“Не втрачайте можливість служити на місії в літньому віці”, Ліягона, лип. 2024.
Зберігати віру в похилому віці
Не втрачайте можливість служити на місії в літньому віці
Наші завіти є запрошенням служити одне одному, бути свідками Бога і втішати тих, хто потребує співчуття. Служити на місії в літньому віці — це один зі способів відгукнутися на це запрошення, благословляючи своє життя і життя тих, кому ми служимо.
Зараз є 34 000 літніх місіонерів, які служать на місії повного дня і, так само, як і молоді місіонери, вони отримують від цього велику радість. Неодружені люди і сімейні пари можуть служити на місії в старшому віці, виконуючи різноманітні доручення.
І потреба в цьому величезна. На жовтневій генеральній конференції 2023 року старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, заохочував літніх членів Церкви обдумати можливість служити на місії. Він запитав: “Що ви робите на цьому етапі свого життя?” Літні місіонери можуть робити так багато всього, чого не може робити ніхто інший. Ви є дивовижною силою, яка сприяє поширенню добра, ви маєте досвід у Церкві і готові заохочувати та рятувати Божих дітей”.
Пояснивши, як покликаються літні місіонери, Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Можливості для літніх місіонерів різноманітні й численні. Їхні покликання служити офіційно пропонуються після обмірковування з молитвою і виходячи з їхньої професійної освіти, мовного досвіду і особистих здатностей. З усіх вимог, мабуть, найголовніша для служіння — бажання служити”. Він також сказав, що літні місіонери “незамінні” з огляду на те, що вони роблять.
“Дехто з літніх місіонерів працює в офісі місії або за програмою BYU–Pathway чи здійснює гуманітарну роботу. Таке служіння має чітку структуру, — розповідає один літній місіонер. — Ми й самі служили на кількох подібних місіях. Тож ми трохи розгубилися, коли нас покликали на місію з підтримки членів Церкви та провідників (MLS). З самого початку нам сподобалося, що такий вид місіонерського служіння є гнучким і творчим. Це дає можливість відвідувати членів Церкви та зміцнювати місцеві філії”.
Одна літня сестра, яка служила в центрі для відвідувачів, сказала: “Коли помер мій чоловік, я не знала, що робити зі своїм часом. Зараз у мене є що робити, куди піти і люди, з якими я маю зустрітися. З’явилися люди, яким я потрібна”.
“Не слід боятися, навіть якщо ви не служили в молодості, — зазначає літня сестра, яка повернулася з місії. — Це — нова роль для будь-кого. Ми всі навчалися покладатися на Господа і одне на одного та зрозуміли, що “що через мале і просте відбувається велике” [Алма 37:6].
Благословення для місіонерів
Місії для літніх людей є такими ж різноманітними, як і самі літні люди. Існують будь-які види — і кожна з них має свої труднощі й радощі та особисті переваги. Однак є дещо спільне для будь-якого місіонерського служіння в літньому віці: глибоке вивчення Писань, часті й щирі молитви, активне служіння, постійний провід від Святого Духа й унікальна можливість змінювати світ.
“Я ніколи не почувався ближче до Господа, ніж коли ми служили в якості літніх місіонерів, — розповідає один з літніх місіонерів. — Я знав, що я не зможу все контролювати, особливо те, що відбуватиметься вдома з дітьми й онуками. Тож я все віддав у руки Господа. І Він благословив мою сім’ю. Ми ніколи не мали тіснішого зв’язку з онуками, ніж коли спілкувалися з ними кожного тижня через Zoom. Ми говорили про те, чим вони ніколи раніше не цікавилися. Хоча це не завжди буває, однак у нашій сім’ї один син повернувся до Церкви під час нашого служіння, а інший син повторно одружився і потім був запечатаний у храмі”.
Ще один літній місіонер розповів: “Наше щоденне вивчення Писань, як самостійне, так і в парі, стало суттєвішим, бо ми не лише читали Писання, але й шукали способів їхнього застосування. Я не просто прочитував кількість сторінок, як це іноді траплялося зі мною в минулому. Ставалося так, що під час служіння я постійно звертався до уривків з Писань, які ми читали того дня або того тижня, тож я чекав нагоди скористатися щойно прочитаними уривками з Писань, які читав того дня. Я вже не був пасивним у вивченні Писань, оскільки сподівався, що буду звертатися до прочитаного упродовж дня”.
“Служіння на місії дало мені нове дихання в житті, — розповідає одна літня сестра. — Це дало мені глибоку мету, новий поштовх до життя і можливість займатися чимось більш значущим за гру в гольф і догляд за онуками”.
