Моя душа палко бажала бути там

Лондон Брімхолл, співробітниця редакції церковних журналів

Улюблена історія з Писань стала відповіддю на мої зусилля наближатися до Небесного Батька і Його Сина.

Одного разу я прийшла до храму, маючи в серці таке запитання: “Небесний Батьку, чи достатньо я роблю, щоб жити за євангелією?”

Того тижня я по-особливому відчувала свою недосконалість. Подібно до Нефія я була обтяжена своїми гріхами, які так легко обплутували мене. Але, як і Нефій, я знала, кому довіряюся. (Див. 2 Нефій 4:18–19). Того ранку я сподівалася, що час, проведений з Господом у Його домі, допоможе зменшити ту віддаленість, яку я відчувала.

Я уважно слухала упродовж сесії ендаументу і була вдячна за силу і знання, які отримувала. Однак коли я входила до целестіальної кімнати, на серці все ще лежав тягар. Як мені дізнатися, що я йду за Господом?

Я сіла і кілька хвилин над цим роздумувала, а потім, почуваючись полишеною, я почала підводитися. Однак щось утримало мене, і я ще глибше сіла на диван. “Я не хочу йти”, — подумала я.

Оглянувши кімнату, я побачила знайоме зображення Ісуса Христа з розпростертими руками, спрямованими до мене, в оточенні ангелів. Мені на думку спали слова улюбленого уривка з Писань: “Моя душа палко бажала бути там” (див. Aлма 36:22).

Я часто розмірковувала про значення того вірша в розповіді Алми. Спочатку через гріхи сама думка про те, що він постане перед Богом, сповнювала його “невимовним жахом” (Aлма 36:14). Але після того як Алма звернувся до Христа, він побачив Бога, оточеного ангелами, і його “душа палко бажала бути там”. Цей духовний контраст, описаний у віршах з Писань, завжди вражав мене своєю красою. Невеличкі зусилля, які доклав Алма, щоб звернутися до Господа, надзвичайним чином вплинули на його серце.

Я зрозуміла, що не готова вийти з целестіальної кімнати, оскільки, подібно до Алми, моя душа палко бажала бути там — і у храмі того дня, і зрештою з Небесним Батьком та Ісусом Христом у моєму небесному домі. Святий Дух скористався моєю улюбленою історією з Писань, аби сказати, що Бог знає моє серце. Це стало нагадуванням, що хоч я й недосконала, Господь приймає мої зусилля наближатися до Нього. Він знав, що я палко бажала бути там.