“Коли отриманий духовний досвід відрізняється від сподіваного”, Ліягона, серп. 2024.
Дорослій молоді
Коли отриманий духовний досвід відрізняється від сподіваного
Порада вчителів, які проводили курс з підготовки до храму, змінила моє уявлення про те, як я маю відчувати Духа.
Фотографія храму в Гілберті, Аризона, автор Рональд Лі Енлоу
Я отримувала ендаумент разом зі своєю молодшою сестрою лише за кілька днів до її від’їзду на місію. Я раділа, що ми підемо до храму разом, і готувалася до наступного кроку на шляху завітів.
Але в той день я була емоційно розбурхана. Літо закінчувалося. На мене очікував нелегкий навчальний семестр. Через те що я ось-ось мала повертатися до коледжу, залишити домівку і попрощатися з сестрою, мені раптом стало надзвичайно сумно.
І хоча церемонія ендаументу була прекрасною, вона містила більше, ніж я могла осягнути. Я мало що зрозуміла, і мені захотілося піти додому відразу після закінчення сесії.
Досвід моєї сестри суттєво відрізнявся. У целестіальній кімнаті вона спокійно, з великою зацікавленістю ставила запитання батькам стосовно ендаументу, і здавалося, що вона зрозуміла набагато більше, ніж я. Тим часом я сиділа в мовчазному ступорі. Пам’ятаю, що ледь стримувала сльози, відчуваючи розчарування і збентеження від того, що отриманий мною і сестрою досвід настільки відрізнявся.
У мене відразу виникла спокуса образитися, що я не відчула те, чого очікувала. Але потім я згадала про два особливі аспекти, яких навчили мене вчителі, що вели курс з підготовки до храму:
-
Під час своєї першої сесії ендаументу я, найвірогідніше, не зрозумію всього, що відбуватиметься. Вони сказали мені, що замість того, аби намагатися осягнути все за один раз, мені слід зосередитися на почутті спокою, яке я матиму в храмі.
-
Я, можливо, буду духовно стомлена і приголомшена, коли йтиму з храму. Але це природно.
Їхні мудрі слова уповільнили мої неспокійні думки й не полишали мене багато років. Я упевнена, що така сама порада може допомагати нам, коли ми маємо певні сподівання стосовно інших духовних переживань, як усередині храму, так і поза ним.
Переналаштуйте свої сподівання
Мені приємно повідомити, що я тепер з радістю відвідую храм, а моє розуміння ендаументу з того часу поглибилося. Але мені також зрозуміле бажання очікувати чогось особливого від духовних подій, таких як отримання власного ендаументу чи поїздки на місію. Я навіть піймала себе на тому, що очікую значного “духовного досвіду” кожного разу, коли йду до храму або вивчаю Писання.
Однак я зрозуміла, що нереально завжди отримувати надзвичайні духовні переживання. Наприклад, іноді під час відвідування храму я відчуваю просвітлення і духовний підйом, але буває і так, що мені важко зосередитися або не заснути.
Старійшина Гарі Е. Стівенсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нещодавно свідчив: “Духовні прояви неможливо отримати силоміць. Ви можете розвинути ставлення і створити атмосферу, які запрошують Духа, і можете підготуватися, але не можете диктувати, як або коли прийде натхнення”.
Якщо вам з певної причини важко отримати одкровення або відчувати Духа, ось кілька нагадувань, які допомогли мені відчувати зв’язок з Небесним Батьком та Ісусом Христом і рухатися вперед з вірою.
Памʼятайте, що є багато способів, у які Дух спілкується з нами
Хоча нас надихають історії про духовний досвід інших людей, однак іноді легко засмутитися через те, що наш досвід є зовсім відмінним.
Я занепала духом, порівнюючи духовний досвід моєї сестри з тим, що відчувала сама. Оскільки я не хочу, щоб те перше почуття заважало мені насолоджуватися благословеннями храмового поклоніння, я мала прийняти свідоме рішення не зважати на відмінності в почуттях, пережитих того дня моєю сестрою і мною.
Можливо вам хотілося б, щоб ви плакали, коли ви відчуваєте Духа Можливо вам цього не хотілося б. Можливо, ви відчуваєте заздрість, коли чуєте історії про те, що люди отримують уві сні одкровення чи видіння. Можливо, ви ніколи не відчували, як у грудях палає (див. Учення і Завіти 9:8). Або, можливо, хтось розповідав, що відчував Духа у ситуації, в якій ви його не відчували.
Хороша новина в тому, що Дух промовляє до нас різними способами. Якщо ваше спілкування відбувається не таким чином, як у всіх, це не означає, що цей спосіб неправильний або що Дух до вас не промовляє.
