Послання Провідництва територій
Як сповнитися Духом Різдва? Які вони—різдвяні дари?
Різдво—це особливий час у житті людей. Це особлива пора року, особливий внутрішній стан, особливе бажання принести свої скромні дари Спасителю у переддень Його Народження. Саме в цей час ми відчуваємо особливу, глибоку вдячність за присутність Спасителя у нашому житті.
За багато століть до приходу Ісуса Христа у цей світ люди, що жили на різних континентах, покладали усю свою надію на Спасителя, Який мав прийти.
Дивовижно, що пророк Ісая за 760 років до народження Спасителя описував усі майбутні події Його життя у минулому часі, як такі, що вже відбулися. Ісая знаходив у цьому силу і втішення. Він свідчив: “Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його … Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив … А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!” (Ісая 53:3–5).
Люди вірили в народження Спасителя, вони вірили в Його викупну силу, вони вірили, що “немає іншого імені, даного під небесами, як тільки цього Ісуса Христа, про Якого я говорив, що ним би людина могла спастися” (2 Нефій 25:20). Саме такими словами описує пророк Нефій віру людей за 560 років до народження Спасителя. Уся Книга Мормона сповнена дивовижних свідчень різних людей, словами тих, хто все своє життя очікував на народження Спасителя, словами тих, хто бачив Його своїми власними очима, а також свідченнями тих, хто вірив словам очевидців про те, що Він прийшов у цей світ і що Він живе.
Так, це правда, що ми з дня у день намагаємося бути уважними і турботливими, але напередодні Різдва серця сповнюються особливого почуття любові до ближніх, глибокої вдячності Богу та спокою від знання про те, що у нас є Спаситель.
Під час нашого служіння в Балтійській місії ми бачили, що Різдвяна пора була особливим часом для всіх людей. Цей час був сповнений багатьох веселих і радісних подій, але було кілька заходів, у яких ми брали участь кожного Різдва і які приносили особливе відчуття радості та наближення до Спасителя: (1) спільне виконання різдвяних гімнів на зимових вулицях Риги, Вільнюса, Таллінна та інших міст приносило незабутнє відчуття радості. Коли члени Церкви та місіонери разом виконували гімни, дуже багато перехожих зупинялися, слухали, підспівували, дякували і продовжували свій шлях у ще більш піднесеному настрої; (2) під час виконання різдвяних гімнів у нас завжди була можливість запросити людей прийти у філію на особливі недільні різдвяні збори, щоб ми могли разом відсвяткувати народження Спасителя; (3) спільне служіння тим, хто опинилися у скрутному становищі, без теплого одягу, їжі та житла. Організація гарячих обідів по суботам для цих людей допомагала покращити складні обставини їхнього життя і принести дух Різдва у ті холодні зимові дні.
Я вкотре переконався, що в гімнах є дивовижна сила, яку ми здобуваємо, коли разом виконуємо їх. Коли ми запрошуємо когось дізнатися більше про Христа, ми самі наближаємося до Нього. Піклуючись про нужденних, ми відчуваємо, що робимо те, що просить нас робити Господь.
Немає Різдва кращого ніж те, яке ми провели, допомагаючи комусь відчути любов Бога, чимось ділячись і нічого не отримуючи натомість.
У ці різдвяні дні ми радіємо приходу у світ нашого Спасителя і приєднуємося до слів Нефія, як вони записані у Книзі Мормона: “І ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26).
Наш Спаситель, Ісус Христос, Той, на Кого ми сподіваємося, є джерелом допомоги, підтримки і захисту. Ми наближаємося до Нього, коли щодня відкриваємо Писання і вивчаємо їх, коли молимося, щоб отримати відповіді на свої запитання, коли робимо все, що в наших силах, аби слухати Його.