[Оточені руками] Його любові
Ця жіноча організація—найвеличніша у світі. Її створення—від Бога.
Мої дорогі сестри, яку прекрасну нагоду мені надано—говорити з вами на цій чудовій конференції Товариства допомоги. Цього вечора ви вислухали прекрасні проповіді жінок великої віри, жінок талановитих. Я хочу, щоби президентство Товариства допомоги знало, що ми маємо до них повну довіру. Ми цінуємо в них усе. Ми вдячні за тему, яку вони вибрали з Книги Мормона, з 2 Нефія—“[Оточені] навіки руками Його любові” (див. 2 Нефій 1:15). Жінки в Товаристві допомоги дійсно оточені навіки руками Господньої любові.
На мій розсуд, ця жіноча організація—найвеличніша в усьому світі. Її створення—від Бога. Джозеф Сміт говорив і діяв як пророк, коли організовував Товариство допомоги у 1842 р. Тоді він казав: “Організація Церкви Христа ніколи не була досконалою, доки жінки не отримали свою організацію” (Sarah M. Kimball, “Early Relief Society Reminiscences,” Mar. 17, 1882, Relief Society Record, 1880–1892, Archives of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 30).
Сьогодні в Товаристві допомоги приблизно п’ять мільйонів жінок. Воно організовано в багатьох країнах, і навчання в ньому ведеться багатьма мовами. Воно включає всіх жінок Церкви віком від 18 років. Серед них—назаміжні молоді жінки, жінки, які ніколи не брали шлюб; ті, хто овдовіли або розлучилися; ті, в кого є чоловік і сім’я; жінки старші, багато з яких втратили своїх вічних супутників.
Один мій друг, не нашого віросповідання, якось сказав мені: “СОД означає це Служіння, Освячення, Добросердність”. А що означає Товариство Допомоги? Яке значення воно має? Дозвольте мені спробувати дещо сказати про це.
Товариство допомоги означає любов. Як це прекрасно—бачити любов, що її мають добрі жінки одна до одної. Вони спілкуються, пов’язані узами взаємної любові, дружби й поваги. Ця організація, насправді, для багатьох жінок є єдиним джерелом дружніх стосунків.
Це природний інстинкт жінок—простягати руку любові тим, хто в горі, хто в нуждах. Програма благополуччя Церкви описана як така, що своєю основою має священство, але вона не може працювати без Товариства допомоги.
Товариство допомоги—це освіта.
Це обов’язок кожної жінки цієї Церкви—отримувати максимально можливу освіту. Освіта розширить її життя і збільшить коло можливостей. Вона надасть їй навички, які стануть у пригоді, якщо така потреба виникне.
Минулого тижня я отримав листа від матері-одиначки, фрагмент якого яв хочу вам зачитати. Ось що вона каже:
“Десять років тому ви згадали нашу сім’ю на жовтневій конференції у 1996 р… Слова поради та підбадьорення, які ви дали мені та іншим самотнім сестрам, стали в моєму житті зразком, якому я слідую щоденно. Ось фраза, що стала моїм гаслом і девізом: “Робіть все, на що ви дійсно спроможні”, і це те, що я і мої сини насправді намагаємося робити.
Усі четверо моїх синів закінчили середню школу і семінарію. Двоє з них відслужили місії повного дня. Усі ми працюємо, щоби забезпечувати себе, і продовжуємо залишатися вірними і відданими євангелії. Це прекрасне відчуття—коли знаєш, що ми самі робили це протягом кількох останніх років… Відчуваєш певне задоволення, коли ти знову можеш стати на ноги і забезпечувати потреби своєї сім’ї…
Мене переконали повернутися до коледжу. Це справжній виклик—працювати повний робочий день, а ввечері ходити на заняття. Це розширило моє бачення життя і допомогло мені стати кращою особистістю. Моя сім’я, брати й сестри з приходу і мої співробітники дуже підтримували мене. Я закінчую навчання цього року, в грудні.
Коли я замислювалася над моїм патріаршим благословенням і молилася й постилася про нього, я змогла поставити певні реалістичні цілі в моєму житті, які я використовувала як дорожню карту, щоби триматися принципів євангелії. Я ходила на збори, щоденно молилася і сплачувала десятину. Я … дуже серйозно ставлюся до мого покликання візитної вчительки…
Церква є істинною, і це честь і привілей—вважатися гідним і благословенним членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів! Нас веде натхнення люблячого Небесного Батька, Який знає нас і хоче, щоби ми прогресували й зростали. Я дякую вам за ваші добрі слова заохочення, сказані 10 років тому, і за ті постійні слова натхнення, що приходять від Господа через Його слуг. Я знаю, що я дитя Боже і що моє життя благословлено моїм членством в Його Церкві”.
