Чудова підготовка до життя

Старійшина Едуардо Гаварет

Сімдесятник

Старійшина Гаварет навчає, що те, що засвоюють молоді чоловіки й жінки на місії, назавжди благословить їхнє життя.

З юних літ я завжди був під незабутнім враженням від ентузіазму місіонерів. Під час одних причасних зборів у моїй маленькій філії в Мінасі, Уругвай, один місіонер свідчив і розповідав, які почуття викликає в нього служіння на місії. Його слова закарбувалися в моєму розумі та серці.

“Колись, — сказав я собі в ту мить, — я служитиму на місії”.

Минув час і я, уже будучи священником, мав можливість супроводжувати місіонерів під час їхніх уроків. То був незабутній досвід — побути місіонером у 16-літньому віці.

Коли мені виповнилося 18, кілька юнаків з моєї філії повернулися з місії, зокрема і моя сестра Ана, яка відслужила місію в Аргентині. Їхні розповіді та свідчення також зворушили моє серце.

І коли наближався мій 19-й день народження, я захотів подати документи, щоб проголошувати Спасителеву євангелію та служити у Його винограднику (див. Учення і Завіти 75:2). Я підготував документи для служіння на місії та відіслав їх. Коли я отримав покликання, то відкрив листа, підписаного Президентом Спенсером В. Кімболом, і прочитав, що служитиму в Уругвайській/Парагвайській місії. Я служитиму на батьківщині! Я радів можливості проголошувати “втішну новину великої радості, саме вічну євангелію” (Учення і Завіти 79:1).

Я їхав дві години автобусом, щоб дістатися до офісу місії в Монтевідео, Уругвай. Президент місії рукопоклав мене місіонером Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і призначив мені напарника. Того ж дня ми почали шукати зацікавлених, стукаючи в двері.

На початку бувало так, що місія не приносила такого задоволення, як я сподівався. На щастя, у мене був слухняний і працелюбний напарник, який допоміг мені відчути радість, яку приносить самовіддане служіння Господу. Його приклад благословляв мене упродовж усієї місії.

Утім моя підготовка до того, щоб бути представником Спасителя Ісуса Христа, розпочалася задовго до місії.

Усе почалося із затискача для краватки

У січні 1962 року, коли мені було 6 років, до ювелірної майстерні батька зайшли місіонери. Їм було необхідно замінити затискач для краватки, який один з них загубив. У цей час вони почули, що хтось грає на гітарі. Вони запитали, хто грає, і батько запросив їх зайти й познайомитися з його другом.

Під час розмови батько і його друг запитали в місіонерів, чи вони грають на гітарі. Один зі старійшин сказав, що трохи грає. Друг батька передав йому гітару і попросив щось заграти. Місіонер почав грати пісні, а його напарник співав.

Прості пошуки затискача до краватки перетворилися на можливість познайомити мою сім’ю з євангелією Ісуса Христа. Ми подружилися з місіонерами й почали слухати уроки. Євангельське насіння було посіяне й почало проростати спочатку в моїй матері Ельзі й моїх сестрах Ані й Стеллі, а потім і в мені.

З того дня в моїй сім’ї полюбили місіонерську роботу. Я служив на місії, мої сини служили на місії, а тепер наші онуки готуються до служіння на місії. Вони стануть третім поколінням місіонерів.

Не завжди легко бути місіонером. Необхідно готуватися до того, як молодий чоловік чи молода жінка вирушать на місіонерське служіння. Для цього батькам, сім’ї та провідникам Церкви необхідно показувати хороший приклад і працювати згуртовано, щоб готувати молодь з юного віку.

Один зі способів підготовки — ділитися практичними навичками. Уміння заощаджувати кошти, прати, прасувати одяг, шити, начищувати взуття, готувати їжу, розмовляти з іншими людьми та служити їм допоможе під час служіння на місії. Участь у семінарії та інституті також допомагає в тій підготовці й доповнює знання, отримане вдома, в кворумах та класах.

