Збереження наших свідчень
Регулярне читання, обдумування і застосування на практиці уроків з Писань, поєднане з молитвою, стає незамінною частиною здобуття і утримання сильного, живого свідчення.
Чи доводилося вам колись мати бесіду з родичем або другом, у яких були проблеми зі свідченням? Мені доводилося. І, я думаю, більшості з вас також доводилося. Нещодавно я дуже енергійно розмовляв з одним молодим чоловіком, який вирішував для себе питання, чи слід йому поїхати на місію. Коли ми розмовляли, для мене стало очевидним, що йому нелегко прийняти це рішення, бо він піддає сумніву силу свідчення про євангелію Ісуса Христа. Він хотів знати, чому він не отримав чіткішої відповіді на свої молитви і [запитання, що виникали під час] вивчення Писань.
Цей молодий чоловік (назвемо його Джим) виховувався в місіонерському середовищі, в домі люблячих батьків, які робили все, щоб навчати своїх дітей євангельських принципів.
Він видатний спортсмен, популярний серед друзів у школі. Однак він один з нечисленних студентів-святих останніх днів у великій середній школі.
Я сам виховував свою сім’ю в місіонерському середовищі і швидко зрозумів проблеми Джима—він хотів залишитися вірним євангельським принципам і в той самий час не втратити своїх добрих друзів, але друзів, чиї цінності та вірування, зазвичай, відрізнялися.
Він прагнув здобути більш тверде пізнання і свідчення про Ісуса Христа, відновлення євангелії та сучасних пророків.
Сьогодні я звертаюся до Джима і багатьох інших, схожих на нього молодих чоловіків та жінок по всьому світу, до тих, хто не впевнений у своєму свідченні, але дуже хочуть розвинути сильне, енергійне свідчення, яке буде вести їх крізь небезпеки життя, що чекають попереду.
Я також звертаюся до багатьох дорослих, які ще не відчули глибоко дух євангелії в їхньому житті. За відсутності мотивуючого свідчення дехто дозволив, аби щоденні думки та вчинки стали настільки зосереджені на речах цього світу, що вони мінімізували вплив світла євангелії на їхнє щоденне життя.
І також, як описував дуже красномовно старійшина Ніл А. Максвелл, сюди можна віднести тих “шанованих” членів Церкви, які ковзають по поверхні замість того, щоб поглибити їхнє учнівство у Христі, і які іноді беруть участь замість того, щоб “завзято брати участь” (див. УЗ 76:75; 58:27)” (in Conference Report, Oct. 1992, 89; or Ensign, Nov. 1992, 65).
Коли я відвідував похорони старійшини Ніла А. Максвелла та старійшини Девіда Б. Хейта і слухав, як їм віддавали заслужену данину поваги, я глибше відчував ці надзвичайні приклади свідчення і учнівства Христового, що їх являли життя цих двох великих братів. Я довго думав, як їхні приклади можуть допомогти зміцнити наші свідчення і поглибити нашу рішучість наближатися до Христа.
Ці двоє великих учнів Христа є відлунням Президента Гордона Б. Хінклі, коли він увіщуває всіх нас, кажучи: “Мене цитують, що я кажу: “Робіть усе, на що ви здатні”. Але я хочу наголосити, що це справді має бути все, на що ви здатні. Ми занадто схильні задовольнятися пересічними досягненнями. Ми можемо робити набагато краще” (“Standing Strong and Immovable,” Worldwide Leadership Training Meeting, 10 Jan. 2004, 21).
Дійсно, порада і підбадьорення Президента Хінклі є найкращою, справді незамінною допомогою в розвитку і зміцненні нашого свідчення про Ісуса Христа.
Істинні свідчення приносять світло відновленої євангелії Ісуса Христа в наше життя і зосереджують нас на єдиній меті—поверненні до нашого Небесного Батька. Однак наші особисті свідчення приходять через різний досвід, що ми отримуємо в різні часи нашого життя.
Так само, як і Джим, в молодості я мав привілей—“порядних батьків” (1 Нефій 1:1). Вони навчали нашу сім’ю євангельських принципів словом і прикладом. Ще коли я був маленьким хлопчиком, я думав, що маю свідчення. Я вірив! Тоді приходили деякі особисті духовні переживання через віру, молитву, вивчення Писань і батьківські благословення в нашому домі, завдяки яким я думав більш серйозно про принципи, яких мене навчали і в які я вірив, але ще більш глибоко я замислювався над тим, що я починав відчувати. Я буду завжди вдячний батькам, які допомагали провести мене крізь ті дорогоцінні духовні переживання. Вони мали довготривалий вплив на мене і на силу мого свідчення.
Я думаю, Алма, мабуть, думав про нас, навчаючи зорамійців того, як їм здобути свідчення про істину.
“Але знайте, якщо ви прокинетеся і пробудите сили свого розуму, аж до того, щоб зробити дослід над моїми словами, і скористуєтеся принаймні частинкою віри, так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює в вас, аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини моїх слів” (Алма 32:27).
Тоді Алма продовжує, “порівнюючи слово з насінням”. Він пояснює, як саме, коли серця відкриті, “воно почне розбухати в вашій душі” (Алма 32:28). Після цього Алма дає нам ключ для розвитку успішного свідчення.
