“Бог показав мені, що я маю мету”, Ліягона, лип. 2024.
Портрети віри
Бог показав мені, що я маю мету
Я упав з дерева, але Господь врятував мене, аби я міг змінити своє життя і допомагати людям з такими ж фізичними обмеженнями, які маю сам.
Фотографії Крістін Хеер
Разом зі своєю сестрою я був на релігійній конференції, і вона попросила мене вилізти на дерево та зірвати кокоси для учасників конференції. Коли я зривав кокоси на верхівці дерева, то раптово втратив свідомість і упав. Я сильно забив спину й більше не міг відчувати ніг.
Мене відвезли до лікарні, де лікарі стабілізували кістки хребта. Три місяці я лежав на спині в лікарні й не міг навіть сидіти. Я був спантеличений і впав у депресію. Я просто лежав і думав, що зі мною буде і що мені далі робити.
Радитися з Господом
Через три місяці мені сказали, що слід поїхати до Нової Зеландії, аби мені зробили операцію на спині. Завдяки операції я міг сидіти, а не лише лежати. Під час перебування в лікарні в Новій Зеландії я познайомився з дівчиною, яка там працювала. Вона запитала: “Ми знайомі? Таке враження, що я раніше тебе бачила”.
Ми почали розмовляти. Вона розповідала про євангелію Ісуса Христа і подарувала Книгу Мормона. Спочатку я не читав її. Вона лежала біля ліжка, і я навіть не звертав на неї уваги. Утім одного дня я був сам, а по телевізору нічого цікавого не показували. Тоді я побачив на своєму столику Книгу Мормона. Я розгорнув її і почав читати.
Під час читання у мене виникло відчуття, що Книга Мормона якась незвичайна, і в ній має міститися істинна євангелія Ісуса Христа. Та дівчина з лікарні позначила кілька віршів. Один з них — Алма 37:37: “Радься з Господом в усіх своїх діяннях, і Він направлятиме тебе на добре”.
Ті слова впали мені у вічі й змусили замислитися. Я знав, що аби дізнатися, чи Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є істинною Церквою, мені необхідно порадитися з Господом. Я також хотів сам піти й подивитися на ту церкву.
Мою безнадію було змито
Після повернення додому з Нової Зеландї я запросив місіонерів, щоб вони мене навчали. Навчаючись, я здобув свідчення, що це і є Христова Церква. Я вдячний місіонерам, які мене навчали. Під час хрищення вони мали достатньо сил, щоб знести мене до води — один тримав мене у своїх руках, а інший виконував хрищення.
Після хрищення депресію і безнадію, від яких я потерпав, було змито. Я знав, що у мене була мета в житті й що Бог мене любить.
До хрищення я соромився себе через інвалідний візок. Однак після хрищення я почав приходити в приход кожної неділі та брати участь у заходах дорослої молоді. Я навіть ходив на танці, які влаштовував кіл, і танцював у своєму візку кожен танець. Я також приєднався до мережі самоанців, які мали травми хребта.
Я зрозумів, що позбавився відчуття того, що мені потрібно ховатися. Завдяки Церкві я здобув упевненість, що допомогла мені знову бути серед людей.
Господь також допомагав мені йти вперед і зростати. Мені запропонували навчатися за трирічною програмою в Камбоджійській школі протезування й ортопедії. Я не був упевнений, чи слід мені навчатися, бо туди не вступала ще жодна людина в інвалідному візку. Однак згодом обставини склалися так, що я зміг відвідувати цей навчальний заклад у Камбоджі. Я закінчив його, ставши першим студентом з фізичними вадами в історії цього закладу.
До свого хрищення Посенаї соромився того, що пересувається на інвалідному візку. Але після хрищення, як він каже: “Я здобув упевненість, що допомогла мені знову бути серед людей”.
Після повернення до Самоа я виступав на духовному вечорі для дорослої молоді на тему здоров’я. Після конференції одна жінка підійшла, щоб потиснути мені руку і сказала, що їй дуже сподобався мій виступ. Лагіманофія щойно повернулася з місії. З миті нашого знайомства я відчув, що вона є моєю половинкою. Я молився, щоб знайти людину, яка буде супутником життя, яка буде мене любити й приймати таким, як я є.
Коли ми почали зустрічатися з Лагіманофією, вона дбала про мене і приймала мене таким, як я є, а її сім’я підтримувала її. Ми одружилися і наше життя назавжди змінилося, коли ми усиновили Посенаї молодшого. Бог підготував нас до цього усиновлення. Ми дуже щасливі мати його в нашому житті.
Чи можу я служити?
У Церкві мене покликали діловодом приходу, а пізніше радником у єпископаті. Я не міг повірити, що людина в інвалідному візку може служити. Через нещасний випадок я відчував себе непотрібним, але служіння в Церкві допомогло мені почуватися корисним та усвідомити, що я можу робити свій внесок. Мені подобається можливість наближатися до Ісуса Христа у процесі служіння.
Будучи радником у єпископаті, я хочу отримувати скерування, аби удосконалюватися в своєму покликанні. Це спонукало мене краще готуватися до кожної неділі. Я розвинув звичку читати Писання, і у мене була можливість ділитися свідченням. Роль провідника у церкві навіть допомогла мені стати провідником на роботі. У мене зміцнилося відчуття того, що я можу керувати й виступати з промовами, що дало можливість бути провідником у інших сферах життя.
Зараз я очолюю відділення протезування і ортопедії в лікарні Тупуа Тамасесе Маоле. Це головна лікарня на Самоа. У моєму відділенні лікується приблизно 500 чоловік за рік, які мають протези або пересуваються на візках. За допомогою Самоанського міністерства здоров’я Церква допомагає в забезпеченні інвалідними візками та матеріалами для виробництва протезів (див. philanthropies.ChurchofJesusChrist.org/humanitarian-services). Завдяки цій допомозі люди повертаються до роботи і стають самозабезпеченими. Це також дає людям надію і відкриває шлях повернення до життя, який, як вони вважали, було втрачено.
“Служіння в Церкві допомогло мені почуватися корисним та усвідомити, що я можу робити свій внесок, — каже Посенаї. Мені подобається можливість наближатися до Ісуса Христа у процесі служіння”.
Покладайтеся на Господа
Якби мене попросили дати пораду іншим людям з фізичними обмеженнями, я б сказав: “Не дозволяйте своїм обмеженням ставати перепоною для ваших вірувань. Вкладіть своє серце в те, чого хочете досягнути, і старанно над цим працюйте. Якщо ви будете прагнути допомоги від Господа, Він вас благословить [див. 2 Нефій 32:9]”.
З вірою в це я іду вперед, і завдяки цьому я став тим, ким я є сьогодні. Я переконаний, що Господь мене сюди послав і врятував з певною метою. Я упав з дерева, але Господь врятував мене, аби я міг змінити своє життя і виконувати цю роботу, яка допомагає всім цим людям. Господь навчив мене, що я можу допомагати багатьом людям — не попри мої обмеження, а завдяки їм.