“Служіння — вулиця з двостороннім рухом, — зазначає ще один літній місіонер. — У той час як ми думали — трохи зарозуміло — про те, скільки робимо для інших, то не мали великих успіхів. Але коли ми усвідомили, скільки всього ми самі вивчаємо і як зростаємо, то, здається, й інші люди стали більше цікавитися тим, що ми кажемо і робимо. Ми пропонували хліб, а він повернувся до нас, намазаний маслом”.
Міцніші стосунки
Коли люди служать літніми місіонерами, у них зав’язуються стосунки, що тривають усе життя. У багатьох розвиваються тісніші стосунки з тими, кому вони служать. Вони також встановлюють міцні стосунки з іншими місіонерами та місцевими провідниками. “Ми дружимо з молодими місіонерами, іншими подружніми парами та людьми, яких ніколи б не зустріли, якби залишилися вдома, — розповідав один літній місіонер. — Ми й досі підтримуємо контакт одне з одним. Коли здавалося, що кожен день у житті схожий на попередній, поїздка на місію дала новий старт, нових друзів, які розділили цей шлях з нами”.
Місія в літньому віці також допомагає подружнім парам зміцнювати шлюб. Коли люди виходять на пенсію або не так багато працюють, як раніше, тоді в подружньому житті може виникати потреба переглянути спільні цілі, оскільки діти, яких вони виховували, вже залишили гніздо. Можливо, їм доводиться звикати до того, що вони перебувають у власному просторі з власним розкладом. Старіння або пенсія все змінюють. Долучаючись до нової спільної справи — чи то служачи з дому, чи на місії повного дня в якості літніх місіонерів — подружня пара здобуває нову спільну мету, а їхня довіра одне до одного зростає.
“Є старе висловлювання, що на пенсії доход вдвічі меншає, але присутність чоловіка вдвічі зростає, — каже сміючись одна сестра. — Служіння на місії далеко від дому дало нам можливість обговорювати всі зміни так, як ми ніколи не робили цього до місії. Після виходу мого чоловіка на пенсію ми дуже сердилися одне на одного, коли виникали конфлікти. Тепер замість того, щоб відсторонюватися й ігнорувати одне одного, ми обговорюємо те, в чому не погоджуємося, бо не хочемо, щоб це негативно вплинуло на Господню роботу”.
“Ми з дружиною почали кожного вечора розмовляти про лагідні милості, які мали кожного дня під час служіння на місії, — розповідає один літній місіонер. — Завдяки цьому ми приділяли більше уваги не собі, а тому, що відбулося. Це дало можливість бачити доброту навколо себе, навіть якщо частина дня була менш вдалою”.
“І оскільки кожен вечір закінчувався такою розмовою, — додає його дружина, — ми йшли спати, відчуваючи менше стресу й більше задоволення, ніж це було за останні кілька років. Я навіть почала краще спати!”
Благословення для тих, кому вони служать
У житті трапляються злети й падіння — бувають як хороші, так і погані дні. Так само й на місії. Однак служіння Господу приносить багато невидимих винагород не лише згодом, але й під час місії. Як сказав Мордехай, двоюрідний брат Естер: “А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!” (Естер 4:14; курсив додано). Озираючись на своє служіння, багато літніх місіонерів відчували, що їм призначали завдання чи сферу служіння, щодо яких вони були дивовижним чином підготовлені, аби задовольнити конкретну потребу.
Коли я жив у Луїзіані, США, то з власного досвіду дізнався, як багато добра може робити подружня місіонерська пара. Невдовзі після того як мене покликали служити у вищій раді Ново-Орлеанського Луїзіанського колу, я отримав призначення підтримувати філію Порт-Салфер. У тій філії було лише кілька активних братів-носіїв священства. Більшість покликань, у яких необхідно було навчати, мали жінки, чоловіки яких не були членами Церкви. Час від часу в ту філію призначали літніх місіонерів або провідників колу, але їм було важко налагодити стосунки з цими сім’ями, які лише частково належали до Церкви.
Тоді для підтримки цієї філії призначили подружжя з Вайомінгу, США. Багато років вони були фермерами і працювали на сироварні поблизу свого дому. Завдяки попередньому досвіду роботи й життя вони легко сходилися з багатьма людьми в Порт-Салфері, які працювали в нафтовидобувній промисловості. Ця літня пара багато часу присвячувала встановленню стосунків та служінню сім’ям у філії, які лише частково належали до Церкви. За час їхнього перебування у Порт-Салфері ця філія надзвичайно зміцнилася й отримала багато благословень завдяки служінню й любові цього місіонерського подружжя. Кілька чоловіків з тих сімей, які не повністю належали до Церкви, охристилися, цим зміцнивши кворум старійшин і філію.
Літні місіонери приносять благословення у життя — не лише в життя інших людей, але і в своє власне. Не втрачайте прекрасних можливостей служити і зростати!