Лише у цифровому форматі
6 ідей, як розмовляти з дітьми про емоційну витривалість
Зробіть розвиток емоційної витривалості звичайною справою у вашій сім’ї.
Емоційна витривалість — це “здатність адаптуватися до емоційних викликів зі сміливістю та вірою, зосередженою на Ісусі Христі”.
Емоційна витривалість основується на нашій Богом даній внутрішній силі, яка зростає з досвідом і через наші стосунки з Господом. Говорячи про емоційну витривалість, Перше Президентство закликало нас “ретельно вивчати ці принципи та застосовувати їх, а також навчати їм членів своєї родини”, обіцяючи, що “прийнявши [принципи емоційної витривалості] та живучи за ними, ви розвинете кращу здатність отримувати силу, обіцяну Господом”.
Як починати розмову
Якщо ми намагаємося діяти згідно із запрошенням навчати членів нашої сім’ї емоційної витривалості, нам може бути важко зрозуміти, з чого почати. Ось кілька способів, як ви можете зробити ці розмови більш природними:
1. Скеровуйте прикладом.
Нас навчають “вола[ти] до Господа за всілякою для [нас] підтримкою” (Алма 37:36). Ми можемо показувати дітям приклад того, як розповідати про свої тривоги чи занепокоєння нашому Небесному Батькові і як знаходити витривалість і силу в Його любові та скеруванні. Ми можемо молитися про силу і мир, які приходять через уможливлюючу силу Ісуса Христа завдяки Його Спокуті. Коли діти чують, як ми позитивно і стійко спілкуємося з Небесним Батьком, вони також можуть відчувати впевненість і безпеку, звертаючись до Нього.
Так само, як ми звертаємося до Небесного Батька, щоб поділитися своїми думками і почуттями, а також попросити Його про допомогу і скерування, ми можемо прагнути бути продовженням Його любові й безпечною гаванню, до якої наші діти можуть звернутися і якій можуть довіряти, щоб поділитися своїми емоціями. Покажіть їм, що вони можуть розібратися з цими емоціями з вами завдяки вашим стосункам, сповненим любові, і, якщо це доречно, моліться зі своїми дітьми, щоб Небесний Батько направляв їх і зміцнював їх у тому, що стосується емоційних потреб.
2. Налаштуйтеся і слухайте, коли говорять ваші діти.
“Час слухати настає тоді, коли хтось хоче бути почутим”, — сказав Президент Рассел М. Нельсон. Він продовжував:
“Діти від природи прагнуть розповідати про те, що вони переживають, і цей досвід містить події такі як перемоги і захоплення, а також випробування і страждання. Чи ми прагнемо їх почути? Якщо вони хочуть розповісти про свої страждання, чи можемо ми уважно слухати про щось шокуюче, не виявляючи того, наскільки ми вражені почутим? Чи можемо ми слухати, не перебиваючи і не висловлюючи різких зауважень, які можуть затріснути двері для діалогу? Діти мають чітко розуміти і відчувати заспокійливе запевнення, що ми в них віримо і розуміємо їхні почуття. Дорослі не мають вдавати, що нічого не відбулося лише тому, що їм хотілося б, аби сталося інакше…
Батьки підлітків можуть виявити, що час вислухати дитину часто буває менш зручним, але більш важливим, коли молоді люди відчувають себе самотніми або стурбованими. А коли вони, здається, найменше заслуговують на прихильність, вони можуть потребувати її найбільше”.
Сестра Джой Д. Джоунс, колишня генеральна президентка Початкового товариства, також порадила нам уникати того, щоб електронні пристрої ставали на заваді спілкування з нашими дітьми: “Не дозволяймо, аби через зручність використання електронних приладів, ми перестали навчати і слухати своїх дітей та дивитися їм у вічі”.
3. Виявляйте впевненість у своїх дітях.
“Наші діти спроможні досягти успіху, незважаючи на виклики сьогодення”, — навчав старійшина Лінн Г. Роббінс, коли був сімдесятником.
Ми можемо показати нашим дітям, що віримо в них, сказавши: “Це складна ситуація. Ти чудово з цим справляєшся. З практикою ти досягнеш навіть кращих результатів”.
4. Проводьте сімейні наради і прислухайтеся до думки своїх дітей.
Розповідаючи про сімейні наради, президент М. Рассел Баллард (1928–2023) сказав: “Дітям дуже потрібні батьки, які готові слухати їх”. Він також навчав: “Коли батьки готуються, а діти слухають і беруть участь у обговоренні, тоді сімейна нарада справді відбувається!”
Намагайтеся просити у дітей поради, як діяти у важких ситуаціях. Вони можуть радіти, дізнавшись, що їхню думку цінують.
5. Свідчіть про любов і силу, які ви отримуєте від Небесного Батька та Ісуса Христа.
Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, навчав, що “Наші діти також повинні часто чути наші свідчення”, і це “зміцнювати[ме] [наших] дітей, заохочуючи їх за допомогою зростаючого свідчення зрозуміти, ким вони є”.
6. Заохочуйте дітей бути спокійними та впевненими, коли вони опановують свої емоції.
