Лише в цифровому форматі
“Настав час покінчити з образами”
“Ображатися — це вибір, який ми робимо; це не стан, в який нас хтось або щось вводить, або який нам нав’язують”.
Зі скількома людьми ми взаємодіємо щодня? Скільки повідомлень або коментарів ми читаємо? Чи то при особистій зустрічі, по телефону чи через соціальні мережі, показники можуть бути вражаюче високими. Рано чи пізно ми зустрінемо когось, хто, навмисно чи ні, скаже або зробить щось образливе.
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Обдаровані цією свободою волі, ми з вами є вільними діячами, і ми, перш за все, маємо діяти, а не підлягати дії. Якщо вважати, що хтось або щось може зробити нас ображеними, розгніваними, скривдженими або сповненими гіркоти, це зменшує нашу моральну свободу волі і перетворює нас на об’єкти, що підлягають дії. Однак як вільні діячі, ми з вами маємо силу діяти й вибирати, як ми зреагуємо на образливу або недобру для нас ситуацію”.
Поміркуйте, як би ви могли діяти в наведених ситуаціях, коли люди зазвичай ображаються, і поміркуйте, як ви можете не ображатися:
-
Ви люб’язно приготували їжу для інших. Під час їжі хтось каже, що їжа прогіркла.
-
Хтось у групі каже, що ваше волосся виглядає недоглянутим, а інші сміються.
-
Під час обговорення на Недільній школі, після того, як ви поділилися щирим духовним досвідом, хтось критикує ваші слова.
Вибирати, як діяти і реагувати на образливу ситуацію, нелегко. Однак президент Рассел М. Нельсон нагадує нам, на чому ми можемо зосередитися: “Коли ви робите вибір, я запрошую вас дивитися з позиції довгого прицілу — дивитися у вічність. Поставте Ісуса Христа на перше місце у вашому житті, тому що ваше вічне життя залежить від вашої віри в Нього та в Його Спокуту”.
Доктринальна основа у Христі
Ісус Христос є досконалим прикладом того, як не дозволити словам і вчинкам інших впливати на виконання Його обов’язку (див. 1 Нефій 19:9). Під час Проповіді на горі Ісус навчає нас любити наших ворогів і наказує нам ставати досконалими, що можливо завдяки Його Спокуті (див. Матвій 5).
Коли ми намагаємося наближатися до нашого Небесного Батька, ми можемо отримати через Ісуса Христа силу, що надає здібності та зміцнює, яка допоможе нам подолати наші біль і образу.
Старійшина Беднар навчає, що “через зміцнюючу силу Спокути Ісуса Христа ми з вами можемо мати благословення — уникати образ і перемагати їх”.
Бути детективом
Після грубого коментаря або вчинку ми можемо відчути потребу швидко відреагувати, можливо, сердито або стримувати свої емоції, поки не вибухнемо. Як ми можемо зробити крок назад і згадати Спасителя?
Одна з ідей — стати власними детективами. Ми можемо спробувати зрозуміти емоції, які стоять за образою. Чи сталося непорозуміння? Наш розум ясний чи ним керують збурені емоції? На що ми реагуємо?
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Ми занадто часто виправдовуємо свій гнів як праведний, а наше судження як вірне і єдине доречне… Ми робимо винятки, коли це стосується нашої власної озлобленості, оскільки нам здається, що саме в нашому випадку ми володіємо повною інформацією, щоб мати право зневажати когось”.
Хоча для того, щоб стати детективами, потрібна практика, краще розуміння ситуації та власних емоцій може допомогти нам пам’ятати про Спасителя, замість того, щоб відчувати негативні емоції, які можуть віддаляти нас ще більше.
Іноді, навіть після того як ми спробували застосувати цю тактику, сказане або зроблене все ще завдає нам болю. Якщо це так, то старійшина Беднар каже: “Наш перший обов’язок — відмовитися від того, щоби прийняти образу, а тоді — поговорити приватно, чесно і прямо з цією людиною. Такий підхід запрошує натхнення від Святого Духа і дозволяє з’ясувати непорозуміння та зрозуміти справжні наміри”.
Щоб отримати додаткову підтримку, прочитайте статтю “Емоційна стійкість допомагає нам підготуватися до надзвичайних ситуацій” та наступні підрозділи в Посібнику з підготовленості до надзвичайних ситуацій, а також прогляньте курс з емоційної стійкості , підготовлений Службою самозабезпечення.
Знайти мир сьогодні
Коли хтось говорить або робить те, що може вважатися образливим, ми можемо покладатися на нагадування старійшини Ухтдорфа:
“Ми маємо визнати, що ми всі недосконалі — що ми жебраки перед Богом…
Оскільки ми всі залежимо від милості Бога, як ми можемо відмовити іншим в якійсь мірі милості, яку ми так сильно жадаємо отримати самі? Мої улюблені брати і сестри, чи не повинні ми пробачати так, як бажаємо, щоб пробачили нас?”
Зрештою, справжнє зцілення приходить завдяки Спасителю і через Нього, даючи нам мир, щоб ми продовжували йти вперед.
“Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається” (Іван 14:27).