Товариство допомоги означає самодостатність. Найкращі запаси продуктів—не в зернових елеваторах служби благополуччя—вони в закатаних банках і суліях в домах наших людей. Яка це приємна річ— бачити банки з пшеницею, і рисом, і бобами під ліжками або в коморах тих жінок, які серйозно взяли в свої руки відповідальність за благополуччя. Така їжа, можливо, і не смачна, але вона буде поживною, якщо доведеться її споживати.
Товариство допомоги означає жертвування. Мене кожного разу зворушує цей простий вірш Енн Кемпбелл, написаний її дітям. Вона сказала:
Ви невідвідані краї,
Ви блиск некуплених перлин,
Ви тихий плескіт синіх хвиль
Під небесами Апеннін.
(“To My Child,” quoted in Charles L. Wallis, ed., The Treasure Chest, [1965] 54).
Багато хто з вас—матері. Ви відповідаєте за виховання ваших дітей. Коли ви постарішаєте і ваше волосся посивішає, ви не будете запитувати себе про стильний одяг, що ви колись носили, або про машини, в яких ви їздили, або про той великий будинок, в якому ви жили. Вашим палаючим питанням буде це: “Ким стали мої діти?”
Якщо з ними все гаразд, ви будете вдячні. Якщо ні, то великої розради ви не знайдете.
Я написав якось: “Нехай Бог благословить вас, матері. Коли підраховані всі перемоги і поразки, коли порох життєвих битв починає осідати, коли все, заради чого ми так тяжко працюємо в цьому світі конкуренції, зникає з очей, ви будете на місці, ви маєте бути на місці як сила для молодого покоління, як незмінний у своєму прогресі поступальний рух роду людського” (One Bright, Shining Hope, [2006], 18).
Кілька років тому в Солт-Лейкській Скинії старійшина Меріон Д. Хенкс проводив групове обговорення. У цьому обговоренні брала участь одна приваблива і кмітлива молода жінка, розлучена, мати сімох дітей, яким тоді було від 7 до 16. Вона сказала, що одного вечора вона переходила вулицю, щоби принести щось своїм сусідам. Прислухайтеся до того, що вона, наскільки я пам’ятаю, казала.
“Коли я обернулася, щоби йди додому, я могла бачити свій дім, в якому горіло світло. Я могла почути відлуння голосів своїх дітей, що звучали кілька хвилин тому, коли я виходила з дому. Вони казали: “Мамо, що в нас на вечерю?” “Ти мене відвезеш до бібліотеки?” “Мені треба трохи офсетного паперу сьогодні”. Втомлена і змучена, я подивилася на той дім і побачила світло в усіх вікнах. Я подумала про всіх тих дітей, які були вдома і чекали, що прийду і дам раду їхнім потребам. Мені здалося, що мої тягарі важчі, ніж я зможу винести.
Я пам’ятаю, що подивилася крізь сльози на небо і сказала: “Дорогий Батьку, я просто не можу все це зробити цього вечора. Я надто стомлена. Я не можу з цим поратися. Я не можу прийти додому і самотужки подбати про всіх цих дітей. Чи можна мені просто прийти до Тебе і залишитися з Тобою лише на одну ніч? Я повернуся назад вранці”.
Я не чула слова відповіді в буквальному розумінні, але я почула їх у серці. Ось якою була відповідь: “Ні, маленька, ти не можеш прийти до мене зараз. Ти ніколи не захочеш повертатися. Але я можу прийти до тебе”.
Є так багато тих, схожих на цю молоду матір, хто перебуває у стані самотності й розпачу, але їм поталанило, що вони мають віру в Господа, Який може любити їх і допомагати їм.
Товариство допомоги означає віру. Це означає те, щоби головне було головним. Це означає таку річ, як сплата десятини.
Старійшина Лінн Роббінс, сімдесятник, розповідає цю історію одного президента колу з Панами.
Він, молодий чоловік, що повернувся з місії, знайшов дівчину, з якою хотів одружитися. Вони були щасливими, але дуже бідними.
Тоді настали особливо важкі часи, коли в них закінчилися продукти й гроші. Це була субота, і на кухні було буквально порожньо. Рене почувався жахливо через те, що його молода дружина була голодною. Він вирішив, що в нього немає іншого вибору, ніж взяти гроші, відкладені на десятину, і піти й купити щось поїсти. Коли він виходив з дому, дружина зупинила його і спитала, куди той іде. Він сказав їй, що збирається піти й купити продукти. Вона спитала його, де він взяв гроші. Він сказав їй, що це десятинні гроші. Вона сказала: “Це Господні гроші—ти не витратиш їх на їжу”. Її віра була сильнішою за його віру. Він поклав гроші на місце, і вони лягли спати того вечора голодними.
