Будьмо мужами!
Ми, хто маємо священство Бога … повинні встати з праху потурання собі і бути мужами!
Багато років тому, коли ми з моїми братами були ще малими, наша мати, хвора на рак, перенесла тяжку операцію. Вона була за крок до смерті. Необхідно було видалити велику частину тканин шиї і плеча, і їй ще довго було боляче ворушити правою рукою.
Одного ранку, приблизно через рік після операції, мій батько повіз маму до магазину побутової техніки і попросив консультанта показати їй, як користуватися прасувальною машиною, виставленою в залі. Машина називалася “Ironrite”. Вона керувався з крісла: натискаючи колінами педалі, людина могла опускати валик на розігріту металеву поверхню і провертати валик, подаючи сорочки, брюки, сукні та інші вироби. Розумієте, це значно полегшувало (нелегке в сім’ї з п’ятьма хлопчаками) прасування, особливо для жінки, яка не могла вільно рухати рукою. Мама остовпіла, коли тато сказав продавцеві, що ми купуємо машину, і розрахувався готівкою. Тато був ветеринаром і заробляв непогано, але мамина операція і ліки залишили їх у важкому матеріальному становищі.
По дорозі додому мати убивалася: “Як ми можемо дозволити собі таке? Звідки візьмемо гроші? Як ми протягнемо?!” Нарешті тато сказав, що майже рік не обідав, аби заощадити достатньо грошей. “Коли ти тепер будеш прасувати,—сказав він,—тобі не доведеться зупинятися, йти у спальню і там плакати, поки не вщухне біль у руці”. Вона не думала, що він знав про це. Тоді я не розумів жертви батька і прояву любові до моєї мами, але тепер зі знанням кажу собі: “Оце чоловік!”
Пророк Легій благав своїх неслухняних синів: “Встаньте з праху, сини мої, будьте мужами” (2 Нефій 1:21; курсив додано). За віком Ламан і Лемуїл були мужами, але в плані характеру й духовної статури вони залишалися дітьми. Вони ремствували і жалілися, коли їх просили зробити щось складне. Вони не визнавали жодного авторитету, щоб їх можна було виправити. Вони не дорожили духовним. Вони легко вдавалися до сили і чудово грали роль жертв.
Ми і сьогодні бачимо такі настрої. Дехто поводиться так, немов найвищою метою чоловіка є власне задоволення. Ліберальні соціальні устої, образно кажучи, “спустили людей з повідка”, і тепер частіше вважається для батька нормальним мати дітей поза шлюбом і жити з жінкою, не одружуючись1. Уникнення зобов’язань вважається кмітливістю, а жертвування задля блага інших—наївністю. Для декого життя в роботі й досягненнях—лише варіант. Один психолог, який досліджує феномен, названий ним “юнаки на нейтралці”, описує такий сценарій:
“Джастін рік чи два навчається у коледжі, марнує тисячі доларів своїх батьків, потім йому набридає і він повертається додому до своєї кімнати—тієї кімнати, в якій він жив, коли вчився у школі. Тепер він працює 16 годин на тиждень “на ксероксі” або на неповну ставку в кав’ярні. Його батьки хапаються за голову: ”Джастіне, тобі ж 26 років! Ти вже не в школі! У тебе немає професії! У тебе навіть немає дівчини! Які в тебе плани?! Куди ти прийдеш у житті?”
“А шо таке?—запитує Джастін.—Мене не забирали в кутузку. Гроші я у вас не клянчу. Чом би вам не заспокоїтися?”2 …
Як вам такі амбіції?
Ми, хто маємо священство Бога, не можемо дозволити собі дрейфувати. У нас є робота (див. Мороній 9:6). Ми повинні встати з праху потурання собі і бути мужами! Як чудово хлопчикові прагнути стати чоловіком—сильним і здібним, який будує чи виробляє щось, який керує чимось, який змінює цей світ. Це чудове прагнення для тих з нас, хто є старшим, щоб мати реальне бачення справжнього чоловіка в житті і бути взірцем для тих, хто дивиться на нас як на приклад.
Великою мірою справжній чоловік визначається за своїм ставленням до жінок. Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів так змалювали нам ідеал:
“Сім’ю встановлено Богом. Шлюб між чоловіком і жінкою є невід’ємною частиною Його вічного плану. Діти мають право народжуватися в лоні шлюбу і виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці. … За божественним задумом, батько має головувати над своєю сім’єю в любові й праведності; він відповідає за забезпечення своєї сім’ї всім необхідним та її захист”3.
За ці роки я відвідав членів Церкви у багатьох країнах, і попри розбіжності в умовах і культурах, я скрізь був вражений вірою і здібностями наших жінок, включаючи дуже молодих. Дуже багато з них досягли дивовижної віри й доброчесності. Вони знають Писання. Вони врівноважені й упевнені. Я запитую себе: чи є у нас підходящі чоловіки для таких жінок? Чи розвиваються наші молоді чоловіки, щоб стати гідними супутниками, аби їх шукали і поважали такі жінки?
