, сповнені ентузіазму 50-літні навернені, у яких 3 дітей, 16 онуків і 12 правнуків. Вони виконують храмові обряди, необхідні для піднесення. Брат Уіллітс служить виконавцем обрядів запечатування. Декілька разів вони були дуже приємно здивовані, коли зустрічали членів Церкви, з якими раніше познайомилися під час своєї першої місії. Нещодавно старійшина Уіллітс виконав обряд запечатування для чоловіка і його дружини, яких вони навчали в 1982 році, до цієї пари були припечатані четверо їхніх померлих дітей. Старійшина і сестра Уіллітс пишуть: “Наше бажання залишити нашу сім’ю і домівку викликане укладеними в храмі завітами, і наше найглибше бажання—стати вічною сім’єю. Наша сім’я повністю підтримує нас у нашому служінні, і вони розділять багато з отриманих нами благословень. Ми смиренно дякуємо за привілей допомагати іншим отримати свої храмові благословення”7.
Такі відважні й турботливі подружжя, як старійшина і сестра Уіллітс уможливлюють і збагачують роботу, що виконується в багатьох наших храмах по всьому світу. Деякі храми, як Аккрський у Гані, розташовані там, де більшість місцевих членів Церкви не мала попередньої нагоди відвідати храм. Обряди для цих членів Церкви зараз дуже старанно виконуються досвідченими подружжями, які служать храмовими місіонерами. Їм ми також висловлюємо нашу щиру подяку.
Раніше цього року ми зі старійшиною Дугласом Л. Каллістером були в Києві, столиці України. Ми були там, щоб створити перший кіл у колишньому Союзі Радянських Соціалістичних Республік. Ми з радістю відмітили, що Київський Український округ був добре підготовлений, щоб стати колом—повністю організований і готовий зайняти місце серед колів Сіону. Там ми також зустрілися з місіонерами, серед яких було кілька доблесних літніх пар. Ми уважно слухали їхні розповіді.
Ми пригадуємо слова старійшини Руді і сестри Еви Хегевальд, які виросли в країні, що називалася тоді Східною Німеччиною. Розмовляючи зі слабким і м’яким німецьким акцентом, вони розповіли про важкі дні Другої світової війни, а потім— радянську окупацію. Вони говорили про свої численні втрати. Те, що знайшли істинну Церкву Господа і пізніше іммігрували до Америки, вони вважають безцінними благословеннями. Наступні роки принесли їм п’ятьох дітей разом з духовним і фінансовим зростанням. Вони відчували, що служіння на місії було б для них хорошим способом виявити вдячність Господові. Вони висловили глибоке бажання служити у Східній Європі. Вони отримали покликання служити в Українській Київській місії. Старійшина і сестра Хегевальд пишуть: “Зараз, наприкінці своєї місії у країні нашого колишнього супротивника, ми вдячні за нагоду навчати і любити українців. Коли ми служили Господові, наші душі були зцілені, і наша сім’я стала дружнішою. Ми мали насправді дивовижний і радісний досвід і побачили багато маленьких чудес”8.
Зверніть увагу, що всі три подружжя написали про свої благословення. Ще одне подружжя розповідає про благословення, що надійшли від місіонерського служіння. Вони написали: “Добрі люди взяли на себе наші батьківські обов’язки і виконували їх краще за нас… Якщо сімейна проблема не вирішується через молитву і піст, можна подумати про служіння на місії”9.
Жоден літній місіонер не вважає зручним від’їжджати. Не вважали так і Джозеф Сміт, Бригам Янг, Джон Тейлор і Уілфорд Вудрафф. Вони також мали дітей та онуків. Вони також любили свої сім’ї не менше за вас, але вони також любили Господа і хотіли служити Йому. Одного дня ми можемо зустрітися з цими вірними чоловіками, які допомагали встановлювати цей розподіл. Потім ми радітимемо, що не ховалися, коли від пророка надійшло покликання на місіонерське служіння, навіть в осінню пору нашого життя.