Наступного ранку вони не снідали і пішли до церкви в пості. Рене віддав десятинні гроші єпископу, але він був надто гордим, щоби сказати єпископові, що вони у нужді.
Після зборів вони з дружиною вийшли з церкви і покрокували додому. Вони не пройшли далеко, коли один новий член Церкви окликнув їх зі свого дому. Цей чоловік був рибалка, він сказав їм, що в нього більше риби, ніж потрібно. Він загорнув їм в газету п’ять маленьких рибок, і вони подякували йому. Далі в дорозі додому їх зупинив інший член Церкви і дав їм кілька тортільяс; тоді іще хтось зупинив їх і дав їм рису; ще інший член Церкви побачив їх і дав їм бобів.
Коли вони дійшли додому, в них було їжі на два тижні. Вони були навіть ще більше здивовані, коли розгорнули пакунок з рибою і знайшли там дві дуже великі рибини, а не п’ять маленьких рибок, які вони, як їм здалося, бачили. Вони розрізали рибу на порції і поклали їх до холодильника їхнього сусіда.
Вони знову і знову свідчили, ніколи відтоді їм не довелося голодувати.
Мої дорогі сестри, усі ці чудові якості, притаманні Товариству допомоги, представляють те, що ми оточені навіки руками Його любові.
Це те, чого ми всі бажаємо. Це те, чого ми всі сподіваємося. Це те, про що ми всі молимося.
Тепер, дорогі сестри, лише пару слів на завершення. Я нагадую вам, що ви не є громадянами другого класу в царстві Божому. Ви є Його божественними створіннями. Чоловіки мають священство. У вас інша роль, інша, але також надзвичайно важлива. Без вас Батьків план щастя був би зруйнований і не мав би реального значення. Ви складаєте 50 відсотків членства Церкви і є матерями інших 50 відсотків. Ніхто не може легковажно зневажати вами.
Я буквально днями отримав листа від одного дорогого друга. Її ім’я Хелен, а її чоловіка звуть Чарлі. Вона написала, серед іншого, й таке:
“Сьогодні ми з Чарлі виступали на причасних зборах. У своїй промові я згадувала пораду, що її ви дали мені, коли я закінчила школу в Айдахо-Фоллз і планувала навчатися в Рікс-колледжі. Ви сказали мені, що я повинна навчатися в Церковному коледжі на Гаваях, де мені легше буде знайти молодого чоловіка китайського походження і одружитися з ним.
Я послухалася вашої поради і вирушила до ЦКГ, де я зустріла Чарлі і вийшла заміж за нього. Ми одружені вже 37 років, і в нас п’ятеро дітей. Усі наші п’ятеро дітей відслужили місії … Троє наших дітей одружилися в Гавайському храмі. Двоє наших дітей ще неодружені, і ми сподіваємося, що кожен з них невдовзі знайде собі гідну половину, з якою піде до храму. У нас шестеро чудових онуків і ще двоє народяться невдовзі.
Я була благословлена віруючим чоловіком, який шанує своє священство і гідно служив Господу як єпископ, президент колу і президент місії. Моїм привілеєм було підтримувати його в усіх його Церковних покликаннях. Я служила як президент Товариства допомоги колу майже п’ять років.
Сьогодні, коли підраховую свої численні благословення, я не можу не думати про те, який великий вплив ви вчинили на моє життя. Я просто хочу, щоби ви знали, я слідувала вашій пораді, і завдяки цьому моє життя було рясно благословлено. Я дякую вам за те, що ви витрачали свій час, простежуючи мій прогрес, коли я залишила Гонконг, щоби вирушити в Америку”.
Це те, що Товариство допомоги робить для жінок. Воно дає їм можливість зростання і розвитку. Воно дає їм статус цариці у своєму домі. Воно дає їм місце і посаду, де вони можуть зростати, використовуючи свої таланти. Воно дає їм гордість і напрям у сімейному житті. Воно дає їм відчути більшу вдячність за своїх добрих, вічних супутників і дітей.
Яка це славетна організація—Товариство допомоги! Її ні з чим не порівняєш у всьому цьому світі!
Нехай Господь благословить кожну з вас цими чудовими якостями, які набуваються в цій великій організації—Товаристві допомоги. За це я смиренно молюся, у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.