“Свідчення матері: дар від Бога”, Ліягона, черв. 2024.
Свідчення матері: дар від Бога
Я знайшла дім, відчуття приналежності та, найважливіше, свідчення про Небесного Батька в сім’ї свого чоловіка.
Я була єдиною дитиною в сім’ї. Мене виховувала мати-одиначка. Ми часто переїжджали. Пам’ятаю, що не відчувала стабільності й не мала місця, яке б могла назвати домом. Коли я навчалася у випускному класі середньої школи, мати переїхала до Каліфорнії, а я залишилася в Юті, сподіваючись, що у моєму житті настане певна стабільність.
Я жила зі своїми родичами. Я могла приходити і йти з дому, коли мені заманеться, і мене ніхто ніколи ні про що не питав. Це схоже на мрію будь-якого підлітка, чи не так? Але я так не вважала, і це не було тією стабільністю, якої я сподівалася. У мене так і не з’явилося відчуття приналежності. Я почувалася самотньо.
Удень я завжди виглядала сміливою і щасливою, але ввечері я часто приїжджала на церковний паркувальний майданчик і слухала церковну музику вся в сльозах. Я відчайдушно хотіла дізнатися, що Бог дійсно існує.
“Небесний Батьку, я хочу знати, що Ти дійсно є. Я заплуталася. Я почуваюся самотньою. Я хочу зрозуміти сама. Мені так потрібно про це дізнатися”.
Тиша. Усе, що я чула — тиша.
Той мир і втішення ніколи не наставали. Я завжди почувалася невдахою, ніби я змарнувала час, молячись. Було відчуття, що я ніколи не отримувала відповідей на молитви, з якими зверталася в ті вечори у своїй автівці, проливаючи сльози. Здавалося, що завжди була… тиша.
Упродовж наступних кількох років я все ще почувалася самотньою, однак хоча й здавалося, що на ті молитви не надходило відповідей, я продовжувала вірити, що Бог існує.
Відчуття приналежності
Коли я зустріла чоловіка, за якого вийшла заміж, я нарешті здобула відчуття приналежності й стабільності — відчуття дому. Його сім’я зустріла мене з розпростертими обіймами. Для мене то було важливо, бо мені так давно хотілося цього. Після укладання храмового шлюбу я відчувала велику радість від того, що стала членом сім’ї, зосередженої на євангелії.
Мені подобалося бачити, як удома дають благословення священства, відвідувати церкву в приході матері мого чоловіка, після того обідати в саду й слухати приємну музику, яка линула з вікон кухні, поки ми сиділи, їли і розмовляли. Усе це вкорінювалося в моєму серці і почало заповнювати ту порожнечу, яку я так хотіла заповнити. Я потребувала саме такої сімейної єдності, і Бог про це знав. Утім Він не закінчив відповідати на ті молитви, промовлені пізніми вечорами.
Одного ранку я сиділа зі своєю свекрухою на ґанку. Вона сказала дещо, що було для мене дуже важливим. Уперше в житті я відчула, як Дух свідчить мені, що Небесний Батько дійсно існує.
“Коли ти знаєш, що Небесний Батько дійсно поруч, — сказала вона, — усе змінюється”.
З того часу дійсно все змінилося! Моє свідчення зростало завдяки тому, що я прагнула знати більше. Тепер я знаю, коли Дух промовляє до мене. Мені знайоме те приємне відчуття, коли Він поруч.
Відповідь від Небесного Батька
Одного дня я прочитала в соціальних медіа таке запитання: “Де ти зустрінеш Господа сьогодні?”
Я “зустріла” його завдяки духовному враженню, що з’явилося у мене, коли я йшла стежкою поблизу нашого дому через кілька років після того, як вийшла заміж. Я зупинилася і записала те враження. Я побачила себе, якою була кілька років тому, — самотньою на паркувальному майданчику біля церкви — і зрозуміла, що у той час Бог бачив те, чого не бачила я.
Я не бачила тоді, що одного дня Бог покаже мені, Ким Він є за допомогою моєї майбутньої свекрухи, яку я ще не зустріла. Він бачив, що стосунки з нею сформують і зміцнять мене небаченим досі чином.
Він дійсно відповідав мені в той час, але я не чула цього. Він бачив усю картину, а я — ні. Я не бачила Його планів для мене. У ту мить під час своєї прогулянки Він ніжно вклав у моє серце те, що підготував задовго до цього.
Коли я чую, як моя свекруха молиться або каже про свою незмінну любов до Спасителя, я відчуваю її свідчення. Благословення стати однією з її дочок — це особливий дар для мене. Її свідчення також є даром від Бога, який благословляє життя всіх нас. Я знаю, що мій Спаситель живий, і це завдяки тому, що вона все своє життя наближалася до Нього. Вона випромінює реальність Його існування всім, хто її бачить.