МІСЦЕВІ СТОРІНКИ
Три подарунки для Христа
У цю Різдвяну пору ми всі зосереджені на приємних турботах. Так хочеться зробити щось приємне близьким нам людям. І одне з улюблених наших занять у цей час—це дарувати подарунки. Але буває, що ми так захоплюємося, що на певний час можемо відволіктися від винуватця свята, який іноді у свій власний день народження може опинитися поза нашою увагою і навіть тихо стояти осторонь бурхливих веселощів.
Дарувати подарунки оточуючим, тобто безкорисливо віддавати іншій людині щось цінне і радіти цьому—це дуже по-християнськи. Мабуть, спостерігаючи за цим, Христос радіє разом з нами. Але в Різдвяну пору я чітко можу уявити сцену, коли на мій власний день народження прийшли люди і весело дарують подарунки одне одному, забувши … про мене. Здається, що дивлячись на них, я мав би сум’яття почуттів. І цей невеличкий уявний експеримент змушує мене замислитися, а що я можу подарувати Ісусу на Його день народження?
Варіантів, насправді, багато, і, як люблячий старший брат, Він, безумовно, буде радий будь-якому вияву уваги з нашого боку. Це може бути, наприклад, служіння ближньому. Пам’ятаєте, що сказав Мосія? “І слухайте, я кажу вам це, щоб ви навчилися мудрості; щоб ви дізналися, що коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Мосія 2:17). Служіння, як мені здається, неможливо замінити подарунком ближньому. Служіння—це коли ми віддаємо іншим найцінніше, що у нас є—наш час, і докладаємо до нього щиру любов і милосердя, роблячи життя оточуючих кращим і світлішим. Саме в цей момент служіння ми стаємо подібними до Спасителя, робимо те, що робив Він. Будь-якому вчителю буде приємно бачити, що його працю не змарновано, коли він бачитиме, що його учні можуть застосувати свої знання на практиці. Служіння ближньому можна визнати першим подарунком, який напевно сподобається Ісусу.
Коли я шукаю відповідь на запитання, що я міг би подарувати Христу, я згадую Його слова: “Якщо ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте” (Іван 14:15). Це дуже просте звернення Господа. Але особливу глибину словам Ісуса надає той факт, що Він промовив їх напередодні розп’яття. Він добре усвідомлював, що на Нього чекало в Гефсиманії та на хресті Голгофи. У цих словах Спасителя ми можемо відчувати нашу причетність до того, що довелося пережити Христу. Ми можемо полегшити Його тягар, виконуючи заповіді. Це другий подарунок, який ми можемо зробити Ісусу.
В якості кандидата на третій подарунок, могли би бути наша віра, благоговіння, слухняність, смирення та інші чесноти. Кожна з них може стати гідним вибором у “магазині” духовних подарунків для Спасителя. Моїм вибором на це Різдво нехай буде воля. Коли Легій напучував свого сина Якова, він сказав йому: “Отже, Господь дозволив людині діяти самостійно” (2 Нефій 2:16). Діяти за нашою волею дано нам від Бога, тому все, що відбувається в нашому духовному житті, залежить виключно від нашої волі і наших бажань. Часом ми маємо труднощі з вірою і свідченням і схильні називати це духовною кризою. Але якщо уважно прочитати слова Легія, виходить, що будь-яка духовна криза це лише наше бажання і воля потурати нашим слабкостям. Це дуже по-людськи. З цим буває важко боротися. Але у нас є надихаючий приклад Спасителя.
Чи замислюємося ми, принаймні іноді, про те, що увесь план спасіння, доля усього людства були під великою загрозою в Гефсиманському саду у той момент, коли Ісус вилив Батьку бажання Свого серця: “Отче, як волієш, пронеси мимо мене цю чашу” (Лука 22:42). У цій сповненій благоговіння фразі в усій повноті виявилася людська сутність Христа, народженого від земної матері. У той драматичний момент ми розуміємо, що божественний принцип, озвучений Легієм, повною мірою стосувався Ісуса. Але вже через мить, коли увесь Всесвіт, спостерігаючи за Христом, як мені здається, завмер від цих слів, Ісус промовляє те, що ставить крапку в Його твердому намірі підкорити цю людську сутність Своїй духовній, вищій сутності, Свою волю волі Батька: “Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лука 22:42). І саме це непросте рішення Ісуса зробило план Небесного Батька, на наше щастя, здійсненним. Як було б добре, якби і наша воля, і наші бажання у цю Різдвяну пору також узгодилися з волею нашого Спасителя.
На Своє Різдво Він заслуговує не лише на подарунки, але й на велику кількість наших молитов зі словами подяки за все, що Він зробив для нас. За те, що попри все, і надалі вірить в нас і любить нас. Він дійсно живе і не лише на Великдень чи на Різдво. Він завжди поруч.