“Але якщо ви будете підживлювати Слово, так, підживлювати дерево, як тільки починає воно рости, своєю вірою з великою старанністю, і з терпінням, сподіваючись на плід його, воно пустить коріння; і знайте, це буде дерево, що проростає у вічне життя” (Алма 32:41).
А тоді звучить обіцяння!
“Тоді, мої браття, ви будете пожинати нагороди за вашу віру, і за вашу старанність, і терпіння, і довготерпіння, чекаючи, щоб дерево принесло плід вам” (Алма 32:43).
Замисліться разом зі мною на хвилину, брати і сестри, чого саме Алма навчає нас.
По-перше, ми повинні мати щире бажання вірити. Такі фрази, як прокиньтеся, збудіть ваші почуття, проведіть дослід, скористуйтеся частинкою віри є словами, що описують дію і радять нам докладати постійних зусиль.
Його описання відчуття розбухання в нашій душі описує відчуття [присутності] Святого Духа. І, як обіцяв Мороній, “…силою Святого Духа ви зможете пізнати правду про все” (Мороній 10:5).
Для того щоб цей Дух зростав, ми маємо, за словами Алми, підживлювати його “вірою з великою старанністю і з терпінням”. Тоді він обіцяє, що нагорода за віру, старанність, терпіння і довготерпіння принесе вічне життя (Алма 32:41; див. також в. 43).
Як і Алма, сучасні пророки з ясністю викладали свої повчання про те, що саме нам слід робити, аби розвинути і зміцнити наші свідчення.
Нас було послано сюди, щоб виробити своє особисте спасіння через випробування і проблеми щоденного життя. Ми не можемо робити цього, покладаючись значною мірою на запозичене світло чийогось свідчення. Коли ми отримуємо натхнення, слухаючи пророків, провідників та наших товаришів, які приносять свої свідчення, ті духовні почуття зроблять ще більш прекрасним наше прагнення зміцнити наші власні переконання.
Мої юні друзі і всі інші люди, де б ви не жили, [кажу:]ніколи не відвертайтеся від Господа. Відповідь на ваші молитви може бути не такою ясною і своєчасною, як вам хотілося б, але продовжуйте молитися. Господь слухає! Коли ви молитеся, просіть про допомогу, щоб краще розуміти нашіптування і спонукання Духа. А тоді робіть усе, що ви можете, щоб бути гідними і налаштованими на Духа, щоб почути і відчути вплив Духа, а тоді діяти відповідно до цього.
Щоденні палкі молитви, в яких шукають прощення і особливої допомоги та проводу, є життєво важливими для нашого життя і підживлення наших свідчень. Коли ми починаємо поспішати, повторювати те саме, ставати недбалими або забувати [важливе] у наших молитвах, ми втрачаємо наближеність Духа, яка є дуже важливою в постійному проводі, якого ми потребуємо, щоб успішно долати проблеми нашого щоденного життя. Сімейні молитви кожного ранку і вечора приносять додаткові благословення і силу в наші особисті молитви.
Особисте і щире заглиблення в Писання породжує віру, надію і рішення наших щоденних проблем. Регулярне читання, обдумування і застосування на практиці уроків з Писань, поєднане з молитвою, стає незамінною частиною здобуття і утримання сильного, живого свідчення.
Президент Спенсер В. Кімбол нагадував нам про важливість регулярного читання Писань, сказавши:
“… я бачу, що коли у мої стосунки з Божеством вкрадається нерегулярність і коли здається,… що божественний голос мовчить,… якщо я занурююся в Писання, відстань зменшується і духовність повертається” (The Teachings of Spencer W. Kimball, ed. Edward L. Kimball [1982], 135). Спаситель навчав: “Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!” (Іван 5:39).
Сильні, непохитні свідчення, які отримали багато хто з вас, чудові, вірні члени Церкви, прийшли завдяки слідуванню з молитвою порадам з Писань та від наших пророків. Те саме безцінне благословення доступне кожному з нас, хто завзято шукає цього.
Моєму молодому другу Джиму та іншим, хто може час від часу відчувати занепокоєння щодо сили їхніх свідчень, я кажу: знайте, що вас любить і бачить щоденно ваш Батько Небесний. Він допоможе, коли ви будете намагатися дотримуватися Його заповідей і простягати свою руку, щоб ухопитися за Його люблячу руку.
Ми всі маємо те саме обіцяння, що його Господь дав пророку Джозефу Сміту: “Наближайтеся до Мене, і я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете Мене; просіть, і ви отримає-те; стукайте, і вам буде відчинено” (див. УЗ 88:63).
У світі непевних і важких часів, у які ми живемо, заклик нашого пророка робити “усе, на що ми здатні” є завданням для кожного з нас особисто і адресовано нашим сім’ям—уважно розглянути, а після цього зобов’язатися змінити те, що ми маємо, щоб повніше забезпечити те, щоб наші свідчення були сильними і захищеними.
Сильні свідчення стають рушійною силою для кожного з нас, щоб ми досягали “набагато більших успіхів”.
Вони ставатимуть непохитним і броньованим бастіоном, який захищатиме нас він безжальних “речей” цього світу.
Нехай кожен з нас робить те, що є необхідним, щоб забезпечити безпеку наших особистих свідчень. Я молюся, щоб так воно було, в ім’я Ісуса Христа, амінь.