Ми можемо показати нашим дітям, що відчувати емоції — це нормально. Іноді ви можете сказати: “Я відчуваю Х, тому що Y”. Коли ваші діти стають емоційними або переживають сильні, тривожні почуття, ви можете відчувати, як посилюються ваші власні емоції, і ви навіть можете відчувати, як ці емоції вас повністю охоплюють. Замість того, щоб реагувати на емоції, які ви відчуваєте, зберігайте спокій і покажіть, що почуття — це нормальна частина життя, і їх можна виражати здоровими способами.
Час від часу визнавайте власну слабкість. Як батько чи матір ви можете сказати: “Колись, коли мені було 10 років, у мене в школі виникли такі ж проблеми, як і у тебе, через те, що я сильно розсердився. Ось що я зробив, щоб впоратися зі своїм гнівом”. Ми можемо допомогти нашим дітям відчути, що розуміємо їхній життєвий досвід. Реагуючи з любов’ю і спокоєм, вони можуть відчути, що вони не самотні.
Може бути важливим допомогти нашим дітям усвідомити важливість заспокоєння сильних емоцій і зрозуміти, як певні емоції впливають на наше духовне здоров’я. Старійшина Дейл Г. Ренлунд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, описав це так: “Дух відіграє ключову роль у донесенні до нас Божої любові [див. Галатам 5:22]. Але вплив Святого Духа можна “затьмарити сильними емоціями, такими як гнів, ненависть… [або] страх… і це наче намагатися насолодитися делікатним смаком винограду, заїдаючи його перцем халапеньо… [Один смак] повністю перекриває інший”.
Коли ми працюємо зі своїми емоціями та емоціями наших дітей, може бути корисним пам’ятати, що емоції часто є оцінкою того, наскільки щось є корисним або загрозливим. Ми можемо спокійно оцінити, наскільки точними є емоції, і попрактикуватися реагувати на емоції з такою інтенсивністю, яка найбільш відповідає ситуації.
Наприклад, один дорослий відвів убік розсерджену дитину і сказав: “З тобою все гаразд. Я не злюсь. Я переживаю, що твоя агресія завдасть комусь болю або відштовхне людей. Що ти відчуваєш? Твої почуття важливі. Як ми можемо з цим впоратися?” Коли дитина засмучена, ви можете запитати: “З тобою все гаразд? Що сталося?”
Старійшина Роберт Д. Хейлз (1932–2017) радив нам “слухати з любов’ю і не перебивати”. Допоможіть дітям почуватися безпечно, коли вони розповідають про свої емоції, і не забувайте також радіти їхньому позитивному досвіду та емоціям. Наприклад, коли дитина отримала хорошу оцінку в школі, батьки можуть сказати: “Це чудово! Я радий, що ти відчуваєш хороші почуття, коли добре вчишся в школі. Чому, на твою думку, в тебе виникають приємні відчуття, коли ти добре вчишся в школі? Що допомогло тобі досягти хорошого результату?”
Коли починати розмову
Хоча дуже важливо навчати дітей як регулювати емоції коли вони стикаються з труднощами, це не єдиний випадок, коли такі обговорення мають відбуватися. Ви можете навчати своїх дітей навичкам емоційної витривалості під час звичайних життєвих ситуацій — слова і навички, які ви обговорюватимете, зміцнять їх у складніших періодах життя.
Серед слушних нагод для проведення розмов про емоційну витривалість можна виділити:
-
Домашній сімейний вечір.
-
Щомісячні індивідуальні співбесіди з кожною дитиною.
-
Сімейні вечері. Розкажіть історії про родичів, які подолали випробування. Обговоріть, які сильні сторони допомогли їм пройти через випробування. Або нехай кожен член сім’ї розповість про те, що їм вдалося того дня, і про труднощі, які в них виникали, а також про те, як вони справлялися з ними. Щоб заохотити членів сім’ї до командної роботи та творчого вирішення проблем, всі разом проведіть мозковий штурм, щоб знайти інші корисні способи подолання труднощів.
-
Сімейне вивчення Писань або обговорення за програмою За Мною йдіть. Знайдіть, як у Писаннях та історіях викладено концепції емоційної витривалості.
-
Час читання. Книги можуть надавати чудову можливість обговорити емоції. Для дітей молодшого віку ви можете читати книги, в яких розповідається про емоції, і говорити про те, як герої виявляють витривалість. Для дітей старшого віку ви можете організувати сімейний книжковий клуб, де всі читатимуть одну й ту саму книгу, а потім щотижня зустрічатимуться, щоб обговорити концепції витривалості, про які ви дізнаєтеся з книги.
-
Сімейні збори. Проводьте збори протягом кількох тижнів і разом пройдіть курс “Знаходити силу в Господі: Емоційна витривалість”. Адаптуйте матеріали так, щоб вони відповідали віку дітей. Можливо, спочатку ви можете пройти курс самостійно.
Почніть з малого
Зробіть розвиток емоційної витривалості звичайною справою у вашій сім’ї. Почніть з невеликих обговорень і знайдіть способи заохочувати дітей дізнаватися, які навички допомагають їм відчувати спокій і контролювати свою поведінку. Це те, що нам слід робити постійно протягом усього життя.
Сестра Джоунс так говорила про навчання дітей духовної витривалості, і це також можна застосувати до емоційної витривалості: “Це не повинно бути складним процесом або займати багато часу… Щирі розмови, які проводяться невимушено і постійно, можуть поглиблювати розуміння дітей і давати їм відповіді”.
Господь благословить наші зусилля, якщо ми намагатимемося зміцнювати емоційну витривалість у своїх сім’ях.