Якщо ми звернемося до Небесного Батька по допомогу, то зможемо навчитися розпізнавати способи, у які Дух спілкується з нами, і повніше насолоджуватися особистим духовним досвідом. Старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Ми маємо священний обов’язок навчитися розпізнавати… вплив [Святого Духа] у нашому житті і реагувати на нього”.
Записуйте свій духовний досвід
Один зі способів розпізнавати вплив Духа — це записувати свій духовний досвід. Незалежно від того, чи ви записуєте свої позитивні переживання у щоденнику, на електронному носії чи у вигляді голосового послання, це потужний спосіб не лише зберегти спогади про хороші події, але й краще розпізнавати, як Дух промовляє до вас.
Якщо ви не знаєте, з чого почати, спробуйте звертати увагу на миті, коли ви відчуваєте спокій, вдячність, натхнення і радість. Старійшина Крейг С. Крістенсен, сімдесятник, сказав: “Сповнитися Святим Духом означає сповнитися радістю. А сповнитися радістю означає сповнитися Святим Духом [див. Дії 13:52; Moсія 4:3]”.
Коли ви записуєте духовний досвід, тоді зможете побачити, що відчуваєте Духа частіше, ніж колись думали.
Віддавайте перевагу щирому спілкуванню з Богом
Оскільки ми отримали наказ прагнути і сподіватися не лише чудес, але і особистого одкровення (див. Матвій 7:7–8), тому надзвичайно пригнічує те, коли ми не отримуємо ні того, ні іншого. Я іноді не розуміла, навіщо постійно ставити Богові запитання, якщо, як мені здається, Він на них не відповідає. Маючи такий хід думок, я стаю нетерплячою і вимогливою до Бога.
Однак Писання навчають нас: “Не прагніть радити Господеві, а беріть пораду з Його рук (Яків 4:10). Я помітила зміну, коли перестала вважати одкровення єдиною причиною для молитви. Натомість я віддала перевагу щирому спілкуванню з Небесним Батьком. Я пояснюю Йому свої почуття, розповідаю про свої тривоги, висловлюю вдячність, а потім смиренно прошу про те, чого мені не вистачає. Я відчуваю справжній зв’язок з Богом, коли не думаю про Нього, кажучи словами старійшини Д. Тодда Крістофферсона, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, як про “космічний торговий автомат”
І хоча я не завжди отримую негайну або чітку відповідь, я певно знаю, що Він завжди слухає мене. А цього достатньо для мене, щоб рухатися вперед.
Дотримуйтеся керівних принципів
Коли ми прагнемо Духа й особистого одкровення, важливо не перетинати певні дозволені межі. Цитуючи посібник “Проповідуйте Мою євангелію”, старійшина Стівенсон сказав: “Щоб мати скерування від Святого Духа у своєму житті, потрібно докладати духовних зусиль. Зокрема, слід палко молитися і регулярно вивчати Писання. Також слід дотримуватися своїх завітів і виконувати Божі заповіді… Крім того, слід гідно приймати причастя кожного тижня” [Проповідуйте Мою євангелію, с. 101]”.
Потім він навів чотири додаткові керівні принципи для того, щоб “отримувати і розпізнавати підказки Духа”.
-
Стійте на святих місцях: “Наші храми і домівки є найсвященнішими з цих освячених приміщень”.
-
Стійте зі святими людьми: “Якщо ви сподіваєтеся відчути Духа, будьте з людьми, з якими Дух може з легкістю перебувати” .
-
Свідчіть про святі істини: “Утішитель завжди використовує Свій голос, коли ми свідчимо нашим голосом” .
-
Прислухайтеся до Святого Духа: “Він промовляє ніжно і тихо… Знайдіть тихе місце, святий простір, де ви можете прагнути отримати скерування від Духа”.
Хоче це, можливо, не буде чимось вражаючим або не відбуватиметься так, як ви очікуєте, Дух супроводжуватиме і вестиме вас, якщо ви будете виконувати все вище згадане.
Нова перспектива
Як нагадували мені вчителі курсу з підготовки до храму, немає проблеми в тому, якщо людина не до кінця розуміє євангелію або, в моєму випадку, храм. А іноді духовні пошуки ще й можуть нас трохи виснажувати. Саме в такі моменти ми краще навчаємося терпінню і переоцінюємо свої стосунки з Небесним Батьком та Святим Духом.
Я помітила, що коли, з огляду на ці почуття, я починала уповільнюватися, діяти з вірою та зверталася до Небесного Батька по допомогу, мої сподівання стосовно духовного досвіду сповнювалися вірою, а не тривогою, і замість незадоволення приносили спокій. У такі моменти я відчуваю любов Небесного Батька до себе. І поки я чекаю на відповіді, дивовижним чином цієї любові завжди достатньо.