Президент Гордон Б. Хінклі, звертаючись на таких зборах у квітні 1998 року, дав юнакам конкретну пораду:
“Дівчина, з якою ви одружуєтеся, йде на величезний ризик. … Значною мірою її життя … визначатиме[те ви]. …
Працюйте над освітою. Учіться, скільки можете. Світ значною мірою буде платити вам, виходячи з того, якою є, на його думку, ваша цінність. Павло не пом’якшував слова, коли писав Тимофію: “Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного” (1 Тимофію 5:8)”4.
Цілісність є основою мужності. Бути цілісним означає бути правдивим, а також брати на себе відповідальність і шанувати зобов’язання і завіти. Старійшина Н. Елдон Теннер, колись радник у Першому Президентстві, який був уособленням цілісності, розповідав про когось, хто прийшов до нього за порадою.
“До мене не так давно прийшов один молодий чоловік і сказав: “Я уклав угоду з однією людиною і мушу щороку робити певні виплати. Я в боргах і не можу робити ці виплати, бо якщо так, то втрачу свій будинок. Що мені робити?”
Я подивився на нього і сказав: “Дотриматися угоди”.
“Навіть якщо це коштуватиме мені дому?”
Я відповів: “Я не кажу про ваш дім. Я кажу про угоду. І я гадаю, що ваша дружина радше матиме чоловіка, який тримає слово, виконує зобов’язання … і мусить наймати помешкання, ніж чоловіка з квартирою, який не тримається своїх завітів і домовленостей”5.
Хороші чоловіки іноді помиляються. Людина цілісна чесно визнає і виправить свої помилки, і такий приклад гідний поваги. Інколи чоловіки стараються, але в них не виходить. Не всі гідні цілі реалізовуються попри чесні й неабиякі зусилля. Справжній чоловік не завжди оцінюється за плодами своїх трудів, але за самими трудами—служінням6.
Справжньому чоловіку таки доведеться чимось жертвувати і відмовляти собі в задоволеннях, щоб шанувати свої зобов’язання, але справжній чоловік має насичене життя. Він багато дає, але отримує ще більше, і він має спокій в житті через схвальність Небесного Батька. Життя справжнього чоловіка— хороше життя.
Найважливіше: коли ми чуємо заклик бути мужами, то мусимо згадати Ісуса Христа. Коли Пилат вивів Ісуса у терновім вінку, то проголосив: “Оце Чоловік!” (Див. Іван 19:4–5). Пилат міг не розуміти повністю ваги власних слів, але Господь тоді дійсно стояв перед людьми, як Він стоїть і зараз, як найвищий ідеал мужності—оце Чоловік!
Господь спитав у Своїх учнів, якими мужами вони мають бути, і Сам відповів: “Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є” (3 Нефій 27:27; див. також 3 Нефій 18:24). Ось наша найвища мета. Що Він зробив, щоб бути нам взірцем чоловіка?
Ісус протистояв спокусам. Лицем до лиця із самим великим спокусником, Ісус “не підда[вся] спокусі” (Мосія 15:5). Він дав відсіч словами із Писань: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих” (Матвій 4:4). Нас також захищають євангельські заповіді і норми, і, як і Спаситель, ми можемо черпати силу з Писань, щоб опиратися спокусам.
Спаситель був слухняним. Він повністю зрікся “тілесної людини” (Мосія 3:19) і підкорив Свою волю Батькові (див. Мосія 15:7). Він христився, щоб показати, “що в плоті Він змирився перед Батьком, і свідчить Батькові, що Він буде послушним Йому у виконанні Його заповідей” (2 Нефій 31:7).
Ісус “ходив, добро чинячи” (Дії 10:38). Він застосовував небесні сили святого священства, щоб благословляти нужденних, “зціляти хворих, оживляти мертвих, да[вати] кульгавим ходити, сліпим поверн[ути] зір, і глухим—слух, і … виліковувати всілякі хвороби” (Мосія 3:5). Ісус казав апостолам: “А хто з вас бути першим бажає,—нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Марк 10:44–45). Як Його товариші у служінні, ми можемо стати великими в Його царстві, люблячи і служачи.
Спаситель був безстрашним у протистоянні злу й омані. “Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі. … І сказав їм: ”Написано: “Дім Мій—буде домом молитви”, а ви робите з нього “печеру розбійників” (Матвій 21:12–13). Він закликав усіх покаятися (див. Матвій 4:17) й отримати прощення (див. Іван 8:11; Алма 5:33). Тож стіймо твердо, захищаючи священні істини і підносячи голос застереження!
Він віддав Своє життя, щоб викупити людство. Ми, звісно, можемо взяти на себе відповідальність за тих, кого Він довірив нам.
Брати, будьмо мужами—саме такими, як Він. В ім’я Ісуса Христа, амінь.