Нам слід підтримувати їх і тоді, коли вони служитимуть на місії. Чудово чути прекрасні історії про те, що відбувається в житті місіонерів кожного дня. Ми також можемо долучатися до тих історій, підтримуючи людей, яких навчають місіонери. Наприклад, мати одного з місіонерів, який навчав нашу сім’ю, зв’язалася з моєю матір’ю і багато років писала їй, допомагаючи залишатися на шляху завітів.

Коли ми допомагаємо молоді готуватися до місії, нам слід пам’ятати, що місіонерська робота — це набагато більше, ніж традиція Церкви; це запрошення і заповідь від Господа (див. Матвій 28:19). На початку Адам і Єва були навчені євангелії. Потім вони навчали євангелії своїх дітей (див. Мойсей 5:6–12). “І таким чином євангелію почали проповідувати — від початку, проголошену святими ангелами, посланими з присутності Бога” (Moйсей 5:58).

Це проповідування триває і зараз. Його здійснює армія, що налічує більше 71 000 місіонерів. Але нам потрібно набагато, набагато більше на передовій — армія місіонерів і членів Церкви.

Чого ми можемо навчитися під час нашої місії

Під час місії я звик до місіонерської роботи й почав глибше замислюватися над нашим посланням. Я завжди відчував, що євангелія істинна, але мав сильне бажання знати, що вона істинна. Я молився, постився, навчався і трудився, а потім чекав на відповідь.

Одного разу під час уроку я переказував розповідь Джозефа Сміта про Перше видіння.

“Я побачив прямо над головою стовп світла, яскравішого за сонце, і спускаючись повільно з неба, це світло впало на мене…

Коли світло було на мені, я побачив двох Осіб, що стояли переді мною у повітрі, блиск і славу Яких неможливо описати. Один з Них звернувся до мене, називаючи моє імʼя, і сказав, указуючи на іншого: Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” (Джозеф Сміт — Історія 1:16–17).

У ту мить я відчув, як Святий Дух підтверджує мені, що те, чого я навчаю, є істинним. Пророк Джозеф Сміт справді бачив Батька і Сина, а Книга Мормона є словом Бога і разом з Біблією свідчить про нашого Спасителя. Яким спокоєм наповнилася моя душа! Минули десятиліття, а це все ще зігріває моє серце.

Я порівнюю свою місію з отриманням духовного ступеня магістра. Те, чого навчаються молоді чоловіки й жінки на місії, назавжди благословить їхнє життя. Серед іншого вони засвоюють:

як навчатися, молитися, викладати євангельські принципи та щодня застосовувати їх;
як жити з напарником 24 години на добу
як дбати про здоров’я;
як планувати;
як удосконалювати лідерські навички;
як належним чином спілкуватися з людьми;
як прагнути Святого Духа, дослухатися до Нього і діяти за Його скеруванням.

Молоді чоловіки і молоді жінки, які служать на місії, зміцняться і підготуються до життєвих випробувань, якщо будуть і надалі застосовувати те, чого навчилися під час місії.

Сьогодні — той день

Наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, навчав:

“В історії світу ще ніколи не було такого часу, коли б знання про нашого Спасителя було більш особисто необхідним і стосувалося б кожної людської душі. Уявіть собі, як швидко вирішувалися б нищівні конфлікти по всьому світу — а також і ті, що виникають в нашому особистому житті, — якби всі вибрали йти за Ісусом Христом і дотримуватися Його вчень”.

Сьогодні — саме той день для нас, щоб виявляти характер і сміливість та ділитися євангелією Ісуса Христа. Сьогодні — саме той день, коли наші молоді люди мають готуватися до служіння в Господньому батальйоні на місії з проповідування або служіння. Ви потрібні світові! Є коліна, які необхідно зміцнювати, руки, які необхідно піднімати, й істина, яку необхідно проповідувати (див. Учення і Завіти 81:5).

Тож нехай це запрошення від Господа спонукає нас до дії та підніме стяг істини з великою силою:

“Ось, Я кажу вам, що це є Моя воля, щоб ви йшли…

здіймаючи свої голоси, наче звук сурми, проголошуючи істину згідно з одкровеннями і заповідями, які Я дав вам.

І таким чином, якщо ви будете вірними, то … вас буде увінчано шаною, і славою, і безсмертям, і вічним життям” (Учення і Завіти 75:3–5).