Благословення належного посту
Я боюся,… що надто багато з нас або не поститься в пісний день, або робить це не з повною душею.
Брати, я сподіваюся, що цього ранку ви помітили, що Президент Хінклі перед тим, як оголосити імена двох нових апостолів, згадував про пощення і моління, [що були необхідні, аби] дізнатися про волю Господа.
Пощення завжди було практикою в середовищі Божого народу. У наш час це заповідь, дана Господом усім членам Церкви. На додаток до тих особливих постів, які ми можемо тримати з особистих або сімейних причин, від нас чекають, що ми будемо поститися щомісяця, в першу неділю. Нас навчено того, що є три аспекти належного дотримання пісного дня: по-перше, відмова від їжі та питва протягом двох послідовних прийомів їжі, або, інакше кажучи, протягом 24 годин; по-друге, відвідування пісних і причасних зборів і, по-третє, сплата щедрих пожертвувань від посту.
У сім’ї Праттів піст звичайно тривав від обіду в суботу до обіду в неділю. Таким чином ми постилися протягом двох прийомів їжі—суботньої вечері та недільного сніданку. Хоча не існує Церковних норм для пощення, за винятком того, що він має тривати 24 години і впродовж двох прийомів їжі, ми знаходимо духовні переваги в тому, щоб відвідувати пісні та причасні збори ближче до закінчення посту.
Для тих, хто фізично спроможний поститися, пощення є заповіддю. Говорячи про наш щомісячний пісний день, Президент Джозеф Ф. Сміт казав: “Господь установив піст на резонній і розумній основі… Від тих, хто може, вимагається послушність [цій заповіді];… це обов’язок від виконання якого вони не можуть відійти;… Це дано людям на розсуд їхнього сумління, щоб вони робили це з мудрістю і помірністю…
Але ті, хто може, мають поститися… Ніхто не звільнений від цього; це вимагається від святих, старих і молодих в кожній частині Церкви” (Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 244).
Я боюся, брати, що надто багато з нас або не поститься в пісний день, або робить це не з повною душею. Якщо ми винні в тому, що постимося з байдужим настроєм або просто постимося з недільного ранку замість того, щоб поститися протягом повних двох прийомів їжі—24 годин, ми позбавляємо себе і наші сім’ї вибраних духовних переживань і благословень, які можуть прийти завдяки справжньому пощенню.
Якщо все, що ми робимо, це тільки відмова від їжі й питва протягом 24 годин і сплата пожертвувань від посту, то ми втрачаємо чудову нагоду для духовного зростання. З іншого боку, якщо ми постимося з особливою метою, наш піст буде більш значущим. Можливо, ми можемо всією сім’єю ще до відкриття посту протягом якогось часу обговорювати те, чого саме ми сподіваємося досягти через цей піст. Це можна робити на домашньому сімейному вечорі за тиждень до пісної неділі або на коротких сімейних зборах під час сімейної молитви. Коли ми постимося з певною метою, ми, крім [відчуття] голоду, маємо на чому зосереджувати свою увагу.
Мета нашого посту може бути дуже особистою. Пощення може допомогти нам здолати особисті недоліки і гріхи. Воно може допомогти перемогти наші слабкі сторони—допомогти перетворити нашу слабкість на силу. Пощення може допомогти нам стати смиреннішими, менш гордовитими, менш егоїстичними і більше піклуватися про потреби інших. Воно може допомогти нам чіткіше бачити свої помилки і слабкості, допомогти нам менше критикувати інших. Або піст можна зосередити на якійсь сімейній проблемі. Сімейний піст може допомогти збільшити любов і вдячність між членами сім’ї і зменшити кількість суперечок у сім’ї, або ж ми можемо поститися як подружня пара, щоб зміцнити узи свого шлюбу. Як носії священства, ми можемо поститися для того, щоб знайти Господній провід в наших покликаннях, як це продемонстрував Президент Хінклі, або ж ми можемо поститися разом з напарником у домашньому вчителюванні, щоб дізнатися, як саме допомогти одній з [призначених] нам сімей.
