Від темряви до щастя

Хелен Х’юз, Дарем, Англія

Коли я подумки повторювала слова храмових обрядів, сталося щось дивовижне.

Зображення

складені руки лежать на книзі

У 1988 році разом з іншими британськими вчителями я поїхала в Судан навчати у школі. Діти були чудовими, і ми швидко призвичаїлися до суворих умов життя у країні, що розвивалася. Однак наш роботодавець виявився дуже деспотичним керівником, який переслідував усіх, хто, на його думку, у чомусь протистояв йому. Він зненавидів мене з того дня, коли я заступилася за людину, яку він ображав.

Одного дня він викликав мене у свій кабінет. Більше ніж півгодини він усіляко ображав і погрожував мені. Я вийшла з кабінету в стані шоку. Не пам’ятаю, як минула решта того шкільного дня. Увесь вечір мій розум не полишали ті жахливі слова.

Коли настав час лягати спати, я сіла на ліжко й читала Писання. Потім я стала на коліна й гаряче молилася про втішення й заспокоєння. Але я їх не відчула. Я лягла в ліжко, але не могла заснути. Я ще два рази вставала, опускалася на коліна й молилася, але безрезультатно.

“Ну що ж, — подумала я, — Небесний Батько не завжди відповідає на молитви у той спосіб, який ми очікуємо, і не тоді, коли ми хочемо”. Я змирилася з тим, що на мене чекає невтішна безсонна ніч.

Але коли я знову лягла, то подумала: “Є ще одна річ, яку я можу зробити”. Я почала подумки повторювати слова храмових обрядів. Коли я це робила, сталося диво. Жалюгідні відчуття й темрява зникли, і все моє єство сповнилося дивовижним спокоєм та радістю.

Я встала і помолилася, зі сльозами на очах промовляючи слова подяки Небесному Батькові. Потім я знову лягла і заснула. Наступний день, який мав би бути для мене сповненим страху й жалюгідних відчуттів, був найщасливішим днем з усіх, проведених у класі з дітьми.

Я зрозуміла, що Господь хотів, аби я обміркувала храмові обряди. Президент Бригам Янг (1801—1877), звертаючись до святих, які перетинали рівнини після отримання благословень у храмі в Наву, сказав: “Нехай вогонь завітів, укладених в Домі Господа, палає у ваших серцях, як невгасиме полум’я”. Якщо храмові завіти палають у нашому серці й розумі, ми також знайдемо силу, мир і втішення.