“Про що ми можемо молитися?”, Лягона, лип. 2024.
За Мною йдіть
Про що ми можемо молитися?
З Алма 33 і 34 ми дізнаємося, що можемо молитися будь-де, будь-коли і про будь-що. Далі наведено кілька прикладів того, як люди молилися за різних обставин.
Читаючи ці історії, поміркуйте над тим, як ви молилися “за отари на ваших полях” і “у ваших комірчинах, і ваших таємних місцях, і у вашій пустині” (Aлма 34:25, 26).
Святий останніх днів Алма Річардс був у складі олімпійської команди 1912 року.
Молитва під час олімпійських ігор
Стрибун у висоту Алма Річардс був у складі олімпійської команди з легкої атлетики, яка змагалася в Стокгольмі, Швеція. Під час змагань спортсмени вибували один за одним, аж поки не лишилися Алма і ще один атлет.
“Коли Алма готувався до стрибка, в голові вихором пролітали думки. Він представляв свою країну на найбільших атлетичних змаганнях у світі. А втім почувався настільки слабким, ніби ніс на плечах увесь світ. Він думав про Юту, свою сім’ю та рідне містечко. Він думав про УБЯ та святих. Схиливши голову, він тихо попросив Бога дати йому сили. “Якщо мені судилося перемогти, —молився він, — я зроблю все можливе, щоб бути гарним прикладом до кінця свого життя”.
Покладаючись на силу Господа, Алма стрибнув і не зачепив поперечку. Оскільки іншому спортсмену не вдалося це зробити, Алма виграв золоту медаль.
Пізніше один з друзів “глузував з того, що Алма молився перед стрибком, який приніс йому перемогу. “Краще тобі не сміятися, — спокійно відповів Алма. — Я молився Господу з проханням дати мені силу перестрибнути через поперечку, і мені це вдалося”.
Молитва на розі вулиці
У 1898 році Інес Найт і Дженні Брімхолл були першими двома незаміжніми жінками, покликаними служити місіонерками для Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Невдовзі після прибуття на їхню місію до Англії обидві жінки пішли проповідувати в Олдгемі, маленькому промисловому містечку поблизу Ліверпуля.
Інес Найт і Дженні Брімхолл молилися про допомогу в їхньому місіонерському служінні в Англії.
Справа: фотографію люб’язно надано Дженніфер Ваткотт Хутон
Одного вечора ці дві сестри, їхній президент місії та інші місіонери зібралися разом. “Вони стали колом на розі велелюдної вулиці, піднесли молитву й співали гімни, поки навколо них не утворився великий натовп”. Вони мали такий успіх, що президент місії “оголосив, що наступного дня відбудуться особливі збори, і запросив усіх прийти і послухати проповіді “реальних мормонських жінок”.
Молитва про те, щоб доїхати
Сар з Бо, Сьєрра-Леоне, доїхав на мотокциклі-таксі до сільської місцевості, щоб привезти необхідні ліки своїм літнім батькам. Він затримався довше, ніж планував, щоб допомогти своїм батькам полагодити дах, який був пошкоджений бурею. Коли роботу було завершено, почало сутеніти.
Через пізній час важко було розраховувати на таксі. Сар почав хвилюватися. Якщо не їхати на таксі, піший перехід може бути не лише довгим але, можливо, й небезпечним. Залишатися в батьків також було неможливо, бо наступного ранку його робоча зміна починалася дуже рано. Крім того, він не хотів, щоб його молода сім’я залишалася на ніч без нього.
Молитися про те, щоб приїхав мотоцикл-таксі було дивним, однак Сар попросив Бога допомогти йому дістатися додому. Минуло кілька хвилин, і під’їхало таксі. Таксист щойно висадив пасажира у цій зазвичай дуже мало відвідуваній місцевості. Сар із вдячністю сів на мотоцикл, дякуючи за благословення того, що задовго до початку роботи дістанеться додому і його сім’я буде в безпеці.
Молитва про зміну в розкладі роботи
Брат Мігель Тронкосо з Санта-Круса, Аргентина, з нетерпінням чекав на можливість послухати старійшину Карлоса Х. Амадо, сімдесятника, який виступатиме в їхньому колі. Однак брат Амадо мав промовляти у вівторок увечері, а брат Тронкосо, вчитель старших класів середньої школи, мав проводити того вечора уроки. Рішуче налаштований бути на тих зборах, він разом із сім’єю просив у молитві про допомогу.
Ось що брат Трокосо розповідає про те, що сталося:
“За день до конференції я відчув спонукання поговорити з директоркою про те, щоб закінчити урок на 20 хвилин раніше… Перш ніж я встиг сказати хоч слово, вона запитала, чи я не проти почати свій урок у вівторок на дві години раніше, ніж завжди…
Яким благословенням це було для нас. Ми прибули на збори задовго до початку і відчували Духа в присутності одного з Господніх учнів… Крім того, вся наша сім’я отримала свідчення, що Небесний Батько знає про наші бажання і чує наші молитви