На Генеральній конференції в жовтні 1925 року Президент Гебер Дж. Грант проголосив ясний заклик до “дорослих розсудливих чоловіків з міцним характером, які мають досвід у проповіді євангелії,… іти вперед і працювати на місії”10.
Ця потреба ще існує. На нещодавньому навчанні для провідників священства, яке транслювалося по всьому світу, Президент Гордон Б. Хінклі виступив з аналогічним закликом. “Існує постійна потреба у більшій кількості подружніх місіонерських пар,—сказав він.—Вони виконують дивовижне служіння по всьому світу. Вам [провідникам] не слід чекати, поки подружні пари самі виявлять бажання. Жертви у служінні Господу з повною зайнятістю рясно благословлять подружжя, їхні сім’ї і тих людей, яким вони служать”11.
Кваліфікація для роботи
Єпископам теж потрібно прислухатися до цього пророчого заклику і запитати таких членів Церкви, чи можуть вони служити. Можливості для літніх місіонерів різноманітні й численні12. Їхні покликання служити офіційно пропонуються після обмірковування з молитвою і виходячи з їхньої професійної освіти, мовного досвіду і особистих здатностей13. З усіх вимог, мабуть, найголовніша для служіння—бажання служити. Господь проголосив:
“Отже, о ви, хто починає служіння Богу, дивіться, щоб ви служили Йому всім своїм серцем, могутністю, розумом і силою, щоб могли ви стояти безвинними перед Богом в останній день.
Отже, якщо ви маєте бажання служити Богові, вас покликано до цієї роботи”14.
Багато смиренних святих останніх днів бояться, що вони не готові до місіонерської роботи. Але майбутніх місіонерів Господь запевнив: “Віра, надія, милосердя й любов, з оком, єдиноспрямованим до слави Бога, роблять його правомочним для цієї роботи”15.
Обмеження за віком і здоров’ям
Коли я хвалю роботу літніх місіонерів, то розумію, що є набагато більше таких, хто бажали б служити, але не здатні це робити. Обмеження, накладені віком чи поганим здоров’ям, потребують реалістичної оцінки, так само як і важливі потреби членів сім’ї. Коли в серці палає бажання служити, але існують такі обмеження, ви можете служити через інших. Вони можуть бути вашими руками і ногами, а ви можете надавати необхідні кошти. Крім того, деякі можуть віддавати час і таланти як місіонери, що мешкають удома16. Господові сподобається будь-яке служіння, і будь-яке отримає Його похвалу.
Євангелія
Кожен з нас може проповідувати євангелію словом і прикладом. Слово євангелія означає “добра новина”. Доброю новиною є Господь Ісус Христос і Його послання про спасіння17. Ісус казав, що євангелія включає Його місію і Його служіння на землі. Говорячи про мету Своєї місії, Ісус сказав:
“Такою є євангелія, яку я дав вам,—що я прийшов у світ виконати волю мого Батька, тому що мій Батько послав мене.
І мій Батько послав мене, щоб мене було піднято на хресті”18.
Місію Спасителя на землі ми знаємо як спокуту.
Служіння Спасителя на землі включає також усе, що Він робив—Його вчення, вияви любові, увагу до обрядів, взірець молитви, стійкість і багато іншого. Він жив, аби бути нашим взірцем, говорячи про Своє служіння, Він прирівняв його до євангелії. “Це є моя євангелія,—сказав Він,— … бо ті діяння, які ви бачили, коли я робив, є тими, які ви теж будете робити”19. Таким чином, віра, покаяння, хрищення водою, вогнем і Святим Духом, збирання вибраних і терпіння до кінця—усе це є частиною євангелії20. Усі ми можемо наслідувати приклад Господа незалежно від віку, суспільного становища чи місця проживання.
Як один серед “особливи[х] свідк[ів] імені Христа в усьому світі”21, я проголошую, що Він є Сином живого Бога, нашим спокутним Спасителем і Викупителем. Це Його Церква, відновлена в ці останні дні, аби виконати свою небесну долю. Його пророком сьогодні є Президент Гордон Б. Хінклі. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.