Нагода свідчити
З… ніжними почуттями вдячності за всіх, хто вплинув на моє життя у минулі роки, я зобов’язуюсь на майбутнє.
Мої дорогі брати і сестри, що зібралися тут, у Солт-Лейк-Сіті, а також по всьому світу, це так добре—бути з вами. Я передаю мою любов старійшині Беднару і старійшині Роберту Оуксу в їхніх нових покликаннях. Щоб передати те, що я відчуваю в моїй душі, я скажу, що я спокійний наче ураган або навіть ще спокійніший. Я щасливий, і мені страшно. Одним словом, мені потрібні ваші молитви; мені потрібен Господь.
Я отримав покликання і священну довіру, що всеосяжно і вічно впливатимуть на моє життя, і мої почуття ніжні, а мої емоції часто ледве не змушують мене розплакатися.
Я з силою відчуваю свою невідповідність і ту солодку муку глибокого і часто болісного самоаналізу моєї душі, що [не залишала мене] протягом багатьох годин вдень і вночі, починаючи з ранку п’ятниці цього тижня.
Після того як Президент Гордон Б. Хінклі передав мені покликання бути апостолом і членом Кворуму Дванадцятьох, я залишив свій офіс з його безліччю справ, щоб поділитися цією абсолютно несподіваною новиною з моєю любою Гарріет. У цей найважливіший час нашого життя ми насолоджувалися тихою святістю нашої домівки—місця прихистку і захисту. Наскільки я вдячний за свою дружину, за любовне заспокоєння і сильну підтримку, які вона надавала мені все моє життя. Після дару самого життя і відновленої євангелії Ісуса Христа Гарріет є найбільшим благословенням, що приходило в моє життя. Я хочу висловити мою глибоку любов і визнання нашим дітям і внукам за їхні молитви і любов—але перш за все, за їхній приклад. Наші діти і внуки живуть у Німеччині і будують царство Боже на нашій батьківщині. Радості євангелії Ісуса Христа і його вічні благословення—це наче міст, що простягнувся на багато тисяч миль і яким ідуть у наше життя щастя і втіха.
Я висловлюю мою вдячність і любов кожному члену нашої сім’ї, нашим численним друзям і вчителям, які навчають нас, служать нам і піднімають нас на той щабель, де ми є.
Я висловлюю мої найглибші почуття любові і вдячності членам Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох за їхню любов і доброту. На закінчення мого управительства як одного з сімох президентів сімдесятників я хочу висловити мою любов до сімдесятників і моє захоплення ними. Вони насправді [дуже] особливі свідки Христа. Вони є саме тими чоловіками, до яких звертаються Дванадцятеро, коли потребують допомоги—і ні до кого іншого. Я дякую цим відданим чоловікам, які вділяють так багато від свого часу, талантів і духовної сили, щоб будувати царство. Словами не описати, як я люблю ці 10 з половиною років, під час яких я мав привілей і радість служити як сімдесятник. Я пам’ятатиму приклад і дружбу членів кворумів сімдесятників завжди.
Я хочу подякувати кожному члену Церкви по всьому світу за вашу вірність—попри спокуси, за вашу любов, за вашу відданість принципам і вченню відновленої євангелії Ісуса Христа, за вашу готовність слідувати за живим пророком і допомагати приходам та філіям зростати, за ваші жертви, коли ви вділяєте від вашого часу, і енергії, і ваших емоційних, духовних і мирських ресурсів. Дякую за те, що ви сплачуєте чесну десятину і не нехтуєте бідними та самотніми. Я бачу лице Христа на ваших обличчях, у ваших справах та у ваших зразкових життях. Ви є сучасним чудом.
Я дякую вам за підтримку—рукою і серцем—генеральних чинів Церкви. Вчора ви підтримали генеральне провідництво Церкви, відповідно до принципу загальної згоди. Жоден з цих провідників Церкви не шукає такого покликання, і жоден не відмовляється від такого покликання, бо вони знають, що це йде через одкровення від Бога.
Ми вдячні за ваші молитви, і ми молимося за вас. Ми любимо вас і потребуємо вашої любові. Ми підтримуємо вас і потребуємо вашої готовності служити Господу, де б ви не були і яке б покликання не мали. У Господній Церкві кожне покликання є важливим.