Скрізь у Писаннях термін пощення зустрічається разом з молитвою. “Ви будете продовжувати молитися і поститися від цього часу…”—такою є Господня порада (див. УЗ 88:76). Пощення без молитви—це просто голодування протягом 24 годин. Але пощення, поєднане з молитвою, приносить збільшену духовну силу.
Коли учні Христа не змогли зцілити хлопчика, в якому сидів злий дух, вони спитали Спасителя: “Чому ми не могли його вигнати?” Ісус відповів: “Цей… рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом” (Матвій 17:19, 21).
Починаймо свій піст з молитви! Можна стати навколішки біля столу, за яким ми щойно поїли востаннє перед постом. Ця молитва має бути природною, коли ми розмовляємо з нашим Небесним Батьком про мету нашого посту і молимо Його про допомогу в досягненні наших цілей. Так само, закінчуймо наш піст молитвою. Для нас може бути доречним стати навколішки біля столу, перш ніж ми сядемо за стіл, щоб закрити свій піст. Ми могли б подякувати Господу за Його допомогу під час посту і за те, що ми відчули і пізнали завдяки посту.
Крім молитов на початку і при кінці посту, ми маємо шукати Господа часто в особистих молитвах під час пощення.
Нам не слід чекати від наших малих дітей, щоб вони постилися протягом рекомендованого терміну—двох прийомів їжі. Але навчаймо їх принципів пощення. Якщо пощення обговорюється і планується в лоні сім’ї, малі діти будуть усвідомлювати, що їхні батьки і старші діти постяться, і вони розумітимуть мету посту. Вони мають разом із сім’єю молитися, коли піст відкривають і завершують. Таким чином, коли вони досягнуть належного віку, вони будуть прагнути поститися разом з іншими членами сім’ї. У нашій сім’ї ми робили це, заохочуючи наших дітей від 8 до 12 років поститися, пропускаючи один прийом їжі, а пізніше, коли їм виповнювалося 12 років і вони отримували Ааронове священство або ставали членами Товариства молодих жінок, ми заохочувати їх поститися протягом вже двох прийомів їжі.
Докоривши давньому Ізраїлю за неналежне пощення, Господь через пророка Ісаю говорить прекрасною, поетичною мовою про належний піст:
“Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?” (Ісая 58:6).
Якщо ми постимося і молимося, щоб розкаятися в гріхах і здолати особисті слабкості, ми, безумовно, прагнемо “розв’язати кайдани безбожності” в нашому житті. Якщо мета нашого посту—бути більш ефективними в навчанні євангелії і служінні іншим в наших церковних покликаннях, безумовно, ми намагаємося “пута ярма розв’язати” в інших людей. Якщо ми постимося і молимося, щоб Господь допоміг у наших місіонерських зусиллях, безумовно, ми прагнемо “пустити на волю утиснених”. Якщо мета нашого посту—збільшити нашу любов до ближнього і здолати наш егоїзм, нашу гордовитість, зосередженість наших сердець на мирському, безумовно, ми прагнемо “всяке ярмо розірвати”.
Господь продовжує описувати належний піст:
“Чи ж не це,—щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?” (Ісая 58:7).
Це справді чудово, що сьогодні через наші пожертвування від по-сту ми можемо нагодувати голодних, дати притулок бездомним і “вдягти нагих”.
Якщо ми постимося належно, Господь обіцяє:
“Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою,…
Тоді кликати будеш—і Господь відповість, будеш кликати—і Він скаже: Ось Я!..
І будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,
і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху,… і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!” (Ісая 58:8–11).
Я молюся, щоб ми змогли покращити свій піст, щоб ми могли насолоджуватися цими прекрасними благословеннями. Це моє свідчення, що коли ми будемо наближатися до Господа через пощення і молитву, Він буде наближатися до нас (див. УЗ 88:63). Я свідчу, що Він живе, що Він любить нас і що Він бажає наблизитися до нас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.