Чи варто знову укладати шлюб на пізніших етапах життя?

Норман С. Гілл

Повторний шлюб може приносити як випробування, так і радість.

Коли у моєї подруги Сюзен помер чоловік після 25 років шлюбу, вона думала, що вже надто стара, аби думати про повторний шлюб. “Я змирилася з тим, що буду вдовою до кінця свого життя”, — сказала вона.

Але, на мій подив, через два роки вона знову вийшла заміж. Її чоловік Джордж також був удівцем. Зараз вони щасливо живуть разом, поділяючи спільні інтереси, такі як історичні дослідження і служіння в Церкві та в громаді.

Радість і труднощі

Це може здаватися історією зі щасливим кінцем. Але Сюзен і Джордж відразу ж одностайно погоджуються з тим, що повторний шлюб у будь-якому віці несе з собою як радість, так і труднощі. Це, в першу чергу, стосується тих, хто був запечатаний у храмі в першому шлюбі. Моє особисте життя є прикладом цього.

Я кохав свою дружину Рейлін і трепетно ставлюся до нашого храмового шлюбу. Коли вона несподівано померла після 42 років подружнього життя, я був у розпачі. Майже рік я упивався жалістю до себе. Згодом я знайшов нову роботу в новому місті. Я відчув, що можу почати нову сторінку життя. У мене виникали думки про побачення. Але чи не означатиме це, що я стану зрадником?

Я порадився зі своїм другом, який уклав повторний шлюб. “Це особисте рішення, — сказав він. — Ти знаєш свою померлу дружину. Що б вона подумала? Ти знаєш свою сім’ю і як вони можуть відреагувати. Це подібно до будь-якого іншого рішення — необхідно смиренно і з молитвою обдумати його”.

Інший друг, який уклав повторний шлюб, сказав: “Питання, не втому, щоб забути все попереднє і встановити нові стосунки. Йдеться про те, щоб рухатися вперед з вірою, незалежно від того, ти знову одружишся чи залишишся один”.

Тож я вивчав Писання, часто читав історію про Рут, яка стала вдовою, її свекруху Ноомі, яка вважала, що “велику гіркоту зробив мені Всемогутній” (Рут 1:20) через те, що помер її чоловік і двоє синів. Згодом Боаз одружився з Рут, бо був зворушений тим усім, “що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка” (Рут 2:11). Ця змальована в Писаннях “історія кохання” між Рут і Боазом нагадала мені, що Бог завжди поруч, навіть у найтемніші моменти, і може спрямовувати нас у прийнятті рішень.

Я дійсно розпочав нову сторінку життя і згодом познайомився зі своєю дружиною Стефані. Коли ми уклали шлюб, то вирішили, що сподівання на те, що все буде так само, як у наших попередніх шлюбах, або порівняння з попереднім подружжям чи обставинами — це шлях до невдачі. Нам необхідно було створити свою “дружну сім’ю”, залучаючи всіх наших дітей до прийняття важливих рішень і всіх наших онуків до нових традицій.

Залишатися самотнім чи знову укладати шлюб: особисте рішення

У Писаннях міститься багато прикладів праведних людей, які залишалися самотніми після смерті подружжя. Удову із Сарепти прославляють за її вірність і щедрість (див. 1 Царів 17:8–16). Удову, яка вкинула дві лепти до скарбниці, похвалив Спаситель за те, що вона поклала “все, що мала, — свій прожиток увесь” (Maрк 12:44). Автор псалмів зазначає, що Господь “сироту та вдовицю підтримує” (Псалми 146(147):9). Ці приклади нагадують нам, що Господь дуже переймається тими, хто втратив подружжя. Старійшина Герріт У. Гонг, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Те, в якому становищі ми є перед Господом і в Його Церкві, визначається не нашим сімейним статусом, а тим, наскільки ми стаємо вірними й доблесними учнями Ісуса Христа”¹.

Президенту Далліну Х. Оуксу, першому раднику в Першому Президентстві, було лише сім років, коли його батько помер від туберкульозу. Мати залишалася самотньою до кінця свого життя, багато служачи в Церкві та в громаді, зокрема у якості мера міста Прово.

“Господь мене благословив надзвичайною матір’ю, — згадує президент Оукс. — Вона безсумнівно була однією з багатьох благородних жінок, які жили в останні дні”².

Залишатися в євангелії

Служачи сімдесятником, старійшина Ренді Д. Фанк вказував на “деякі причини відсутності щастя: … сум і самотність — через смерть близької людини, а страх — від невпевненості у тому, що відбувається після нашої смерті”. Протиотрутою цьому, як він запропонував, є “внутрішній спокій [від]… перебува[ння] у безпечній кошарі Бога”, бо це дає можливість подолати і самотність, і невпевненість³.