Президент Гордон Б. Хінклі сказав: “Ми тут для того, щоб допомагати нашому Батькові у Його роботі і Його славі—здійснювати безсмертя і життя вічне людини” (див. Мойсей 1:39). Ваш обов’язок є настільки ж серйозним у сфері вашої відповідальності, як мій—у моїй” (“This Is the Work of the Master”, Ensign, May 1995, 71). І Президент попросив нас досягати інших і благословляти життя тих, хто навколо нас. Він сказав: “Нехай зростатиме в серці кожного члена Церкви усвідомлення його потенціалу у принесенні іншим знання про істину. Нехай він молиться про це із всією серйозністю” (“Знаходьте ягнят, годуйте овець,” Ліягона, лип. 1999, с. 120).
Може життя було навічно благословлено одним вірним членом Церкви, що дотягнувся до мене більш як 50 років тому. Якось після Другої світової війни моя бабуся стояла в черзі за їжею, коли літня сестра, у якої не було сім’ї, запросила її на причасні збори у Цвікау, східна Німеччина. Моя бабуся і мої батьки прийняли запрошення. Вони пішли до церкви, відчули Дух, були зворушені добротою членів Церкви і повчальністю гімнів Відновлення. Бабуся, батьки і троє дітей були охрищені. Я мав чекати ще два роки, бо мені тоді було тільки шість років. Наскільки я вдячний за духовно чутливу бабусю, відкритих до навчання батьків і мудру, сиву, літню сестру, яка мала прекрасну сміливість—дотягнутися до нас і слідувати прикладові Спасителя, запросивши нас “прийти і побачити” (див. Іван 1:39). Її звали сестра Евіг, що перекладається [з німецької] як сестра Вічна. Я буду вічно вдячний за її любов і приклад.
З цими ніжними почуттями вдячності за всіх, хто вплинув на моє життя у минулі роки, я зобов’язуюсь на майбутнє. Моє серце і душа сповнені радістю, що до кінця своїх днів я матиму нагоду “говорити про Христа, радіти у Христі, проповідувати про Христа і пророкувати про Христа” (2 Нефій 25:26)—і все це я робитиму як особливий свідок нашого Спасителя і Викупителя, Ісуса Христа (див. УЗ 107:23).
Усвідомлюючи свою слабкість, я знаходжу велику втіху у повчаннях, даних Господом. В Ученні і Завітах ми читаємо:
“[Щоб] повноту Моєї євангелії могло бути проголошено слабкими і простими до кінців землі, і перед царями та правителями.
І наскільки вони прагнули мудрості, щоб настільки їх могло бути настановлено;
І наскільки вони були смиренними, щоб настільки їх могло бути зроблено сильними і благословлено з висоти, і вони могли отримувати знання“ (див. УЗ 1:23, 26, 28).
І в Книзі Мормона ми читаємо:
“Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей… без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7).
І в Старому Завіті ми отримуємо заспокоєння:
“І злине на тебе Дух Господній, і ти… станеш іншою людиною” і “Бог змінив йому серце на інше” (1 Самуїлова 10:6, 9, 7).
Я довіряю цим чудовим обіцянням. Отже, я присягаюся вам, цим моїм братам і Господу, що я житиму так, щоб бути гідним того, щоб пізнати волю Господа і діяти відповідно до неї.
Бог, наш Небесний Батько, знає наші імена. Ісус Христос живе, Він є Месія, Він любить нас. Спокута Ісуса Христа є реальною, вона приносить безсмертя всім і відкриває двері вічного життя.
Євангелія Ісуса Христа знову на землі. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є істинною і живою.
Книга Мормона є другим свідченням про Ісуса Христа і доказом істинності пророка Джозефа Сміта. Я люблю пророка Джозефа. Я люблю Президента Гордона Б. Хінклі, пророка Божого, який тримає всі ключі царства в цей час—ті ключі, що їх пророки тримають у нерозривній лінії наступництва від Джозефа Сміта.
Я знаю це серцем і душею. І про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.