Отримувати Духом
Коли … ми зосереджуємося на пошуку і отриманні Духа, нас менш турбуватиме, чи зможе учитель або промовець утримати нашу увагу, ми будемо прагнути приділити більше уваги Духу.
Коли я був молодим місіонером і служив у Б’юмонті, Техас, одного ранку мій напарник захворів і потребував відпочинку. Слідуючи пораді нашого президента місії для таких ситуацій, я підтягнув крісло до відкритого вікна нашої квартири на четвертому поверсі і почав читати Книгу Мормона.
Невдовзі я занурився у Писання і за деякий час уже читав 29-й розділ Алми, вірші 1 і 2:
“О, якби я був ангелом і міг би мати бажання в моєму серці, щоб я міг піти й говорити сурмою Бога, таким голосом, щоб похитнути землю, і закликати до покаяння кожний народ!
Так, я проголошував би кожній душі, нібито голосом грому, покаяння і план викуплення, що вони повинні покаятися і прийти до нашого Бога, щоб не було більше смутку на всьому лиці землі”.
Замислившись над словами Алми, я відчув, що вони стосуються мене особисто. Ми з напарником стукали у сотні дверей у Б’юмонті, пропонуючи поділитися нашим посланням, але успіх був невеликим. Подумки, я почав уявляти, що б могло бути, якби я був ангелом і міг закликати до покаяння голосом, від якого здригається земля. Я дивився з вікна на людей, що ходили внизу по вулиці. Я уявляв, що б могло бути, якби я стояв там, сяючи, мов ангел, з піднятими руками, і промовляв голосом грому. Я уявляв, як трусилися би будинки, а люди падали би на землю. За таких обставин, уявляв я, в них могло б прокинутися раптове бажання прислухатися до моїх слів!
Але потім я прочитав наступний вірш: “Але ось, я є людина, і грішу в моєму бажанні; бо я повинен бути задоволений тим, чим Господь наділив мене” (в. 3).
Із смиренням я визнав, що Господь любить усіх Своїх дітей, і в Нього є план Його роботи. Моє завдання—виконувати мою роботу.
Також із смиренням я визнав дещо інше. У цей момент я знав, що прочитане мною не було вигадкою—воно було реальним. Читаючи тихо і спокійно, я сповнився світлом і усвідомив, що цей Алма був реальною людиною, яка жила і теж глибоко прагнула поділитися посланням євангелії з іншими людьми.
Якби ви запитали мене в той момент: “Чи знаєш ти, що це істинно?”,—я б відповів: “Абсолютно!” У цей момент мені стало ясно, що я отримую духовне свідчення про істинність Книги Мормона.
Замислюючись над цією подією—і багатьма подібними свідченнями з того часу—я краще розумію, наскільки важливо отримувати Духом. Ми часто справедливо зосереджуємося на важливості навчання Духом. Але нам слід пам’ятати, що Господь зазначає рівноцінну, якщо не більшу, важливість отримування Духом. (Див. УЗ 50:17–22).
Таке отримування є фундаментальним принципом євангелії. Воно визначене у самому обряді, яким нас конфірмовано у члени Церкви. У цьому обряді нам сказано: “прийміть Святого Духа”. Це офіційне запрошення до дії, до отримання цього великого дару.
Докладніше ознайомлюючись із цим принципом, я знаходжу, що Писання сповнені вченням про отримання. Як сказав президент Бойд К. Пекер: “Жодне послання не з’являється у Писаннях частіше і багатогранніше, ніж “просіть і ви отримаєте” (“Reverence Invites Revelation,” Ensign, Nov. 1991, 21).
Самою суттю нашого земного випробування є вибір—прийняти Ісуса, як Христа. Апостол Іван навчав:
“До сво[їх] В[ін] прибу[в], —та свої відцурались Його.
А всім, [хто] Його прийняли, їм владу да[в] дітьми Божими стати” (див. Іван 1:11–12).
Неможливо не здивуватися, скільки дарів і благословень, що оточують нас, ми не отримуємо. Господь сказав: “Бо яка користь людині від дару, який дарується їй, якщо вона не приймає дар? Ось, вона не радіє ні від того, що дається їй, ні тому, хто є подавцем дару” (УЗ 88:33).
Під час зборів у Церкві, під час особистого і сімейного вивчення Писань, і навіть сьогодні, коли ми слухаємо пророків і апостолів Господа, дехто з нас отримає більше, ніж інші. Чому? Я дізнався що ті, хто дійсно отримують, роблять як мінімум три речі, яких інші, можливо, не роблять.
По-перше, вони прагнуть знайти. Ми живемо у світі розваг, де люди є спостерігачами. Без усвідомлення цього, ми йдемо на конференцію чи до Церкви зі ставленням: “Ось я; надихни мене”. Ми стаємо духовно пасивними.
Коли замість цього ми зосереджуємося на пошуку і отриманні Духа, нас менш турбуватиме, чи зможе учитель або промовець утримати нашу увагу, ми будемо прагнути приділити більше уваги Духу. Пам’ятайте, отримувати—це дієслово. Це принцип дії. Це фундаментальне виявлення віри.
По-друге, ті хто отримують— відчувають. Коли одкровення приходить до розуму й серця, воно найчастіше відчувається. Не навчившись приділяти уваги цим духовним відчуттям, ми зазвичай навіть не відчуваємо присутності Духа.
Під час нещодавньої розмови з однією з моїх невісток, вона висловила думку, що ми можемо допомогти навіть малим дітям ознайомитись із цим відчуттям Духа. Ми можемо ставити їм запитання: “Що ти відчуваєш, коли ми разом читаємо це писання? Що саме Дух спонукає тебе зробити?” Це добрі запитання для усіх нас. Вони демонструють бажання отримувати.
По-третє, ті, хто отримують Духом, прагнуть діяти. Пророк Мороній навчав, що для отримання свідчення про Книгу Мормона, нам слід запитувати “із справжнім наміром” (Мороній 10:4). Дух навчає, коли ми чесно прагнемо щось робити згідно з тим, що пізнали.
Перечитуючи записи свого щоденника, аби більше зрозуміти і навчитися зі свого місіонерського досвіду, я усвідомив, що хоча я й читав Книгу Мормона раніше, те, що сталося у Б’юмонті того ранку було особливим, оскільки я зазнав зміни. Я був недосвідченим, але, в тому випадку, я щиро намагався шукати і відчувати, та прагнув діяти з вірою в те, про що дізнався. Зараз я знаю, що такі свідчення кожен із нас може отримувати регулярно, якщо ми готові отримати їх.
Книга Мормона є словом Бога. Ісус є Христос. Євангелію було відновлено, і ми дійсно знаходимось в присутності сучасних апостолів і пророків.
Я молюся сьогодні і завжди, щоб ми навчилися краще отримувати, щоб ми могли дійсно радіти цьому дару і “тому, хто є подавцем дару”.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.