Старійшина Гонг зазначав, що віра, дотримання завітів і багато щедрих благословень доступні тим, хто вирішить не укладати шлюб після втрати подружжя. Він розповідає про одну зі своїх бабусь, яка “залишилася з п’ятьма малими дітьми, коли її чоловік і найстарший син обидва раптово померли лише через кілька днів один після одного. Будучи вдовою впродовж 47 років, бабуся виховувала свою сім’ю завдяки підтримуючій любові місцевих провідників і членів Церкви. Протягом тих багатьох років бабуся пообіцяла Господу, що якщо Він їй допоможе, вона ніколи не буде скаржитися. Господь допоміг їй. Вона ніколи не скаржилася”⁴.

Поєднання сімей

Поєднання сімей — це непросте питання для багатьох шлюбів, і воно може бути особливо складним, коли є діти, незалежно від того, якого вони віку. Насправді одне з найбільших випробувань полягає в тому, щоб допомогти дітям прийняти нові стосунки.

Часто, коли хтось із батьків іде з життя, скорбота, яку переживають діти, залишається непоміченою. Їм може здаватися, що через метушню про них забули, або, щонайменше, їм би теж хотілося долучатися до прийняття рішень, що впливають на всю сім’ю. У них можуть бути спогади, якими, як їм може здаватися, вони вже не можуть поділитися. Фраза “А пам’ятаєш той час, коли ми…” може залишатися незакінченою або навіть небажаною. Їм може бути важко пристосуватися до нових стосунків того з батьків, хто продовжує жити, зокрема їм важко виявляти любов і відданість мачусі або вітчиму.

За найкращих обставин нове подружжя може почуватися аутсайдером. “Навіть коли члени сім’ї роблять усе можливе, щоб привітати тебе, ти все ж часто почуваєшся аутсайдером”, — каже жінка, яка повторно вийшла заміж. Її порада? “Пам’ятайте, що ви нікого не заміняєте; ви є поповненням сім’ї. Приділяйте сім’ї багато часу й любові”.

Іноді для цього не потрібно багато запланованих або цілеспрямованих заходів. Навпаки, прості й спонтанні події зміцнюватимуть ці нові стосунки. Наведені три ідеї можуть стати вам у пригоді:

Приходьте на спортивні, музичні або пов’язані з іншими захопленнями події, які мають для кожної дитини важливе значення.
Учіться уважно вислуховувати й не давати багато порад.
Діліться особистим досвідом і розповідайте про власні вразливі місця.

Діти та онуки

Замість того щоб ухилятися від спілкування з родичами й триматися осторонь, батьки, дідусі й бабусі в “дружній сім’ї” шукають спільні інтереси з кожним окремим членом сім’ї та відкривають разом нові ідеї і підходи. У нашій дружній сім’ї ми ділимося текстовими повідомленнями на різноманітні теми: від виховання дітей до політики, від питань ведення бізнесу до порад стосовно фізичних вправ, від приготування їжі до історичної белетристики. Під час пандемії ми почали зустрічатися онлайн окремо з кожною з двох сімей, щоб разом навчатися за посібником За Мною йдіть, і з того часу продовжуємо це робити.

Необхідність мати рівновагу

Врівноважити дозвілля, домашні обов’язки і, понад усе, сімейні фінанси в новому шлюбі на більш пізньому етапі життя може бути непростим і нелегким завданням. Воно вимагає співчуття, ніжності та “лагідного й мовчазного духа” (1 Петра), щоб знаходити вирішення нових, іноді суперечливих питань.

Кожна подружня пара знаходить власні відповіді щодо того, як розподіляти хатні обов’язки, проводити дозвілля та розпоряджатися фінансами. Якщо вподобання відкрито обговорюються разом, то більшість розбіжностей з часом вирішиться. Під час таких обговорень вам стане в нагоді така порада щодо встановлення цілей, надана президентом М. Расселом Баллардом (1928–2023), діючим президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Ставте такі цілі на найближчий час, які вам під силу досягнути. Ставте цілі, які є добре збалансованими — їх має бути не надто багато, але й не надто мало, вони мають бути не надто важкодосяжними, але й не надто легкодосяжними. Записуйте досяжні цілі й працюйте над ними, починаючи з найважливіших. Моліться, про божественне скерування, коли будете ставити цілі”⁵.

Другий шлюб, так само, як і перший, може приносити радість і задоволення, а може бути стресовим і важким. Багато залежить від здатності подружжя вирішувати разом спільні проблеми. Багато людей, які вдруге укладають шлюб у немолодому віці, виявляють, що життя може бути багатшим, коли є з ким поговорити, посміятися і навіть кому поплакатися, коли це необхідно. Як і будь-який прояв віри, повторний шлюб вимагає вияву таких рис, притаманних Христу, як терпіння, витримка, прощення, доброта і любов.

Автор живе в шт. Юта, США.